16 липня 2025 року м. Житомир
справа № 240/23178/24
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд
у складі судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сав-Транс" до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сав-Транс" звернулось до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів №UA101000/2024/000269/1 від 07.08.2024;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2024/007272.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачем подано до Житомирської митниці електронну митну декларацію для митного оформлення транспортного засобу: автобусу - SCANIA, модель - IRIZAR, рік виготовлення календарний: 2014). На підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору, разом з митною декларацією, декларант надав необхідні і достатні документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Однак, митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA101000/2024/000269/1 від 07.08.2024 на підставі інформації, наявної в митному органі.
На переконання позивача, рішення митниці про коригування митної вартості товарів та картка відмови є необґрунтованими, оскільки митним органом не наведено підстав, що у достатній мірі свідчили б про свідоме заниження декларантом митної вартості.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач - Житомирська митниця надіслала до суду відзив на позовну заяву від 20.12.2024 (за вх.№70888/24), у якому просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за товар щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами.
З урахуванням викладеного вважає, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами Митного кодексу України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, тому обставини для їх скасування відсутні.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4ст.243 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Сав-Транс" ("Покупець) 17.07.2023 укладено контракт №2023-001 (надалі за текстом - Контракт) з компанією "BUSLAND" (продавець), згідно з яким покупець купує 8 одиниць автобусів Volvo і Scania на умовах та згідно з цим договором.
Відповідно до інвойсу (рахунок-фактура) №2407003 від 17.07.2024 позивач придбав в Естонії транспортний засіб: SCANIA, модель-IRIZAR, рік виготовлення календарний: 2014, номер кузова: - НОМЕР_1 .
26.07.2024 до відділу митного оформлення №1 митного поста «Житомир центральний» з метою імпорту товару «Автобус пасажирський, марка - SCANIA, модель - IRIZAR, номер шасі - НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2014», що ввозився на адресу ТОВ «Сав-Транс», подано митну декларацію №24UA101020026958U5.
Заявлена митна вартість, визначена за основним методом на рівні 39626,64 євро за одиницю.
Для підтвердження митної вартості декларантом подано такі документи:
- декларацію митної вартості б/н від 26.07.2024;
- рахунок-фактуру (інвойс) №2407003 від 17.07.2023;
- сертифікат ЕUR № ЕЕ078564;
- свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб ЕN №551089;
- довідка про транспортні витрати від 26.07.2024;
- контракт №2024-002 від 12.07.2024;
- фотографії транспортного засобу;
- сертифікат відповідності транспортного засобу UА.013.400322-24 від 24.07.2024.
При прийнятті митної декларації митним органом було проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор» згенеровано митні формальності за кодом 105-2 з повідомленням такого змісту: «Необхідно перевірити достовірність складових митної вартості товарів, а саме додаткові нарахування до ціни угоди. Відповідно до умов поставки, до ціни угоди не включені витрати на транспортування та/або навантаження. При цьому відповідні витрати не включені до митної вартості (не зазначені у ДМВ). Перевірити повноту декларування складових митної вартості.»
З метою контролю правильності визначення митної вартості до спеціалізованого підрозділу управління митних платежів, контролю митної вартості та митно тарифного регулювання ЗЕД направлено запит про визначення митної вартості товару.
07.08.2024 уповноваженою особою позивача до митного органу подано відповідь з роз'ясненнями, а також додаткові наступні документи (разом із супровідним листом):
- платіжну інструкцію в іноземній валюті №68 від 05.08.2024;
- митну декларацію країни відправлення №24EE1310E0085548B2 від 17.07.2024 з перекладом.
Однак у подальшому, 07.08.2024 відповідач прийняв рішення №UA101000/2024/000269/1 про коригування митної вартості товарів, яким збільшено митну вартість ввезеного товару в сумі розміром 70000 Євро.
У графі 33 вказаного рішення зазначено, що у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки митна вартість подібних товарів оформлених в попередньому періоді митними органами є значно вищою.
За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожого товару.
Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Зазначено, що відповідно до п. 1 Контракту №2024-002 від 12.07.2024 покупець купує 5 одиниць автобусів Volvo. Разом з тим, до митного оформлення пред'явлено товар автобус марка-SCANIA, модель - IRIZAR. У додатково наданій копії митної декларації країни відправлення містить інформація про статистичну вартість товару, при цьому декларантом не надано відомості про те, що включає в себе така категорія з посиланням на норми законодавства країни експорту товару. При цьому не зазначена валюта, в якій зазначена статистична вартість.
