іменем України
16 липня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 741/1921/24
Головуючий у першій інстанції - Киреєв О. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1202/25
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді: Шарапової О.Л.
суддів: Євстафіїва О.К., Скрипки А.А.,
з участю секретаря: Шапко В.М.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Міністерство оборони України.
Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_2 .
Оскаржується рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2025 року, суддя Киреєв О.В., місце постановлення рішення - місто Носівка.
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , Міністерства оборони України, в якому просила встановити факт спільного проживання її та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу із січня 2016 року по день смерті останнього, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вимоги обгрунтовані тим, що із січня 2016 року вона та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали однією сім'єю як чоловік та жінка, кохали один одного, мали взаємні права та обов'язки, піклувались один про одного, в інших шлюбах не перебували, планували зареєструвати шлюб. Увесь цей час вони проживали у будинку її матері в АДРЕСА_1 , так як через хворобу мати потребує постійного догляду. Від спільного проживання однією сім'єю у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Із ОСОБА_3 вони спільно вели побут, господарство, спільно виховували сина, мали спільний бюджет, сплачували рахунки по комунальним платежам, купували речі, предмети побуту. 16 серпня 2023 року ОСОБА_3 був мобілізований до лав ЗСУ. Увесь час проходження служби вона постійно спілкувалася з цивільним чоловіком по телефону, 5 вересня 2023 року відправляла йому посилку (особисті речі, продукти харчування, ліки тощо) по місцю його служби в смт. Гончарівське. Під час служби у ЗСУ ОСОБА_3 постійно на її картку у Ощадбанку та ПриватБанку пересилав частину своєї заробітної плати, а всього на суму близько 150 000 грн, які вона використовувала для потреб сім'ї. ІНФОРМАЦІЯ_5 при виконанні військового та громадянського обов'язку по захисту України в с. Костянтинівка Покровського району Донецької області ОСОБА_3 помер від отриманих поранень. Після загибелі цивільного чоловіка, а саме ІНФОРМАЦІЯ_5 , військовим керівництвом ОСОБА_3 їй були надіслані його особисті речі, а також документи про причину смерті. 20 лютого 2024 року командиром військової частини, у якій служив ОСОБА_3 , був виданий наказ № 110, згідно якого їй, як цивільній дружині, виплачена заборгованість по грошовому забезпеченню загиблого та грошову допомогу на поховання. Поховання ОСОБА_3 вона здійснювала за власні кошти. Вона зберігає особисті документи ОСОБА_3 , отримала лікарське свідоцтво про його смерть, а також свідоцтво про смерть. 24 квітня 2024 року вона звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця. На її заяву про виплату ОГД письмової відповіді не надано, в усній формі повідомлено, що вона матиме право на таку виплату при пред'явленні рішення суду, яким буде встановлено факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу із загиблим військовослужбовцем, що передбачено ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2025 року позов задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживали однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу починаючи з січня 2016 року і до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, вирішити питання судових витрат.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що оскаржуване рішення є незаконним.
Особа, яка подала апеляційну скаргу посилається на те, що суд взяв до уваги показання свідків, які протирічять один одному.
Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що позивачкою не доведено та не надано жодного аргументу та доказів на підтвердження того, що дійсно вона та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю, зазначаючи, що останній проживав в основному у неї ( ОСОБА_2 ), зловживав спиртним напоями.
Міністерство оборони України у своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить її задовольнити, скасувати рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 12.05.2025, постановити нове про відмову у задоволенні позовної заяви.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).
Позивач ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.10).
16 серпня 2023 року ОСОБА_3 був мобілізований до лав ЗСУ, а ІНФОРМАЦІЯ_5 при виконанні військового обов'язку по захисту України в с. Костянтинівка Покровського району Донецької області помер від отриманих поранень (а.с.11).
З виписки АТ «КБ «ПриватБанк» по картковому рахунку ОСОБА_5 за період з 01.01.2024 по 22.04.2024 здійснювалося зарахування грошових коштів від ОСОБА_3 в сумі 24 000,00 грн, 29 000,00 грн, 10 050,25 грн, 19 303,00 грн (а.с.15-17).
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 07.08.2023 № 2023/006069558, виданого Носівською територіальною громадою, ОСОБА_1 зареєстрована за місцем проживання за адресом: АДРЕСА_2 , з 30.11.2005 (а.с.6).
Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили суду, що дійсно чоловік ОСОБА_3 , який загинув, та жінка ОСОБА_1 , проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство та мали взаємні права та обов'язки у період з 2016 року по момент загибелі військовослужбовця, також мають спільного сина.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 передбачено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.
Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. До того ж, цим рішенням Конституційного Суду України визначено таку обов'язкову ознаку члена сім'ї, як ведення спільного господарства.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв'язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» Суд визначив, що «поняття сім'ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв'язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем докази дають суду підстави зробити висновок, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживали однією сім'єю без шлюбу з січня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 та вважали себе чоловіком і дружиною. Зокрема є належними, допустимими та достатніми доказами надані позивачем докази її проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 , наявності спільного побуту, бюджету, ведення спільного господарства, спільного виховання сина, суд визнає.
Апеляційний суд в цілому погоджується з висновком суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав їм правильну правову оцінку та правомірно задовольнив позов.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуюча: Судді: