Номер провадження: 22-ц/813/3381/25
Справа № 522/16671/22
Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д.
Доповідач Сегеда С. М.
17.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Громіка Р.Д.,
Комлевої О.С.,
за участю:
секретаря Козлової В.А.,
представника ОСОБА_1 - адвоката Зайця К.В.,
представника ОСОБА_2 - адвоката Досковського В.Г.,
представника ОК «ЕКОДОМ-1» - адвоката Згоди О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Заяць Костянтин Вікторович, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2024 року, повний текст якого складено 15 листопада 2024 року та ухваленого під головуванням судді Абухіна А.Е., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Обслуговуючого кооперативу «ЕКОДОМ-1» про визнання недійсним договору про сплату пайових внесків,
встановив:
08.12.2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , Обслуговуючого кооперативу (далі - ОК) «ЕКОДОМ-1» про визнання недійсним договору про сплату пайових внесків та визнати недійсним Договір № 64А про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1», укладеного 04.03.2019 року між ОК «ЕКОДОМ-1» та ОСОБА_1 .
Позовні вимоги були обгрунтовані тим, що їй на підставі договору №12/3а про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1», укладеного 11.10.2018 року, належали майнові права на кв. АДРЕСА_1 (будівельна адреса: АДРЕСА_2 , вартість якої була нею повністю сплачена на підставі зазначеного договору.
04.03.2019 року ОК «ЕКОДОМ-1» уклав з ОСОБА_1 договір про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1», предметом якого стала квартира, майнові права щодо якої належали позивачу.
В подальшому ОСОБА_1 зареєстрував право власності на належну позивачу квартиру, яке на підставі наказу Мінюсту за наслідками звернення ОК «ЕКОДОМ-1» та забудовника ТОВ «Ханбер» було скасовано, після чого право власності на спірну квартиру було зареєстровано за забудовником ТОВ «Ханбер» та з огляду на укладений 11.10.2018 року з позивачкою договір та здійснену на підставі нього оплату вартості квартири, передано зазначену квартиру позивачу у власність на підставі договору купівлі-продажу.
В теперішній час ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому, вважаючи, що йому на підставі укладеного 04.03.2019 року з ОК «ЕКОДОМ-1» договору № 64а про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» належать права на спірну квартиру, ставить питання про скасування наказу Мінюсту, про скасування державної реєстрації його права власності на зазначену квартиру та про визнання права власності на квартиру шляхом її витребування від ОСОБА_2 .
Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила задовольнити її позовні вимоги.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07.11.2024 року позов ОСОБА_2 було задоволено.
Визнано недійсним Договір № 64А про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1», укладений 04.03.2019 року між ОК «ЕКОДОМ - 1» та ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 496,20 грн. (т.1, а.с.213-222).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Зайця К.В., ставить питання про скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07.11.2024 року, ухвалення нового судового рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.2, а.с.1-9).
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_2 посилалась на те, що їй на підставі договору №12/3а про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1», укладеного 11.10.2018 року, належали майнові права на квартиру АДРЕСА_3 в багатоповерховому житловому будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями по АДРЕСА_4 (будівельна адреса: АДРЕСА_2 , вартість якої була нею повністю сплачена 16.01.2019 року на підставі зазначеного договору.
Не дивлячись на це, 04.03.2019 р. ОК «ЕКОДОМ-1 уклав з ОСОБА_1 договір про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1», предметом якого стала квартира, майнові права щодо якої вже належали позивачу ОСОБА_2 .
В подальшому ОСОБА_1 зареєстрував право власності на належну позивачу ОСОБА_2 квартиру, яке на підставі наказу Мінюсту за наслідками звернення ОК «ЕКОДОМ-1» та забудовника ТОВ «Ханбер» було скасовано, після чого право власності на квартиру АДРЕСА_5 було зареєстровано за забудовником ТОВ «Ханбер» та з огляду на укладений 11.10.2018 р. з позивачкою договір та здійснену на підставі нього оплату вартості квартири, передано зазначену квартиру їй у власність на підставі договору купівлі-продажу.
В теперішній час ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, вважаючи, що йому на підставі укладеного 04.03.2019 р. з ОК «ЕКОДОМ-1» договору № 64 а про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1», належать права на квартиру АДРЕСА_5 , ставить питання про скасування наказу Мінюсту про скасування державної реєстрації його права власності на зазначену квартиру та про визнання права власності на квартиру шляхом її витребування від ОСОБА_2 .
