15 липня 2025 року місто Київ
Справа № 761/8506/21
Апеляційне провадження № 22-ц/824/12465/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О. В. (суддя-доповідач), суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо», в інтересах якого діє адвокат Васильєва Ірина Василівна, на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 19 травня 2025 року про зупинення провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дживака» про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину (постановлена у складі судді Юзькової О.Л.)
У березні 2021 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить:
1) визнати недійсним договір застави рухомого майна від 01.07.2016, предметом якого є 41,660% усіх часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Дживака», укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ;
2) застосувати наслідки недійсності правочину - скасувати в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна приватне обтяження, зареєстроване приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченком Василем Васильовичем 05.07.2019 за № 26774959.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору №2227/К про відступлення прав вимоги від 15 квітня 2020 року набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №788-Ф від 05 лютого 2007 року, укладеним між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» та ОСОБА_1 .
У грудні 2020 року ТОВ «Фінансова Компанія Інвест-Кредо», після ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження, стало відомо, що 05.07.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченком В. В. зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - ДРОРМ) приватне обтяження за №26774959 на підставі Договору застави рухомого майна від 01.07.2016.
У подальшому 21.08.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Валігурою Г. В. зареєстровано зміни відомостей до приватного обтяження №26774959 та звернення стягнення на предмет застави на підставі заяви ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_2 (далі - відповідач-2,) за довіреністю, нотаріально посвідченою приватним нотаріусом КМНО Юрченком В. В. 05.07.2019 за реєстровим №378.
Відповідно до інформації з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, об'єктом обтяження є 41,660% усіх часток у статутному капіталі ТОВ «Дживака». Зазначене обтяження зареєстроване на підставі Договору застави рухомого майна, сторонами якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який нібито укладений між ними 01.07.2016. Обтяження забезпечує основне зобов'язання, інформація про яке не деталізована, у розмірі 45 500 000 грн. зі строком виконання 01.07.2018.
Термін дії обтяження - 05.07.2024 (тобто, 5 років з дати реєстрації приватного обтяження у ДРОРМ - 05.07.2019, а не з дати укладання правочину - 01.07.2016). Приватне обтяження та звернення стягнення на предмет застави зареєстровані через 3 роки після укладання основного та забезпечувального зобов'язання, через 1 рік після настання строку виконання основного зобов'язання, через 2 місяці після накладення арешту у виконавчому провадженні.
Враховуючи, що договір застави рухомого майна від 01.07.2016 не був нотаріально посвідчений, а запис про приватне обтяження на його підставі був зареєстрований лише 05.07.2019, ТОВ «Фінансова Компанія Інвест-Кредо» вважає, що правочин був фактично укладений у 2019 році, а не у 2016 році, тобто, «заднім числом».
Такі дії відповідачами вчинено з метою уникнення звернення стягнення на майно, належне ОСОБА_1 , всупереч інтересам позивача, що вказує на наявність умислу обох сторін правочину, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , приховати справжні наміри його укладення, а саме обтяжити це майно під час існування виконавчого провадження щодо боржника, з метою уникнення виконання грошового зобов'язання на підставі рішення суду.
У підготовчому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 заявив клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Печерським районним судом м. Києва справи № 757/9699/25-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», ПАТ «Дельта Банк», треті особи: ОСОБА_6 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ТОВ «Факторингова компанія «Актив-Гарант» про зобов'язання вчинити дії.
Зазначав, що підставою для звернення до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом стало те, що у відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» існують невиконані фінансові зобов'язання за кредитним договором № 788-Ф від 05.02.2007, укладеним між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» та ОСОБА_1 .
У свою чергу ОСОБА_1 28.02.2025 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «ФК «Кредо-Інвест», ПАТ «Дельта Банк», у якому, зокрема, просив:
1) визнати належними ОСОБА_1 на праві власності з 02.07.2014 права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 788-Ф від 05.02.2007;
2) визнати припиненими зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором № 788-Ф від 05.02.2007 у зв'язку із поєднанням в одній особі боржника і кредитора;
3) визнати відсутніми у ПАТ «Дельта Банк» з 02.07.2014 права власності на права вимоги до ОСОБА_1 як позичальника за кредитним договором № 788-Ф від 05.02.2007 та ЗАТ «ТАС- Інвестбанк» як кредитодавця;
4) визнати недійсним договір № 2227/К про відступлення прав вимоги від 15.04.2020 у частині відступлення прав вимоги до ОСОБА_1 , як позичальника за кредитним договором № 788-Ф від 05.02.2007;
5) застосувати наслідки недійсності договору № 2227/К шляхом визнання відсутнім у ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» права власності на права вимоги до ОСОБА_1 .
