Дата документу 16.07.2025
Справа № 501/232/25
2/501/501/25
16 липня 2025 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі головуючого судді Петрюченко М.І.,
за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за
позовом представника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ХАНТАДЗЕ 6»
до
відповідача ОСОБА_1
предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,
учасники справи не з'явились
ухвалив рішення про наступне та
І. Виклад позиції заявника та представника позивача.
Представник Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ХАНТАДЗЕ 6» 17.01.2025 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, згідно якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 25761,55 грн., з яких: заборгованість по платежам та внескам на утримання будинку та прибудинкової території 21546,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 3269,99 грн. та три відсотки річних у розмірі 945,56 грн.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 6 522,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач є власником приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 108-н, загальною площею 119,7 кв.м.
Протоколом №1 установчих зборів ОСББ встановлено кошторис та щомісячний внесок на відшкодування витрат на управління багатоквартирним будинком та прибудинковою територією у розмірі 5,00 грн. за 1 кв.м.
Щомісячний внесок відповідача становить 598,50 грн. = 119,7*5
В період з 01.01.2022 по 01.01.2025 відповідач не виконував належним чином свого обов'язку з оплати внесків, до складу яких входять оплата послуг з утримання будинку та прибудинкової території, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка становить: 598,50 грн. * 36 місяців = 21546,00 грн.
Позивач вказує в позові, що у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань, відповідач повинен сплатити позивачу інфляційні втрати у розмірі 3269,99 грн. та три відсотки річних у розмірі 945,56 грн., розрахунок яких надано до позову.
Оскільки по теперішній час відповідач не сплатив заборгованість послуг з утримання будинку та прибудинкової території, позивач вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.
Відповідач відзиву на позов не подав.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача в судове не з'явився, в позові просить розгляд справи здійснювати без участі позивача, не заперечує проти проведення заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 17.01.2024 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.61).
Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Петрюченко М.І. від 31.01.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.64-65).
Згідно ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач також викликався в суд через оголошення на офіційному веб-порталі «Судової влади України» (а.с.72, 74). Згідно інформації, опублікованої на офіційному веб-порталі «Судова влада України» в розділі «Оголошення про виклик до суду», відповідач був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, але у судове засідання так і не з'явився, тому, на підставі ст.280 ЦПК України проведено заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст правовідносини.
Судом встановлено, що відповідач є власником приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення приміщення 108-н, загальною площею 119,7 кв.м.
З копії Статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хантадзе 6» вбачається, що 29 січня 2017 року, установчими зборами Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хантадзе 6» утворено ОСББ «Хантадзе 6» (а.с.7-15), яке зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом 43230278 що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру від 13.09.2019.
Протоколом №1 установчих зборів ОСББ встановлено кошторис та щомісячний внесок на відшкодування витрат на управління багатоквартирним будинком та прибудинковою територією у розмірі 5,00 грн. за 1 кв.м.
Щомісячний внесок відповідача становить 598,50 грн. = 119,7*5
В період з 01.01.2022 по 01.01.2025 відповідач не виконував належним чином свого обов'язку з оплати внесків, до складу яких входять оплата послуг з утримання будинку та прибудинкової території, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка становить: 598,50 грн. * 36 місяців = 21546,00 грн.
У зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань, відповідач повинен сплатити позивачу інфляційні втрати у розмірі 3269,99 грн. та три відсотки річних у розмірі 945,56 грн., розрахунок яких надано до позову.
V. Оцінка Суду.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (далі в рішенні суду - чинним на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (ст.1, ч.2 ст.3, ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно з ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачаннягарячої води, водовідведення (звикористанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Пунктом 5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Разом з тим, відносини з приводу створення та діяльності об'єднань співвласників багатоквартирних об'єднань регулюються Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року (надалі Закон України про ОСББ), Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку від 14 травня 2015 року, їхнім Статутом та іншим законодавством України.
Відповідно до ч.4 ст.4 Закону України «Про ОСББ» основна діяльність об'єднання полягає у здійснені функцій, що забезпечують реалізацією прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне управління багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Згідно ст.10 ЗУ «Про ОСББ» вищим органом управління об'єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків і платежів членами об'єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржене в судовому порядку.
З копії Статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хантадзе 6» вбачається, що 29 січня 2017 року, установчими зборами Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хантадзе 6» утворено ОСББ «Хантадзе 6», яке зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом 43230278 що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру від 13.09.2019.
Протоколом №1 установчих зборів ОСББ встановлено кошторис та щомісячний внесок на відшкодування витрат на управління багатоквартирним будинком та прибудинковою територією у розмірі 5,00 грн. за 1 кв.м.
Щомісячний внесок відповідача становить 598,50 грн. = 119,7*5
В період з 01.01.2022 по 01.01.2025 відповідач не виконував належним чином свого обов'язку з оплати внесків, до складу яких входять оплата послуг з утримання будинку та прибудинкової території, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка становить: 598,50 грн. * 36 місяців = 21546,00 грн.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про ОСББ» співвласник зобов'язаний, зокрема виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті в межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Згідно ч.6 ст.13 Закону України «Про ОСББ» у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна, об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.
Частинами 5, 8 ст.22 Закону України «Про ОСББ» встановлено, що у разі, якщо правління об'єднання самостійно здійснює функції управління, воно за договором із постачальниками комунальних послуг може бути колективним замовником (абонентом) таких послуг. У цьому випадку об'єднання несе повну відповідальність за своєчасну сплату вартості фактично спожитих членами об'єднання комунальних послуг. Відмова від укладення договору, від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших членів об'єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості з плати за відповідними рахунками у примусовому порядку.
При таких обставинах суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки утвореної заборгованості по оплаті витрат на утримання будинку обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Також правомірні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та три відсотки річних у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем витрат на утримання будинку.
Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням наведеного суд доходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених стороною по справі в обґрунтування власної правової позиції, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.
Зокрема, згідно платіжної інструкції №73 від 13.01.2025 (а.с.1) позивачем при подачі позову сплачено 2422,40 грн. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача.
Представник позивача у позові просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 4100,00 грн.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною третьою вказаної статті ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтвердженні та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
В матеріалах справи наявний ордер надання правничої допомоги.
Разом з тим, до матеріалів справи не надано копії договору надання правової допомоги, акту виконаних робіт за договором з переліком наданих юридичних послуг, докази понесених витрат, тощо.
Отже, в частині стягнення витрат на правничу правову допомогу слід відмовити.
Керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 158, 258-259, 263 Цивільного-процесуального кодексу України, Суд
Позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ХАНТАДЗЕ 6» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП невідомий) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ХАНТАДЗЕ 6» (ЄДРПОУ 43230278) 25761,55 грн., з яких: заборгованість по платежам та внескам на утримання будинку та прибудинкової території 21546,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 3269,99 грн. та три відсотки річних у розмірі 945,56 грн. та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним-процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним-процесуальним кодексом України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Чорноморського міського
суду Одеської області М.І.Петрюченко