Номер провадження: 11-кп/813/160/25
Справа № 947/17741/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
15.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_9 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 29.12.2021 року, відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, українця, з середньо освітою, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 18.06.2020 року Київським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до 1 місця арешту;
- 26.06.2020 року Київським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 місяця арешту;
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України,
установив
Вироком Київського районного суду м. Одеси від 29.12.2021 року ОСОБА_7 , визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України, на підставі яких йому призначено покарання:
- за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді 2 (двох) років позбавлення волі;
На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного вироком Київського районного суду м. Одеси від 18.06.2020 року (у виді 1 місяця арешту) та покарання призначеного вироком Київського районного суду м. Одеси від 26.06.2021 року (у виді 1 місяця арешту) більш суворим покарання призначеним за вчинення кримінального правопорушення за вказаним вироком остаточно призначено ОСОБА_7 , покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України - виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання у виді 4 років позбавлення волі, частково приєднано не відбуте покарання за вироками Київського районного суду міста Одеси від 18.06.2020 та 26.06.2020 року виді 2 років позбавлення волі (з врахуванням призначеного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч.4 ст.70 КК України) та остаточно за сукупністю вироків ОСОБА_7 призначено покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_7 , звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки.
На підставі п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України на ОСОБА_7 покладено наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Також даним вироком вирішено питання щодо речових доказів.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі прокурор Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_9 , не оспорюючи доведеності вини засудженого у вчинені кримінального правопорушення, вважаю, що вказаний вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого на підставі п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 409, п. 2 ч. 1 ст. 413, ст. 414 КПК України, а саме, застосування до ОСОБА_7 вимог ст. 75 КК України.
В обґрунтування апеляційної скарги, прокурор посилається на те, що судом безпідставно призначено занадто м'яке покарання обвинуваченому ОСОБА_7 за ч.2 ст. 185, ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України та застосовані вимоги ст. 75 КК України, пославшись при цьому на щире каяття, обставини вчинення злочину, його наслідків, характеристику особи винного.
Прокурор зазначає, що щире каяття ОСОБА_7 викликає обґрунтований сумнів, оскільки, у той час як обвинувачуваний маючи не зняту та не погашену судимість за вчинення корисливих злочинів проти власності, останнього разу засуджений 18.06.2020 року Київським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до 1 місця арешту та 26.06.2020 року Київським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 місяця арешту, та відносно якого в Малиновському районному суді м. Одеси також на розгляді вже перебувало об'єднане кримінальне провадження за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України та усвідомлюючи це, обвинувачуваний не зробивши для себе нових висновків, відносно якого розглядаються справи в різних районних судах м.Одеси знову продовжував вчиняти корисливі кримінальні правопорушення. Крім того, щире каяття ОСОБА_7 та повне визнання своєї вини викликає обґрунтований, сумнів з тих підстав, що спочатку судового розгляду обвинувачуваний не визнавав повністю провину по епізоду кваліфікованого за ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України, а тому в цій частині було встановлений повний порядок дослідження доказів, допитано свідків, і лише під натиском доказів наданих у судове засідання та розуміючи що версія захисту повністю спростовується наданими доказами стороною обвинувачення, лише за таких обставин ОСОБА_7 визнав свою вину, що зовсім не свідчить про його щире каяття та повне визнання вини.
Крім того, судом залишено поза увагою й попередні судимості засудженого, його схильність до вчинення злочинів проти власності й той факт, що щире каяття були лише способом уникнення від кримінальної відповідальності.
На підставі цього, прокурор просить вирок скасувати в частині призначеного покарання ОСОБА_7 та ухвалити в цій частині новий вирок, за яким: ОСОБА_7 призначити покарання за: ч.2 ст.185 КК України - 2 роки позбавлення волі, ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 ККУ - 4 роки позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України - 4 роки позбавлення волі. Остаточно призначити покарання на підставі ст.71 КК України приєднати до нового покарання частину не відбутого покарання за вироком Київського районного суду міста Одеси від 18.06.2020 та 26.06.2020, остаточно призначивши обвинувачуваному покарання у вигляді 4 років 1 місяця позбавлення волі.
Позиції учасників судового розгляду стосовно поданої апеляційної скарги
До початку судового розгляду захисник ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_7 заявили клопотання, в якому просили закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч.2 ст. 185 КК України у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
В обґрунтування вимог клопотання захисник посилається на положення ст. 58 Конституції України, оскільки 09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших Законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18 липня 2024 року, яким внесені зміни до ст. 51 КУпАП, відповідальність за якою настає, якщо вартість майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо вартість майна перевищує розмір, встановлений ст. 51 КУпАП.
Захисник звертає увагу, що за вироком місцевого суду ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, а вартість викраденого майна не перевищує розміру, з якого настає кримінальна відповідальність. За таких обставин, дії обвинуваченого не підпадають під кримінальну відповідальність, внаслідок чого кримінальне провадження за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України підлягає закриттю на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали клопотання про закриття кримінального провадження, думку прокурора, який не заперечував проти задоволення клопотання, дослідивши матеріали кримінального провадження; обговоривши доводи клопотання; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Мотиви апеляційного суду
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Частина 1 статті 5 КК України регламентує, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Такий же принцип гарантований ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей принцип втілюється в правилі про те, що, якщо існують відмінності між кримінальним законодавством, чинним на момент вчинення злочину, та наступними кримінальними законами, прийнятими до винесення остаточного рішення, суди повинні застосовувати закон, положення якого є найбільш сприятливими для обвинуваченого.
За приписами ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
09 серпня 2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-IX (далі - Закон №3886-IX).
Законом №3886-IX внесені зміни у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якими підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином статті 185, 190, 191 КК України фактично містять відсилку до ст. 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.
Отже, із часу набуття 09 серпня 2024 року чинності Законом №3886-IX кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК України може настати, лише якщо розмір викраденого майна перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією ст. 51 КУпАП.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року (справа №278/1566/21, провадження №51-2555кмо24), суд касаційної інстанції зробив правовий висновок, відповідно до якого Закон №3886-IX, яким внесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.51 КУпАП. Зміни, внесені Законом №3886-IX, мають зворотну дію в часі.
У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого майна розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом №3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнаний винуватим за вчинення крадіжки, яка мала місце 16.05.2020 року.
Відповідно до Податкового кодексу України та Закону №3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України у 2020 році - 2102 гривні.
За таких обставин у даному кримінальному провадженні вартість викраденого обвинуваченим майна на час вчинення діяння не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 2102 грн. - станом на 2020 рік, а отже до цього діяння мають застосуватись положення ст. 5 КК і на теперішній час інкриміноване обвинуваченому діяння не підпадають під ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 479-2 КПК суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 2 ст. 479-2 КПК за відсутності згоди підозрюваного на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що підозрюваним вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1 або 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 479-2 КПК якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4 - 1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
Враховуючи той факт, що в даному кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_7 надав згоду на закриття кримінального провадження у зв'язку з тим, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, апеляційний суд керується положеннями п. 4-1 ч. 1 ст. 284, ч. 3 ст. 479-2 КПК України.
Згідно із абз.5 ч. 7 ст. 284 КПК ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених ст. 479-2 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 417 КПК суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
На підставі викладеного, враховуючи надання обвинуваченим згоди на закриття провадження, керуючись положеннями п. 4-1 ч. 1 ст. 284, ч. 3 ст. 479-2, ст. 417 КПК, колегія суддів вважає за необхідне скасувати вирок суду першої інстанції в частині засудження ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Керуючись ст.ст. 284, 376, 404, 405, 407, 417, 419, 424, 479-2, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив
Клопотання захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України - задовольнити.
Вирок Київського районного суду м. Одеси від 29.12.2021, в частині засудження ОСОБА_7 ,за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України - скасувати.
Закрити кримінальне провадження №12020160480001405 від 16.05.2020 за обвинуваченням ОСОБА_7 ,у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України - на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк, з моменту отримання її копії.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4