Справа № 947/25956/25
Провадження № 1-кс/947/10680/25
16.07.2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погодженого з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Харкова, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, має одну дитину, офіційно не працює, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засуджений:
19.09.2023 Київським РС м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України - до 2 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 2 роки (вирок набрав законної сили 29.01.2024);
01.11.2023 Київським РС м. Харкова за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України - до 5 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 3 роки (вирок набрав законної сили 02.12.2023).
якому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України
І. Суть клопотання
16 липня 2025 року до Київського районного суду м. Одеса надійшло зазначене клопотання, у якому слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі 700 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Клопотання обґрунтоване тим, що Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024160000001308 від 04.10.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 146 КК України.
На переконання слідчого, у теперішній час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які виправдовують обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних по вказаному кримінальному провадженню;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
На думку слідчого застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
2.1. Прокурор підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів.
2.2. Захисник підозрюваного ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_5 заперечила проти задоволення клопотання та послалася на необґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення. У кримінальному провадженні свідки не подавали заяв до правоохоронних органів. В реабілітаційному центрі не здіснювалося будь-яких незаконних дітей. Підозрюваний є інвалідом дитинства, тяжку невиліковну хворобу, орендує житло, власник якого не заперечує проти застосування домашнього арешту. Просила застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або мінімальний розмір застави.
2.3. Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника, зазначив, що діяльність реабілітаційного центру повністю відповідала вимогам закону, він здійснює діяльність на волонтерських засадах.
ІІІ. Мотиви слідчого судді
3.1. Дослідивши клопотання, надані сторонами матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшов таких висновків.
3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
Відповідно до ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
3.3. Оцінка обґрунтованості підозри
Зміст повідомлення про підозру
15.07.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.3 ст.146 КК України.
Згідно з повідомленням про підозру кримінальні правопорушення були вчинені за таких обставин.
В ході досудового розслідування встановлено, що статтею 29 Конституції України гарантується право кожної людини на свободу та особисту недоторканність, які можуть обмежуватися лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
З огляду на вимоги зазначеної норми Основного Закону та ст. ст. 13, 14, 16 Закону України «Про психіатричну допомогу», рішення Конституційного Суду України від 01.06.2016 у справі № 1-1 /2016 при примусовій госпіталізації, хворих (без їх згоди) вимагається висновок комісії лікарів-психіатрів та рішення суду, а у разі недієздатності особи також прохання або згода її опікуна.
Таким чином, чинне законодавство забороняє будь-яке позбавлення особи волі, у тому числі у зв'язку з психічними розладами, без рішення суду як основного засобу контролю за дотриманням прав громадян на свободу.
Крім того, суспільні відносини у сфері охорони здоров'я врегульовані актами законодавства, насамперед Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (далі - Закон).
Відповідно до вимог згаданого Закону поняття «реабілітація» відноситься до одного з видів медичної допомоги та насамперед передбачає забезпечення осіб, які звернулися саме за медичною допомогою до лікарів.
Надавати реабілітаційну допомогу можуть особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам.
Статтею 33 Закону визначено, що м едична допомога надається професійно підготовленими медичними працівниками закладів охорони здоров'я з одержаною відповідно до закону ліцензією та зареєстрованими фізичними особами-підприємцями з відповідною ліцензією, отриманою в установленому законом порядку.
Для соціальної реабілітації наркозалежних осіб передбачено створення закладів, зокрема центру соціально - психологічної реабілітації та психологічної підтримки осіб, які потребують отримання соціальних послуг, який відповідно до «Типового положення про центр соціально - психологічної реабілітації», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.2017 № 741 є спеціалізованим закладом соціального захисту, в якому на добровільних засадах тимчасово перебувають особи, які пройшли курс лікування залежності від наркотичних засобів чи психотропних речовин у закладах охорони здоров'я та потребують отримання соціальних послуг з урахуванням їх потреб і принципу забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків і жінок.
Такі центри утворюються місцевою держадміністрацією, органом місцевого самоврядування, благодійною організацією та громадським об'єднанням за наявності необхідної матеріально-технічної бази та не має на меті одержання прибутку. Розміщення в підвалах, цокольних поверхах, у приміщеннях, віддалених від населених пунктів, та за відсутності розвинутої транспортної інфраструктури не допускається.
