16 липня 2025 рокуСправа № ЗД/460/1/25 пров. № А/857/10343/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Заверухи О.Б., Онишкевича Т.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за заявою з питань забезпечення адміністративного позову поданої до подання позовної заяви ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про забезпечення позову, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року (суддя Махаринець Д.Є., м.Рівне, повний текст складено 22 січня 2025 року) -
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до пред'явлення адміністративного позову, в якій просив:
- зупинити дію висновків Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - ЦМУ, МЮ відповідно) викладених в Акті позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 19.11.2024 № 69/24 (далі - Акт), щодо порушення арбітражним керуючим Мельником М.А. вимог пункту 1 частини другої статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) та абзацу третього пункту І6 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ, а саме: недотримано вимог законодавства та порушення строку проведення опитування (який менший 15 днів з дня отримання Повідомлення про проведення загальних зборів кредиторів), до завершення розгляду даної справи судом та набранням рішенням суду законної сили.
- зупинити дію висновків ЦМУ викладених в Акті, щодо порушення арбітражним керуючим Мельником М.А. щодо порушення вимог пункту 1 частини другої статті 12 КУзПБ, абзацу дванадцятого частини другої статті 47 КУзПБ, частини четвертої статті 48 КУзП та абзацу другого частини шостої статті 48 КУзПБ, а саме недотримання вимог законодавства та невірно визначено кількість голосів кредитора Головного управління ДПС у Житомирській області під час проведення зборів кредиторів шляхом опитування, до завершення розгляду даної справи судом та набранням рішенням суду законної сили (далі - Заява).
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року Заяву задоволено.
Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить таку скасувати та у задоволенні Заяви відмовити.
В апеляційній скарзі вказує, що заходи забезпечення позову, яких просить вжити заявник не відповідають процесуальним нормам, що регулюють спірні відносини, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог немайнового характеру.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законними та обґрунтованими, просить залишити його без змін, а апеляційну скарги - без задоволення.
Відповідач у відповіді на відзив заперечує доводи позивача та підтримує вимоги апеляційної скарги.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Такі висновки суду першої інстанції є дещо помилковими, з таких міркувань.
Частина перша статті 150 КАС передбачає, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Так, статтею 150 КАС визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити її.
Відповідно до частини першої статті 151 КАС позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Приписами частини другої статті 151 КАС передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
За змістом частин четвертої, п'ятої та шостої статті 154 КАС залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
З правового аналізу наведених норм слідує, що законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав.
Таким чином, необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Так, регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Тобто, сам факт прийняття суб'єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Тому фактичні обставини справи, в тому числі питання щодо правомірності/неправомірності рішення на які посилається позивач, підлягають встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті.
Також слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Вказані висновки узгоджуються у постанові Верховного Суду від 03.05.2023 у справі №640/15534/22.
Крім того, під час вирішення питання про забезпечення позову, слід врахувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками вжиття заходів забезпечення позову для інших заінтересованих осіб.
Відтак, суд у кожному випадку повинен встановити чи є захід забезпечення позову, про який клопоче позивач, таким, що відповідає меті і завданням правового інституту забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При цьому, використання засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади.
Як видно з матеріалів справи, Регіональним відділом з питань банкрутства Управління банкрутства ЦМУ в складі комісії головного спеціаліста регіонального відділу з питань банкрутства Управління банкрутства ЦМУ (м. Київ) А. Гурковської проведено з 04.11.2024 до 08.11.2024 позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого Мельника М.А. (далі - арбітражний керуючий).
За результатами перевірки складено довідку про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 08.11.2024 № 52/24 (далі - Довідка).
На думку комісії, під час виконання арбітражним керуючим Мельником М.А. повноважень керуючого санацією у справі №906/1318/19 про банкрутство Державного підприємства «Житомирський облавтодор» ВАГ «ДАК «Автомобільні дороги України», виявлено порушення.
Порушення, усунення яких є неможливим:
1.Арбітражним керуючим грубо порушено вимоги пункту 1 частини другої статті 12 КУзПБ та абзацу третього пункту І6 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ, а саме арбітражним керуючим Мельником М.А. недотримано вимог законодавства та порушено строк проведення опитування (який менший 15 днів з дня отримання Повідомлення про проведення загальних зборів кредиторів);
2.Арбітражним керуючим Мельником М.А. грубо порушено вимоги пункту 1 частини другої статті 12 КУзПБ, абзацу дванадцятого частини другої статті 47 КУзПБ, частини четвертої статті 48 КУзПБ та абзацу другого частини шостої статті 48 КУзПБ, а саме арбітражним керуючим Мельником М.А. недотримано вимог законодавства та невірно визначено кількість голосів кредитора Головного управління ДПС у Житомирській області під час проведення зборів кредиторів шляхом опитування, щодо визначення кількісного складу та обрання членів комітету кредиторів і дострокового припинення повноважень окремих його членів.
Не погоджуючись з висновками викладеними у Довідці, позивачем на адресу Регіонального відділу з питань банкрутства Управління банкрутства ЦМУ, було направлено заперечення вих. №01-20/7 від 14.11.2024 на Довідку.
19.11.2025 складено Акт про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого Мельника М.А.
Згідно висновків ЦМУ викладених в акті перевірки арбітражним керуючим Мельником М.А.: грубо порушено вимоги пункту 1 частини другої статті 12 КУзПБ та абзацу третього пункту І6 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ, а саме недотримано вимог законодавства та порушено строк проведення опитування (який менший 15 днів з дня отримання Повідомлення про проведення загальних зборів кредиторів); грубо порушено вимоги пункту 1 частини другої статті 12 КУзПБ, абзацу дванадцятого частини другої статті 47 КУзПБ, частини четвертої статті 48 КУзПБ та абзацу другого частини шостої статті 48 КУзПБ, а саме арбітражним керуючим Мельником М.А. недотримано вимог законодавства та невірно визначено кількість голосів кредитора Головного управління ДПС у Житомирській області під час проведення зборів кредиторів шляхом опитування.
