Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 липня 2025 року Справа№640/8591/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Тисменицягаз»
до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії
Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Тисменицягаз» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність з перегляду тарифу на розподіл природного газу для акціонерного товариства «Оператор газотранспортної системи «Тисменицягаз» на 2019-2020 роки у бік економічно обґрунтованого;
- зобов'язати встановити для акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Тисменицягаз» економічно обґрунтований тариф на послуги розподілу природного газу, включивши до складу такого тарифу: - компенсацію витрат та збитків, яких зазнало АТ «Тисменицягаз» за минулі періоди, а саме 2019-2020 роки, внаслідок невідповідності тарифу на розподіл природного газу економічно обґрунтованому рівню, у розмірі 59257,40 гривень без ПДВ.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дискримінаційною політикою НКРЕКП відповідач не враховує позивачу в тарифах на транспортування природного газу розподільними трубопроводами вартості необхідних обсягів природного газу для потреб необхідних виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат.
Зазначає, що внаслідок таких дій відповідача протягом 2019-2020 років позивачу не компенсовано витрати на придбання природного газу для потреб виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат і власних потреб та інших структурних елементів тарифу, джерела погашення для яких, окрім тарифу, відсутні у розмірі 59257,40 гривень.
Вказує, що для акціонерного товариства «Оператор газотранспортної системи «Тисменицягаз» діє тариф, встановлений постановою НКРЕКП від 30.12.2020 року № 2781, який не передбачає всіх необхідних для позивача компенсацій витрат за попередні періоди.
Отже, вважає встановлений тариф економічно необгрунтованим та таким, що не позволяє здійснювати беззбиткову господарську діяльність з розподілу природного газу.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з питання перегляду тарифу на розподіл природного газу, проте НКРЕКП належним чином тарифи не переглянуто.
З зазначених підстав просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2021 року відкрито провадження у адміністративній справі № 640/8591/21, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2022 року судом постановлено вийти зі спрощеного позовного провадження та здійснювати розгляд адміністративної справи № 640/8591/21 за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2022 року зупинено провадження у справі до 15.02.2023 року для надання сторонам часу для примирення.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року адміністративну справу № 640/8591/21 прийнято до провадження, розгляд справи № 640/8591/21 розпочато спочатку в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в строки, встановлені ст. 258 КАС України.
Відповідачем надано письмовий відзив від 10.06.2025 року. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що у період 2014 - 2019 року позивачем подавались заяви про встановлення тарифів, а кожна нова заява про встановлення тарифу, що подавалась позивачем до НКРЕКП, містила нові розрахунки статей витрат тарифу.
Зазначене обґрунтовується тим, що разом із заявою Ліцензіат надає відповідні пояснення та обґрунтування щодо кожної зі статей витрат, а також надає відповідні підтверджуючі документи, з урахуванням динаміки зростання ціни газу на покриття ВТВ, рівень заробітної плати та інших витрат позивача, що зумовлює необхідність подання з кожною новою заявою оновленої (відмінної) інформації.
НКРЕКП вважає, що з кожною наступною заявою про перегляд тарифу з іншими показниками втрачає актуальність попередньо подана заява.
Разом з цим, за період 2014 - 2019 років позивачу надавались компенсації наступними постановами НКРЕКП від 03.03.2015 № 530, від 30.06.2015 № 1915, від 24.09.2015 № 2414, від 29.12.2015 № 3188, від 24.03.2016 № 448, від 15.12.2016 року № 2307.
За період 2019 - 2020 років позивачу надавались компенсації наступними постановами: з 01.01.2020 р. постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3042, з 01.01.2021 р. постановою НКРЕКП від 30.12.2020 № 2781.
Водночас, у позовній заяві, розрахована АТ «Тисменицягаз» сума компенсацій витрат становить 59 257,40 тис. грн, що включає дефіцит коштів для покриття витрат та придбання природного газу для потреб ВТВ та за іншими елементами структури тарифу за 2019 рік в розмірі 42 153,9 тис. грн, а за 2020 рік в розмірі 17 113,5 тис. грн.