Зарахування до центру здійснюється згідно з наказом його директора, що видається на підставі заяви отримувача соціальних послуг за наявності паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, медичної довідки про стан здоров'я та про проходження курсу лікування від наркотичної залежності в закладах охорони здоров'я або письмового направлення органу, що утворив центр, чи центру соціальних служб. Особи віком до 18 років зараховуються на підставі заяви батьків або осіб, що їх замінюють.
Водночас, до центру не зараховуються особи, що перебувають у стані наркотичного сп'яніння, із симптомами хвороби у гострому періоді або в період загострення хронічних захворювань.
Встановлено, що ОСОБА_7 , володіючи якостями лідера, організаторськими здібностями, знаючи психологію людей, переслідуючи корисливі мотиви, будучи обізнаним в сфері надання послуг наркозалежним, вирішив створити фіктивний реабілітаційний центр для утримання наркозалежних проти їх волі, без відповідних на те дозволів та ліцензій, під прикриттям громадської організації «Наркологічний Центр «ІНФОРМАЦІЯ_5», код ЄДРПОУ 44118197, місцезнаходження юридичної особи за адресою: АДРЕСА_3 із основним видом діяльності код КВЕД 94.99 «Діяльність інших громадських організацій».
Розуміючи, що забезпечити діяльність реабілітаційного центру неможливо без залучення інших осіб, які будуть діяти за вказівками організатора та будуть об'єднанні загальною метою, ОСОБА_7 , у різний проміжок часу підшукав осіб, обізнаних в сфері надання послуг наркозалежним, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, яких залучив в якості співвиконавців до протиправної діяльності. Після чого, об'єднавшись у групу з розподілом ролей та функції кожного з її учасників, зазначені особи дали свою добровільну згоду на участь у протиправній діяльності під керівництвом ОСОБА_7 .
З метою досягнення єдиного злочинного результату, ОСОБА_7 , будучи організатором злочинної групи, розробив план скоєння злочинів, який полягав у незаконному позбавленні волі наркозалежних осіб з утриманням їх у фіктивному центрі реабілітації, що діятиме під прикриттям громадської організації «Наркологічний Центр «ІНФОРМАЦІЯ_5», під виглядом надання реабілітаційної допомоги. При цьому, ОСОБА_7 , як організатором було встановлено розмір плати за начебто допомогу у подоланні залежності, яку родичі чи близькі наркозалежних осіб повинні були сплатити готівкою чи здійснивши переказ грошових коштів на банківську картку.
Розуміючи, що для створення та забезпечення функціонування реабілітаційного центру необхідне приміщення, в якому можна утримувати велику кількість людей, без привернення уваги сторонніх осіб, ОСОБА_7 в невстановлений час, але не пізніше жовтня 2024 року, підібрав приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 яке, за вказівкою останнього, від імені громадської організації «Наркологічний Центр «ІНФОРМАЦІЯ_5» орендувала невстановлена особа.
Крім того, з метою створення вигляду законної діяльності реабілітаційного центру та добровільного перебування в ньому наркозалежних осіб, ОСОБА_7 розробив документацію, яку повинні були вести інші члени організованої групи (заява від особи про згоду на реабілітацію, анкета особи, яка потребує реабілітації, тощо), а також методи та правила внутрішнього розпорядку фіктивного реабілітаційного центру.
Таким чином, ОСОБА_7 , використовуючи свої лідерські якості, будучи обізнаним про способи та методи діяльності правоохоронних органів щодо викриття та розслідування злочинів, пов'язаних із незаконним позбавленням волі людей, розуміючи можливі наслідки протиправних дій, проте нехтуючи суворістю визначеного кримінальним законодавством покарання, організував на території м. Одеса організовану групу з розподілом ролей та функцій кожного з її учасників, об'єднавши їх єдиною метою - отримання незаконного прибутку, підпорядкувавши собі членів даної організованої групи.
Організована ОСОБА_7 група мала стійкий характер, високий ступінь організованості, відрізнялася побудованою ієрархією, чітким плануванням, підготовкою до вчинення злочинів, розподілом ролей та функцій між її учасниками.
Таким чином, відповідно до злочинного плану і розподілу ролей між членами групи, кожен з її учасників виконував відведені йому функції, наступним чином.
ОСОБА_7 обравши собі роль керівника організованої групи, здійснював загальне керівництво групою, координував дії і злочинні ролі кожного учасника, розподіляв грошові кошти, отримані внаслідок злочинної діяльності, забезпечував діяльність центру: вирішував питання з харчовим постачанням, особисто здійснював керівництво «реабілітаційним центром», розташованим за адресою: АДРЕСА_3 контролювали дії інших членів організованої групи.
ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, за вказівкою організатора виконували функції «адміністраторів-охоронців» та «силового супроводу», приймали участь у поміщенні потерпілих до реабілітаційного центру, незаконно утримували осіб на території реабілітаційного центру за вищевказаною адресою, з метою формування «покори», завдавали сильного морального болю шляхом залякування, за що отримували грошову винагороду.
Також, з метою конспірації своєї протиправної діяльності учасниками організованої групи використовувались різні номери мобільних телефонів та банківських карток.
Зокрема, у своїй злочинній діяльності для спілкування з родичами та близькими наркозалежних, а також зв'язку між членами організованої групи ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи використовували наступні номери мобільних телефонів: оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар»: НОМЕР_1 ; оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна»: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ; а для отримання грошових коштів банківську картку, імітовану банком АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» з номером: НОМЕР_6 .
Крім того, для транспортування наркозалежних осіб до фіктивного реабілітаційного центру «Наркологічний Центр «ІНФОРМАЦІЯ_5» ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи використовували автомобілі: «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний знак НОМЕР_7 , який належить ОСОБА_9 ; «Hyundai Elantra», державний реєстраційний знак НОМЕР_8 , який належить ОСОБА_8 ; «Mitsubishi Pajero», державний реєстраційний знак НОМЕР_9 , який належить ОСОБА_7 .
Кошти, отримані від незаконного утримання наркозалежних осіб на території фіктивного реабілітаційного центру «Наркологічний Центр «ІНФОРМАЦІЯ_5», за вказівками ОСОБА_7 , як організатора, розподілялись між всіма членами групи наступним чином.
Після отримання грошових коштів від родичів та близьких наркозалежних осіб, які утримувались в реабілітаційному центрі, ОСОБА_7 розподіляв їх між всіма учасниками створеної та керованої ним групи, також частина коштів використовувалась членами організованої групи для забезпечення функціонування реабілітаційного центру (сплати орендної плати, придбання продуктів харчування, седативних препаратів та інше), а також вирішення побутових потреб.
Таким чином, організована ОСОБА_7 група упродовж тривалого часу, з жовтня 2024 року по травень 2025 року, скоїла на території м. Одеса ряд умисних злочинів, пов'язаних із незаконним позбавленням волі та викраденням осіб, за наступних обставин.
Так, у січні 2025 року ОСОБА_11 дізналася від невстановленої слідством особи, що у м. Одесі існує реабілітаційний центр «ІНФОРМАЦІЯ_5», у якому нібито лікують алко- та наркозалежних, та адресу реабілітаційного центру.
Задля забезпечення проходження реабілітації та лікування свого чоловіка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зловживав наркотичними засобами, 28.01.2025 ОСОБА_13 зателефонувала співробітнику реабілітаційного центру «ІНФОРМАЦІЯ_5» ОСОБА_8 за телефоном НОМЕР_3 . ОСОБА_8 , діючи відповідно до обраної йому ролі керівником злочинного угруповання та діючи відповідно до заздалегідь розробленого єдиного плану протиправної діяльності, ввів ОСОБА_14 в оману стосовно проведення реабілітації та лікування наркозалежних осіб, запропонувавши пройти ОСОБА_12 курс лікування у їх центрі, не повідомляючи при цьому ОСОБА_15 дійсних намірів та справжніх методів реабілітації залежних осіб, погодився прийняти до реабілітаційного центру «ІНФОРМАЦІЯ_5» ОСОБА_12 .
Так, 28.01.2025 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , діючи на виконання плану злочинної діяльності, близько 20:30 години, прибули за адресою проживання ОСОБА_12 : АДРЕСА_2 , де під примусом, із застосуванням фізичної сили, помістили останнього в автомобіль марки «Mitsubishi Pajero», державний реєстраційний знак НОМЕР_9 , та доставили останнього до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 в реабілітаційний центр «ІНФОРМАЦІЯ_5».
Після прибуття до вказаного реабілітаційного центру, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 разом із потерпілим зустрів ОСОБА_4 , який запропонував ОСОБА_12 підписати документи про згоду на перебування у реабілітаційному центрі «ІНФОРМАЦІЯ_5», на що потерпілий відмовився. Однак шляхом погроз та морального тиску з боку ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , потерпілий був вимушений підписати вищенаведені документи та був поміщений в окрему кімнату, де утримуються алко-, наркозалежні особи.
Після чого, 28.01.2025, о 23 год. 16 хв., ОСОБА_9 , який діяв відповідно до відведеної йому ролі, з метою отримання плати за утримання ОСОБА_12 в реабілітаційному центрі, зателефонував з номеру телефону НОМЕР_2 матері потерпілого ОСОБА_16 , в ході розмови з якою, створив в останньої хибне уявлення про необхідність тривалого перебування ОСОБА_12 в реабілітаційному центрі «ІНФОРМАЦІЯ_5», не розкриваючи при цьому дійсної мети такого перебування.
У подальшому, в період з 28.01.2025 по 08.02.2025 ОСОБА_12 незаконно був позбавлений волі, так як йому було заборонено вільно обирати місце свого перебування, та вільно переміщуватись по території України, тобто ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та інші невстановлені під час досудового розслідування особи, діяли умисно, протиправно, всупереч законодавчим положенням, переслідуючи корисливу мету у вигляді одержання стабільних незаконних прибутків, керуючись метою вчинення злочинів, спрямованих на порушення конституційних прав людини - особисту волю, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання.
Так, у вказаний період ОСОБА_12 був вимушений за наказом ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та інших невстановлених осіб, які діяли згідно єдиного плану, розробленого ОСОБА_7 , не покидати будинок АДРЕСА_3 , при цьому він був незаконно позбавлений вищезазначеними особами права вільно покинути територію зазначеного будинку, можливість спілкуватися із близькими та сторонніми особами, так як двері будинку завжди були зачиненні, а ключі від дверей знаходились у ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та інших невстановлених осіб, в залежності від зміни, які на прохання ОСОБА_12 відкрити двері будинку та надати йому право на свободу пересування, відповідали відмовою, при цьому усвідомлюючи протиправність своїх дій та діючи умисно не відкривали двері будинку та примушували потерпілого виконувати різноманітні «правила» та «завдання» реабілітаційного центру, які завдавали морального болю потерпілому.
Так, 08.02.2025 ОСОБА_12 , бажаючи звільнитись від незаконного утримання його в реабілітаційному центрі «ІНФОРМАЦІЯ_5» за адресою: АДРЕСА_3 за невстановлених обставин втік із вказаного центру.
Так, у лютому 2025 року ОСОБА_17 дізналася від невстановленої слідством особи, що у м. Одесі існує реабілітаційний центр «ІНФОРМАЦІЯ_5», у якому нібито лікують алко- та наркозалежних, та адресу реабілітаційного центру.
Задля забезпечення проходження реабілітації та лікування свого сина ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зловживав наркотичними засобами, 03.02.2025 ОСОБА_17 зателефонувала співробітнику реабілітаційного центру «ІНФОРМАЦІЯ_5» ОСОБА_8 за телефоном НОМЕР_3 . ОСОБА_8 , діючи відповідно до обраної йому ролі керівником злочинного угруповання та діючи відповідно до заздалегідь розробленого єдиного плану протиправної діяльності, ввів ОСОБА_17 в оману стосовно проведення реабілітації та лікування наркозалежних осіб, запропонувавши пройти ОСОБА_18 курс лікування у їх центрі, не повідомляючи при цьому ОСОБА_17 дійсних намірів та справжніх методів реабілітації залежних осіб, погодився прийняти до реабілітаційного центру «ІНФОРМАЦІЯ_5» ОСОБА_18 .
Так, 03.02.2025 ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , діючи на виконання вказівок керівника злочинного угруповання ОСОБА_7 , відповідно на виконання плану злочинної діяльності, близько 18:30 год., прибули за адресою проживання ОСОБА_18 : АДРЕСА_4 , де під примусом, із застосуванням фізичної сили, помістили останнього в автомобіль марки «Nissan Leaf», державний реєстраційний знак в ході досудового розслідування не встановлено, та доставили останнього до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 в реабілітаційний центр «ІНФОРМАЦІЯ_5».
Після прибуття до вказаного реабілітаційного центру, ОСОБА_9 та ОСОБА_4 разом із потерпілим зустрів ОСОБА_10 , які в подальшому запропонували ОСОБА_18 підписати документи про згоду на перебування у реабілітаційному центрі «ІНФОРМАЦІЯ_5», на що потерпілий відмовився. Однак шляхом погроз та морального тиску з боку ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , потерпілий був вимушений підписати вищенаведені документи та був поміщений в окрему кімнату, де утримуються алко-, наркозалежні особи.
Після чого, 03.02.2025, о 18 год. 53 хв., ОСОБА_9 , який діяв відповідно до відведеної йому ролі керівником злочинного угруповання ОСОБА_7 , з метою отримання плати за утримання ОСОБА_18 в реабілітаційному центрі, зателефонував з номеру телефону НОМЕР_2 матері потерпілого ОСОБА_17 , в ході розмови з якою, створив в останньої хибне уявлення про необхідність тривалого перебування ОСОБА_18 в реабілітаційному центрі «ІНФОРМАЦІЯ_5», не розкриваючи при цьому дійсної мети такого перебування.
У подальшому, в період з 03.02.2025 по 03.03.2025 ОСОБА_18 незаконно був позбавлений волі, так як йому було заборонено вільно обирати місце свого перебування, та вільно переміщуватись по території України, тобто ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та інші невстановлені під час досудового розслідування особи, діяли умисно, протиправно, всупереч законодавчим положенням, переслідуючи корисливу мету у вигляді одержання стабільних незаконних прибутків, керуючись метою вчинення злочинів, спрямованих на порушення конституційних прав людини - особисту волю, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання.
Так, у вказаний період ОСОБА_18 був вимушений за наказом ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та інших невстановлених осіб, які діяли згідно єдиного плану, розробленого ОСОБА_7 , не покидати будинок АДРЕСА_3 , при цьому він був незаконно позбавлений вищезазначеними особами права вільно покинути територію зазначеного будинку, можливість спілкуватися із близькими та сторонніми особами, так як двері будинку завжди були зачиненні, а ключі від дверей знаходились у ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та інших невстановлених осіб, в залежності від зміни, які на прохання ОСОБА_18 відкрити двері будинку та надати йому право на свободу пересування, відповідали відмовою, при цьому усвідомлюючи протиправність своїх дій та діючи умисно не відкривали двері будинку та примушували потерпілого виконувати різноманітні «правила» та «завдання» реабілітаційного центру, які завдавали морального болю потерпілому.
Так, 03.03.2025 ОСОБА_18 , бажаючи звільнитись від незаконного утримання його в реабілітаційному центрі «ІНФОРМАЦІЯ_5» за адресою: АДРЕСА_3 за невстановлених обставин втік із вказаного центру.
Так, у лютому 2025 року ОСОБА_19 дізнався від невстановленої слідством особи, що у м. Одесі існує реабілітаційний центр «ІНФОРМАЦІЯ_5», у якому нібито лікують алко- та наркозалежних, та адресу реабілітаційного центру.
Задля забезпечення проходження реабілітації та лікування своєї дівчини ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зловживала алкогольними напоями, 12.02.2025 ОСОБА_19 зателефонував співробітнику реабілітаційного центру «ІНФОРМАЦІЯ_5» ОСОБА_9 за телефоном НОМЕР_2 . ОСОБА_9 , діючи відповідно до розподіленої ролі керівником злочинного угруповання ОСОБА_7 , діючи відповідно до заздалегідь розробленого єдиного плану протиправної діяльності, ввів ОСОБА_19 в оману стосовно проведення реабілітації та лікування наркозалежних осіб, запропонувавши пройти ОСОБА_20 курс лікування у їх центрі, роз'яснивши спосіб та вартість за утримання, не повідомляючи при цьому ОСОБА_19 дійсних намірів та справжніх методів реабілітації залежних осіб, погодився прийняти до реабілітаційного центру «ІНФОРМАЦІЯ_5» ОСОБА_20 .
