Справа № 947/10888/25
Провадження № 2/947/2521/25
15.07.2025 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Гниличенко М.В.
при секретарі - Тіщенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси заяву відповідача ОСОБА_1 про повернення позовної заяви по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд -
25.03.2025 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Київського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача кредитну заборгованість, яка станом на 17.02.2025 року становить розмір - 40840,18 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 40799,38 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 40,80 грн.; та судові витрати в розмірі 2422,40 грн.
Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2025 року вищевказану справу було передано судді Гниличенко М.В.
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 11.04.2025 року провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, передбаченого ст.ст.274-279 ЦПК України, у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у порядку ст.ст.128, 131 ЦПК України.
Представник позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся, в матеріалах справи є клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився, належним чином повідомлявся, через систему Електронний суд надав клопотання-заяву про повернення позовної заяви позивачу Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк», оскільки позовну заяву підписала та подала особа ОСОБА_2 , яка не підтвердила наявність права її підписувати ні як адвокат, ні за правилами самопредставництва, тому позовну заяву слід повернути.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 25.03.2025 року через систему Електронний суд до Київського районного суду м.Одеси звернулось Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк», в особі його представника Тереняк В.І., до відповідача ОСОБА_1 з позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 25.01.2024 року в розмірі 40840,18 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
До позову було подано клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявності у справі матеріалами, посилаючись на те, що частина 4 статті 19 ЦПК України встановлює, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Позивачем заявлено позов про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, розмір якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що свідчить про віднесення цієї справи до категорії малозначних.
Ухвалою суду від 11.04.2025 року відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Як встановлено судом, позовна заява подана представником позивача Тереняк В.І. через систему «Електронний суд», оскільки позивач з 12.03.2019 року має зареєстрований Електронний кабінет підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Відповідно до ч.3 ст.58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи) або через представника.
Позовна заява була підписана та подана до суду фахівцем із супроводу судового та виконавчого проваджень, яка була призначена на вказану посаду відповідним наказом №11567 від 31.10.2024 року./а.с.12 зворот/
Відповідно до п.3.16 Про узгодження посадової інструкції за № 11507 від 06.08.2024 року «Фахівця із супроводу судового та виконавчого провадження» Тереняк В.І., остання уповноважена представляти інтереси АТ КБ «Приватбанк» в порядку самопредставництва в загальних та спеціалізованих судах окремих судових юрисдикцій всіх інстанцій, в інших судах, що створюються та діють за законодавством України, з наданням права підписання відповідних процесуальних документів, а також з правами, передбаченими процесуальним законодавством для сторін та інших учасників справи. Повноваження Фахівця/Юрисконсульта деталізуються у відповідній довіреності, яка видається уповноваженою особою АТ КБ «Приватбанк»./а.с.9 зворот/
Відповідно до копії довіреності № 15463-К-Н-О від 30 жовтня 2024 року її видано Головою Правління банку Герхардом Бьош. Строк дії довіреності визначено до 31 грудня 2026 року. Також, зазначено, що стан довіреностей, які видано банком, можна перевірити на офіційному інтернет-сайті Банку./а.с.7/
Згідно з вказаною довіреністю АТ КБ «ПриватБанк» в особі Голови Правління Герхарда Бьоша, уповноважено Тереняк В.І. представляти інтереси АТ КБ «ПриватБанк», зокрема в загальних та спеціалізованих судах окремих юрисдикції всіх інстанції, подавати та підписувати позови, брати участь у судових засіданнях, тощо.
У позові зазначено, що на виконання вимог п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України позивач зазначає щодо наявності у нього або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додані до позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.
Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. The Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33).
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 185 ЦПК України позовна заява повертається позивачеві, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано собою, яка не має права її підписувати, або собою, посадове становище якої не вказано.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», відповідно до якого Конституцію України доповнено статтями 131-1 та 131-2 щодо здійснення представництва у судах. Відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції України представництво виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції з 01 січня 2019 року (підпункт 11).
У частині четвертій статті 131-2 Конституції України зазначено, що законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Згідно з частиною сьомою статті 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Положеннями статті 244 ЦК України, яка регламентує представництво за довіреністю, визначено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Згідно з приписами статті 246 ЦК України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
Частиною першою статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
За приписами частини другої статті 60 ЦПК України під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Таким чином, у цивільному процесуальному законі встановлено конкретні випадки, у яких представником у суді, окрім адвоката чи законного представника, може бути інша особа, яка має відповідну цивільну процесуальну дієздатність.
Повноваження таких осіб відповідно до пункту 1 частини першої статті 62 ЦПК України мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.
Згідно із пунктом першим частини шостою статті 19 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання позовної заяви) малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, за змістом правил пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в ньому, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред'явленого позову та його предмета.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається позов (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Ціна позову у цій справі становить 40840,18 грн., що станом на 01 січня 2025 року не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в силу п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України є малозначною справою, яка може розглядатися у порядку спрощеного позовного провадження.
Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 172/1779/23 зазначив: «Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України).
Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частина третя статті 58 ЦПК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що в процесуальному законодавстві розмежовано такі категорії як «самопредставництво» і «представництво».
Тобто допускається можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи як у порядку самопредставництва, так і іншими особами, як представниками юридичної особи.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
Під час розгляду спорів, що виникають із трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу (частина друга статті 60 ЦПК України).
Таким чином, у цивільному процесуальному законі встановлено конкретні випадки, у яких представником у суді, окрім адвоката чи законного представника, може бути інша особа, яка має відповідну цивільну процесуальну дієздатність.
Повноваження таких осіб відповідно до пункту 1 частини першої статті 62 ЦПК України мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи».
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 у справі № 759/3868/23 (провадження № 61-15040св23) зазначено, що: "[…] справа на момент подання апеляційної скарги була малозначною відповідно до закону, а тому представництво АТ КБ "ПриватБанк" у суді апеляційної інстанції особою, яка не є адвокатом на підставі довіреності не суперечило вимогам цивільного процесуального закону. За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про відсутність доказів, що представник є адвокатом або її повноваження щодо діяльності від імені позивача у порядку самопредставництва, є помилковим".
Таким чином, у малозначних справах представництво юридичної особи може здійснювались керівником, членом виконавчого органу, іншою уповноваженою особою в порядку самопредставництва, або адвокатом, або будь-якою дієздатною фізичною особою на підставі довіреності.
За таких обставин доводи представника відповідача про наявність правових підстав для повернення позовної заяви є помилковим, оскільки справа є малозначною, а тому представником банку може бути особа, яка досягла 18 років, має цивільну процесуальну дієздатність.
На підставі викладеного, суддя відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про повернення позовної заяви без розгляду.
З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст.58,60,353 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про повернення позовної заяви по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 16.07.2025 року.
Суддя М. В. Гниличенко