Таким чином, вважає, що застосований АТ «Тисменицягаз» підхід дублює суми компенсацій витрат, тим самим завищуючи загальну суму компенсації зазначену в позові.
Наголошує, що постановою НКРЕКП від 16.11.2022 № 1469 «Про включення АТ «ТИСМЕНИЦЯГАЗ» до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу» АТ «Тисменицягаз» включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, у зв'язку з чим Товариство є учасником процедури врегулювання заборгованості відповідно до Закону № 1639.
Крім того, постановою НКРЕКП 12.03.2024 № 511 «Про затвердження АТ «ТИСМЕНИЦЯГАЗ» обсягів перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу» АТ «Тисменицягаз» затверджено обсяги перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу за періоди надання послуг з розподілу природного газу до 31 грудня 2019 року включно, з 01 січня 2020 року по 31 жовтня 2021 року, з 01 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року включно на загальну суму 200 808,52 тис. грн (без ПДВ).
Також повідомляє, що постановою НКРЕКП від 22.02.2024 № 373 «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ «ТИСМЕНИЦЯГАЗ» з 01.03.2024 зупинено дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої АТ «Тисменицягаз» у зв'язку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу іншому суб'єкту господарювання, який отримав відповідну ліцензію та постановою НКРЕКП 22.02.2024 № 379 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 22 грудня 2021 року № 2769» визнано такою, що втратила чинність постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 22.12.2021 № 2769 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «ТИСМЕНИЦЯГАЗ».
Отже наразі господарська діяльність з розподілу природного газу АТ «Тисменицягаз» не провадиться.
Відповідач вважає, що права позивача не порушені, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Одночасно відповідач просить закрити провадження по справі № 640/8591/21 за позовом АТ «Тисменицягаз», оскільки оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення (п.8 ч.1 ст.238 КАС України), оскільки відповідачем прийнято у 2022 році постанову про включення АТ «ТИСМЕНИЦЯГАЗ» до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, а у 2024 році затверджено обсяги перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу за періоди надання послуг з розподілу природного газу до 31 грудня 2019 року включно, з 01 січня 2020 року по 31 жовтня 2021 року, з 01 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року включно.
Позивач 11.06.2025 року надав заперечення на клопотання відповідача про закриття провадження у справі. Вказує, що прийняття Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14.07.2021 № 1639-IX підтвердило, що підстави позову у справі № 640/8591/21 були та є мотивованими, оскільки встановлений відповідачем для позивача тариф на послуги природного газу (зокрема у спірний період) не був економічно обґрунтованим.
Водночас, сам факт прийняття Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14.07.2021 № 1639-IX, а також постанов НКРЕКП від 18.10.2022 № 1319 «Про включення АТ «Тисменицягаз» до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу» та від 12.03.2024 № 494 «Про затвердження АТ «Тисменицягаз» обсягів перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу», ще не вказує на відсутність порушеного права у позивача в межах справи № 640/8591/21.
Наголошує, що оскаржувана бездіяльність відповідача призвела до неможливості своєчасних розрахунків позивача з АТ «УКРТРАНСГАЗ» та наслідок накопичення заборгованості, яка підтверджена судовими рішеннями на суму у розмірі 19377740,57 грн., з яких понад 73545623,22 грн. додатково нараховані пеня, 3 % річних та інфляційні втрати, а також 5 381 тис. грн судових витрат.
Отже, порушені протиправною бездіяльністю НКРЕКП законні права та інтереси позивача на встановлення економічно обґрунтованого тарифу на послуги розподілу природного газу, шляхом включення до нього компенсації недоотриманої тарифної виручки по складовій «Вартість газу на технологічні та власні потреби» за 2014 - І півріччя 2019 рр., не є відновленими, а тому підлягають судовому розгляду.
Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Тисменицягаз» було зареєстровано як юридичну особу 30.12.1996 року з кодом ЄДРПОУ 20538865.