З підстав викладеного, а також з метою захисту своїх прав на спірну квартиру, які не визнаються ОСОБА_1 , позивач вважала, що укладений 04.03.2019 р. між ОСОБА_1 та ОК «ЕКОДОМ-1» договір № 64а про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» має бути визнаний недійсним як такий, що укладений особою, яка не могла розпоряджатись майновими правами щодо спірної квартири, якій належали їй.
Квитанціями до прибуткових касових ордерів № 2810 від 27.09.2018 р., № 1286 від 11.10.2018 р., № 1984 від 16.01.2019 р. підтверджується отримання ОК «ЕКОДОМ-1» від ОСОБА_2 оплати за квартиру АДРЕСА_6 згідно з договором № 12/3а від 11.10.2018 р. (т.12, а.с.23).
Повна сплата внеску ОСОБА_2 за договором № 12/3а від 11.10.2018 р. про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» також підтверджується поясненнями представника ОК «ЕКОДОМ-1» в судовому засіданні та довідкою ТОВ «Ханбер» від 08.07.2020 р.
Після закінчення будівництва, управління ДАБК Одеської міськради видало сертифікат, серії ОД № 162183622574, яким засвідчило відповідність закінченого будівництвом об'єкту - багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_2 проектній документації та підтвердило його готовність до експлуатації. Відповідно до зазначеного сертифікату замовником будівництва є ТОВ «Ханбер».
29.12.2018 р. Приморська районна адміністрація Одеської міської ради своїм розпорядженням № 569 присвоїла багатоквартирному житловому будинку з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями побудованому за адресою: АДРЕСА_2 адресу: АДРЕСА_4 .
Відповідно до переліку асоційованих членів ОК «ЕКОДОМ-1» власників квартир, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 від 29.12.2018 р., розташованій на 12 поверсі, квартирі, власником якої стала ОСОБА_2 , присвоєно номер 64а.
В свою чергу, 04.03.2019 р. між ОК «ЕКОДОМ-1», в особі голови правління Корнієнко Н.О., з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з іншої сторони, було укладено договір № 64А про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1».
Згідно висновку експерта судово-економічної експертизи №22.12/04, складеної 27.02.2023 р. судовим експертом Хосоновою О.С. (т.1, а.с. 117-127) проведеними дослідженнями наданих документів щодо висновків Звіту про фактичні результати виконаних погоджених аудиторських процедур стосовно фінансової інформації ОК «ЕКОДОМ-1» від 21.12.2021 року, підготовленого ТОВ «Арте Аудит», в частині невідображення в бухгалтерському обліку та звітності ОК «ЕКОДОМ-1» інформації, зокрема, щодо розрахунку ОСОБА_1 за договором № 64а про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» від 04.03.2019 р. та непроведення вищезазначених розрахунків підтверджуються.
З матеріалів справи вбачається, що згідно витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 175918871 від 01.08.2019 р. 31.07.2019 р. на підставі рішення державного реєстратора Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничука В.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.08.2019 р. індексний номер 48045003, за ОСОБА_1 на підставі договору про сплату пайових внесків № 64А від 04.03.2019 р., акту приймання-передачі від 14.06.2019 р. було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_5 .
06.02.2020 р. Міністерство юстиції України на підставі скарги ОК «ЕКОДОМ-1» та ТОВ «Ханбер» від 24.10.2019 р. прийняло наказ № 452/5, яким, крім іншого, скасувало рішення державного реєстратора Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничука В.О. від 01.08.2019 р. індексний номер 48045003 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_5 .
13.08.2020 р. між ТОВ «Ханбер» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Петровською О.В., р/н 739, на підставі якого за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 55,1 кв. м, житловою - 11,1 кв.м.
За твердженням представника позивачки, які не заперечувались представниками відповідачів та підтверджуються інформацією з сайту судової влади та Єдиного державного реєстру судових рішень, 24.06.2024 р. Приморський районний суд м. Одеси ухвалив рішення по цивільній справі № 757/20926/20-ц, яким, зокрема, витребував із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_5 на користь ОСОБА_1 .
