СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/5959/25
пр. № 2/759/3710/25
15 липня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Твердохліб Ю. О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту у розмірі 32 925,00 грн.
Позов мотивовано тим, що 26 квітня 2024 року ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» уклали договір про надання фінансового кредиту продукту «КРЕДИТНОЇ ЛІНІЇ СТАРТ» № 1411751682282 (далі - кредитний договір).
Відповідачка отримала на споживчі цілі кредит у розмірі 7 500,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі від 522,44 % до 540,20 % (0,592 % в день перші 20 днів, 2,45 % в день з 21 дня до дати повернення) річних від суми кредиту. Реальна річна процентна ставка становить від 5936,20 % до 11840,22%.
Згідно з пунктом 1.3 кредитного договору кредит надано строком на 120 днів з 26 квітня 2024 року до 24 серпня 2024 року.
Відповідачка звернулася з заявкою на отримання кредиту 26 квітня 2024 року о 17:21, а в 17:34 26 квітня 2024 року вона підписала кредитний договір шляхом введення в особистому кабінеті OTP паролю «L9Q7S6».
Одразу ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» свої зобов'язання за цим договором виконало в повному обсязі, а саме - надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, переказ коштів здійснено 26 квітня 2024 року, що підтверджується довідкою про переказ коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» (далі - TOB «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ»), а також довідкою про ідентифікацію.
Перерахування кредитних коштів на банківські картки клієнтів ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» здійснює TOB «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» відповідно до договору від 18 травня 2023 року № М1805/1 про надання послуг з приймання та переказу платежів. Інформаційна взаємодія між компаніями здійснюється за захищеними протоколами HTTPS (HTTP over TLS), за посередництвом процесингового центру ВПС та/або оператора послуг платіжної інфраструктури ВПС. Відомості про факт перерахунку коштів передаються шляхом електронного обміну даними. TOB «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» надало довідку від 06 лютого 2025 року вихідний № 7/7359 про успішність операції згідно з транзакцією від 26 квітня 2024 року № 1394520451 у сумі 7 500,00 грн на картку НОМЕР_1 (AT «Райффайзен Банк Аваль»).
Одночасно, TOB «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» сформувало довідку про ідентифікацію, що підтверджує переказ кредитних коштів за транзакцією від 26 квітня 2024 року № 1399866965.
Станом на 10 березня 2025 року загальна сума заборгованості за кредитним договором від 26 квітня 2024 року № 1411751682282 становить 32 925,00 грн, яка складається її наступного: заборгованість за кредитом - 7 500,00 грн; заборгованість за відсотками - 10 425,00 грн та штраф 15 000,00 грн.
Процесуальні дії
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 21 березня 2025 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю. О. та 24 березня 2025 року справа передана судді (а. с. 33-34).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25 березня 2025 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а. с. 36).
Відповідно до частини п'ятої статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.
Положення статті 174 ЦПК України закріплюють, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У травні 2025 року адвокат відповідача Дяченко Е. В. направив до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні. Мотивує відзив тим, що позивач не довів факт укладення кредитного договору відповідачем і що саме їй належить банківська карта, зазначена в договорі; не довів факт здійснення видачі кредиту відповідачу; встановлений розмір процентної ставки 1,48% та 1,34283% є нікчемними у силу вимог Закону України «Про споживче кредитування»; штраф в силу пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) також не підлягає стягненню. Крім того, він просив стягнути з позивача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Фактичні обставини справи
Із матеріалів справи встановлено, що 26 квітня 2024 року ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» уклали кредитний договір (а. с. 4-10).
Відповідачка отримала на споживчі цілі кредит у розмірі 7 500,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі від 522,44 % до 540,20 % (0,592 % в день перші 20 днів, 2,45 % в день з 21 дня до дати повернення) річних від суми кредиту. Реальна річна процентна ставка становить від 5936,20 % до 11840,22%.
