Номер провадження: 22-ц/813/2955/25
Справа № 521/4046/24
Головуючий у першій інстанції Мазун І. А.
Доповідач Громік Р. Д.
02.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,
за участю секретаря - Скрипченко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди та просив суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду з врахуванням регламентної виплати МТСБУ у сумі 189 257 гривень 37 копійок та вирішити питання про судові витрати.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 13 грудня 2023 року в м. Одеса, вул. Краснова, 6А, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Skoda Octavia з номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , транспортного засобу Nissan Rogue Sport з номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу Ford Fusion з номерним знаком НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 13 грудня 2023 року складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 733746, відповідно до якого ОСОБА_1 інкриміновано порушення 12.1, 13.1 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП. Згідно з постанови Малиновського районного суду міста Одеси від 15 січня 2024 року по справі №521/27991/23 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, його вина є повністю доведеною.
Власником автомобілю марки Ford Fusion, державний номер НОМЕР_3 , є ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 27 грудня 2022 року. Відповідно до звіту експерта - оцінювача ОСОБА_4 №789/23 від 11 січня 2024 року про оцінку колісного транспортного засобу FORD FUSION державний номер НОМЕР_3 вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових частин колісного транспортного засобу FORD FUSION реєстраційний номер НОМЕР_3 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 13 грудня 2023 року, визначається рівною 349257 (триста сорок дев?ять тисяч двісті п?ятдесят сім) гривень 37 коп. 13 лютого 2024 року МТСБУ здійснило регламентну виплату в розмірі 160 000 гривень, оскільки на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована. Таким чином позивач зазначає, що стягненню з відповідача підлягає матеріальна шкода з врахуванням регламентної виплати МТСБУ в розмірі 160 000 гривень (349 257,37 - 160 000,00) 189 257,37 гривень. Відповідні обставини стали причиною звернення до суду з відповідним позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 189 257 грн 37 коп. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору в розмірі 1 892 грн 57 коп.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що звіт про оцінку колісного транспортного засобу Ford Fusion реєстраційний номер від 11 січня 2023 року, підготовлений ФОП ОСОБА_4 , в якості висновку експерта не можна було брати до уваги, оскільки він не відповідає вимогам ЦПК України щодо експерта та правил оформлення висновків; вказаний звіт не містить відомостей, що ОСОБА_4 попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що він підготовлений для подання до суду.
Сповіщення сторін та заяви у справі.
Про судове засідання, призначене на 02 липня 2025 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з'явились.
02 липня 2025 року від адвоката Макаренко Н.А., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , надійшла заява про проведення судового засідання за їх відсутності.
01 липня 2025 року від адвоката Кліменка В.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що адвокат Кліменко В.П. братиме участь у судовому засіданні в Іванівському районному суді Одеської області за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яке призначено на 02 липня 2025 року на 11:30.
Розглянувши вказану заяву про відкладення розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на таке.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.
Відповідно до п. 1 розділу 1.3 Правил організації ефективного цивільного судочинства, затверджених рішенням Ради суддів України № 71 від 26 жовтня 2018 року та рішення Ради суддів України № 14 від 28 лютого 2020 року, не може бути визнано само по собі поважною причиною і не має наслідком безумовне відкладення розгляду справи або оголошення перерви у розгляді справи присутність учасника справи на іншому слуханні в іншій справі, що проводиться у цьому самому або іншому суді, в тому числі суді вищої інстанції, яке було призначено або заплановано після призначення слухання у цій справі.
З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи в Одеському апеляційному суді було відкладено на 02 липня 2025 року на 10:00 год, що підтверджується довідкою від 26 березня 2025 року (а.с.176).
Проте розгляд справи в Іванівському районному суді Одеської області призначено 29 травня 2025 року на 02 липня 2025 року на 11 год 30 хв.
Оскільки слухання справи в Одеському апеляційному суді призначено раніше, то присутність адвоката у іншому судовому засіданні, яке призначено пізніше, не є поважною причиною неявки в судове засідання.
Колегія суддів звертає увагу, що у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, тому підстав для розгляду справи з обов'язковою участю сторін суд апеляційної інстанції не знаходить.
Також колегія суддів вважає необхідним зазначити, що адвокат Кліменко В.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , не був позбавлений права на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, однак таким право не скористався.
Таким чином, поважність причин відкладення судом апеляційної інстанції не встановлена, заявники реалізували своє право на викладення відповідних аргументів та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторони у справі.
Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.
Повний текст судового рішення складено 14 липня 2025 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 13 грудня 2023 року в м. Одеса по вул. Краснова, 6А, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Skoda Octavia з номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , транспортного засобу Nissan Rogue Sport з номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу Ford Fusion з номерним знаком НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 .
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 15 січня 2024 року у справі №521/27991/23, яка набрала законної сили 26 січня 2024 року, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн., а також стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн (а.с. 40).
Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Власником автомобілю марки Ford Fusion, державний номер НОМЕР_3 , є ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 27 грудня 2022 року (а.с. 33-34).
Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою яка її завдала.
Відповідно до звіту експерта - оцінювача ОСОБА_4 №789/23 від 11.01.2023 про оцінку колісного транспортного засобу FORD FUSION державний номер НОМЕР_3 :
1. Ринкова вартість колісного транспортного засобу FORD FUSION реєстраційний номер НОМЕР_3 , станом до моменту дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 13 грудня 2023 року, у непошкодженому (у до аварійному) стані, визначається рівною 474836 гривень.
2. Вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу FORD FUSION реєстраційний номер НОМЕР_3 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 13 грудня 2023 року, станом дату оцінки (дату огляду) 22.12.2023р., визначається рівною 715562 гривні 02 коп з ПДВ.
3. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових частин колісного транспортного засобу FORD FUSION реєстраційний номер НОМЕР_3 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 13 грудня 2023 року, визначається рівною 349257 гривень 37 коп. (а.с.5-32)
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із ст. 1187 цього Кодексу шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов'язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим, правила регулювання таких зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов'язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала.
Статтею 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено заборону експлуатації транспортного засобу на території України без чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Цим Законом передбачені випадки виплати відшкодування шкоди потерпілим у разі використання транспортного засобу власником, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Згідно зі ст. 41 цього Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із постановою Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17, внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених цим Законом випадках МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за цим Законом не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Відповідно до ст. 1194 ЦПК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно з довідки про перевірку чинності полісу внутрішнього страхування на транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована (а.с.42).
Враховуючи, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, позивач у встановленому законом порядку звернувся до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування з усіма необхідними документами у встановленому законом порядку.
З листа МТСБУ № 3-01б/5308 від 12.02.2024 вбачається, що відповідно до пункту 41.1. статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ прийняло рішення про виплату позивачу відшкодування шкоди в розмірі 160 000,00 грн (а.с.43).
Як зазначав позивач, різниця між вартістю відновлювального ремонту автомобіля та виплаченою МТСБУ сумою становить 189257,37 грн, які він просить стягнути з відповідача.
Порядок розрахунку розміру заподіяної шкоди встановлюється Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
У відповідності до вимог ст. ст. 5, 7 Закону проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування.
Положенням п.34.2 ст.34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Відповідно до п. 34.3 ст. 34 цього Закону якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи сторони відповідача про те, що звіт про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 789/23 від 11 січня 2023 року є недопустимим доказом, у зв'язку з наступним.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові по справі №753/21177/16 від 19 вересня 2018 року, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами).
Згідно з Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності (ст.12 Закону).
Суд першої інстанції доцільно звернув увагу, що оцінювач СОД ФОП ОСОБА_4 , здійснював оцінку на підставі свідоцтва про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів Фонду Державного майна України №3209 від 17 червня 2005 року та сертифікату суб'єкта оціночної діяльності №590/2023 від 26 жовтня 2023 року, дійсного до 26 жовтня 2026 року. Також, оцінювач має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ№3518 від 02 квітня 2005 року за напрямком оцінки майна: «Оцінка об'єктів у матеріальній формі», та спеціалізації: «Оцінка колісних транспортних засобів», також отримав посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача за напрямом оцінки майна: «Оцінка об'єктів в матеріальній формі» та спеціалізацією в межах напрямку 1.3 «Оцінка колісних транспортних засобів» від 31.08.2022 МФ№121-ПК.
У відповідності до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК).
