Іменем України
16 липня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1186/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дії та бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області (далі відповідач 1), Державної судової адміністрації України (далі відповідач 2), в якому позивач просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_1 за період з 1 березня 2025 року по 31 травня 2025 року включно, виходячи із встановленого на 01 січня 2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн;
-зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_1 за період з 1 березня 2025 року по 31 травня 2025 року включно, виходячи із встановленого на 01 січня 2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн;
-визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області щодо нарахування та виплати судді Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 березня 2025 року по 31 травня 2025 року включно, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 гривні;
-зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_1 за період з 1 березня 2025 року по 31 травня 2025 року включно, виходячи із встановленого на 01 січня 2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
В обґрунтування позову зазначено, що Указом Президента України від 13.05.2009 № 319/2009 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено на посаду судді Лисичанського міського суду Луганської області строком на п'ять років.
Відповідно до Указу Президента України від 12.03.2012 №194/2012 “Про призначення судів» позивача призначено на роботу на посаді судді Марківського районного суду Луганської області.
Наказом в.о.голови Марківського районного суду Луганської області №16 "Про призначення ОСОБА_1 », відповідно до Указу Президента України наказано ОСОБА_1 приступити до виконання обов'язків судді Марківського районного суду Луганської області з 05.04.2012.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 03.12.2020 №3371/0/15-20 позивача відряджено для здійснення правосуддя до Старобільського районного суду Луганської області строком на 1 рік з 17 грудня 2020 року.
Згідно Рішення Вищої ради правосуддя від 25.11.2020 №2258/0/15-21 продовжено строк відрядження до Старобільського районного суду Луганської області з 18 грудня 2021 року.
Рішенням Голови Верховного Суду від 11.07.2022 позивача відряджено до Вишгородського районного суду Київської області.
Наказом голови Вишгородського районного суду №5к від 18 липня 2022 року (з наступними змінами) позивача зараховано до штату Вишгородського районного суду Київської області з 18 липня 2022 року.
З 18 липня 2022 року по теперішній час відповідач нарахував позивачу суддівську винагороду, для визначення суми якої використовувалася величина в розмірі 2102 гривні під назвою «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».
Позивач вважає, що відповідно до приписів спеціального законодавства, відповідач повинен був нарахувати суддівську винагороду з 01.01.2025 - виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2025 року в розмірі 3028 гривні.
Внаслідок цього, розмір винагороди не відповідає розміру, установленому спеціальним Законом, у зв'язку із чим позивач не погоджується із сумою виплаченої суддівської винагороди і вважає, що відповідачі порушили право на належне матеріальне забезпечення, просила задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач 1 - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області до суду через підсистему "Електронний суд" надав відзив, в якому заперечував проти задоволення позову.
В обґрунтування зазначив, що розмір суддівської винагороди позивача з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, не є меншим ніж оклад за попередній рік. У зв'язку із чим зберігається, по суті, первісна вимога еквівалентності спеціального права.
Відповідачем при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди застосовуються норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», отже - матеріальне становище не погіршується. Таким чином, гарантовані конституційні права і свободи не порушені, а прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» не передбачає звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод суддів.
Доводи позивача не містять підстав, які передбачають порушення Конституції відповідачем під час застосування відповідних нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Таким чином, територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області здійснює всі нарахування і виплати лише у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом.
Штатний розпис Вишгородського районного суду Київської області, структура та штатна чисельність апарату затверджується щорічно, за погодженням з головою суду в межах обсягу видатків на утримання Вишгородського районного суду.
Головою Вишгородського районного суду Київської області на адресу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області було направлено подання про затвердження Штатного розпису на 2025 рік, де було враховано прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 гривні.
Таким чином, за погодженням з головою Вишгородського районного суду Київської області Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Київській області затверджено штатний розпис Вишгородського районного суду Київської області на 01 січня 2025 року з посадовим окладом судді - 63060,00 грн, тобто із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн.
На виконання Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», відновлення дії якого відбулось з 01.01.2024, доходи суддів індексуються у визначеному законодавством порядку.
Відповідачем реалізовано механізм підвищення грошових доходів, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області, як розпорядник бюджетних коштів щодо місцевих судів нижчого рівня, здійснює всі нарахування і виплати лише у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом видатків на відповідний бюджетний період, затверджений відповідно до вимог Закону, та не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу судді у вищому розмірі, ніж це передбачено законодавством України.
Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідачем 2 Державною судовою адміністрацією України відзив на позовну заяву станом на дату розгляду справи по суті не надано.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 15 квітня 2025 року №235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров'я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Указом Президента України від 13.05.2009 № 319/2009 «Про призначення суддів» Рукас О.В. призначено на посаду судді Лисичанського міського суду Луганської області строком на п'ять років.
Указом Президента України від 12.03.2012 № 194/2012 «Про переведення суддів» суддю Лисичанського міського суду Луганської області Рукас О.В. переведено на посаду судді Марківського районного суду Луганської області.
Також, Указом Президента України від 02.11.2017 № 348/2017 «Про призначення суддів» суддю Марківського районного суду Луганської області ОСОБА_1 призначено на посаду судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 03.12.2020 № 3371/0/15-20 суддю Марківського районного суду Луганської області ОСОБА_1 відряджено до Старобільського районного суду Луганської області для здійснення правосуддя, строком на один рік з 17 грудня 2020 року.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 25.11.2021 № 2258/0/15-21 продовжено на один рік строк відрядження судді Марківського районного суду Луганської області ОСОБА_1 до Старобільського районного суду Луганської області для здійснення правосуддя з 18 грудня 2021 року.
Рішенням Голови Верховного Суду від 11.07.2022 № 285/0/149-22 «Про відрядження судді Марківського районного суду Луганської області ОСОБА_1 до Вишгородського районного суду Київської області» суддю Рукас О.В. відряджено до Вишгородського районного суду Київської області.
Наказом голови Вишгородського районного суду Київської області від 18.07.2022 № 5к «Про тимчасове переведення в порядку відрядження судді ОСОБА_1 » (з урахуванням змін до цього наказу, внесених наказом голови Вишгородського районного суду Київської області від 12.10.2022 № 11 к) зараховано суддю Марківського районного суду Луганської області ОСОБА_1 з 18 липня 2022 року на посаду судді Вишгородського районного суду Київської області, як таку, що відряджена для здійснення правосуддя, з посадовим окладом відповідно до штатного розпису.
Судом встановлено, що відповідачем 1 не заперечується факт нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди у спірний період, виходячи з розміру базового посадового окладу судді, обчисленого із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн, що встановлений Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік (в межах спірного періоду роботи).
Штатним розписом Вишгородського районного суду Київської області на 2025 рік, затвердженим начальником територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області 02.01.2025 відповідно, посадовий оклад за назвою «голова суду», «судді», а також «судді (відряджені)» встановлений у розмірі 63060,00 грн.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Згідно з статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Приписами статті 43 Конституції України визначено, зокрема, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно з статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1402-VIII) закріплено, що він визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Статтею 4 Закону № 1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Пунктом 1 частини третьої та пунктом 1 частини четвертої статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Тому, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV).
Отже Закон № 966-XIV дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
Згідно зі статтею 1 цього Закону прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Частиною третьою статті 4 Закону № 966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 7 Закону України 19 листопада 2024 року № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Отже, окремими приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
У цьому аспекті суд зауважує, що наведені приписи статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивачки, відповідач 1 діяв на законних підставах.
Водночас викладений у цій справі висновок суду відрізняється від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22, від 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23 та ін. Спори у цих справах стосувалися застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року.
У наведених справах Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV, і в цьому ж Законі закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум. Ураховуючи те, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» і за приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відсутність законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.
За позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в цій категорії спорів закон про Державний бюджет України на відповідний рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Однак, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24 квітня 2025 року в справі № 240/9028/24 не погодилась з наведеними висновками з таких міркувань.
Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З огляду на викладене та з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Велика Палата Верховного Суду нагадала, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням викладеного, суд застосовує саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду при розгляді даної справи по суті.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що відповідачі довели правомірність своїх дій, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.
Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не вирішується, оскільки позивач згідно пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнена.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дії та бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Басова