1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 09 липня 2025 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 22 квітня 2025 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_5 ,
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 в кримінальному провадженні № 12025100070000913, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 298 Кримінального кодексу України, про арешт майна
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання та накласти арешт на нежилі приміщення з № 1 по № 9, № 9 а, з № 10 по № 24 (групи приміщень № 51) (в літ. «Г») загальною площею 273,8 кв. м., по вул. Сагайдачного, 16 у місті Києві (РНОНМ 113633880000) з позбавленням права на їх відчуження, а також із забороною проведення будівельних та демонтажних робіт до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні.
Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що оскаржувану ухвалу отримано стороною обвинувачення 06 травня 2025 року, що підтверджується розпискою долученою до матеріалів справи, апеляційну скаргу направлено поштою 07 травня 2025 року. З цих підстав просив поновити строк на апеляційне оскарження.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що вказане майно є об'єктом кримінально-протиправних дій.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Подільським УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 07 квітня 2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025100070000913 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 298 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи умисно руйнують пам'ятку архітектури місцевого значення - «Магазин ОСОБА_9» по АДРЕСА_1 у Подільському районі міста Києва.
Так, у публікаціях ЗМІ містяться фото- та відеодокази фактичного знищення будівлі: демонтовано історичні стіни, зруйновано фасадну частину, замість якої вже монтуються сучасні бетонні конструкції. Також зазначено, що за фасадною сіткою, стилізованою під історичну кладку, фактично відбувався демонтаж конструкцій з подальшим новим будівництвом.
Вказаний об'єкт споруджено у 1825 році і має не лише архітектурну, а й історичну цінність. Відомий як « Крамниця ОСОБА_9 », він є частиною міського середовища Подолу, розташований у межах історико-архітектурного заповідника та має охоронний номер. Будівля понад 190 років формувала ідентичність району, її знищення є невідворотною втратою для національної та київської культурної спадщини.
Незважаючи на діючий охоронний договір та неодноразові приписи Департаменту охорони культурної спадщини КМДА, ТОВ «Кавицький» протягом понад 15 років не виконує зобов'язання щодо реставрації пам'ятки, що призвело до її фактичної руйнації.
Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежилі приміщення з № 1 по № 9, № 9а, з № 10 по № 24 (групи приміщень № 51) (в літ. «Г»), об'єкт житлової нерухомості загальною площею 273.8 кв.м на праві власності належить
ТОВ «Кавицький».
Установлено, що рішенням Київського міського виконавчого комітету від 18.11.1986№ 1107 «Магазин ОСОБА_9 1825 р.» по АДРЕСА_1 у Подільському районі міста Києва занесений до Переліку пам'яток архітектури та містобудування (охоронний№ 199/1-Кв).
Наказом Міністерства культури і туризму від 13.07.2009 № 521/0/16-09 «Магазин» 1852 p., 1980-ті p.p. (реставрація)» по АДРЕСА_1 у місті Києві внесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення.
Згідно з Паспортом об'єкта культурної спадщини «Крамниця ОСОБА_9» розташована на розі вулиць Петра Сагайдачного і Андріївської, на території садибної ділянки, яка була розпланована після великої пожежі Подолу 1811 року. Вказана ділянка була виділена титулярному раднику, вчителю ОСОБА_8 під спорудження кам'яного будинку. Проте садиба за цим планом не була освоєна, і ділянка у 1815 році продана таємному раднику ОСОБА_9 (1773-1828) - нащадку відомого роду зброярів.
Садибна ділянка розташована на території Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ»; архітектурної охоронної зони; археологічного заповідника; центрального історичного ареалу міста; пам'ятки археології XI-XVIII ст.ст. місцевого значення, визначеної під загальною назвою «Культурний шар Подолу»; пам'ятки історичного ландшафту ІІІ-ІІ тис. до н.е. - ХІ-ХІХ ст. «Історичного ландшафту київських гір і долини р. Дніпра»).
В подальшому, 11.09.2008 між Головним управлінням охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації та ТОВ «Кавицький» укладено охоронний договір№ 1995, відповідно до якого власник бере на себе зобов'язання щодо охорони пам'ятки архітектури місцевого значення за адресою: вул. Сагайдачного, 16(поштова адреса пам'ятки на час взяття її на державний облік- АДРЕСА_1; технічна адреса будинку:вул. Сагайдачного, 16 літ. Г).
Постановою прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 від 11 квітня 2025 року визнано речовими доказами нежилі приміщення з № 1 по № 9, № 9а, з № 10 по № 24 (групи приміщень№ 51) (в літ. «Г») по АДРЕСА_1 у місті Києві.
14 квітня 2025 року прокурор Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на нежилі приміщення з № 1 по № 9, № 9а, з № 10 по № 24 (групи приміщень№ 51) (в літ. «Г») по АДРЕСА_1 у місті Києві, з метою збереження речових доказів.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 22 квітня 2025 року у задоволенні клопотання прокурора відмовлено, з тих підстав, що потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора, а також, що може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням.
Окрім того, згідно з долученої до клопотання інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, нежилі приміщення з № 1 по № 9, № 9а, з № 10 по № 24 (групи приміщень № 51)(в літ. «Г»), загальною площею 273.8 кв.м на праві власності належить ТОВ «Кавицький». Адреса об'єкта - АДРЕСА_1.
Водночас у клопотанні йдеться про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у формі арешту об'єкту нерухомого майна за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1. При цьому окремі долучені до клопотання документи, зокрема рішення Київського міського виконавчого комітету від 18.11.1986 № 1107, Наказ Міністерства культури і туризму від 13.07.2009 № 521/0/16-09, а також позовна заява Подільської окружної прокуратури м. Києва до Київського окружного адміністративного суду стосуються об'єкту нерухомості саме за цією адресою - по АДРЕСА_1.
Відтак, вказане не дає підстави зробити чіткі висновки про об'єкт нерухомого майна, що є предметом арешту, його власників тощо.
Колегія суддів погоджується із таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі збереження речових доказів.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слід переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, які можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України, зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов'язує необхідність у накладенні такого арешту, - з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вимогами ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні про арешт майна, серед іншого, повинні бути зазначені документи, що підтверджують право власності на майно, яке належить арештувати.
Слідчим суддею дослідивши подане клопотання встановлено, що клопотання не містить обґрунтування підстав для прийняття рішення про арешт майна, для висновку про розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також про наслідки арешту майна для власника, третіх осіб, про можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (зокрема, чи відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України), розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
При розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя також врахував, що у сторони обвинувачення зберігається можливість встановити і перевірити обставини та відомості щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 298 КК України, провести низку слідчих та процесуальних дій у межах цього кримінального провадження, результати яких нададуть підстави для розгляду питання про застосування заходу забезпечення у формі арешту майна.
Окрім того, згідно з долученої до клопотання інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, нежилі приміщення з № 1 по № 9, № 9а, з № 10 по № 24 (групи приміщень № 51)(в літ. «Г»), загальною площею 273.8 кв.м на праві власності належить ТОВ «Кавицький». Адреса об'єкта - АДРЕСА_1.
Водночас у клопотанні йдеться про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у формі арешту об'єкту нерухомого майна за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1. При цьому окремі долучені до клопотання документи, зокрема рішення Київського міського виконавчого комітету від 18.11.1986 № 1107, Наказ Міністерства культури і туризму від 13.07.2009 № 521/0/16-09, а також позовна заява Подільської окружної прокуратури м. Києва до Київського окружного адміністративного суду стосуються об'єкту нерухомості саме за цією адресою - по АДРЕСА_1.
Відтак, вказане не дає підстави зробити чіткі висновки про об'єкт нерухомого майна, що є предметом арешту, його власників тощо.
Слідчий суддя надав оцінку усім доказам, які наявні в матеріалах справи та які стосуються предмету кримінального провадження, з чим погоджується колегія суддів.
Відтак, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 167, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання прокурора з підстав недоведеності та необґрунтованості необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді в матеріалах судового провадження і зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити прокурору Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 22 квітня 2025 року.
Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 22 квітня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 758/5274/25 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13
Провадження № 11сс/824/4008/2025 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК України