І. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 361/17440/21 Головуючий в суді I інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4912/2025 Доповідач ОСОБА_2
16 липня 2025 року суддя Київського апеляційного суду ОСОБА_2 , розглянувши апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 червня 2025 року,-
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 червня 2025 року клопотання представника потерпілої ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про забезпечення цивільного позову та накладення арешту на майно - залишено без задоволення.
Не погоджуючись з судовим рішенням, представник потерпілої ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання, накласти арешт на автомобіль Mazda 3, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , зареєстрований на ОСОБА_5 , заборонити ОСОБА_5 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження, передачі в користування, реєстрації або зняття з обліку цього автомобіля та визначити арештоване майно як таке, що забезпечує цивільний позов у кримінальному провадженні №12020110410000052.
Перевіривши матеріали провадження, не вбачаю підстав для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника потерпілої, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Відповідно до положень ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Частиною першою статті 1 КПК України встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.
Згідно ч. 1 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Зазначені норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК України визначає, в яких випадках і які ухвали суду першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку.
За змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні та не суперечать вимозі імперативності.
Відповідно до ч. 2 ст. 392 КПК України ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Ухвала суду першої інстанції про залишення без задоволення клопотання про накладення арешту на майно, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК, не підлягає окремому апеляційному оскарженню.
Згідно п.4 ст.399 КПК України, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження.
За таких обставин, приходжу до висновку, що оспорювана ухвала суду першої інстанції не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, а тому у відкритті провадження за поданою апеляційною скаргою необхідно відмовити на підставі ч.4 ст.399 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 399 КПК України, суд,-
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника потерпілої ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 червня 2025 року, якою залишено без задоволення клопотання представника потерпілої ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про забезпечення цивільного позову та накладення арешту на майно.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя ОСОБА_2