Згідно з пунктом 1.3 кредитного договору кредит надано строком на 120 днів з 26 квітня 2024 року до 24 серпня 2024 року.
Відповідачка звернулася з заявкою на отримання кредиту 26 квітня 2024 року о 17:21, а в 17:34 26 квітня 2024 року вона підписала кредитний договір шляхом введення в особистому кабінеті OTP паролю «L9Q7S6».
Судом встановлено, що TOB «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме - надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором, переказ коштів здійснено 26 квітня 2024 року, що підтверджується довідкою про переказ коштів TOB «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», а також довідкою про ідентифікацію (а. с. 14, 15).
Перерахування кредитних коштів на банківські картки клієнтів ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» здійснює TOB «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» відповідно до договору від 18 травня 2023 року № М1805/1 про надання послуг з приймання та переказу платежів. Інформаційна взаємодія між компаніями здійснюється за захищеними протоколами HTTPS (HTTP over TLS), за посередництвом процесингового центру ВПС та/або оператора послуг платіжної інфраструктури ВПС. Відомості про факт перерахунку коштів передаються шляхом електронного обміну даними. (а. с. 16-19).
Відповідно до розрахунку станом на 10 березня 2025 року загальна сума заборгованості за кредитним договором від 26 квітня 2024 року № 1411751682282 становить 32 925,00 грн, яка складається її наступного: заборгованість за кредитом - 7 500,00 грн; заборгованість за відсотками - 10 425,00 грн та штраф 15 000,00 грн (а. с. 21, 22).
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб'єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб'кта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22), від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження 61-6066св23) та інших.
Відповідачка підписала кредитний договір шляхом введення в особистому кабінеті OTP паролю «L9Q7S6».
За змістом частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 ЦПК України.
Отже, наведене свідчить, що відповідачка ознайомилася і погодилася з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частина перша статті 1048 ЦК України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Однак, всупереч умовам кредитного договору, відповідачка не виконала своїх зобов'язань щодо повернення наданого їй кредиту в строки, передбачені вищевказаним договором.
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 10 березня 2025 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 32 925,00 грн, яка складається її наступного: заборгованість за кредитом - 7 500,00 грн; заборгованість за відсотками - 10 425,00 грн та штраф 15 000,00 грн.
Із розрахунку вбачається, що відсотки нараховувалися до 23 серпня 2024 року, тобто в межах строку кредитування.
Разом з тим, суд не погоджується з доводами позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками в сумі 10 425,00 грн, з огляду на таке.
Кредитний договір містить узгоджені ними положення щодо встановлення розміру, порядку нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою 0,592 % (перші 20 днів) та базовою процентною ставкою 1,48 % (пункт 1.4.1 та 1.4.2 кредитного договору).
Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (статтю 8 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ (далі - Закон № 3498-ІХ ).
Згідно з пунктом 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 % (Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 1 згідно із Законом № 3498-ІХ).
Відповідно до розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Згідно з карткою документа Закону № 3498-ІХ визначено, що дата публікації 23 грудня 2023 року, дата набрання законної сили 24 грудня 2023 року.
Тобто, з 24 грудня 2023 року та протягом перших 120 днів (до 22 квітня 2024 року) розмір денної процентної ставки при укладенні кредитного договору не може перевищувати 2,5 %.
Національним банком України у листі від 20 лютого 2024 року «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування» надано роз'яснення щодо застосування Закону № 3498-ІХ, а також пункт 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» з метою недопущення порушення прав споживачів.
Так, у листі щодо максимального розміру денної процентної ставки Національним банком України роз'яснено, що «відповідно до пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про споживче кредитування тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто до 20 серпня 2024 року включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22 квітня 2024 року включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно).
На підставі частини п'ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто з 21 серпня 2024 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 Закону «Про споживче кредитування» не може перевищувати 1 %.
Кредитний договір у цій справі укладено 26 квітня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому за період з 26 квітня 2024 року (день укладення договору та отримання кредиту) до 20 серпня 2024 року проценти повинні були нараховуватись з розрахунку обумовленої сторонами денної відсоткової ставки розміром 0,592 % (перші 20 днів) та 1,48 %, що за 117 днів становить 11 655,00 грн. [(7500 х 0,592 % х20) + (7500 х 1,48% х 97)].
Термін дії договору (120 днів) до 24 серпня 2024 року.
Із 21 серпня до 24 серпня 2024 року проценти повинні нараховуватись відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» за денною ставкою 1 %, що за 3 дні складає 225,00 грн (7 500,00 х 1% х 3).
Тому, зважаючи на заявлений позивачем період, а саме з 26 квітня 2024 року до 24 серпня 2024 року, тобто за 120 днів, та врахувавши сплачені відповідачем 1 563,00 грн, до стягнення підлягає 10 317,00 грн заборгованості за процентами.
Щодо нарахування штрафу, суд зазначає наступне.
Відповідно до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, 17 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05.30 год 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався й діє на цей час.
Отже, пункт 2 частини третьої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2120-IX передбачає, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Відповідно до пункту 6.4 кредитного договору у разі невиконання та або неналежного виконання зобов'язань за цим договором, сума кредиту за яким не перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю неустойку у вигляді штрафу.
Відповідно до розрахунку заборгованості відповідач має заборгованість у розмірі 15 000,00 грн штрафу.
Враховуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача штрафу, оскільки він нарахований в період дії в Україні воєнного стану, а тому підлягає списанню.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, враховуючи все вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» слід задовольнити частково, а саме в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 7 500,00 грн та процентів - 10 317,00 грн.
Розподіл судових витрат
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статей 133, 141 ЦПК України.
За приписами частини першої, пункту першого частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі, на правничу допомогу.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Відповідно до статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно зі статтею 133, 137 ЦПК України та статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» судові витрати на правничу допомогу, це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.
Оформленими у встановленому законом порядку документами, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, є квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки.
Згідно з пунктом 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК України. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Позивач просив стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 10 600,00 грн та надав суду документальне підтвердження надання правової допомоги та витрат, а саме: копію ордеру про надання правничої (правової) допомоги від 11 березня 2025 року серії СА № 1079651 (а. с. 25), копію договору про надання правової допомоги від 02 січня 2025 року № 1 (а. с. 26-28), копію акта виконаних робіт (а. с. 29), рахунок від 24 лютого 2025 року № 24/02-2 та платіжна інструкція № LK422/28 (а. с. 30, 31).
Однак при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 910/15944/17).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України", від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи вищевикладене, часткове задоволення позовних вимог, складність справи, умови укладеного договору про надання правової допомоги, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи; час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значення справи для сторін, суд дійшов висновку про часткове стягнення витрат на правничу допомогу, зменшивши їх розмір до 5 000,00 грн.
Адвокат відповідача Дяченко Е. В. у відзиві на позовну заяву на виконання вимог пункту 8 частини третьої статті 178 ЦПК України зазначив про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які нею понесені складає 25 000,00 грн, що становлять витрати на професійну правничу допомогу, однак ніяких документів на підтвердження понесених витрат не надав, а тому питання про стягнення цих витрат не може бути вирішено на час ухвалення рішення.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити часткове.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту у розмірі 17 817,00 (сімнадцять тисяч вісімсот сімнадцять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» судові витрати: витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028,00 (три тисячі двадцять вісім) гривен 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (частина друга статті 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України (частина третя статті 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (частина перша статті 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частина друга статті 273 ЦПК України).
Інформація про учасників:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ»(місцезнаходження: 20600, Черкаська область, м. Шпола, вул. Таранця, 20, код ЄДРПОУ: 40860735);
Відповідач: ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Текст рішення виготовлено 15.07.2025.
Суддя Ю. О. Твердохліб