Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/728/25
Провадження № 1-кп/499/94/25
Іменем України
15 липня 2025 року селище Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю учасників кримінального провадження: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Іванівка Березівського району Одеської області кримінальне провадження №12025162260000230 від 15.04.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 у вчинені кримінального правопорушення ч.2 ст.121 КК України
Ухвалою судді призначено підготовче судове засідання по кримінальному провадженню №12025162260000230 від 15.04.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення ч.2 ст.121 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_4 строком на 60 (шістдесят) днів.
Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
17.04.2025 слідчим суддею Березівського районного суду Одеської області підозрюваній ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 14.06.2025 до 17:00 включно.
12 червня 2024 року слідчим суддею Березівського районного суду Одеської області підозрюваній ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на строк досудового розслідування, до 15.07.2025 включно.
Прокурор посилається на наявність обґрунтованих ризиків: ризик переховування від суду, ризик незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Дані ризики дають обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачена ОСОБА_4 буде перешкоджати виконанню покладених на неї процесуальних обов'язків, що є підставою для продовження їй запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Також при продовженні запобіжного заходу в порядку ч. 1 ст. 178 КПК України прошу суд врахувати те, що докази про вчинення злочину обвинуваченою є вагомими, покарання, яке загрожує їй в разі визнання винуватою у вчиненні вказаного злочину, передбачене законом у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, задовільний стан здоров'я, відсутність відомостей про наявність тяжких, в тому числі, психічних хвороб, та молодий вік.
Все вищевикладене в сукупності свідчить, що продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій та обмеження її конституційних прав, в даному випадку, є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.
Неможливість застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів обумовлена, тим що жоден інший запобіжний захід не забезпечить попередження вказаним ризикам, ураховуючи тяжкість кримінального правопорушення, спроби обвинуваченої уникнути відповідальності.
Захисник обвинуваченої та обвинувачена проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу заперечували, захисник просив вирішити питання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, у разі задоволення клопотання прокурора просила вирішити питання про визначення розміру застави.
Розглянувши заявлене клопотання прокурора та заслухавши думку учасників процесу прийшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про наявність підстав для продовження строку тримання під вартою судом враховується у своїй сукупності пред'явлення особі обвинувачення, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому за інкримінований злочин, а також наявність ризиків, які є обґрунтованими :
ризик переховування від суду є обґрунтованим адже у обвинуваченої ОСОБА_4 відсутні тісні соціальні зв'язки, вона не перебуває у офіційному шлюбі, вчинила злочин стосовно свого малолітнього сина, на утриманні відсутні інші малолітні або неповнолітні діти, з урахуванням тяжкості злочину та покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченої ОСОБА_4 винуватою у кримінальному правопорушенні, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Зазначене беззаперечно може вказувати на наявність обґрунтованого побоювання про небезпеку переховування обвинуваченої від суду, ускладнивши тим самим нормальну діяльність суду та здійснення правосуддя.
ризик незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, підтверджується є обґрунтованим, так як підозрювана проживає однією сім'єю але не перебуває у шлюбі зі свідком ОСОБА_6 , а також знайома зі свідком ОСОБА_7 і їй відома адреса її проживання, а тому обвинувачена, перебуваючи на свободі, для уникнення притягнення її до кримінальної відповідальності, шляхом залякування, погроз чи вмовляння може вплинути на свідків та їх рідних для того, щоб останні змінили свої покази у кримінальному провадженні на її користь.
Вказані обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачена ОСОБА_4 буде перешкоджати виконанню покладених на неї процесуальних обов'язків, що є підставою для продовження їй запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Також при продовженні запобіжного заходу в порядку ч. 1 ст. 178 КПК України прошу суд врахувати те, що докази про вчинення злочину обвинуваченою є вагомими, покарання, яке загрожує їй в разі визнання винуватою у вчиненні вказаного злочину, передбачене законом у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, задовільний стан здоров'я, відсутність відомостей про наявність тяжких, в тому числі, психічних хвороб, та молодий вік.
Все вищевикладене в сукупності свідчить, що продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій та обмеження її конституційних прав, в даному випадку, є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.
Неможливість застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів обумовлена, тим що жоден інший запобіжний захід не забезпечить попередження вказаним ризикам, ураховуючи тяжкість кримінального правопорушення, спроби обвинуваченої уникнути відповідальності.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У зв'язку з вищенаведеними обставинами, враховуючи всі ризики в їх сукупності та взаємозв'язку, запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на проведення повного та неупередженого розгляду кримінального провадження та не забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Зокрема, у справі «Яблонський проти Польщі» №33492/96, пункт 83, від 21.12.2000 року, Суд зауважує, що відповідно до пункту 3 статті 5 органи влади, приймаючи рішення про те, чи слід звільняти чи затримувати особу, зобов'язані розглянути альтернативні заходи забезпечення його появи на суді. Дійсно, ця стаття передбачає не лише право на «судовий розгляд упродовж розумного строку або звільнення до розгляду», але також передбачає, що «звільнення може бути обумовлено гарантіями його явки до суду».
Неможливість застосування запобіжного заходу до обвинуваченої ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що цей запобіжний захід не забезпечить належної поведінки обвинуваченої, враховуючи тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченій за інкримінований злочин.
Продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують подальше перебування обвинуваченої під вартою, що відповідає, і є співрозмірним тяжкості і характеру скоєного, що інкримінується обвинуваченій, а більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченої, а тому продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов.
При цьому судом враховуються положення ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, яка встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Обґрунтована підозра у вчинені кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1 (с) Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин, це впливає з рішення Європейського суду з прав людини (К.-Р. проти Німеччини, 27 листопада 1997 р., § 57).
Вимоги пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечепорук і Йонкало проти України», відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, п.32 Series А, № 182).
Також, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі Летельє проти Франції звернув увагу на те, що тримання особи під вартою може бути виправдано, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Тобто, застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Аналогічне ствердження є й у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Прітті проти Сполученного Королівства, де йдеться мова про те, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або, навіть, для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має й тримання під вартою.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не має.
Продовжуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою та не змінюючи його на менш суворий, суд вважає, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченої, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відтак, наявні усі підстави для задоволення клопотання прокурора та продовження запобіжного заходу обвинуваченій у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України не визначати розмір застави.
За результатами проведення підготовчого судового засідання не встановлено підстав для прийняття рішень передбачених п.п.1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України.
Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону , в ході досудового розслідування та в підготовчому судовому засіданні угоди між сторонами не укладено, підстави, передбачені п.п 4-8 ч.1, ч.2 ст. 284 КПК України, для закриття провадження - відсутні, підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Іванівському районному суду Одеської області.
Обвинувачена та її захисник щодо призначення справи до розгляду не заперечували.
Прокурор в судовому засіданні вважав, що справу можливо призначити до судового розгляду.
Відтак, відсутні перешкоди призначення судового розгляду.
Враховуючи наведене, з урахуванням думки учасників кримінального провадження, щодо можливості призначення судового розгляду, їх позиції з питань, пов'язаних з підготовкою до судового розгляду, суд приходить до висновку, що слід призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у відкритому судовому засіданні, визначивши дату та місце його проведення, і склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.314,338,369,370 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_4 у вчинені злочину передбаченого ч.2 ст.121 КК України - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою з місцем визначення тримання у Державній Установі "Одеський слідчий ізолятор" м. Одеса на строк 60 днів тобто до 13 вересня 2024 року.
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта кримінального провадження №12025162260000230 від 15.04.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення ч.2 ст.121 КК України у відкритому судовому засіданні в залі Іванівського районного суду Одеської області на 14 годину 30 хвилин 29 липня 2025 року.
Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.
У судове засідання викликати учасників кримінального провадження.
Ухвала суду в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, обвинуваченою у той же строк, з дня її отримання.
Копію ухвали вручити обвинуваченій негайно після її оголошення.
СуддяОСОБА_8