До митної декларації не долучено автотранспорту накладну, що позбавляє митницю можливості перевірити фактичну країну відправлення товару, а разом з цим - достовірність декларування витрат на транспортування товару до митного кордону України.
Як свідчить зміст даних митної декларації №24UA101020026958U5 транспортування оцінюваного товару здійснювалось імпортером самостійно. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу митному органу подається калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Такий документ митниці не поданий. Довідка про транспортні витрати, видана ТОВ «Сав-Транс» для пред'явлення на митницю від 26.07.2023 не може бути використана як належний та допустимий доказ фактично понесених покупцем витрат на транспортування товару до митного кордону України, у зв'язку із тим, що не відображає відомостей, передбачених вищевказаними наказом Міністерства фінансів України.
Згідно із ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Методи 2а і 2б не могли бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару: МД №23UA205030008863U9 від 26.05.2023 - Автобус пасажирський, бувший у використанні: марка - VOLVO; модель - IRIZAR PB 15.37; номер кузова - НОМЕР_2 ; тип двигуна - дизельний; маркування двигуна - D11K460; робочий об'єм двигуна - 10837см3; потужність двигуна - 345kW.; загальна кількість місць, включаючи місце водія, за документами виробника - 65шт; призначення: для використання по дорогах загального користування; власна вага 18212кг; вантажопідйомність - 8288кг; маса в разі максимального завантаження 26500; колір жовтий; - колісна формула - 6Х2; такий, що був у використанні; рік виготовлення - 2014; модельний рік - 2014; Торгівельна марка - VOLVO. - 70 000,00 євро за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
У подальшому товар випущено у вільний обіг на підставі митної декларації №24UA101020028291U6 від 07.08.2024 шляхом надання забезпечення сплати митних платежів у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України. Сума наданого забезпечення сплати митних платежів - 272117,22 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України.
Згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч.1 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Як передбачено ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1, 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як передбачено ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Зі змісту розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України вбачається, що в аспекті реалізації процедур з визначення митної вартості товарів, ключову роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при : а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах 09.07.2020 по справі №804/5445/17, від 31.06.2020 по справі №809/1858/16, від 15.02.2022 по справі №826/12901/17, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.
Як встановлено з матеріалів справи, у митній декларації позивача митну вартість задекларованого товару було визначено декларантом за основним методом.
Згідно з ст.57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з ч.2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.
Відповідно до ч.4-5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Статтею 64 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Відповідно до ч.2 ст.7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947), оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.
Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.
Згідно з ч.1, 2 Приміток до статті 7 вказаної Угоди митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7.
Відповідно до п.7 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року №689, при перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару.
Cуд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку з цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
Як встановлено з матеріалів справи підставами для коригування митної вартості товару стало виявлення у поданих документах розбіжностей та неточностей.
Надаючи правову оцінку наведеним висновкам відповідача, суд зазначає наступне.
Посилання митного органу на те, що Відповідно до п. 1 Контракту №2024-002 від 12.07.2024 покупець купує 5 одиниць автобусів Volvo. Разом з тим, до митного оформлення пред'явлено товар автобус марка - SCANIA, модель - IRIZAR, є безпідставними з огляду на наступне.
Позивач пояснив, що відповідно до п. 1 Контракту №2024-002 від 12.07.2024 покупець купує 5 одиниць автобусів Volvo, є механічною помилкою, оскільки в даному контракті в п.1 перелічено, які транспортні засоби імпортуються та з метою ідентифікації зазначені їх VIN-номери.
В наданій копії митної декларації №24ЕЕ1310Е0085548В0 від 17.07.2024 зазначено рахунок-фактуру (інвойс) №2407003 від 17.07.2023 в якому вказана ціна та валюта за транспортний засіб, який імпортується та відповідно по якому здійснено 100% оплату згідно платіжної інструкції №68 від 05.08.2024.
Крім того, відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За вимогами частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частина 2 зазначає, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Щодо доводів відповідача на те, що до митної декларації не долучено автотранспорту накладну, що позбавляє митницю можливості перевірити фактичну країну відправлення товару, а разом з цим - достовірність декларування витрат на транспортування товару до митного кордону України.
Також відповідач вказує, що довідка про транспортні витрати, видана ТОВ «Сав-Транс» для пред'явлення на митницю від 26.07.2023 не може бути використана як належний та допустимий доказ фактично понесених покупцем витрат на транспортування товару до митного кордону України, у зв'язку із тим, що не відображає відомостей, передбачених вищевказаними наказом Міністерства фінансів України.
На противагу зазначеному, матеріали справи свідчать, що в контракті №2024-002 від 12.07.2024 в п.7 та в довідці про транспортні витрати зазначено, що даний транспортний засіб постачаються та переміщуються за маршрутом від м. Таллінн (Естонія) до кордону України п/п Ягодин.
Зі змісту вказаної довідки встановлено, що транспортні витрати здійснювались безпосередньо ТОВ "Сав-Транс" автобусом - SCANIA, модель - IRIZAR, номер кузова: НОМЕР_1 за маршрутом м. Талін (Естонія) до кордону п/п Ягодин на загальну суму - 28 000,00 грн.
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил заповнення" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
До зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів:
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України. розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
При цьому, посилаючись на дану норму в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, відповідач застосовує вказаним перелік документів як виключний і безальтернативний, не зважаючи що це лише можливий перелік документів.
У постанові від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14 Верховний Суд звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 07 липня 2023 року у справі №803/718/17.
Таким чином, надані позивачем документи, для підтвердження митної вартості товару, містять всі обов'язкові документи, передбачені статтею 53 МК України, та які підтверджують складові визначення вартості товару, що підлягав розмитненню.
У постанові Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі №826/27412/15 викладені висновки відповідно до яких, митний орган може затребувати додаткові документи у разі наявності підозр у підробці поданих документів, відсутності документів, що підтверджують певні складові митної вартості (страхування товару, його транспортування тощо), якщо такі складові не включені у ціну, передбачену договором.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №821/110/18 органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Перелік додаткових документів, які може затребувати митний орган від декларанта, визначено Законом (стаття 53 МК України), серед них, зокрема, договори (контракти) з третіми особами, пов'язаними з поставкою товарів (наприклад, з особами, в яких продавець купив товар, що поставляється), рахунки про здійснення платежів цим третім особам, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, виписки з бухгалтерської документації тощо.
Не зважаючи на те, що вказаний перелік є великим, проте це не свідчить, що митний орган вправі за будь-яких обставин витребувати від імпортера всі ці документи. Митний орган може додатково витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості (постанова Верховного Суду України від 30 червня 2015 року, справа №814/283/14).
У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №813/1229/16 зазначено, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Таким чином, з системного аналізу норм МК України, наведених вище правових позицій Верховного суду, суд дійшов висновку, що Житомирська митниця, приймаючи рішення про витребування додаткових документів без обґрунтування обставин, які викликають сумніви у правильності визначення митної вартості, діяла всупереч вимогам МК України та сталій судовій практиці, висловленій Верховним Судом.
На виконання повідомлення митного органу позивач надав копію експортної декларації, яка підтверджує заявлену митну вартість імпортованого товару.
Додатково суд зауважує, що з урахуванням положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товару. Натомість, якщо митниця стверджує, що були понесені додаткові витрати на транспортування/перевезення, то митниця повинна довести наявність цих фактів.
За таких обставин суд критично оцінює позицію відповідача щодо наявності у поданих декларантом документах розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17 (№К/9901/16592/18).
Разом з тим, взяті відповідачем дані, що наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів, як основа для визначення митної вартості оскаржуваного автомобіля відрізняються, насамперед маркою автобуса та її характеристиками та як наслідок не свідчать про достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості. Крім того без врахування технічного стану транспортного засобу внаслідок використання автомобіля та його пошкодження (ДТП), що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару.
Як наслідок, відповідачем не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості без врахування індивідуальних ознак товару, що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару, таких як марка автобуса, потужність двигуна, робочий розмір, кількість місць.
Тобто застосування вказаного методу без наявності відповідних висновків щодо оцінки вартості оцінюваного та взятого для порівняння товару не може вказувати на об'єктивність та правомірність такого методу митного оцінювання товару. У даному випадку зазначених висновків митним органом наведено не було.
Ураховуючи все вище викладене, суд дійшов висновку про безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність коригування митної вартості товарів згідно із оскаржуваним рішенням №UA101000/2024/000269/1 від 07.08.2024 та винесення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2024/007272, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
У силу приписів ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сав-Транс" (вул. Ольжича, буд.9, офіс.33, м.Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, код ЄДРПОУ 37446191) до Житомирської митниці (вул. Перемоги,25, м.Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003, код ЄДРПОУ 44005610) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці №UA101000/2024/000269/1 від 07.08.2024 про коригування митної вартості товарів та картку відмови Житомирської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2024/007272.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сав-Транс" судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 (нуль) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.В. Горовенко
Повний текст складено: 16 липня 2025 р.
16.07.25