Таким чином, рішення Печерського районного суду м. Києва в разі задоволення позову буде свідчити про відсутність у ТОВ «ФК «Кредо-Інвест» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором№ 788-Ф від 05.02.2007 до ОСОБА_1 , що є підставою для зупинення провадження у справі.
Шевченківський районний суд міста Києва ухвалою від 19 травня 2025 року клопотання представника відповідача ОСОБА_1 задовольнив, провадження у справі зупинив до розгляду по суті Печерським районним судом міста Києва цивільної справи № 757/9699/25-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», ПАТ «Дельта Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмет спору ОСОБА_6 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ТОВ «Актив-Гарант» про зобов'язання вчинити дії.
Не погодившись з такою ухвалою, Васильєва І.В. в інтересах ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» 30 травня 2025 року подала безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у справі № 757/9699/25-ц не вирішуються жодні обставини, які стосуються Договору застави рухомого майна від 01.07.2016.
Вважає, що суд безпідставно прийняв доводи ОСОБА_1 про те, що в межах справи № 757/9699/25-ц може бути доведено відсутність у ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 788-Ф, оскільки обставини належності ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» прав вимоги до ОСОБА_1 , а також неприпинення кредитного зобов'язання на підставі ст. 606 ЦК України вже були неодноразово встановлені судовими рішенням у справах № 2605/18536/12, № 752/2455/21, № 369/295/20, № 362/82/20, № 910/12760/16, № 438/592/17, копії яких долучені до матеріалів справи.
З урахуванням викладеного, а також принципів правової визначеності й обов'язковості судових рішень, що набрали законної сили, відсутня об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 757/9699/25-ц, оскільки в ній не може бути встановлено протилежних обставин, ніж уже встановлено в межах вищезгаданих справ.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кушнір О.П. проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін як законну.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, щодо зупинення провадження у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За правилами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає з огляду на таке.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі №9901/314/19З викладено висновки щодо застосування п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України (яка за змістом є подібною до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України). Вказано, що з огляду на зазначені вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати:
- чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі;
- чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи.
Об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої полягає в тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції обмежився встановленням факту подання ОСОБА_1 чергового позову, предметом якого є, зокрема, визнання припиненими зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором № 788-Ф від 05.02.2007 у зв'язку із поєднанням в одній особі боржника і кредитора та визнання недійсним договору № 2227/К про відступлення прав вимог щодо ОСОБА_1 від ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «ФК «Інвест-Кредо».
Натомість, у порушення вимог п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд не обґрунтував об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи № 757/9699/25-ц.
Крім того, за правилами п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Таким чином, для обґрунтованого висновку про наявність об'єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої необхідно дослідити зібрані у справі докази.
У порушення вимог цього пункту та ст. 263 ЦПК України суд першої інстанції зібрані у справі докази не дослідив і неможливість встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, на підставі зібраних доказів, не обґрунтував.
Колегія суддів звертає увагу на помилковість застереження суду першої інстанції, викладене в останньому абзаці оскаржуваної ухвали, про «передчасність» надання оцінки доказам, наданими сторонами на обґрунтування своїх позицій, та неможливість оцінити можливість встановлення та оцінки обставин (фактів), які є предметом цього судового розгляду на стадії підготовчого судового засідання.
За таких обставин апеляційний суд позбавлений можливості оцінити законність та обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи № 757/9699/25-ц.
Окрім цього колегія суддів погоджується із доводами скаржника про те, що питання щодо належності позивачу права вимоги до ОСОБА_1 було предметом багатьох судових розглядів, за наслідками яких було зроблено позитивний висновок щодо наявності у позивача відповідного права, а тому з огляду на принцип юридичної визначеності, у справі № 757/9699/25-ц не може бути встановлено протилежних цьому обставин, що свідчить про помилковість висновків суду про неможливість розгляду цієї справи до вирішення по суті справи № 757/9699/25-ц.
Також обґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо надмірної тривалості судового провадження, оскільки позовна заява була зареєстрована у березні 2021 року, а провадження у справі відкрито лише у жовтні 2022 року, тобто більш як через півтора року. За таких обставин окрім необґрунтованості висновків суду про необхідність зупинення провадження у справі, указані дії суду порушують принцип розумності строків судового розгляду та призводять до безпідставного затягування розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з п. 4 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Оскільки ухвала про зупинення провадження постановлена з порушенням норм процесуального права та перешкоджає подальшому провадженню у справі, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 19 травня 2025 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 379, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо», в інтересах якого діє адвокат Васильєва Ірина Василівна, - задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 19 травня 2025 року про зупинення провадження у справі - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Желепа
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова