15 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/4006/25 пров. № А/857/15575/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Кухтея Р. В.
Носа С. П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі № 380/4006/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій,
місце ухвалення судового рішення м.Львів
Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження
суддя у І інстанціїБрильовський Р.М.
дата складання повного тексту рішенняне зазначена
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 , у якій просив суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову студента ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування до списків частини ОСОБА_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з дня набрання рішенням суду у вказаній справі законної сили.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі № 380/4006/25 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В доводах апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції - Львівським окружним адміністративним судом при винесенні рішення від 09 квітня 2025 року у справі № 380/4006/25, не було враховано усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Судом першої інстанції не було витребувано документи з Відповідача - 1 щодо мобілізації Позивача та не залучено військову частину НОМЕР_2 для всебічного розгляду справи.
Крім того зазначає, що позивач згідно з довідкою про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти є студентом денної форми здобуття освіти за ступеню молодший бакалавр у Фаховому коледжі інженерії, управління та землевпорядкування Національного авіаційного університету. Вказує, що згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є особою, яка на період мобілізації та протягом дії воєнного стану має право на відстрочку. Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 позивач 21.01.2025 прибув з ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проведення загальної мобілізації та призначений на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказує, що він повідомляв працівникам ТЦК та СП про його право на відстрочку, проте така інформація не була взята до уваги працівниками ТЦК та СП. З моменту фактичного прибуття до військової частини НОМЕР_1 позивач неодноразово звертався до командування щодо вирішення питання про його протиправну мобілізацію, надання відстрочки та звільнення від проходження військової служби. Проте досі проходить військову службу і питання щодо його звільнення не вирішено.
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
ІНФОРМАЦІЯ_5 своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Про розгляд апеляційної скарги відповідачі та позивач в особі його представника повідомлені шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що:
- у разі відсутності звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, навіть за умови наявності права на отримання відстрочки від призову на військову службу, особа може бути призвана на військову службу на загальних підставах. Також судом ураховано, що позивач не надав доказів звернення до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу. Як наслідок суд дійшов висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_6 , не маючи інформації чи доказів про наявність у позивача підстав для відстрочки, діяв у межах своїх повноважень і мав законні підстави направити позивача для проходження військово-лікарської комісії (ВЛК);
- після видання наказу щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008. Цими актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов. Відтак, командування військової частини діяло в межах чинного законодавства та не мало альтернативних варіантів поведінки;
- звільнення з військової служби відбувається шляхом подання військовослужбовцем відповідного рапорту до безпосереднього начальника з долученням належних документів на підтвердження наявності таких обставин.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно з Довідкою про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти ОСОБА_1 є студентом денної форми здобуття освіти за ступеню молодший бакалавр в Фаховому коледжі інженерії, управління та землевпорядкування Національного авіаційного університету з 01.09.2022 по 30.06.2025
Відповідно до Довідки №10 від 27.01.2025 позивач у 2021 році вступив і зараз навчається за денною формою навчання на 4 курсі Фахового коледжу інженерії, управління та землевпорядкування Державного некомерційного підприємства “Державний університет “Київський авіаційний інститут» за спеціальністю 193 Геодезія та землеустрій (ОПП Геодезичні роботи та експлуатація геодезичного обладнання"). Строк закінчення закладу освіти 30.06.2025. Додатково повідомлено, що ВСП “Фаховий коледж інженерії, управління та землевпорядкування Національного авіаційного університету» реорганізовано у Фаховий коледж інженерії, управління та землевпорядкування Державного некомерційного підприємства “Державний університет “Київський авіаційний інститут» на підставі наказів Міністерства освіти і науки України №1249 від 13.10.2023 (зі змінами), №1582 від 05.11.2024, наказів Державного некомерційного підприємства “Державний університет “Київський авіаційний інститут» №16/од від 12.11.2024, №18/од від 13.11.2024.
Згідно з поіменним списком військовозобов'язаних позивач призваний ІНФОРМАЦІЯ_6 і відправлений у склад команди “А2900».
Відповідно до Витягу із наказу військової частини НОМЕР_1 рядового ОСОБА_1 вважати таким, що прибув та приступив до виконання службових обов'язків та зарахований на котлове забезпечення зі сніданку 20.01.2025.
Представник позивача на адресу відповідача 1 та ІНФОРМАЦІЯ_7 направив адвокатські запити від 11.02.2025 у яких просив надати завірену копію направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією, завірену копію картки обстеження та медичного огляду, завірену копію довідки військово-лікарської комісії, завірену копію повістки на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією, завірені додатки 3 до Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, завірену копію розписки про отримання мобілізаційного розпорядження , завірену копію наказу керівника ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Також представник позивача на адресу відповідача 2 направив адвокатський запит від 11.02.2025 у якому просив надати завірену копію наказу командира військової частини НОМЕР_3 про зарахування до списків частини/особового складу частини.
Вважаючи дії відповідачів які полягають у призові на військову службу під час мобілізації протиправними позивач звернувся із цим позовом до суду.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами ст. 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов'язком громадянина України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого в подальшому була неодноразово продовжена та наразі триває.
Воєнний стан в розумінні положень ст. 1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Окрім того, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 “Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (надалі - Закон України №2232-XII).
Відповідно до ст. 1 Закону України №2232-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 2 Закону України №2232-XII проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України № 2232-XII. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України №2232-XII громадяни зобов'язані, зокрема з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України №2232-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Згідно з ч. 5 ст. 22 Закону України №2232-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України № 2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
За приведених положень законодавства колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з 24.02.2022 у громадян України виник обов'язок з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для виконання конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
З матеріалів справи убачається, що позивач призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_8 .
За змістом доводів апеляційної скарги позивач вважає, що дії відповідача 1 є протиправними, оскільки він є особою яка на період мобілізації та протягом дії воєнного стану має право на відстрочку, згідно абзацу 1 ч. 3 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». А саме позивач навчається на денній формі здобуття освіти за ступеню молодший бакалавр в Фаховому коледжі інженерії, управління та землевпорядкування Національного авіаційного університету.
Досліджуючи вказані доводи скаржника щодо відсутності підстав для його мобілізації службу ІНФОРМАЦІЯ_8 , колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію ( далі- Закон України № 3543-XII) передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України № 3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури
Згідно з ч.ч. 7, 8 ст. 23 Закону України № 3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно абз. 9 п. 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у п. 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Процедуру надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі Порядок № 560).
Відповідно до п.п. 56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відповідно до п. 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7.
Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
За приведених положень законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за наявності у особи права на відстрочку від призову на військову службу, така відстрочка не надається автоматично і для реалізації відповідного права особа має звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у встановленому порядку.
У разі відсутності звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, навіть за умови наявності права на отримання відстрочки від призову на військову службу, особа може бути призвана на військову службу на загальних підставах.
Натомість матеріали справи не містять доказів звернення позивача до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу. Не надано таких доказів позивачем і в ході апеляційного розгляду справи.
Як наслідок колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що ІНФОРМАЦІЯ_6 , не маючи інформації чи доказів про наявності у позивача підстав для відстрочки, діяв у межах своїх повноважень і мав законні підстави направити позивача для проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) та проходження служби.
Стосовно ж доводів скаржника з приводу протиправного зарахування позивача до списків військової частини та необхідності ухвалення рішення про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , через протиправну мобілізацію, то колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до Закону України № 2232-XII Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до п.12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, звільнення з військової служби) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Суд наголошує, що аналіз наведених вище законодавчих і підзаконних актів свідчить про те, що військова служба з моменту її початку покладає на її учасників (військовослужбовця та держави) велике коло взаємних прав та обов'язків матеріального, та фінансового забезпечення військовослужбовця, його соціального захисту, виконання ним безпосередньо покладених на нього службових обов'язків та інше.
При цьому доводи апеляційної скарги не містять правових аргументів, які б підтверджували порушення норм законодавства військовою частиною при виданні наказу про зарахування позивача до списків військової частини.
Водночас колегія суддів вважає вірними висновку суду першої інстанції про те, що після видання наказу щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008. Цими актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов на військову службу.
Згідно з п. 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 № 170 затверджена Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція №170).
Відповідно до абз.13 пункту 14.10 Інструкції №170 документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Відтак звільнення з військової відбувається шляхом подання військовослужбовцем відповідного рапорту до безпосереднього начальника з долученням належних документів на підтвердження наявності таких обставин.
Статтею 26 Закону № 2232-XII передбачено вичерпні підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період передбачені.
Дослідивши зібрані у справі докази, колегією суддів установлено, що позивач із рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 про його звільнення із зазначенням підстав, визначених ст. 26 Закону №2232-XII, за наслідками розгляду якого мало бути прийняте відповідне рішення, не звертався, а відтак у суду відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги позивача у названій частині.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі № 380/4006/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос