16 липня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/2813/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову ПШ №053732 від 26.11.2024 про накладення адміністративно-господарського штрафу на ОСОБА_1 .
Вимоги обґрунтовано тим, що штраф накладений незаконно, оскільки вона не є автомобільним перевізником, не є суб'єктом господарювання, не здійснювала перевезень. З цих підстав просила суд визнати спірну постанову ПШ №053732 від 26.11.2024 протиправною та скасувати її.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву ( а.с.32-35) в якому просив відмовити в задоволенні вимог зазначивши, що у ході рейдової перевірки 10.10.2024 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області на а/д М-05, Київ-Одеса, 210 км+450м, був зупинений транспортний засіб марки МЕRCEDES, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який здійснював перевезення вантажів без оформлення документів передбачених Законом України «Про автомобільний транспорт». Так, водій ОСОБА_2 не надав державному інспектору товарно-транспортну накладну або інший документ на вантаж, заповнені тахокарти з 12.09.2024 по 09.10.2024, або бланк підтвердження діяльності водія, відповідно до вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». У зв'язку з виявленням вищезазначених порушень, виконуючи функції покладені на них державою, державними інспекторами було складено Акт №АР 112515 від 10.10.2024, відповідно до пункту 21 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006. Водій зі змістом Акту №АР 112515 від 10.10.2024 був ознайомлений, надав пояснення. Оскільки під час рейдової перевірки водієм не було гадано примірник товарно-транспортної накладної на вантаж з якою можна було б ідентифікувати особу автомобільного перевізника на розгляд справ було запрошено власника транспортного засобу відповідно до свідоцтва про реєстрацію № НОМЕР_2 . Повідомлення про розгляд справи №97937/32/24-24 від 06.11.2024, було запрошено власника ОСОБА_1 прибути на розгляд справи 26.11.2024 та було направлено рекомендованим листом, як це і передбачено Порядком 1567. 26.11.2024 на розгляд справи позивач не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. На підставі акту перевірки прийнято постанову ПШ №053732 від 26.11.2024 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу. Доводячи правомірність спірної постанови, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
З 01.07.2025 по 15.07.2025 суддя перебував у плановій щорічній відпустці.
Фактичні обставини справи встановлені судом.
10.10.2024 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області на а/д М-05, Київ-Одеса, 210 км+450м, проводилась рейдова перевірка. Під час цієї перевірки був зупинений транспортний засіб марки МЕRCEDES, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який здійснював перевезення вантажів без оформлення документів передбачених Законом України «Про автомобільний транспорт». Водій ОСОБА_2 не надав державному інспектору товарно-транспортну накладну або інший документ на вантаж, заповнені тахокарти з 12.09.2024 по 09.10.2024, або бланк підтвердження діяльності водія, відповідно до вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
У зв'язку з виявленням вищезазначених порушень, виконуючи функції покладені на них державою, державними інспекторами було складено Акт №АР 112515 від 10.10.2024 (а.с.37).
Водій зі змістом Акту №АР 112515 від 10.10.2024 був ознайомлений, надав пояснення зазначивши « тахокарти відсутні із за того що перебували на ремонті, перевозив вантаж собі, бланка при собі не мав».
Повідомлення про розгляд справи №97937/32/24-24 від 06.11.2024, було запрошено власника транспортного засобу ОСОБА_1 ( свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_2 ) прибути на розгляд справи 26.11.2024 та було направлено рекомендованим листом.
26.11.2024 на розгляд справи позивач не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
На підставі акту перевірки прийнято постанову ПШ №053732 від 26.11.2024 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу за порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт» - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що склало 17000 грн. (17 грн. х 1000) ( а.с.36).
В оскаржуваній постанові зазначено, що позивачем допущено перевезення вантажів без оформлення документів, а саме відсутня товарно-транспортна накладна або інший документ на вантаж, тахокарти, або бланк підтвердження діяльності водія
Не погоджуючись з цією постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2344-III).
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за дотриманням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах.
Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з частинами сімнадцятої - двадцятої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1567).
За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів..
Відповідно до приписів статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
При цьому, суд зазначає, що Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозяться пасажири. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).
Тобто, положення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.
Така позиція є сталою та послідовною і неодноразово зазначалася у постановах Верховного Суду у справах цієї категорії (постанови від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а, від 06.09.2023 у справі № 120/5064/22, від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22, від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21).
Отже, першочерговим є належне установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка і у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
При цьому, на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб'єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб'єкт (особа порушника), який в розумінні частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.
Отже, оскільки автомобільного перевізника у цій справі органом контролю встановлено виключно на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, що не спростовано відповідачем, суд приходить до висновку про те, що оскаржувану постанову прийнято необґрунтовано та без врахування всіх обставин у справі, що в свою чергу є підставою для її скасування.
Вказані висновки відповідають правовій позиції викладеній Верховним Судом в Постанові від 20.02.2025 справа № 380/13118/23
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених вимог не спростовують. При цьому, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідач у справі - відділ державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті - не є розпорядником бюджетних коштів, оскільки не є самостійною бюджетною установою, а є структурним підрозділом апарату Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальним органом.
Тому судові витрати, присуджені позивачу у цій справі, слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.
Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Героїв Маріуполя, 102, м. Кропивницький, 25004, ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову ПШ №053732 від 26.11.2024 про накладення адміністративно-господарського штрафу на ОСОБА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) здійснені судові витрати на сплату судового збору в сумі 1 211, 20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН