Справа № 947/12992/25
Провадження № 1-кс/947/9157/25
30.06.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , представника власниці майна ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання детектива ТУ БЕБ в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 72025161050000005 від 08.04.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 201-3 КК України,-
Детектив за погодженням з прокурором в рамках кримінального провадження № 72025161050000005 від 08.04.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 201-3 КК України звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту з метою збереження речових доказів на мобільний телефон марки Samsung модель Galaxy S 10 с/н НОМЕР_1 з сім картою мобільного оператора Lifecell за номером телефону НОМЕР_2 та сім карткою мобільного оператора Vodafone за номер телефону НОМЕР_3 , який було виявлено та вилучено 03.06.2025 року під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
У судовому засіданні -
Прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 оголосив подане клопотання, його вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник власниці майна - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що мобільний телефон не містить інформації, яка має значення для кримінального провадження. Просив відмовити у задоволенні клопотання.
Представник власниці майна - адвокат ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_7 у судове засідання не з'явився, проте подав до суду заяву, в якій просив відмовити у задоволенні клопотання, розглянути клопотання без його участі, врахувавши подані ним письмові заперечення. У письмовому запереченні представник власниці майна зазначив, що ОСОБА_4 не мала та не має статусу підозрюваної у будь-якому кримінальному провадженні. В ухвалі слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28.03.2025 про надання дозволу на проведення обшуку зазначено про те, що досудове розслідування кримінального провадження №72025161050000005 від 03.06.2025 здійснюється за ознаками складу злочину, передбачених ч. 1 ст. 201-3 КК України. При цьому, жодних документів, предметів чи інформації, що має значення чи будь-яким чином відноситься до предмета розслідування зазначеного кримінального провадження в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 не виявлено та не вилучено. В ході вилучення в ОСОБА_4 мобільного телефону, остання надала відповідний пароль від телефону, розблокувала його, тобто своїми діями, направленими на пришвидшення досудового розслідування, сприяла повно та всебічно органу досудового розслідування. Детектив у клопотанні визначив метою накладення арешту на вказане вилучене майно його збереження як речового доказу, однак не обґрунтував конкретно мету арешту майна, а лише формально посилався на положення ст.170 КПК України, які загалом визначають поняття арешту майна.
Власниця майна ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, хоча повідомлялася про дату, час та місце розгляду клопотання.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, а також приймаючи до уваги письмове заперечення представника власниці майна, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК країни речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею встановлено, що ТУ БЕБ в Одеській області на теперішній час здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 72025161050000005 від 08.04.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 201-3 КК України за фактом переміщення через митний кордон України товарів з приховуванням від митного контролю ТОВ «ПРОГРЕСФАРМ», код ЄДРПОУ 43618970.
Попередньо, як зазначає сторона обвинувачення, в ході досудового розслідування було встановлено наступне.
28.03.2025 року до Одеської митниці підготовлена та подана декларація типу «ІМ 40 ДЕ», яка була зареєстрована за номером 25UA500500010111U0, у якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України та їх подальшого оформлення до Одеської митниці були надані: коносамент (Bill of lading) від 13.01.2024 №AWPL/SE/ROM/24-25/102, інвойси від 03.09.2024 №№ BPPL242570 BBPL247574, CMR від 26.03.2025 б/н та ін.
Відповідно до інформації, зазначеної у МД від 28.03.2025 №25UA500500010111U0 та товаросупровідних документах встановлено, що відправником та виробником товару є компанія «BIODEAL PHARMACEUTICALS LTD» (Village Saini Majra Nalagarh-ropar road Nalagarh, dist. Solan (h.p) 174101, India), отримувачем є компанія ТОВ «ПРОГРЕСФАРМ», код ЄДРПОУ 43618970, Україна, 65049, Одеська область, м. Одеса, Київський район вул. Недєліна, буд. 91-91А.
Згідно граф МД від 28.03.2025 №25UA500500010111U0 до Одеської митниці автотранспортом НОМЕР_4 / НОМЕР_5 в контейнері HAMU1249498 прибули товари у кількості 1058 місць, загальною вагою 12 116 кг, фактурна вартість задекларованого товару у відповідності до МД складає 84 748, 43 доларів США, митна вартість 5 500 385,86 грн, що не відповідає даним встановленими Одеською митницею на сайті Національного порталу електронної комерції Індійської митниці «https://icegate.gov.in» - 21 805 600,77 індійських рупій (дорівнює 10 544 534,36 грн за курсом на день подання МД - 0,48357 грн).
Тобто, різниця між вартістю товарів становить 5 044 148, 50 грн, що свідчить та підтверджує суттєве заниження вартості переміщуваних товарів.
Враховуючи, що до митного оформлення надано товаросупровідні документи, в яких містяться недостовірні відомості щодо товарів, що підлягають митному оформленню в режимі «імпорт», дані обставини підтверджують факт підробки суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «ПРОГРЕСФАРМ» (код ЄДРПОУ 43618970) документів з метою протиправного переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.
Так 03.06.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду
м. Одеси було проведено обшук за адресою проживання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 у ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки Samsung модель Galaxy S 10 с/н НОМЕР_1 з сім картою мобільного оператора Lifecell за номером телефону НОМЕР_2 та сім карткою мобільного оператора Vodafone за номер телефону НОМЕР_3 .
З метою збереження вказаного тимчасово вилученого майна, яке визнано речовими доказами в рамках кримінального провадження, детектив за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з вказаним клопотанням про арешт майна.
Детектив у клопотанні визначив метою накладення арешту на вилучене майно, його збереження як речових доказів, хоча при цьому конкретно мету та правову підставу арешту майна не обґрунтував, а лише поверхово послався на положення ст. 170 КПК України, які загалом визначають поняття арешту майна.
Так, слідчому судді незрозуміло з яких підстав детектив та прокурор прийшли до висновку, що вилучений під час обшуку мобільний телефон може містити у собі відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення та які саме відомості він може містити, відповідно неможливо встановити мету накладення арешту на майно.
Вказане свідчить про формальність обґрунтування детективом клопотання про арешт тимчасово вилученого майна.
Детективом у клопотанні не було доведено відповідне обґрунтування необхідності накладення арешту на вилучене майно, зокрема, не було доведено його відношення до розслідуваного к/п № 72025161050000005 від 08.04.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 201-3 КК України та яким чином зазначене у клопотанні майно відповідає критеріям, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК України для речових доказів.
Детективом у клопотанні зазначалося про те, що вилучене майно є речовим доказом та відноситься до речей, які містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема підтвердження або спростування факту вчинення кримінального правопорушення.
Однак, до клопотання про арешт майна жодного доказу на обґрунтування відповідності тимчасово вилученого майна категорії речових доказів та підстав для накладення арешту на вилучене майно додано не було.
З моменту вилучення мобільного телефону минув майже місяць, проте слідчому судді не надано протоколу його огляду та постанови про призначення експертизи із ним з метою дослідження, незрозуміло для чого було вилучено технічний пристрій, якщо майже протягом місяця пристрій навіть не оглянуто детективом.
Також відповідно до вимог ст. 171 КПК України сторона обвинувачення не довела зв'язок між кримінальним правопорушенням, яке розслідується в рамках кримінального провадження та майном, яке належить третій особі - ОСОБА_4 .
На думку слідчого судді стороною обвинувачення не доведено на даний час, що потреби досудового розслідування в конкретному вищевказаному кримінальному провадженні на теперішній час виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власниці майна ОСОБА_4 , про який йдеться в клопотанні.
Стороною обвинувачення не зазначено та необґрунтовано, що вилучене в ході проведення обшуку майно відповідає хоча б одному із критеріїв речових доказів в рамках кримінального провадження, відсутнє також обґрунтування необхідності накладення арешту на зазначене майно, що позбавляє можливості перевірити відповідність вилученого майна категорії речових доказів. Сторона обвинувачення в клопотанні лише формально посилається на норми кримінального процесуального законодавства.
За таких обставин, слідчий суддя не може прийти до переконання, що на теперішній час арешт майна буде відповідати засадам розумності та співмірності, а відповідно, й що такий захід забезпечення обґрунтовано обмежувати право власності власниці майна.
З урахуванням викладеного, в цілях не порушення гарантованого права власності особи, враховуючи необґрунтованість клопотання сторони обвинувачення, оскільки в клопотанні відсутнє належне обґрунтування необхідності накладення арешту на майно, а також стороною обвинувачення не доведено, що потреби досудового розслідування в конкретному вищевказаному кримінальному провадженні на теперішній час виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власниці майна, про який йдеться в клопотанні, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 170-173, 376 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання детектива ТУ БЕБ в Одеській області ОСОБА_6 , погодженого прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 72025161050000005 від 08.04.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 201-3 КК України - відмовити.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України мобільний телефон марки Samsung модель Galaxy S 10 с/н НОМЕР_1 з сім картою мобільного оператора Lifecell за номером телефону НОМЕР_2 та сім карткою мобільного оператора Vodafone за номер телефону НОМЕР_3 , який було виявлено та вилучено 03.06.2025 року під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 - повернути особі у якої його було вилучено.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1