Основним видом діяльності за КВЕД є 35.22 - розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи.
Позивач здійснював господарську діяльність відповідно до постанови НКРЕКП від 29.06.2017 №851 «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу ПАТ «Тисменицягаз» зі змінами, внесеними постановою від 18.06.2019 №1092.
Згідно з постановою НКРЕКП від 30.12.2020 року №2781 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «Тисменицягаз» встановлено тариф па послуги розподілу природного газу - у розмірі 2,37 гри. за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ) та структуру тарифу на послуги розподілу природного газу згідно з додатком.
Відповідно до Додатка Постанови №2781 до структури тарифу включено компенсацію витрат за попередні періоди у розмірі 4748,8 тис. грн.
У період з 2017 року по 2019 роки діяв тариф на послуги розподілу природного газу АТ «Тисменицягаз» встановлений постановою ПКРЕКП від 15.12.2016 №2307, який дорівнював 710,50 грн. за 1000 куб.м (без ПДВ) та який по 2019 рік включно не переглядався.
З зазначених причин позивач неодноразово звертався до відповідача.
Зокрема, листами від 04.01.2019 №77101.3-Сл-8-0119, від 28.02.2019 №77101.3-Сл-187-0219 та від 13.08.2019 №77101.3-Сл-464-0819 позивач направив відповідачу заяву та пакет документів про перегляд тарифу в бік економічно обґрунтуваного.
Разом із заявами про встановлення (перегляду) тарифу ЛТ «Тисменицягаз» в необхідні документи: пояснювальну записку до розрахунку тарифу па послуги розподілу природного газу па плановий рік, основні техніко-виробничі показники АТ «Тисменицягаз», динаміку звітних даних та плановані розрахункові дані про ліцензовану діяльність суб'єктів господарювання з розподілу природного газу та розрахунок тарифу на послуги розподілу природного газу (без урахування ПДВ), обсяги транспортування природного газу розподільними трубопроводами та потужність в розшифрування обсягів величини нормативних витрат та втрат природного газу відповідно до чинних методик, розрахунок матеріальних витрат та динаміка цих витрат за попередній період, базовий період та очікувані зміни у планованому періоді, показники витрат на оплату праці, розрахунок амортизаційних відрахувань відповідно до груп необоротних активів ліцензіатів з розподілу природного газу, розрахунок інших витрат на планований період та динаміка цих витрат за попередній, базовий та планований періоди, розрахунок прибутку з урахуванням суми капітальних інвестицій на планований період та динаміка відповідних показників за попередній, базовий та планований періоди, план розвитку газорозподільної системи на наступні 10 років та розрахунок джерел фінансування на перший рік плану розвитку (інвестиційної програми), копії фінансової звітності за попередні роки, баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, копії декларації з податку па прибуток з додатками за попередній рік, протокол відкритого обговорення (відкритого слухання) проекту тарифу па послуги розподілу природного газу, тощо.
27.10.2020 року АТ «Тисменицягаз» вчергове звернулося до НКРЕКП із заявою про перегляд тарифу на послуги розподілу природного газу, в якій просило просило встановити компенсацію витрат неврахованих НКРЕКП в тарифах 2014-2020 років.
До вказаної заяви позивач надав розрахунок тарифів на послуги розподілу природного газу (без урахування ПДВ), згідно з яким розрахований позивачем тариф на послуги розподілу природного газу у 2021 році становить 5,75 грн. за 1 м3 на місяць.
Разом з тим, розрахунок тарифу включав загальний річний дефіцит коштів за окремими складовими витрат структури тарифу в 2021 році, у тому числі за статтями: «Планований прибуток (стаття 7 пояснювальної записки) - у проекті тарифу планується у сумі 71 873,92 тис. грн., напрямками використання якого є:
- податок па прибуток, розмір якого відповідно до норм Податкового кодексу України складає 18% і відповідно планується у сумі 12936,72 тис. грн.;
- витрати на капітальні вкладення (капітальний ремонт та модернізація елементів ГРС) плануються у сумі 3012,0 тис. грн;
- витрати у частині погашення реструктуризованої заборгованості за природний газ відповідно до Закону України від 12.05.2011 року №3319/У1 та відповідно до Договорів на реструктуризацію заборгованості, зокрема перед Д1
- компенсація понесених збитків за попередні періоди планується у сумі 52 190,3 тис. грн.
Проте, звернення позивача не розглянуті відповідачем належним чином, а тарифи не переглянуто.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення відповідачів, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, судом при вирішенні спору по суті враховується таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 8 Закону України від 20.04.2000 №1682-III «Про природні монополії» (далі - Закон №1682-III) предметом державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій згідно з цим Законом є: ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій.
Частиною першою статті 12 Закону України від 21.06.2012 №5007-VI «Про ціни та ціноутворення» (далі - Закон №5007-VI) встановлено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.
Частиною другою статті 12 Закону №5007-VI встановлено, що державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).
За правилами частини першої статті 9 Закону №1682-III державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій здійснюється на основі принципів самоокупності суб'єктів природних монополій.
Відповідно до частини шостої статті 4 Закону України від 09.04.2015 №329-VIII «Про ринок природного газу» передбачено, що ціни на ринку природного газу, що регулюються державою повинні бути: 1) недискримінаційними; 2) прозорими; 3) встановленими з урахуванням вимог цілісності газотранспортної системи виходячи із економічно обґрунтованих та прозорих витрат відповідного суб'єкта ринку природного газу та з урахуванням належного рівня рентабельності, а також, де це можливо, встановленими з урахуванням зіставлення з показниками аналогічних категорій регульованих цін, встановлених Регулятором для інших суб'єктів ринку природного газу, або таких, що діють на ринках природного газу інших держав.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яка, відповідно до норм Закону України від 22.09.2016 №1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон №1540-VIII) є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Регулятор є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Роботу Регулятора забезпечують його центральний апарат і територіальні органи.
Відповідно до статті 3 Закону №1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Регулятор здійснює державне регулювання шляхом, в тому числі, формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом.
До основних завдань Регулятора частиною третьою статті 3 Закону №1540-VIII зокрема віднесено: забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; інші завдання, передбачені законом.
За приписами пункту 13 частини першої статті 17 Закону №1540-VIII для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор: встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб'єктів природних монополій та інших суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом. У разі застосування будь-якого способу державного регулювання цін порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення тарифів повинні забезпечити покриття економічно обґрунтованих витрат, залучення необхідних інвестицій, дотримання екологічних вимог, вимог якості та безпеки, обґрунтованої прибутковості. Такі порядки (методики) повинні сприяти використанню місцевих, відновлюваних та вторинних енергетичних ресурсів, а також сприятливих до навколишнього природного середовища технологій.
Частиною першою статті 39 Закону України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 №329-VIII передбачено, що оператор газорозподільної системи не може провадити діяльність з видобутку, транспортування або постачання природного газу.
Суд зауважує, що нормативно-правові акти, що регулюють ринок природного газу, не передбачають та не припускають можливості для оператора газорозподільної системи відшкодування його обґрунтованих витрат виробництва, сплату всіх податків, обов'язкових платежів та бюджетних відрахувань відповідно до чинного законодавства України, отримання обґрунтованого рівня прибутку, а також покриття виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат, що виникають в діяльності газорозподільного підприємства, за рахунок, будь-яких інших джерел, окрім тарифу на розподіл газу.
Таким чином, можливість позивача відшкодовувати його обґрунтовані витрати виробництва, сплачувати всі податки, обов'язкові платежі, бюджетні відрахування та розраховуватись за природний газ для потреб ВТВ прямо та безпосередньо залежить від наявності та суми передбаченої в тарифі на розподіл природного газу відповідної складової.
Затверджуючи тариф на розподіл природного газу для позивача, НКРЕКП мало встановити такий тариф, що є економічно обґрунтованим та враховував би всі матеріальні витрати позивача.
Нормативно-правові акти, що регулюють ринок природного газу, не передбачають та не припускають можливості для оператора газорозподільної системи відшкодування його обґрунтованих витрат виробництва, сплату всіх податків, обов'язкових платежів та бюджетних відрахувань відповідно до чинного законодавства України, отримання обґрунтованого рівня прибутку, а також покриття виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат, що виникають в діяльності газорозподільного підприємства, за рахунок, будь-яких інших джерел, окрім тарифу на розподіл газу.
Відтак, можливість позивача відшкодовувати його обґрунтовані витрати виробництва, сплачувати всі податки, обов'язкові платежі, бюджетні відрахування та розраховуватись за природний газ для потреб ВТВ прямо та безпосередньо залежить від наявності та суми передбаченої в тарифі на розподіл природного газу відповідної складової.
З врахуванням викладених нормативних положень, в їх сукупності, суд вважає, що необхідність формування відповідного тарифу з огляду на його економічну обґрунтованість прямо передбачена законодавством і встановлює для НКРЕКП відповідний обов'язок при встановленні та зміні тарифів.
На час виникнення спірних правовідносин порядок та процедура встановлення тарифів регламентувались, Методикою визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу, затвердженою постановою НКРЕКП від 25.02.2016 № 236, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03 листопада 2016 року за № 1434/29564 (далі - Методика № 236), Тимчасовою методикою визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу, затвердженою постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 389 (далі - Тимчасова методика; у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду із цим позовом).
Процедурою встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу, затвердженою постанова НКРЕКП від 03.04.2013 № 369, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26.04.2013 за № 685/23217 (далі - Процедура №369).
Пунктом 2.5 Процедури №369 визначено, що суб'єкт господарювання обґрунтовує кожну складову витрат з відповідного виду ліцензованої НКРЕ діяльності, пов'язаних з операційною діяльністю, фінансових витрат (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) та прибутку документами, визначеними пунктом 2.1 цього розділу.
Згідно з пунктом 4 розділу І Методики № 236 економічно обґрунтовані витрати на планований період - витрати суб'єкта господарювання з розподілу природного газу, планування яких здійснюється з дотриманням вимог стандартів, нормативів, норм, технологічних регламентів, обмежених Податковим кодексом України, які складаються з витрат, пов'язаних з операційною діяльністю, та фінансових витрат (крім витрат на створення кваліфікаційних активів) (абзац 3); повна планована собівартість - економічно обґрунтовані плановані витрати, що включаються до планованої виробничої собівартості, плановані адміністративні витрати, плановані витрати на збут, плановані інші операційні витрати та плановані фінансові витрати, пов'язані з наданням послуг розподілу природного газу (абзац 15); структура тарифу на послуги розподілу природного газу (планованої тарифної виручки) (далі - структура тарифу) - перелік елементів витрат, що групуються за елементами витрат собівартості відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248, та витрат із прибутку (абзац 17); тариф на послуги розподілу природного газу - виражена у грошовій формі вартість забезпечення у планованому періоді замовнику обсягу річної замовленої потужності, вираженої в одиницях енергії та/або м-3 до одиниці часу (абзац 18); тарифна виручка - дохід, отриманий від надання послуг розподілу природного газу за установленим НКРЕКП тарифом (абзац 19).
Формула, за якою розраховується тариф на послуги розподілу природного газу за одиницю річної замовленої потужності затверджена розділом ІІ Методики № 236.
Відповідно до приписів розділу 4 Методики № 236 при розрахунку тарифу до складу планованої тарифної виручки включається планований прибуток, який визначається з урахуванням необхідності, зокрема: фінансування компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та інших обґрунтованих потреб фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які не були включені до складу витрат структури тарифу і щодо яких Податковим кодексом України прямо не встановлено обмежень в частині коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, визначені відповідно до положень розділу ІІІ Податкового кодексу України.
Отже, законодавством врегульований порядок компенсації витрат ліцензіатів саме шляхом включення їх до складу витрат структури тарифу.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.12.2019 у справі №826/6713/18.
Зокрема, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №640/18796/18 позов Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послу з перегляду тарифу на послуги розподілу природного газу для Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» до економічно обґрунтованого та зобов'язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг встановити для Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» економічно обґрунтований тариф на послуги розподілу природного газу.
Аналогічну позицію підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 12.11.2020 у справі № 640/2694/19 за позовом акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Тисменицягаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Вказаною постановою Верховного Суду визнано протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо незабезпечення належного розгляду звернення акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Тисменицягаз» про перегляд тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами для позивача на 2018 рік у бік економічно обгрунтованого та зобов'язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг встановити для акціонерного товариства газорозподільної системи «Тисменицягаз» економічно обгрунтований тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами, включивши до складу такого тарифу загальні виробничі витрати за 2018 рік в частині, гцо не були компенсовані внаслідок невідповідності тарифу на розподіл природного газу економічно обгрунтованому рівню, а саме: 27 461,40 тис. грн. без податку па додану вартість.
Факт, понесення позивачем витрат (збитків) минулих періодів (2019-2020 років), зокрема підтверджено звітами про збитки від ліцензованого виду діяльності, динаміку звітних даних та плановані розрахункові дані про ліцензовану діяльність суб'єктів господарювання з розподілу природного газу та розрахунок тарифу на послуги розподілу природного газу та інших звітів, поданих позивачем до НКРЕКП разом з заявами про перегляд тарифу.
Суд зазначає, що у спірних правовідносинах унаслідок бездіяльності НКРЕКП процедура перевірки заяв позивача про встановлення тарифу щодо її відповідності вимогам Процедури №369/Тимчасовій методиці завершена не була.
Водночас, частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії), суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Як наслідок, ефективним способом захисту позивача у даному випадку є саме зобов'язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановити для акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Тисменицягаз» економічно обґрунтований тариф на послуги розподілу природного газу, включивши до складу такого тарифу: компенсацію витрат та збитків, яких зазнало АТ «Тисменицягаз» за минулі періоди, а саме: 2019-2020 роки, внаслідок невідповідності тарифу на розподіл природного газу економічно обґрунтованому рівню, у розмірі 59257,40 гривень без ПДВ.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Таким чином, позовні вимоги акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Тисменицягаз» є такими, що підлягають задоволенню у спосіб, визначений позивачем.
Водночас, суд зазначає, що клопотання відповідача про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню, оскільки постанов НКРЕКП від 18.10.2022 № 1319 «Про включення АТ «Тисменицягаз» до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу» та від 12.03.2024 № 494 «Про затвердження АТ «Тисменицягаз» обсягів перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу» не поновило порушені права у позивача у спірному періоді: 2019-2020 роках.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Тисменицягаз» (77401, Івано-Франківська область, м. Тисмениця, вул. Озерна, буд. 3, код ЄДРПОУ 20538865) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Київ, вул. Бродських Сім'ї, буд. 19, код ЄДРПОУ 39369133) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг з перегляду тарифу на розподіл природного газу для акціонерного товариства «Оператор газотранспортної системи «Тисменицягаз» на 2019-2020 роки у бік економічно обґрунтованого.
Зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг встановити для акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Тисменицягаз» економічно обґрунтований тариф на послуги розподілу природного газу, включивши до складу такого тарифу: компенсацію витрат та збитків, яких зазнало АТ «Тисменицягаз» за минулі періоди, а саме: 2019-2020 роки, внаслідок невідповідності тарифу на розподіл природного газу економічно обґрунтованому рівню, у розмірі 59257,40 гривень без ПДВ.
Стягнути з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (код ЄДРПОУ 39369133) за рахунок бюджетних асигнувань на користь акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Тисменицягаз» (код ЄДРПОУ 20538865) судові витрати з судового збору у розмірі 4540 (чотири тисячі п'ятсот сорок) гривень 00 копійок.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 16 липня 2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.Б. Голубова