Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 712/5083/25
Провадження № 2/711/2519/25
15 липня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Скляренко В.М.
при секретарі Півень С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРДСЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРДСЕРВІС», в особі представника -Павленка С.В., який діє на підставі довіреності від 17.04.2024р., звернулось до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом, в якому просило стягнути із ОСОБА_1 на його (позивача) користь заборгованість за Договором №190813-003 від 13.08.2019р. за період з 13.08.2019р. по 22.02.2025р. в загальній сумі 17 371,41 грн., судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 13.08.2019р. між ТзОВ «КАРДСЕРВІС» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений Договір №190813-003, на підставі якого відповідачці були надані кредитні кошти в сумі 9 403,55 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом, що передбачені договором. Внаслідок порушення відповідачкою умов повернення кредитних коштів за нею утворилась заборгованість за період з 13.08.2019р. по 22.02.2025р. в загальній сумі 17 371,41 грн., з яких: 4 301,07 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 12 373 грн. - прострочені проценти за кредитом, 697,34 грн. - штрафи.
Оскільки відповідачка не виконує свого зобов'язання з повернення кредитної заборгованості, то позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути із відповідачки заборгованість за Договором №190813-003 від 13.08.2019р. за період з 13.08.2019р. по 22.02.2025р. в загальній сумі 17 371,41 грн. та судові витрати по справі.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.05.2025р. цивільну справу №712/5083/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРДСЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.06.2025р. відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Від відповідачки заперечень проти позову не надходило.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Позивачем, в особі представника Павленка С.В., в позовній заяві викладене клопотання про розгляд справи у відсутність представника, в якому останній просить розглянути справу без участі представника позивача на підставі наявних у справі доказів та зазначає, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідачка ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи повідомлялася шляхом надсилання судової повістки-повідомлення засобами поштового зв'язку за зареєстрованим місцем проживання, яка не була вручена відповідачці з причин відсутності адресата за вказаною адресою. Додатково судом вживались заходи з повідомлення відповідачки шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання на веб-сайті суду.
Отже, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, відповідачка не з'явилася в судове засідання та не повідомила про причини неявки, внаслідок чого на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.
Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
13.08.2019р. між ТзОВ «КАРДСЕРВІС» та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений Договір №190813-003 /а.с. 15-23/.
Згідно умов вищевказаного договору Кредитор надає Позичальнику кредит у рамках кредитної лінії у розмірі 9 403,55 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язався повернути кредит та зробити оплату за користування кредитом на умовах, що передбачені договором (п. 1.1 договору).
Кредит надається Позичальнику шляхом оплати товарів/послуг, що купуються Позичальником за рахунок кредитної лінії у продавця ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН». Повний перелік товарів/послуг вказаний у рахунку №ФТЧКШ-0127-4576144 від 13.08.2019р. Строк дії договору становить з 13.08.2019р. по 13.05.2020р. (п. 1.2, 1.4, 2.1 договору).
За користування кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю проценти, зазначені в Графіку платежів (розділ 5). Щомісячна плата за користування кредитом нараховується щомісячно у вигляді процентів за кожен день користування кредитом. Реальна річна процентна ставка складає 112,92% річних. Процентна ставка за договором є фіксованою (п. 4.1, 4.2, 4.3 договору).
Із графіку платежів за договором №190813-003 від 13.08.2019р. вбачається, що загальна вартість кредиту складає 14 352,75 грн. та включає в себе загальний розмір кредиту 9 403,55 грн. та плату за користування кредитом (загальні витрати за кредитом) 4 949,20 грн.
Позичальник сплачує перший платіж у розмірі 1/10 від загальної вартості товару з урахуванням плати за користування кредитом та наступні 9 платежів щомісяця у розмірі 1/10 від загальної вартості товару з урахуванням плати за користування кредитом (п. 4.4 договору).
У разі, якщо протягом 7 календарних днів з кінцевої дати повного погашення кредиту, що визначається виходячи з терміну користування, кредит не був повністю погашений, щомісячна плата за користування кредитом нараховується кожний повний та не повний місяць до моменту повного остаточного погашення Позичальником кредиту у розмірі 4,5% в місяць від вартості товару (п. 4.11 договору).
У разі порушення несвоєчасної оплати кожного щомісячного платежу (понад 7 календарних днів) Позичальник оплачує штраф у розмірі 10% від загальної суми простроченої заборгованості (п. 7.2 договору).
Наявність підпису відповідачки ОСОБА_1 на кожній сторінці договору свідчить про те, що останньою було погоджено умови надання кредиту, його повернення, сплати процентів за користування таким та штрафу у випадку невиконання зобов'язання.
На виконання умов вказаного договору ТОВ «КАРДСЕРВІС» надало відповідачці кредитні кошти на придбання товару портативної акустики, смартфону XIAOMI Redmi 7 3/32GB (затемнений чорний), смартфону XIAOMI Redmi 7 3/32GB (comet blue), мобільного телефону ERGO F184 Respect Dual Sim (чорний) та примірників комп'ютерних програм, що підтверджується рахунком-фактурою №ФТЧКШ-0127-4576144 від 13.08.2019р., який засвідчений підписом та печаткою ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» /а.с 24/.
Згідно з Графіком платежів за договором №190813-003 від 13.08.2019р. відповідачка мала сплачувати кожного місяця платежі у сумі 1 594,75 грн., до складу яких входили: сума повернення кредиту - 1 099,83 грн., а 13.09.2019р. - 604,91 грн., щомісячна оплата за користуванням кредитом - 494,92 грн., а також мала сплатити 13.09.2019р. разову плату за користування кредитом - 494,92грн. Вказані платежі мали здійснюватися щомісяця упродовж 10 місяців, тобто з 13.08.2019р. по 13.05.2020р.
Відповідачка ОСОБА_1 не належним чином виконувала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором №190813-003 від 13.08.2019р., внаслідок чого у неї перед ТОВ «КАРДСЕРВІС» виникла заборгованість розмір якої, станом на 22.02.2025р., складає 17 371,41 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 4 301,07 грн., простроченої заборгованості за процентами - 12 373 грн., строкової заборгованості за штрафами - 697,34 грн., що стверджується випискою з особового рахунку за кредитним договором №190813-003 від 13.08.2019р. /а.с. 30/.
Оскільки до теперішнього часу відповідачкою не виконане грошове зобов'язання за Договором №190813-003 від 13.08.2019р. в добровільному порядку, то позивач звернувся до суду з даним позовом.
Таким чином, спір між сторонами виник із зобов'язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною третьою статті 203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК).
Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За матеріалами справи судом встановлено, що між ТОВ «КАРДСЕРВІС» та відповідачкою був укладений Договір №190813-003 від 13.08.2019р., на підставі якого позивач надав відповідачці грошові кошти у кредит, які остання зобов'язалася повернути та сплати проценти за користування такими коштами, однак свої зобов'язання за договором не виконала.
Статтею 509 ЦК визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачкою умови Договору №190813-003 від 13.08.2019р. не виконані, в зв'язку з чим остання має заборгованість в загальній сумі 17 371,41 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 4 301,07 грн., простроченої заборгованості за процентами - 12 373 грн., строкової заборгованості за штрафами - 697,34 грн., що стверджується випискою з особового рахунку за кредитним договором №190813-003 від 13.08.2019р. /а.с. 30/.
Оскільки відповідачка свої зобов'язання за Договором №190813-003 від 13.08.2019р. виконувала не в повному обсязі, в зв'язку з чим має прострочене зобов'язання, суд вважає, позовні вимоги позивача про стягнення із відповідачки простроченої заборгованості за кредитом, простроченої заборгованості за процентами, а також штрафів, в загальній сумі 17 371,41 грн. є такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, варто звернути увагу, що, відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачкою не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставин спірних правовідносин.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 2422,40грн. /а.с. 1/ та витрат на правову допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В даному випадку позовні вимоги підлягають повному задоволенню, а відтак на підставі ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України позивачу слід компенсувати за рахунок відповідача всі витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 2422,40 грн., враховуючи що такі витрати підтверджені відповідною платіжною інструкцією /а.с. 60/.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи судом встановлено, що в якості доказів розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу суду надано: договір №21-06/2023 про надання правничої допомоги від 21 червня 2023 року; акт №48 приймання-передачі наданої правової допомоги від 03.04.2025 року на загальну вартість робіт у розмірі 7 000 грн., акт приймання-передачі справ на надання правової допомоги від 10.02.2025 року, копію платіжної інструкції №2001 від 08.04.2025 року про оплату послуг з правничої допомоги /а.с. 34, 35-41/.
Позивачем заявлено вимогу про компенсацію йому за рахунок відповідачки витрат з оплати правової допомоги адвоката в сумі 7 000 грн.
Надаючи оцінку вимогам позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат суд виходить з наступного.
Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Проте, у частині третій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин четвертої, п'ятої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами третьою-п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Також у постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009р., справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015р.). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р., за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати послуг адвоката за вчинення наступних процесуальних дій: підготовка та направлення до суду позовної заяви або апеляційної скарги - вартість послуг 7 000 грн.
Оцінюючи складність характеру спірних правовідносин, суд звертає увагу, що позовні вимоги ґрунтуються на правочині, вчиненому у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною.
Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об'єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 7 000 грн. є необґрунтованою та не співмірною з реальним обсягом правової допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, а також не відповідає критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду в суді, яка обмежується виключно консультаціями та складанням процесуальних документів).
За таких обставин, беручи до уваги зміст позовних вимог, складність справи, сутність спірних правовідносин, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми 4 000 грн., оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, об'єм справи, ціну позову, а також результат розгляду справи судом та зміст і значення остаточного рішення суду для сторін.
На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРДСЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРДСЕРВІС» (код ЄДРПОРУ 39551837, місцезнаходження за адресою: вул. Коновальця, 36/Д, м. Київ, 01133) заборгованість за Договором №190813-003 від 13.08.2019р. в загальній сумі 17 371,41 грн., судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст судового рішення складений 15 липня 2025 року.
Головуючий : В.М. Скляренко