Згідно з ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У зв'язку з вищенаведеним, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що оцінка проведена уповноваженою на те особою та у відповідності до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», до матеріалів справи долучені відповідні документи, що посвідчують повноваження СОД ФОП ОСОБА_4 , відповідно звіт про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 789/23 від 11 січня 2023 року є належним та допустимим доказом, що підтверджує та встановлює розмір завданих збитків, а посилання на представника відповідача на те, що експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу свідомо неправдивого висновку за ст. 384 КК України та у зазначеному висновку не вказано, що він підготовлений для суду, не заслуговує на увагу, оскільки в даному випадку позивачем надано саме звіт, а не висновок експерта, а тому положення ст. 106 ЦПК України на вказані правовідносини не поширюються, проте звіт суб'єкта оціночної діяльності за своїм змістом є письмовим доказом у розумінні ч.2 ст.76 ЦПК України.
При цьому Верховний Суд вказав, що об'єктивність і достовірність звітів і висновків оцінювача не визначається його попередженням про кримінальну відповідальність. Тоді всі звіти були б апріорі об'єктивними і достовірними на підставі лише попередження. Об'єктивність оцінки майна та здійснення її відповідно до вимог чинного законодавства як обов'язок встановлені Законом «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» без будь-якої прив'язки до повідомлень його про відповідальність. Отже, відсутні підстави стверджувати про необ'єктивність оцінювача через те, що він не був повідомлений про відповідну відповідальність. Разом з тим, за змістом ст.12 і 33 Закону, звіт про оцінку майна не створює ніяких правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає і підтверджує зроблені оцінювачем висновки і його дії по реалізації свого завдання. Це унеможливлює судовий розгляд справ у спорах про визнання такого звіту недійсним. Такі висновки містяться в рішенні по справі ВС/КЦС №711/650/13-ц від 04.07.2018р..
Зокрема суд першої інстанції вмотивовано зазначив, що під час розгляду справи було встановлено, що в даті, коли було складено звіт зазначено дату 11 січня 2023 року, однак дата оцінки (дата експертного огляду) зазначена у всьому тексті звіту - 22 грудня 2023 року, тобто є описка в даті (році) складання звіту № 789/23. Тому суд першої інстанції правильно вважав, що помилка в даті складання звіту № 789/23 «в шапці» звіту не свідчить про його недопустимість як доказу, адже зміст будь-якого документу має перевагу над формою. Це є формальною опискою, що не впливає на сутність звіту та визначення вартості відновлювального ремонту.
При прийнятті рішення суд першої інстанції правильно враховував, що у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі №361/5018/16-ц, провадження № 61-22662св18 зроблено висновок, що суди першої та апеляційної інстанції належним чином виконали свої зобов'язання, передбачені нормами процесуального закону, зокрема сприяли всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснили особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попередили про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.
Суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу, що сторона відповідача, стверджуючи про недопустимість звіту №789/23 як доказу, клопотання про призначення судової експертизи для визначення розміру матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля FORD FUSION реєстраційний номер НОМЕР_3 , не заявляла, при цьому суд першої інстанції роз'яснював сторонам про можливість заявляти клопотання про призначення експертизи, крім того, спростувати докази розміру матеріальної шкоди ні відповідач, ні його представник не змогли, тому справа розглянута на підставі наданих сторонами доказів та в межах заявлених позовних вимог.
Узагальнюючи, суд першої інстанції вмотивовано дійшов переконання, що звіт містить усю необхідну інформацію, що стосується оцінки завданої шкоди, а наявність у ньому певних недоліків не впливає на достовірність оцінки.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача, позивачу спричинена матеріальна шкода, таким чином суд першої інстанції правильно вважав, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному розмірі.
З вказаних вище підстав суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.
Щодо доводів апеляційної скарги, то апеляційний суд зазначає таке.
Оцінка матеріального збитку, який було заподіяно у результаті ДТП майну особи, є обов'язковою процедурою для його відшкодування страховиком у встановленому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку відповідно до лімітів відповідальності страховика.
З матеріалів справи вбачається, що, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 надав Звіт від 11.01.2023 суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 на підставі звернення позивача.
У частині шостій статті 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з частиною п'ятою статті 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Зазначений звіт було виконано до пред'явлення позову у цій справі, а не під час її розгляду, указаний звіт не є висновком експерта, виконаним за зверненням учасника справи, а особа, яка виконувала звіт, ФОП ОСОБА_4 , є оцінювачем за напрямом 1.3 «Оцінка колісних транспортних засобів», тому вимоги статті 106 ЦПК України на вказані правовідносини не поширюється.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі №761/15232/18.
Жодного свого розрахунку чи експертизи стороною відповідача не надано.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.
Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 14 липня 2025 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
С.М. Сегеда