09.01.2025 відбулося засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих МЮ.
Згідно з пунктом четвертим порядку денного Дисциплінарною комісією розглядалось подання від 22.11.2024 № 104-24 про притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності на підставі листа пропозиції ЦМУ (м. Київ).
За результатами розгляду питання пункту четвертого порядку денного Дисциплінарна комісія прийняла рішення: відхилити подання структурного підрозділу Мін'юсту від 22.11.2024 № 104-24 про притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з пунктом тринадцятим порядку денного Дисциплінарною комісією розглядалось звернення арбітражного керуючого від 11.12.2024 № 01-20/9 щодо незгоди з висновками Акта складеного ЦМУ.
За результатами розгляду питання пункту тринадцятого порядку денного Дисциплінарна комісія прийняла рішення: не скасовувати висновки Акта.
Вище викладені обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із розглядуваною Заявою.
Згідно статті 1 КУзПБ арбітражний керуючий фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.
Арбітражний керуючий є суб'єктом незалежної професійної діяльності (стаття 10 КУзПБ).
Стаття 12 КУзПБ визначає права та обов'язки арбітражного керуючого, а також визначає, його правовий статус під час виконання повноважень.
Згідно статті 20 КУзПБ контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється державним органом з питань банкрутства або саморегулівною організацією арбітражних керуючих. Державний орган з питань банкрутства здійснює контроль за діяльністю арбітражних керуючих шляхом проведення планових і позапланових перевірок у встановленому ним порядку.
Планові перевірки проводяться за певний період не більше одного разу на два роки за місцезнаходженням державного органу з питань банкрутства або суб'єкта, щодо якого арбітражний керуючий здійснює свої повноваження, або у приміщенні контори (офісу) арбітражного керуючого з обов'язковим повідомленням арбітражного керуючого про час і місце проведення перевірки. Арбітражний керуючий зобов'язаний надати особам, уповноваженим на проведення перевірки, відомості, документи для огляду та їх копії для залучення до матеріалів перевірки. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається. Попередні періоди, що перевірялися раніше, не можуть бути предметом наступних перевірок, крім перевірки за зверненням фізичної чи юридичної особи.
Позапланові виїзні та невиїзні перевірки проводяться за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, якщо з таких звернень випливає необхідність здійснення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства. Для проведення невиїзної перевірки державний орган з питань банкрутства надсилає арбітражному керуючому письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений у запиті строк арбітражний керуючий надсилає державному органу з питань банкрутства вмотивовану відповідь та копії відповідних документів.
За змістом статті 21 КУзПБ, арбітражні керуючі несуть за свої дії та бездіяльність цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, встановлених законом. Арбітражні керуючі несуть дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до пунктів 1, 4 розділу VII «Порядку здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих» затвердженому наказом МЮ 06.12.2019 № 3928/5 (зареєстровано в МЮ 12.12.2019 за № 1228/34199; далі - Порядок) підставами для внесення до Дисциплінарної комісії подання про притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності є, зокрема, грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до порушення прав та законних інтересів боржника та/або кредиторів боржника.
Дисциплінарними стягненнями, що застосовуються до арбітражного керуючого, є:
попередження;
тимчасове зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого;
позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.
Мін'юст за поданням Дисциплінарної комісії застосовує до арбітражних керуючих дисциплінарні стягнення своїм наказом.
Як встановлено вище, за висновками Акта, за результатами перевірки виявлено порушення, які є підставою для внесення державним органом з питань банкрутства до Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих подання про притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності.
Разом з тим, 09.01.2025 на засіданні відповідної Дисциплінарної комісії розглядалось подання від 22.11.2024 № 104-24 про притягнення арбітражного керуючого ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності на підставі листа пропозиції ЦМУ (м. Київ) (далі структурного підрозділу Мін'юсту) від 21.11.2024 № 58354/10.2-24. За результатами розгляду питання пункту четвертого порядку денного Комісія прийняла рішення: відхилити подання структурного підрозділу Мін'юсту від 22.11.2024 № 104-24 про притягнення арбітражного керуючого ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Згідно пункту 6 розділу VI Порядку акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Порядком випадках та підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
За приписами пункту 16 розділу VI Порядку у разі незгоди арбітражного керуючого або заявника (у випадку проведення перевірки на підставі абзацу третього пункту 6 розділу II цього Порядку), з висновками Акта перевірки, акта про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки, арбітражний керуючий або заявник мають право подати свої заперечення до Дисциплінарної комісії для встановлення відповідності висновків Акта перевірки, акта про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки вимогам законодавства.
Заявник вказаним правом скористався.
Підсумовуючи викладені обставини справи та зважаючи на наведені правові норми, апеляційний суд не вбачає необхідності вжиття заходів забезпечення позову, в тому числі і в заявлений ОСОБА_1 спосіб, так як на думку апеляційного суду, в розглядуваному випадку відсутні умови за яких невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ба більше заявником належним чином не доведено, а судом першої інстанції чітко не визначено, які саме права чи інтереси заявника порушені чи можуть бути порушенні таким Актом, з огляду на його правову природу та тлумачення, як юридичного терміну.
Відповідно до частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції внаслідок неправильної оцінки обставин та норм права дійшов безпідставного висновку про наявність підстав для задоволення Заяви.
Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) задовольнити.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді О. Б. Заверуха
Т. В. Онишкевич