10 липня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 674/1542/24
Провадження № 22-ц/820/1517/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Спірідонової Т. В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А. М.
секретар судового засідання - Кошельник В.М.
з участю: представника апелянта - Наталюка Н.М.,
представника третьої особи - Змієвської Т.П.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 674/1542/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Наталюком Назаром Миколайовичем, на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2025 року, у складі судді Шафікової Ю.Е.,у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про визнання недійсним кредитного договору,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати недійсним договір про споживчий кредит №3329413 від 10.09.2021, укладений між ТОВ «Мілоан» та невідомою особою, яка діяла від імені ОСОБА_1 ; скасувати нараховану за період з 10.09.2021 по день ухвалення рішення заборгованість за договором про споживчий кредит №3329413 від 10.09.2021 в розмірі 60400 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що кредитний договір №3329413 від 10.09.2021 року з ТОВ «МІЛОАН» він не укладав, не відправляв ідентифікатори підтвердження та не отримував суму кредитних коштів. Позивачу 10.09.2021 не приходили смс-повідомлення на телефон про зарахування і зняття з інтернет картки НОМЕР_1 коштів в сумі 8000 грн. Позивач лише 12.09.2021 побачив, що в нього на картці відбувались різні фінансові операції, а саме одночасне зарахування та зняття коштів, у зв'язку з чим він зателефонував на гарячу лінію АТ КБ «Приватбанк» та повідомив, що він не проводив будь-які операції.
13 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до відділення поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення, яке було зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №12021242260000172 за ч. 1 ст. 190 КК України.
ОСОБА_1 зазначив, що на початку вересня 2021 року шукав роботу та, знайшовши рекламу «он-лайн робота» подав свою заявку. До нього зателефонували і запропонували заробіток в інтернеті, позивач пройшов он-лайн курс. 07.09.2021 ОСОБА_1 сказали, що він буде рахуватись он-лайн робітником і що для оформлення його працівником потрібно скинути паспорт та ідентифікаційний номер. Через декілька днів почались проблеми із банківською карткою позивача, звідки здійснено різні зарахування та перекази коштів на загальну суму 21800 грн.
Відповідно до виданої ТОВ «МІЛОАН» довідки про ідентифікацію вбачається, що одноразовий ідентифікатор W43080 відправлений 10.09.2021 з номера телефону НОМЕР_2 . Проте позивач не мав такого номера телефону, користувався іншим номером телефону, а саме НОМЕР_3 , який і зазначений в анкеті-заяві на кредит та договорі про споживчий кредит №3329413. Однак на даний номер телефону жодні смс-повідомлення не приходили з одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору або про поповнення картки чи відповідно зняття коштів. Одноразовий ідентифікатор W43080 підтвердження кредиту був відправлений на номер телефону НОМЕР_2 . Тому вважає, що договір споживчого кредиту №3329413 від 10.09.2021 року не є підписаним.
Фактично не підписавши договір одноразовим ідентифікатором, між позивачем та ТОВ «МІЛОАН» не виникло ніяких договірних відносин. Позивач не бачив, що 09.10.2021 відбулося зарахування та зняття коштів на Інтернет картці «Приватбанку» НОМЕР_1 , а виявив ці шахрайські операції лише через два дні. Усі дії були зроблені шахрайським способом з використанням персональних даних ОСОБА_1 .
Крім того, позивач неодноразово звертався до первісного кредитора та повідомляв, що договір укладений шахрайським способом, також в телефонному режимі повідомляв правонаступників про шахрайські дії, однак відповідач не припинив нарахування за договором. Всі зазначені в позовній заяві обставини дають позивачу підстави стверджувати, що укладений кредитний договір між ТОВ «МІЛОАН» та невідомою особою, яка діяла від його імені, є недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.
Суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний позивачем кредитний договір укладено його сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Позивачем не доведено, що кредитний договір укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківський рахунок та відповідну банківську картку, що йому не належить. При цьому позивачем не спростовано відомості, зазначені в анкеті-заяві, яка сформована при укладенні кредитного договору, не надано доказів, що такі відомості не відповідають дійсності. Позовна вимога про скасування заборгованості є похідною, доказів неукладення спірного кредитного договору суду також не надано.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник- адвокат Наталюк Н.М.,просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неправильне застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права та неповне з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Узагальнення доводів апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції необґрунтовано послався на те, що позивач не надав докази, що він не є користувачем номеру телефону, з якого було укладеного кредитний договір, та не врахував, що позивач не може за власним бажанням витребувати інформацію про іншого користувача. Розслідування в межах кримінального провадження триває і дані обставини з'ясовуються правоохоронними органами. ОСОБА_1 не підписував договір одноразовим ідентифікатором, тому між ним та ТОВ «МІЛОАН» не виникло ніяких договірних відносин щодо отримання споживчого кредиту. Суд не врахував, що відповідач не надав суду відповідних доказів, що електронний підпис належить саме позивачу. Відповідного договору чи іншого документа, який підтверджував б надсилання та отримання позичальником вказаного електронного підпису на вказаний в документах номер телефона позичальника НОМЕР_3 матеріали справи не містять. Суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 , починаючи з 10.09.2021 заперечує факт отримання кредитних коштів від будь-якої установи. У зв'язку з вищезазначеним вважає, що оспорюваний кредитний договір №3329413 від 10.19.2021 року, укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , є недійсним.
Процесуальні дії апеляційного суду
Ухвалами Хмельницького апеляційного суду від 30 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ТОВ «МІЛОАН» вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування. Зазначає, що 10.09.2021 між позивачем та товариством було укладено договір про споживчий кредит № 3329413 на суму 8000,00 грн зі сплатою комісії та відсотків за користування кредитними коштами строком на 30 днів, шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку позичальника. До укладення кредитного договору позивачем складено та подано анкету-заяву на кредит, верифікація позивача здійснена за допомогою системи BankID Національного банку України. Відомості, вказані заявником в анкеті-заяві, співпадають з тими, які отримав відповідач з системи BankID НБУ, включаючи фінансовий номер телефону, на який відправляються паролі та ідентифікатори, необхідні для входу в особистий кабінет та підписання договору. Договір укладено з використанням телефонного номеру НОМЕР_3 і саме належність цього номеру позивачу підтверджено через систему BankID НБУ. Тобто позивачем не надано жодного доказу про те, що номер телефону, з використанням якого укладено договір, вибув з його володіння. Саме на номер телефону НОМЕР_3 було надіслано смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором W42080 для підписання позивачем договору про споживчий кредит № 3329413 від 10.09.2021 року. Таким чином, кредитний договір є таким, що укладений з додержанням вимог закону. Волевиявлення на укладення договору позивач виявив при досягненні згоди з усіх істотних умов, направивши відповідачу підписану електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідь про прийняття пропозиції укласти електронний кредитний договір (акцепт) у формі електронного повідомлення. Під час реєстрації позивачем було завантажене фото з паспортом, зображення позивача на якому співпадає з фото позивача з УБКІ. Звертає увагу суду, що сам факт звернення позивача до правоохоронних органів не є належним та допустимим доказом вчинення відносно позивача кримінального правопорушення та не може свідчити про недійсність кредитного договору.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Вердикт Капітал» зазначає, що в матеріалах справи наявні належні докази на підтвердження укладення договору між позивачем та ТОВ «МІЛОАН». Відповідачем долучено також виписку АТ КБ «Приват Банк» з банківського рахунку позивача, до якого прив'язано карту НОМЕР_4 , яку він вказав при заповненні форм на сайті кредитодавця. Із зазначеної виписки вбачається, що 10.09.2021 ТОВ «Мілоан» було перераховано 8000,00 грн на рахунок ОСОБА_1 на виконання умов кредитного договору, тобто саме позивач отримав кошти, перераховані відповідно до умов договору про споживчий кредит №3329314 від 10.09.2021. Позивачем не надано жодного належного доказу на спростування зазначених обставин. Факт звернення до правоохоронних органів з заявою про вчинення шахрайських дій щодо нього не може бути беззаперечним доказом укладення кредитного договору іншою особою, а не позивачем.
Представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Наталюк Н.М. підтримав доводи апеляційної скарги.
Позивач ОСОБА_1 повідомлений належним чином про дату, час і місце слухання справи, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Представник третьої особи ТОВ «Вердикт Капітал» Змієвська Т.П. в судовому засіданні заперечила проти вимог апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін з підстав, наведених у відзиві.
Представник відповідача ТОВ «МІЛОАН» та представник третьої особи ТОВ «Колект Центр» повідомлені належним чином про дату, час і місце слухання справи, в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотивувальна частина
Встановлені фактичні обставини справи
Встановлено, що 10 вересня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про споживчий кредит №3329413, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 8000,00 грн., на строк 30 днів до 10.10.2021, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п.п. 1.2.-1.4., 2.1. договору).
Згідно з п. 6.1 договору про споживчий кредит №3329413 від 10.09.2021 цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або мобільний додаток чи інші засоби.
Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 договору).
Згідно із відомостями анкети-заяви на кредит та п.10 договору ОСОБА_1 надано кредитодавцю наступні реквізити: ідентифікаційний номер, номер паспорту, адресу місця проживання, номер мобільного телефону НОМЕР_3 та адресу електронної пошти. Договір підписано одноразовим ідентифікатором W42080 10.09.2021 о 11 год 07 хв.
Крім того, аналогічна інформація міститься в довідці ТОВ «МІЛОАН» по заяві на кредит №3329413, згідно якої пройдено перевірку відомостей про позивача у БКІ (бюро кредитних історій) (а.с. 73-76).
Особу ОСОБА_1 перевірено за системою BankID НБУ, що підтверджується інформацією від 10.09.2021 (а.с. 89).
Також, із «скріншоту» з сайту ТОВ «МІЛОАН» вбачається, що 10.09.2021 о 11год.07хв. направлялось повідомлення на номер НОМЕР_3 ОСОБА_1 (а.с.86).
Згідно «скріншоту» по інтернет картці НОМЕР_1 , 10.09.2021 на карту було зараховано кошти в розмірі 8000 грн (зазначене підтверджується і платіжним дорученням №55976849) та того ж дня переведено з карти 11654,99 грн (а.с.12, 83).
Довідкою ПАТ КБ «Приватбанк» від 25.11.2024 підтверджується, що на ім'я позивача ОСОБА_1 в банку імітовано карту № НОМЕР_5 . Відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_1 10.09.2021 зараховано кошти у сумі 8000 грн з призначенням «виплата займа Мілоан » (а.с.155-156).
14.09.2021 за заявою ОСОБА_1 до ЄРДР внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, номер кримінального провадження 12021242260000172. Як вбачається з витягу з ЄРДР 07.09.2021 невідома особа під приводом онлайн заробітку, шахрайським шляхом, зловживаючи довірою, випитала реквізити банківської карти ОСОБА_1 , звідки здійснила переказ грошових коштів в сумі 21800 грн., чим спричинила збитки на вказану суму (а.с.12).
Відповідно до договору факторингу № 28-12/2021-72 від 28.12.2021 право вимоги за договором №3329413 ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» (а.с.25).
10.03.2023 право вимоги за кредитним договором №3329413 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ "Коллект Центр" на підставі договору №10-03/2023/01 від 10.03.2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги (а.с.30).
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додаткового поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження визнання кредитного договору недійсним.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним правочину, який обґрунтовано тим, що він не підписував із товариством в електронній формі відповідний кредитний договір.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Згідно зі ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними матеріалами справи, що 10 версня 2021 року в електронній формі було укладено договір про споживчий кредит №3329413 між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН», який підписаний позивачем одноразовим електронним ідентифікатором W42080. У договорі ОСОБА_1 зазначив всі необхідні свої дані, зокрема, персональні дані, номер телефону, зокрема НОМЕР_3 , паспортні дані, ідентифікаційний номер, електронну пошту, адресу проживання та номер банківського рахунку, на який необхідно перерахувати кошти.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Факт укладення ОСОБА_1 кредитного договору підтверджується сукупністю доказів, зокрема, анкетою-заявою, копією договору, довідкою ТОВ «МІЛОАН» по заяві на кредит №3329413, згідно з якою пройдено перевірку у БКІ (бюро кредитних історій), інформацією за системою BankID НБУ від 10.09.2021, «скрінштом» з сайту ТОВ «МІЛОАН», випискою з банківського рахунку позивача. Позивачем не спростовано докази, наявні у матеріалах справи.
У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних.
З метою проведення ідентифікації та верифікації позичальника ТОВ «МІЛОАН» перевірено інформацію за даними БКІ (бюро кредитних історій), особу позичальника підтверджено за системою BankID НБУ.
При укладенні спірного кредитного договору №3329413 позивачем здійсненні дії, які свідчать про його свідомий вибір щодо укладення договору. Без здійснення входу на сайт ТОВ «МІЛОАН», без його ідентифікації та верифікації та його платіжної картки, без підписання кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, укладення договору було б неможливе. ОСОБА_1 повідомив власні персональні дані, в тому числі реєстраційний номер облікової карти платника податків, адресу проживання, номер банківської карти, електронну адресу. При цьому, жодними доказами не спростував, що на номер мобільного телефону НОМЕР_3 не отримував одноразового електронного ідентифікатора та з вказаного номера не підтверджував укладання договору, а також не надав доказів того, що не є користувачем номеру НОМЕР_2 , про який йдеться у позовній заяві.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, встановивши, що оспорюваний позивачем кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним такого договору.
Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20, від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21, від 01 липня 2024 року у справі № 638/161/22.
Позивачем не доведено порушення його прав при укладенні відповідного договору, що є його процесуальним обов'язком (статті 12, 81 ЦПК України), як і не надано належних доказів укладення договору від його імені іншою особою за відсутності його волевиявлення, перерахування кредитних коштів не на його рахунок.
Судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині.
Доводи апелянта про те, що кредитний договір підписано без його волі іншими особами, які незаконним шляхом заволоділи його персональними даними, відхиляються апеляційним судом, так як вони зводяться до припущень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Крім того, при отриманні кредиту позичальник заповнив відповідну анкету, яка містить інформацію про позичальника. Проте апелянтом не спростовано відповідні відомості й не доведено, що вони не відповідають дійсності.
Судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що грошові кошти за спірним договором, укладеним між позивачем та ТОВ «МІЛОАН», перераховувалися на банківський рахонок позивача, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк».
Колегія суддів погоджується з тим, що без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від позивача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. В матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, які стосуються підписання кредитного договору.
Надавши оцінку доказам в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем було укладено кредитний договір з ТОВ «МІЛОАН», а тому відсутні правові підстави для визнання цього договору недійсним.
Не спростовує вказаного факту й наявність відкритого кримінального провадження за заявою позивача за частиною 1 статті 190 КК України (шахрайство), оскільки відкрите кримінальне провадження за фактом незаконного заволодіння невстановленою особою грошовими коштами позивача не доводить того, що саме ця невстановлена особа/особи заволоділи персональними даними позивача з метою укладення оспорюваного кредитного договору й уклали його від імені ОСОБА_1 без його волі.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено наявність підстав для визнання кредитного договору недійсним.
Висновки суду апеляційної інстанції
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.
Судові витрати
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Наталюком Назаром Миколайовичем, залишити без задоволення.
Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 липня2025 року.
Судді: Т. В. Спірідонова
Р. С. Гринчук
А. М. Костенко