16 липня 2025 рокусправа № 380/11603/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп'як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання незаконною бездіяльність, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ; далі - Позивач) до Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (вул. І.Кандиби, 3, м. Пустомити, Львівська область, 81100; код ЄДРПОУ - 34986930; далі - Відповідач) з вимогами:
Визнати незаконною бездіяльність Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні №43485463 та припинення обтяження №5984689.
Зобов'язати Пустомитівський відділ державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) скасувати арешт майна боржника ОСОБА_1 (індексний номер рішення: 13726165 від 12.06.2014; номер запису про обтяження: 5984689), рішення про накладення яких прийнято на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державного виконавця Пустомитівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області від 29.05.2014 у виконавчому провадженні №43485463.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Карп'як О.О.
Позовні вимоги обґрунтовані такими обставинами. Представник позивача звернувся до відповідача з заявою про скасування арешту майна боржника - ОСОБА_1 , проте отримав відмову. Зауважує, що 16.06.2019 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України “Про виконавче провадження». На підставі наведеного позивач вважає, що арешт, накладений на її майно, є безпідставним, порушує її майнові права щодо розпоряджання приватною власністю. Просять позов задовольнити повністю.
02.07.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що станом на 01.07.2025 року відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника та припинення обтяження № 5984689, у відповідності до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий збір та витрати виконавчого провадження в межах виконавчого провадження № 43485463 не сплачено.
Ухвалою судді від 16.06.2025 року, вказану позовну заяву залишено без руху, а особі, що звернулась, надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою від 30.06.2025 року було відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд вивчив аргументи сторін, наведені в заявах по суті спору, дослідив долучені до матеріалів справи докази та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
10.09.2008 між ВАТ «Сведбанк» (надалі - банк, кредитор) та ОСОБА_2 (надалі - боржник, позичальник) було укладено кредитний договір №1301/0908/88-165 (надалі - кредитний договір). З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором, між Банком та ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки від 10 вересня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Моісєєвою О. Я., за реєстровим №3825 (надалі - договір іпотеки; копія додається, оригінал знаходиться у відповідача).
Відповідно до Договору іпотеки, ОСОБА_1 , як Іпотекодавець передала в іпотеку Банку майно, а саме: земельну ділянку площею 0,2139 га, кадастровий номер 4623685500:03:002:0090, що знаходиться за адресою с. Липники, Пустомитівського району Львівської області (надалі - предмет іпотеки). 25.05.2012 правонаступником усіх прав та обов'язків ВАТ «Сведбанк» за Кредитним договором та Договором іпотеки стало Акціонерне товариство «Дельта Банк» на підставі Договору купівлі-продажу права вимоги, посвідченого Шевченко Д.Ш., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу. 15.06.2012 правонаступником усіх прав та обов'язків АТ «Дельта Банк» за кредитним договором та договором іпотеки стало Публічне акціонерне товариство «Альфа Банк» на підставі Договору купівлі-продажу права вимоги, посвідченого Миронюк О.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованим в реєстрі за №937. 29.11.2018 правонаступником усіх прав та обов'язків АТ «Альфа Банк» за кредитним договором та договором іпотеки стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Галицька фінансова компанія» на підставі договору факторингу та договору відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за реєстровим №55 від 30.01.2019.
30.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Галицька фінансова компанія» та ОСОБА_3 було укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за реєстровим №58 (копія договору додається, оригінал знаходиться у відповідача). Зазначене вище також підтверджується інформаційною довідкою з ДРРП №425456916 від 05.05.2025.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 13.09.2024 у справі №450/921/24, за позовом ОСОБА_1 до Стасіва Степана Андрійовича про визнання виконавчого напису від 05.06.2018, виданого приватним нотаріусом Київського МНО Чуловським В.А. за №8272, таким, що не підлягає виконанню.
27.06.2013 Пустомитівський районнии суд Львівської області прийняв рішення у справі №450/574/13-ц, яким позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» задовольнив повністю, звернув стягнення на нерухоме майно, предмет іпотеки згідно іпотечного договору від 10.09.2008, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського РНО Львівської області Моісєєвою О. Я., що належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯГ No054401, а саме земельну ділянку, площею 0,2139 га, кадастровий номер 4623685500:03:002:0090, що знаходиться у с. Липники, Пустомитівського району Львівської області для задоволення грошових вимог позивача в сумі 470 676,09 гривень, шляхом проведення прилюдних торгів, за початковою ціною встановленою на рівні не нижчим за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій.
На підставі виконавчого листа Пустомитівського районного суду Львівської області від 21.11.2013 у справі №450/574/13-ц Пустомитівський відділ державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області відкрив виконавче провадження № 43485463.
29.05.2014 державним виконавцем Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиціі у Львівській області Зубрицькою М.Б., було видано постанову про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП №43485463. 12.06.2014 на підставі постанови про накладення арешту у ДРРП внесено відомості про державну реєстрацію обтяження у вигляді арешту нерухомого майна ОСОБА_1 (номер запису про обтяження: 5984689; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 13726165 від 12.06.2014 14:15:21, Вібла Ілона Юріївна, Пустомитівське районне управління юстиції, Львівська обл.)
16.06.2019 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України “Про виконавче провадження», що підтверджено відповідачем у відзиві.
06.05.2025 адвокатом Посікірою Р.Р., було подано заяву до Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), у якій він просив скасувати арешт майна боржника ОСОБА_1 (індексний номер рішення: 13726165 від12.06.2014; номер запису про обтяження: 5984689), рішення про накладення якого прийнято на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державного виконавця Пустомитівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області від 29.05.2014 у виконавчому провадженні №43485463.
27.05.2025 у відповіді №26581 Пустомитівський ВДВС вказав, що у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника в межах виконавчого провадження №43485463 та припинення обтяження №5984689 відповідно до ч.1 ст.40 Закону України "Про виконавче провадження".
Позивач вважає таку відмову державного виконавця неправомірною, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999р. (у редакції, що діяла на момент накладення арешту на майно позивача) (далі - Закон №606-XIV), передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
За приписами ч. ч. 4, 5 ст. 59 Закону №1404-VІІІ, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Отже, арешт є початковою стадією виконавчого провадження щодо звернення стягнення на майно боржника. Виконавче провадження, як сукупність дій, спрямованих на примусове виконання рішень, передбачає застосування арешту майна боржника як засобу, що обмежує можливість відчуження майна боржником із метою його подальшої реалізації у спосіб, передбачений законом.
Суд зазначає, що метою накладення державним (приватним) виконавцем арешту на майно боржника, є забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Термін «завершення виконавчого провадження» застосовувався у нормі Закону, як узагальнююче поняття процесуальної стадії виконавчого провадження. У Законі № 1404-VIII на відміну від Закону № 606-XIV, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, не визначається, як окрема підстава завершення виконавчого провадження, а є правовою підставою для закінчення виконавчого провадження (п. 10 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII).
Підстави для закінчення виконавчого провадження визначені у ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII.
Тож, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав законодавцем визначено, як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного (приватного) виконавця не проводяться (висновки у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 569/6234/22).
Як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу, є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та відповідно різні правові наслідки.
Закінчення виконавчого провадження є стадією виконавчого провадження і передбачає завершення вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення в межах відповідного виконавчого провадження. Зміст правових підстав для закінчення виконавчого провадження, свідчить про об'єктивну неможливість виконати відповідне рішення у примусовому порядку. На відміну від обставин, що зумовлюють повернення виконавчого документа стягувачу, обставини, які є підставою для закінчення виконавчого провадження, не перестануть існувати в майбутньому.
З наведеного слідує і формування наслідків закінченого виконавчого провадження, зокрема, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочато знову, крім випадків передбачених законом (ч. 1 ст. 40 Закону № 1404-VIII). Водночас, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених Законом (ч. 5 ст. 37 Закону № 1404-VIII).
Суд зазначає, що повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Разом з цим, повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення.
У даній справі, позивач у позовній заяві зазначив про те, що на даний час, виконавче провадження № 43485463 завершено, виконавчий документ повернуто стягувачу, але арешт з рухомого та нерухомого майна знято не було.
16.06.2019 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України “Про виконавче провадження», що підтверджено відповідачем у відзиві.
З підстав, визначених п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV (наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення) виконавче провадження було завершено шляхом повернення виконавчого документа стягувачу.
Законодавець у Законі № 1404-VIII, передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно із поверненням виконавчого документа стягувачу, а саме: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (ч. 3 ст. 37 Закону № 1404-VIII).
Отже, з наведеного слідує, що повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника, за винятком випадків, передбачених у ч. 3 ст. 37 Закону № 1404-VIII. Визначення посадової особи, яка має повноваження зняти арешт з майна боржника, накладеного у виконавчому провадженні, залежить від конкретних обставин і підстав зняття такого арешту.
Законодавством не передбачено обов'язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження та у такому випадку, стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.
Суд вважає, що повернення виконавчого документа стягувачу, не є підставою для зняття арешту з майна боржника, за виключенням випадків, передбачених у ч. 3 ст. 37 Закону № 1404-VIII.
За правилами ст.40 Закону № 1404-Х-ІІ, у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Відповідач у відзиві посилається на те, що станом на 01.07.2025 року відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника та припинення обтяження № 5984689, у відповідності до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий збір та витрати виконавчого провадження в межах виконавчого провадження № 43485463 не сплачено.
З огляду на положення ч.4 ст.59 Закону № 1404-Х-ІІ (в реданції станом на дату зверенння позивача з заявою про зняття арешту), підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.
Доказів надходження на рахунок ДВС суми коштів, неохідної для стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження позивач не надала. Відтак, відсутні підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника у ВП №43485463 та припинення обтяження №5984689.
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 14.05.2025 у справі №2/1522/11652/11, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зроблених у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 815/7269/15, процитовані у пункті 136 цієї постанови, сформулювавши висновок про те, що як частиною першої статті 50 Закону № 606-XIV, так і пунктом 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не визначалось обов'язку державного виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу.Також Великою Палатою Верховного Суду зазначено наступне:
Аналіз пункту 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), свідчить про те, що в ньому відсутня вказівка на обов'язок державного виконавця щодо зняття арешту, оскільки в ньому зазначається про обов'язок останнього вказати на наслідки відповідної виконавчої дії (закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого провадження), якщо законом такі наслідки передбачені.
Положеннями частин першої статті 50 Закону № 606-XIV передбачено два випадки, коли державний виконавець зобов'язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:
- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);
- у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Оскільки частиною першої статті 50 Закону № 606-XIV не визначалось обов'язку державного виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, то відсутні підстави стверджувати, що пункт 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачав такий наслідок.
Щодо посилань позивача напорушення її майнових прав на розпорядження її приватною власністю, суд зазначає, що вказане не є предметом розгляду даного спору та передбачає інші заходи/інструменти для поновлення таких прав.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем вказаний обов'язок щодо доказування правомірності своєї поведінки виконано.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає.
Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 19-22,25-26,90,139,229,241-246,250,251,255,287,295 КАС України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (вул. І.Кандиби, 3, м. Пустомити, Львівська область, 81100; код ЄДРПОУ - 34986930) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, - відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяКарп'як Оксана Орестівна