15 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/22564/24 пров. № А/857/13748/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Кухтея Р. В.
Носа С. П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі № 380/22564/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дії та бездіяльності протиправними,
місце ухвалення судового рішення м.Львів
Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження
суддя у І інстанціїДимарчук Т.М.
дата складання повного тексту рішенняне зазначена.
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі № 380/22564/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дії та бездіяльності протиправними задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в перерахунку пенсії від 20.09.2024 №134750010456.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених пунктами «е»-«ж» статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи: з 10.10.1984 по 01.09.1989 на посаді викладача по класу бандури в Олеській ДМШ (дитячій музичній школі), з 01.09.1989 по 06.08.1992 на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи в Олеській дитячій музичній школі, з 06.08.1992 по 01.09.1993 на посаді тимчасово виконуючого обов'язки директора в Олеській ДМШ (дитячій музичній школі); з 01.09.1993 по 18.06.2024 на посаді викладача хорового класу та класу бандури/викладача мистецької школи в Комунальній установі «Бродівська школа естетичного виховання» Бродівської міської ради.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Наявність відповідної посади у вищезазначеному Переліку №909, є необхідною умовою для виплати грошової допомоги, що передбачена п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058- ІV.
У разі відсутності будь-яких документів, що підтверджують належність до загальноосвітнього навчального закладу або музичних чи художніх шкіл, в яких працювала особа - для зарахування до вислуги років періодів роботи на посаді викладача в цих школах, незалежно від їх відомчої належності , - підстав немає.
Апелянт звертає увагу суду, що спеціальний стаж позивачки, що дає право на призначення грошової допомоги відсутній.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Про розгляд апеляційної скарги відповідач повідомлений шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Про розгляд апеляційної скарги позивач повідомлявся шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу зазначену позивачем, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що період роботи позивача на посаді викладача хорового класу та класу бандури/викладача мистецької школи за період з 01.09.1993 по 18.06.2024 в Комунальній установі «Бродівська школа естетичного виховання» Бродівської міської ради підлягає зарахуванню до спеціального стажу роботи, навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачу з 18.06.2024 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 працювала:
- з 10.10.1984 по 01.09.1989 - викладач по класу бандури в Олеській ДМШ (дитячій музичній школі);
- з 01.09.1989 по 06.08.1992 - заступник директора з навчально-виховної роботи в Олеській дитячій музичній школі;
- з 06.08.1992 по 01.09.1993 - тимчасово виконуючий обов'язки директора в Олеській ДМШ (дитячій музичній школі);
- з 01.09.1993 по 18.06.2024 (день призначення пенсії по віку) - викладач хорового класу та класу бандури (в подальшому змінено на викладача мистецької школи) в Комунальній установі «Бродівська школа естетичного виховання» Бродівської міської ради.
13.09.2024 ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України №1058.
За результатами розгляду за принципом екстериторіальності заяви та наданих позивачем документів, відповідач-2 прийняв рішення від 20.09.2024 №134750010456 про відмову в перерахунку пенсії.
Рішення вмотивоване тим, що під час розгляду заяви виявлено, що право на призначення грошової допомоги згідно п. 7-1 Закону відсутнє, в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу на зазначених посадах. До страхового стажу неможливо зарахувати періоди роботи з 01.09.1993 по 10.09.2024 на посаді викладача Бродівської школи мистецтв, згідно довідки від 10.09.2024 № 53, оскільки зазначена посада не передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Вважаючи рішення пенсійного органу протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.
Частина 1 ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
В п.16 Розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» видно, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України від 05.11.1991р. № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі також Закон № 1788-XII) застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:, зокрема, з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Переліком закладів і установ освіти охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993р.№ 909 затверджено вичерпний перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років ( далі Перелік №909).
В п.1 Переліку № 909 видно, що до посад в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, відносяться: учителі, логопеди, військові загальноосвітні вчителі-логопеди, навчальні заклади, музичні і вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що хоча посада викладача Переліком № 909 не була прямо передбачена, однак, за дорученням Кабінету Міністрів України від 06.01.1995р. № 397/21 дія зазначеної постанови поширена, в тому числі і на викладачів музичних шкіл без внесення змін до постанови, що підтверджується листом Міністерства соціального захисту населення України від 01.02.1995р.№ 01-3/133-02-2.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 працювала:
- з 10.10.1984 по 01.09.1989 - викладач по класу бандури в Олеській ДМШ (дитячій музичній школі);
- з 01.09.1989 по 06.08.1992 - заступник директора з навчально-виховної роботи в Олеській дитячій музичній школі;
- з 06.08.1992 по 01.09.1993 - тимчасово виконуючий обов'язки директора в Олеській ДМШ (дитячій музичній школі).
Жодних зауважень щодо віднесення роботи позивача на згаданих посадах за період з 10.10.1984 по 01.09.1993 відповідач 2 у оскарженому рішенні не зазначив, отже ці періоди не є спірними та повинні бути зараховані відповідачем до спеціального страхового стажу позивача.
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала з 01.09.1993 по 18.06.2024 (день призначення пенсії за віком) - викладач хорового класу та класу бандури (в подальшому назву посади змінено на викладача мистецької школи) в Комунальній установі «Бродівська школа естетичного виховання» Бродівської міської ради.
Отже, викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, а тому, педагогічний стаж позивача на день досягнення пенсійного віку становив понад 30 років.
В ст.4 Закону України від 22 червня 2000 року № 1841-III «Про позашкільну освіту» (далі також Закон № 1841-III) видно, що позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України «Про освіту», цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.
Частиною 1 ст.10 Закону України від 5 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту» (далі також Закон № 2145-VIII) передбачено, що невід'ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.
Тобто, освіта, у тому числі позашкільна освіта є складовою системи освіти.
Згідно ст.12 Закону України «Про позашкільну освіту» та п.6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України 06 травня 2001р. № 433, передбачено, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).
Відповідно до ст.21 Закону України «Про позашкільну освіту» право на пенсію за вислугою років мають педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000р. №963 затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким передбачено, що посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей, інструкторів фізкультури, методистів належать до категорії педагогічних працівників.
Таким чином, підзаконним нормативно-правовим актом визначено зарахування до стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, а саме, стаж викладача у музичних школах.
Водночас, згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 876/5312/17, викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що викладач позашкільного навчального закладу є педагогічним працівником цього позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем повинен зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні ст.55 п.«е» Закону № 1788-XII при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть і в тому випадку, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.
Згідно ст.22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Згідно ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно якої Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не бачив необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі № 380/22564/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос