Справа № 522/10964/25-Е
Провадження № 2-а/522/323/25
14 липня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: судді: Бондар В.Я.,
за участю секретаря судового засідання - Єрганінової К.В..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивач в особі представника Ткач С.А. звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності.
Ухвалою суду від 19.05.2025 провадження у справі відкрите, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей визначених для розгляду термінових адміністративних справи з призначенням судового засідання на 25.06.2025.
У зв'язку з неявкою позивача розгляд справи у судовому засіданні 25.06.2025 відкладено на 14.07.2025.
У судове засідання 14.07.2025 учасники справи не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялися належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного документу представнику позивача Ткач С.А. та довідка про доставку повідомлення у додаток «Viber» за номером телефону вказаним позивачем.
Відповідно до ч.2 ст.44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
На підставі ч.5 ст.44 КАС України на учасників справи Кодексом покладений обов'язок сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Таким чином, учасники судового процесу зобов'язані добросовісно користуватися своїми процесуальними правами, у тому числі й правом на відкладення розгляду справи. Одним з проявів недобросовісності при здійсненні процесуальних прав є дії учасника процесу, спрямовані на штучне затягування розгляду справи шляхом неодноразового ігнорування обов'язкової вимоги суду щодо з'явитися у судове засідання без наявності об'єктивних підстав.
Суд також зазначає, що положеннями статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Також ЕСПЛ у своєму рішенні у справі "Варбанов проти Болгарії" (Varbanov v. Bulgaria), №31365/96, пункт 36, ECHR 2000-X) підкреслив, "що право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та мати розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями".
Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа проти Іспанії Суд зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання".
Крім того, в своїх рішеннях Європейський суд неодноразово акцентував, що позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу "сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки".
Відповідальність за швидке здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на державні судові органи. Однак, розумність тривалості судового провадження залежить не тільки від складності справи, її обставин та предмета спору, але і поведінки сторін.
Згідно з пунктом 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бараона проти Португалії, 1987 рік, розумність тривалості розгляду повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформульованих у практиці Суду, зокрема, комплексності справи, поведінки заявника і відповідних державних органів.
Аналогічна позиція викладена в інших рішеннях Європейського суду з прав людини, в яких тривалі строки розгляду вважалися розумними: з урахуванням складності справ (Рішення Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік); з урахуванням неналежної поведінки заявника (Чирикоста та Віола проти Італії, 1995 рік).
Суд звертає увагу, що в умовах побудови демократичної та правової держави в Україні необхідно забезпечити неухильне дотримання Конституції, законів та інших нормативних актів у всіх сферах суспільного життя, що створить умови для недопущення порушень прав і свобод людини і громадянина. Саме дотримання строків розгляду та вирішення справ судом є важливим чинником захисту прав та законних інтересів осіб. Розумність таких строків є нормами, яких необхідно дотримуватися, щоб не порушувати права громадян, оскільки будь-які затримки у процесі судового захисту можуть мати негативні наслідки.
Вказана практика ЄСПЛ знайшла своє відображення в новій редакції КАС України. Так, ч.1 ст.45 КАС України встановлено, що учасники судового розгляду та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, законодавець, ухвалюючи конституційні зміни в частині правосуддя та, реформуючи судову систему послідовно імплементує в національне законодавство України нові підходи розгляду судових справ, започатковані та реалізовані Європейським судом з прав людини. Вказане відповідає реаліям сьогодення з урахуванням орієнтованості України на європейські цінності та демократичні засади побудови держави.
Згідно ч.3 ст.45 КАС України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, дії, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.
Встановлення факту зловживання позивачем своїми процесуальними правами для застосування наслідків, передбачених ч.3 ст.45 КАС України, суд виходить із таких обставин: належне, відповідно до встановленого процесуальними нормами порядку, повідомлення особи, яка не з'явилась в судове засідання, про час і місце розгляду справи; поважність причини неявки; наявність заяви від позивача про розгляд справи за його відсутності; повідомлення суд про причини неприбуття для участі у судовому розгляді.
Позивач, як ініціатор звернення має з'являтися до суду. Використання ним цього права повинно слугувати своєчасному та ефективному розгляду справи, в тому числі і шляхом безпосередньої участі у судовому засіданні.
Приймаючи рішення судом враховано, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. В матеріалах справи докази таких обставин відсутні, також суд зазначає, що позивачем не було виконано обов'язок, покладений на нього судом, а саме: брати участь у судовому засіданні щодо розгляду поданої ним позовної заяви.
Будь-які докази поважності причин неприбуття позивача або його представника у судові засідання останнім не надані.
Частиною 5 статті 205 КАС України передбачено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.
До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Переслідуючи мету дисциплінування сторін при користування ними своїми правами, з метою протидії проявам зловживання ними, застосовуючи збалансований підхід розумної пропорційності заходу, що вживається, суд враховуючи неявку позивача, що відбулась двічі без поважних причин, залишає позовну заяву без розгляду.
Керуючись ст.ст.9, 205, 240, 241, 248, 256, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Повний текст ухвали суду складено 16 липня 2025 року.
Суддя В.Я.Бондар