Справа №757/17216/25 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-сс/824/4185/2025 Суддя - доповідач - ОСОБА_2
14 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 травня 2025 року, -
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 травня 2025 року відмовлено в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви від 07.04.2025 за № 17.
Відмовляючи в задоволенні скарги, слідчий судді вказав, що адвокатом ОСОБА_6 у заяві про вчинення злочину не вказано конкретних фактів, які б могли свідчити про наявність ознак вчинення кримінального правопорушення, які можуть стати підставою для внесення відомостей до ЄРДР.
Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість та невмотивованість рішення, що постановлено з істотними порушення КПК України, просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 травня 2025 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення справи по суті в новому складі суду (іншим слідчим суддею).
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що за змістом ст. 25 КПК України, яка є імперативною нормою процесуального права, у прокурора відсутні законні підстави для відмови у прийнятті заяви про вчинення кримінального правопорушення та початку досудового розслідування, відтак, слідчий суддя зобов'язаний застосувати зазначену норму процесуального права - ухвалити судове рішення про зобов'язання службової особи правоохоронного органу внести відомості до ЄРДР за заявою заявника.
Апелянт зазначає, що головною підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР є подача (отримання) заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення та на стадії подання заяви про вчинення кримінального правопорушення та внесення відомостей про нього до ЄРДР кримінальний процесуальний закон не вимагає подання доказів вчинення кримінального чи навіть посилання на такі докази.
Також апелянт вказує, що орган досудового розслідування позбавлений процесуальної можливості здійснювати перевірку обставин, викладених у заяві про вчинення кримінального правопорушення та виконати вимоги ст. ст. 92, 93 КПК України до внесення відомостей до ЄРДР, у свою чергу, слідчий суддя «легалізувала» беззаконня, продемонстроване місцевими прокурорами.
При цьому апелянт зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 214 КПК України для внесення відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення достатньо подання заяви, яка формально відповідає зазначеним у вказаній нормі закону критеріям та законом не передбачено можливості оцінки на етапі внесення відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення обґрунтованості викладених у заяві обставин, підтвердження викладених у заяві фактів, вимагання доказів на підтвердження викладених у заяві обставин тощо.
Крім того, захисник вказує, що за змістом норми ст. 375 КПК України ухвалене в нарадчій кімнаті судове рішення повинно бути підписано судом (слідчим суддею) та матеріалами справи підтверджується, що ухвала від 01.05.2025 нібито винесена слідчим суддею 01.05.2025, натомість оскаржувана ухвала підписана слідчим суддею лише 16.05.2025, що підтверджується матеріалами справи, адже адвокат отримав ухвалу 16.05.2025 через підсистему «Електронний суд».
Апелянт також зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 371 КПК України усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах, отже закон імперативно встановлює правило про одночасне підписання тексту судового рішення як у паперовій, так і в електронній формі, при цьому процесуальний закон не дозволяє підписати судове рішення в один день у паперовій формі, а в електронній формі наступного дня. Відсутність підпису на дату ухвалення судового рішення, на думку апелянта, свідчить про його незаконність, водночас, підписання ухвали від 01.05.2025 не у день його ухвалення підтверджує факт фальшування оскаржуваної ухвали.
ОСОБА_6 та представник Офісу Генерального прокурора, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, а тому, враховуючи наведене та вимоги ч. 4 ст. 405 КПК України, апеляційний розгляд проведено у відсутність осіб, які не з'явились.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Як вбачається зі скарги, адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви від 07.04.2025 за № 17.
Відмовляючи у задоволенні скарги, слідчий суддя виходив з того, що у заяві про вчинення злочину адвокатом ОСОБА_6 не вказано конкретних фактів, які б могли свідчити про наявність ознак вчинення кримінального правопорушення, які можуть стати підставою для внесення відомостей до ЄРДР.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь - якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про, зокрема: 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбачений цим Кодексом.
Як визначено у ст. 11 КК України, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
Системний аналіз положень ч. 1 ст. 214 КПК України, статей 2, 11 КК України дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.
Отже, підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину).
Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань і це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу
Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 24.04.2019 року по справі № 818/15/18, згідно яких при розгляді скарги слідчий суддя вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 року по справі №556/450/18 (провадження №51-4229км20).
Що стосується професійної діяльності судді та прийнятих судових рішень, то відповідно до положень статей 126, 129 Конституції України, статті 48 Закону України Про судоустрій і статус суддів, суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.
За висновками Пленуму Верховного Суду України у постанові №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим законом порядком у справі не допускається.
Крім того, згідно з п.п. 66-68 Рекомендації СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року, тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості. Лише держава може домагатися цивільної відповідальності судді, подавши скаргу до суду у разі, коли цей суддя повинен був присудити компенсацію. Тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для кримінальної відповідальності.
Відповідно до п. 57 Висновку 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень, сутність окремих судових рішень контролюється насамперед шляхом процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та шляхом звернення до Європейського суду з прав людини.
Таким чином, можливе порушення суддею норм матеріального або процесуального права не може бути безумовною підставою для притягнення судді до кримінальної відповідальності та кваліфікуватись, як кримінальне правопорушення.
Як слідує з матеріалів провадження, в заяві від 07.04.2025 за № 17 ОСОБА_6 просив внести відомості в ЄРДР і розпочати кримінальне провадження, щодо судді Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_8 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364, 366 КК України.
Однак, як вірно зазначив в ухвалі слідчий суддя, ОСОБА_6 в заяві не наведено відомостей про конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, які б об'єктивно підтверджували реальність події злочину в розумінні положень ст. 11 КК України, а викладення даних, які пов'язані із здійсненням судового провадження, з якими не погоджується ОСОБА_6 , на переконання колегії суддів, дозволяє зробити висновок про відсутність правової підстави для виникнення обов'язку вчинити певні дії за такою заявою щодо початку досудового розслідування кримінального провадження відповідно до положень ст. 214 КПК України.
Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що ч.1 ст. 214 КПК України містить імперативний припис, щодо необхідності внесення відомостей наведених в заяві, повідомленні про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР і відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається, то колегія суддів зауважує, що не будь-яка заява чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення виключно з огляду на її назву набуває статусу цього документа і її подання до Офісу Генерального прокурора не тягне за собою процесуальні наслідки у виді внесення відомостей до ЄРДР, оскільки вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, яких ОСОБА_6 наведено не було, а відтак, не було і бездіяльності по невнесенню відомостей до ЄРДР
Окрім того, всупереч апеляційній скарзі ОСОБА_6 , слідчий суддя не вирішував питання, які можуть бути предметом судового розгляду у кримінальному провадженні або віднесені до компетенції слідчого, прокурора під час досудового розслідування, тобто не надавав оцінку обґрунтованості заяви та не досліджував докази, а лише вивчив її зміст на предмет наявності відомостей саме про кримінальне правопорушення, які в свою чергу і підлягають внесенню до ЄРДР, а тому доводи апелянта, в цій частині, колегія суддів вважає безпідставними.
Відповідно до ч.ч. 3, 6 ст. 371 КПК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, ухвала постановляється в нарадчій кімнаті складом суду, який здійснював судовий розгляд. Усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах.
Як вбачається з журналу судового засідання від 01.05.2025 після виходу з нарадчої кімнати слідчий суддя оголосив прийняте рішення, роз'яснив порядок і строк його оскарження, зазначене рішення підписане суддею, який його постановив, а тому підстав ставити під сумнів його законність, колегія суддів не вбачає. Те, що зазначене рішення було отримано заявником через підсистему «Електронний суд» не в день його оголошення, жодним чином не впливає на законність та обґрунтованість прийнятого рішення, а тим більше не свідчить про фальшування оскаржуваної ухвали слідчого судді, як про це зазначає апелянт.
Будь - яких істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді ухвалити законне та обґрунтоване рішення, колегія суддів не вбачає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість постановленої слідчим суддею ухвали за скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 та підстав для її скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 травня 2025 року, якою відмовлено в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви від 07.04.2025 за № 17 - без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
__________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4