Так, 12.02.2025 ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , діючи на виконання вказівок керівника злочинного угруповання ОСОБА_7 , відповідно на виконання плану злочинної діяльності, близько 22:00 год., прибули за адресою: місто Одеса, провулок Іспанський, де під примусом, із застосуванням фізичної сили, помістили останню в автомобіль марки «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний знак НОМЕР_7 , та доставили останню до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 в реабілітаційний центр «ІНФОРМАЦІЯ_5».
Після прибуття до вказаного реабілітаційного центру ОСОБА_9 та ОСОБА_4 разом із потерпілою, зазначені особи запропонували ОСОБА_20 підписати документи про згоду на перебування у реабілітаційному центрі «ІНФОРМАЦІЯ_5», на що потерпіла відмовилася та була поміщена в окрему кімнату, де утримуються алко-, наркозалежні особи.
У подальшому, в період з 12.02.2025 по 14.02.2025 ОСОБА_20 незаконно була позбавлена волі, так як їй було заборонено вільно обирати місце свого перебування, та вільно переміщуватись по території України, тобто ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та інші невстановлені під час досудового розслідування особи, діяли умисно, протиправно, всупереч законодавчим положенням, переслідуючи корисливу мету у вигляді одержання стабільних незаконних прибутків, керуючись метою вчинення злочинів, спрямованих на порушення конституційних прав людини - особисту волю, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання.
Так, у вказаний період ОСОБА_20 була вимушена за наказом ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та інших невстановлених осіб, які діяли згідно єдиного плану, розробленого ОСОБА_7 , не покидати будинок АДРЕСА_3 , при цьому вона була незаконно позбавлена вищезазначеними особами права вільно покинути територію зазначеного будинку, можливість спілкуватися із близькими та сторонніми особами, так як двері будинку завжди були зачиненні, а ключі від дверей знаходились у ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та інших невстановлених осіб, в залежності від зміни, які на прохання ОСОБА_20 відкрити двері будинку та надати їй право на свободу пересування, відповідали відмовою, при цьому усвідомлюючи протиправність своїх дій та діючи умисно не відкривали двері будинку та примушували потерпілу виконувати різноманітні «правила» та «завдання» реабілітаційного центру, які завдавали морального болю потерпілій.
Після чого, 14.02.2025 о 14 год. 24 хв., ОСОБА_8 , діючи відповідно до обраної йому ролі керівником злочинного угруповання та до заздалегідь розробленого єдиного плану протиправної діяльності, з метою підтримання зв'язку із хлопцем потерпілої ОСОБА_20 , зателефонував з номеру телефону НОМЕР_3 хлопцю потерпілої ОСОБА_19 , в ході розмови з яким останній повідомив, що бажає аби ОСОБА_20 залишила територію реабілітаційного центру «ІНФОРМАЦІЯ_5», оскільки її мати проти.
Так, 14.02.2025 ОСОБА_8 , діючи відповідно до обраної йому ролі керівником злочинного угруповання, надав вказівку випустити ОСОБА_20 з реабілітаційного центру «ІНФОРМАЦІЯ_5» за адресою: АДРЕСА_3 яка цього ж дня покинула територію вказаного центру.
Щодо обґрунтованості підозри
Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Обґрунтованість повідомленого ОСОБА_4 підозри підтверджується наданими слідчим матеріалами, зокрема:
- протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, передбаченої ст. 263 КПК України, за участі ОСОБА_4 від 29.01.2025;
- протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, передбаченої ст. 263 КПК України, за участі ОСОБА_4 від 27.03.2025;
- протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, передбаченої ст. 263 КПК України, відносно та за участі ОСОБА_4 від 27.03.2025;
- протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, передбаченої ст. 270 КПК України, за участі ОСОБА_4 від 07.04.2025;
- протоколом огляду предмету від 02.05.2025;
- протоколом допиту потерпілої ОСОБА_20 від 08.05.2025;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі потерпілої ОСОБА_20 від 08.05.2025;
Відомості, які містяться у наведених матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146 КК України.
Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.
3.4. Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий послався на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, отже слідчий суддя має оцінити їх наявність, зокрема ризиків:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних по вказаному кримінальному провадженню;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
3.5. Щодо ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, які згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належать до тяжких ч. 3 ст. 146 КК України та пов'язане із незаконним позбавленням волі людини, вчинене з корисливих мотивів, здійснене протягом тривалого часу та вчинене організованою группою.
На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.
Слідчий суддя погоджується з доводами слідчого про те, що з огляду на військову агресію проти України в уповноважених органів ускладнене здійснення належного контролю за перетином особами державного кордону України. Зазначена обставина свідчить про можливість його перетину, у тому числі поза офіційними пунктами пропуску. Крім того, підозрюваний має власного житла, надав договір оренди житла в якому він фактично не проживає, розлучений, не має офіційного місця роботи та доходів.
Також підозрюваний неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, наразі знаходиться на іспитовому строці.
Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Викладене переконує слідчого суддю в обґрунтованості доводів слідчого щодо наявності цього ризику.
3.6. Щодо ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні
Під час оцінки цього ризику слідчий суддя виходить з того, що:
- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;
- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Слід звернути увагу на особливу вразливість свідків у цій категорії справ та на те, що вони фактично перебували під контролем (впливом) підозрюваного.
Наведені обставини свідчать про обґрунтованість доводів прокурора в частині наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою підбурення їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань чи відмови від дачі показань на користь підозрюваної.
3.7. Щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу
З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Також ч. 2 ст. 183 КПК України визначає виключний перелік осіб, до яких може бути застосований цей запобіжний захід. ОСОБА_4 належить до цього переліку як особа, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 цієї статті).
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов'язання. Втім, на переконання слідчого судді, жоден з цих запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам.
Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я підозрюваного, майновий стан, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини.
Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні слідчого, а застосування підозрюваній іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваною процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого щодо необхідності застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який відповідає верхній межі, визначеній ч. 1 ст. 197 КПК України для цього запобіжного заходу. Необхідність визначення саме такого строку обумовлена тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершене, а підстави вважати, що наведені ризики можуть зникнути чи зменшитися раніше цього строку, відсутні. Водночас, строк дії запобіжного заходу не може перевищувати строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
3.8. Щодо інших ризиків
На переконання слідчого судді, стороною обвинувачення не доведена наявність інших зазначених у клопотанні ризиків.
3.9. Щодо визначення розміру застави
Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).
Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 820) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути врахована наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати стримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального злочину, що пов'язане із незаконною позбавленню волі людини, вчинене з корисливих мотивів, здійснене протягом тривалого часу, вчинене організованою групою, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку протиправних дій, а також високий ступінь встановлених ризиків, то слідчий суддя приходить до висновку, що лише застава в розмірі 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 1 816 800 грн. зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, передбачених цим Кодексом.
3.10. Щодо покладення на підозрюваного обов'язків
У разі внесення застави, з метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, наявні підстави для покладення на ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та необхідність покладення яких була доведена стороною обвинувачення, а саме:
прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;
не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;
повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
заборонити спілкуватися з іншими підозрюваними, потерпілими, свідками у цьому кримінальному провадженні, що визначені слідчим або прокурором з приводу обставин, що є предметом досудового розслідування;
цілодобово носити електронний засіб контролю.
Зазначені обов'язки релевантні встановленим ризикам та здатні їм запобігти у випадку внесення застави.
Строк дії обов'язків слідчий суддя визначає у межах, передбачених ч. 7 ст. 194 КПК України.
За таких обставин клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з врахуванням розміру застосованої застави підлягає частковому задоволенню.
На підставі встановленого, керуючись ст.ст.176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погодженого з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 11 вересня 2025 року включно.
Визначити розмір застави - 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 1 816 800 (один мільйон вісімсот шістнадцять тисяч вісімсот ) гривень, за умови внесення якої на призначений для цього депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеської області, ОСОБА_4 , слід негайно звільнити з - під варти.
Роз'яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок №UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м.Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення вказаної застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , на строк до 11 вересня 2025 року включно наступні обов'язки:
прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;
не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;
повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
заборонити спілкуватися з іншими підозрюваними, потерпілими, свідками у цьому кримінальному провадженні, що визначені слідчим або прокурором з приводу обставин, що є предметом досудового розслідування;
цілодобово носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1