15 липня 2025 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/2029/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Писаної Т. О., Стрижеуса А. М.,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,
на рішення Дарницького районного суду міста Києва
у складі судді Колесника О. М.
від 31 жовтня 2022 року
у цивільній справі № 753/6516/22 Дарницького районного суду міста Києва
за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
У липні 2022 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у жовтні 2017 року банком запущено новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank, особливістю якого є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці платіжного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
Позивач зазначав, що 16 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, в зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, якою визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір, та зобов'язується виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 70 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.
Банк свої зобов'язання перед відповідачем відповідно до укладеного договору виконав в повному обсязі. Однак, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість, яку позивач і просить стягнути.
На підставі викладеного позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 16 травня 2018 року у розмірі 114 553,11 грн.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «monobank» від 16 травня 2018 року у розмірі 114 553,11 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Апелянт вказував, що документи додані до позову як складові договору кредиту, не містять підпису відповідача (а. с. 11 - 30). До того ж Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал банк» (сам документ має іншу назву, ніж у пункті 2 анкети-заявки), надані суду в редакції, чинній із 27.11.2021 (a. c.11), тоді як договір між сторонами, за твердженням позивача, було укладено 16.05.2018, а розрахунок заборгованості здійснено за період 23.05.2018 - 28.12.2021 (а. с. 6 - 9). Документ під назвою «тарифи» не наданий взагалі, так само і документ під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - хоча можливо його функцію виконує документ під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на а. с. 24-25, але цей документ також датований 27.11.2021 і також не містить підпису відповідача. Паспорт споживчого кредиту не містить дати взагалі (незрозуміло, чи в цій редакції він існував на 16.05.2018) і також не містить підпису відповідача.
Вказував, що позивач не довів, що ним було прийнято рішення про видачу картки із встановленням ліміту у розмірі 70 000 грн, не надав доказів чи така картка видавалася відповідачу і ним була отримана. Тобто в матеріалах справи взагалі не міститься рішення позивача щодо видачі картки відповідачу, отже позивач позбавлений права стверджувати про те, що відповідачу було надана банківську послугу. Зазначав, що відповідач не отримував від позивача кошти та банківську карту.
Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надійшло.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітом про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та електронного примірника апеляційної скарги до електронного суду АТ «Універсал Банк» та направленням на поштову адресу відповідача ОСОБА_1 (рекомендоване повідомлення про вручення надійшло на адресу Київського апеляційного суду 03.10.2024).
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У ч. 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частинами 1-3 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно з ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що 16 травня 2018 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк».
У анкеті-заяві міститься прохання відповідача відкрити поточний рахунок у гривні на ім'я ОСОБА_1 та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов договору та наведених нижче умов.
Відповідно до п.2 анкети-заяви відповідач, підписавши вказану заяву погодився, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, з якими вона ознайомлена, складають договір про надання банківських послуг, укладання якого він підтверджує і зобов'язується виконувати умови вказаного договору.
Підписанням анкети-заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним їй відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з договором (п.3).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що 16 травня 2018 року відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг та підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. На підставі цього договору відповідач отримав кредит у розмірі 70 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Позивач виконав свої зобов'язання, випустивши платіжну картку та надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами. Проте, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість. Враховуючи, що відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі. У зв'язку з цим суд стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за договором у розмірі 114 553,11 грн та судові витрати у розмірі 2 481 грн.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду.
У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов'язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред'явлення будь-якої вимоги.
Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
Згідно правової позиції, яка була висловлена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 161/16891-15 (провадження № 61-517св18), від 26.10.2022 у справі № 333/5483/20 (провадження № 61-19321св21) банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
На підтвердження своїх вимог позивачем до позовної заяви було надано: розрахунок заборгованості за договором № б/н від 16.05.2018 року, анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, витяг з Умов і правил обслуговування рахунків фізичної особи, чорна картка monobank, паспорт споживчого кредиту, копію паспорту відповідача.
Виписки по рахунку відповідача за договором від 16.05.2018, позивачем до позовної заяви надано не було. Доказів того, чи було задоволено заяву ОСОБА_1 та відкрито поточний рахунок, чи було видано йому за цим договором платіжний інструмент (банківську картку) у спосіб, що дозволяє однозначно встановити отримання ним такої картки, її активізації, та чи встановлено відповідний кредитний ліміт і на яку суму матеріали справи не містять.
Отже надані позивачем документи не підтверджують факт отримання відповідачем коштів на підставі анкети-заяви та наявність у відповідача заборгованості перед позивачем.
За відсутності інших доказів, розрахунок заборгованості, наявний в матеріалах справи, не може підтверджувати наявність у відповідача заборгованості перед банком.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у даній справі, на підтвердження своїх позовних вимог щодо наявності у відповідача заборгованості за кредитом, позивач мав можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема виписку по особовому рахунку позичальника та докази відкриття кредитного ліміту та його розміру, на підставі яких як суд першої, так і суд апеляційної інстанції мав би можливість перевірити розмір кредитної заборгованості.
В оцінці поведінки та способу ведення справ банком суд апеляційної інстанції враховує те, що він є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв'язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах (аналогічна позиція викладена Верховим Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі №199/7014/20).
Частиною 4 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
В той же час, звертаючись до суду із вказаним позовом, банк просив суд здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше (ч. 5 ст. 279 ЦПК України).
Подавши суду першої інстанції клопотання про розгляд справи без виклику позивача в порядку спрощеного позовного провадження, позивач, тим самим підтвердив, що подав усі докази на обґрунтування своїх вимог разом із позовною заявою.
Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів отримання відповідачем кредитних коштів та їх розмір, висновки суду першої інстанції про наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором та доведеність позовних вимог є помилковими, в зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 376 ЦПК України із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Отже доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження, є обґрунтованими, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ч. 13 ст. 141 ЦПК України зважаючи на результат апеляційного розгляду із Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь держави підлягає стягненню судовий збір пов'язаний із розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 3 721,5 грн (2 481,*150%).
Керуючись ст. ст. 367, 368, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь держави судовий збір пов'язаний із розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 3 721 грн 50 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Судді Є. П. Євграфова
Т. О. Писана
А. М. Стрижеус