16 липня 2025 рокуСправа № 380/18962/24 пров. № А/857/8630/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Заверухи О.Б., Онишкевича Т.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року (суддя Братичак У.В., м.Львів), -
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУПФ), в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження пенсії позивачу максимальним розміром з 20.03.2024;
зобов'язати ГУПФ здійснити позивачу з 20.03.2024 перерахунок та виплату пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром та виплатити різницю між нарахованою та виплаченою пенсією, з урахуванням вже виплачених сум.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправними дії ГУПФ щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 з 20.03.2024 максимальним розміром. Зобов'язано ГУПФ здійснити з 20.03.2024 перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі вказує, що зобов'язання щодо виплати пенсії без обмеження її максимального розміру суперечить нормам чинного законодавства.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що дії ГУПФ щодо обмеження у виплаті позивачу пенсії «максимальним розміром» - десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, з 20.03.2024 є протиправними, оскільки прямо суперечать рішенню Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року № 2-р(ІІ)/2024 (далі - Рішення).
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що позивач перебуває на обліку у ГУПФ та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII).
20.08.2024 представник позивача звернувся до ГУПФ зі заявою про перерахунок і виплату пенсії з 20.03.2024 без обмеження максимальним розміром, як учаснику ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, який віднесений до Категорії 1 відповідно до Закону №796-XII.
03.09.2024 відповідач листом №21008-22415/А-52/8-1300/24 повідомив позивача, що його пенсійна виплата з 01.03.2024 з урахуванням максимального розміру пенсії становить 23610 грн. Водночас, з урахуванням юридичної позиції, викладеної КСУ у рішеннях від 02 березня 1999 року №2-рп/99, від 17 березня 2005 року №1-рп/2005, від червня 2001 року №9-рп/2001, від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, від 22 травня 2018 року №5-р/2018, до визначення порядку і асигнувань для виконання Рішення виплата раніше призначених (перерахованих) пенсій по інвалідності та у зв?язку з втратою годувальника, обчислених в розмірі відшкодування фактичних збитків, продовжується у визначених до виплати розмірах. Підстави для перерахунку пенсії з 20.03.2024 відсутні.
Не погоджуючись із відмовою відповідача, з метою захисту свої прав та законних інтересів, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 1 Закону № 796-XII даний Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Згідно із статтею 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини першої статті 54 Закону № 796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
Як встановлено матеріалами справи, позивач з 31.07.2001 отримує пенсію по інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аваріїна ЧАЕС відповідно до статті 54 Закону № 796-XII (в розмірі відшкодування фактичних збитків) та її розмір з надбавками з 01.03.2024 становив 37144 грн, однак виплату цієї пенсії відповідач обмежив максимальним розміром, який становив 23610 грн.
Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VІ), який набрав чинності 01.10.2011.
За положеннями статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Підпунктом 6 пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI внесено зміни до деяких законодавчих актів України зокрема, до статті 67 Закону № 796-XII, а саме частину третю цієї статті викладено в новій редакції, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Так, згідно з частиною третьою статті 67 Закону № 796-XII (у редакції до 20.03.2024) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ, зокрема, Закону № 796-XII, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 5 вересня 2023 року у справі №120/1602/23, від 15 листопада 2023 року у справі № 120/6735/23 та інших.
Однак, 20.03.2024 прийнято Рішення, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII зі змінами.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення припис статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з 20.03.2024 - з дня ухвалення Рішення стаття 67 Закону № 796-XII не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Також припис статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII, зі змінами, визнано неконституційними.
З урахуванням вище наведеного слід зазначити, що з 20.03.2024 відповідач не має правових підстав обмежувати пенсію позивача максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, позаяк Рішенням визнано неконституційними припис статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII.
Отже, обмежуючи розмір пенсійної виплати позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, відповідач діє протиправно, позаяк з вказаної дати він не має правових підстав обмежувати пенсію позивача максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з огляду на Рішення КСУ.
Відтак, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення суду апеляційний суд не знаходить.
Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді О. Б. Заверуха
Т. В. Онишкевич