Постановою Одеського апеляційного суду від 13.05.2025 року зазначене судове рішення залишено без змін.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд обгрунтовано виходив із того, що оскільки вона, як інвестор за договором № 12/3а про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» від 11.10.2018 р. уклала цей договір і виконала умови інвестування до укладення аналогічного договору щодо тієї самої квартири ОСОБА_1 , то вона набула первісні майнові права (тотожні праву власності) на об'єкт інвестування - квартиру АДРЕСА_1 .
При цьому суд виходив із того, що саме за грошові кошти, сплачені ОСОБА_2 11.10.2018 року, в загальній сумі 110 000 доларів США. (т.1, а.с21-звор.) в якості пайових внесків ОК «ЕКОДОМ-1», велось будівництво об'єкту інвестування - квартира АДРЕСА_1 , а тому вона є належним власником вищезазначеної квартири.
Більше того, укладений 11.10.2018 р. між ОСОБА_2 та ОК «ЕКОДОМ-1» договір № 12/3а про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» є чинним та у встановленому законом порядку не визнаний недійсним.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, з огляду на наступні обставини.
Так, за змістом ч. 3 ст. 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" право інвестування та фінансування однієї квартири в об'єкті будівництва кількома інвесторами можливе виключно за умови укладення між ними договору в письмовій формі, в якому визначаються частка кожного інвестора та порядок внесення ним відповідної інвестиції.
Однак, в даному випадку, матеріали справи не мають доказів того, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 існували відповідні договірні відносин.
Зазначені обставини виключають можливість набуття ОСОБА_1 за наслідками укладення 04.03.2019 р. договору № 64а про внесення пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» майнових прав на об'єкт інвестування, майнові права щодо якого первісно належать ОСОБА_2 .
Крім того, ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Таким чином, оскільки майнові права на квартиру АДРЕСА_5 на підставі договору № 12/3а від 11.10.2018 р., укладеного між ОК «ЕКОДОМ-1» та ОСОБА_2 , належали позивачці, при укладенні ОСОБА_1 04.03.2019 р. договору №64А щодо сплати пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» вимоги ч. 1 ст. 203 ЦК України не дотримано.
При цьому суд правильно виходив із того, що у відповідності до положень ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Встановивши, що позивач є першим інвестором у будівництві об'єкту інвестування - квартири АДРЕСА_1 на підставі договору, який є чинним та у встановленому порядку не був визнаний недійсним, позивач вніс повну вартість паю, наявні правові підстави для визнання недійсним договору № 64а про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1», стороною якого є ОСОБА_1 , оскільки ОК «ЕКОДОМ-1», не ініціюючи розірвання договору, укладеного з позивачкою у 2018 році, не мав права укладати договори про пайову участь щодо зарезервованого та оплаченого позивачкою об'єкту будівництва і практичні дії щодо реалізації інвестицій за оспорюваним договором не могли бути вчинені.
Колегія суддів зазначає, що саме інвестор, як особа за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об'єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об'єкт інвестування. Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об'єкт і після завершення будівництва об'єкта нерухомості набуває права власності на об'єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об'єкт за собою.
Таких правових позицій дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17.
Суд першої інстанції правильно вказав, що під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, матиме найбільший ефект.
Тобто, метою ефективного способу захисту є забезпечення поновлення порушеного права, адекватність наявним обставинам.
При цьому суд правильно послався на постанову Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі №233/3516/18-ц (провадження №61-4805св20), згідно якої правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому, обов'язком позивача є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення та (або) оспорювання його прав та інтересів.
Наявність на розгляді у суді цивільної справи №757/18453/20-ц за позовом ОСОБА_1 про витребування у ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_5 , з огляду на твердження ОСОБА_1 на наявність у нього прав на зазначену квартиру на підставі договору № 64а про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» від 04.03.2019 р., свідчить про оспорювання та невизнання ОСОБА_1 прав ОСОБА_2 , яка є першочерговим інвестором та наразі власником спірного нерухомого майна.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Тобто, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.
При цьому, застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим
Оскільки право власності ОСОБА_2 на спірний об'єкт нерухомості в теперішній час зареєстровано за нею на іншій правовій підставі, ніж договір №12/3а про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» від 11.10.2018 р., спірна квартира знаходиться в її фактичному володінні та користуванні.
В свою чергу станом на теперішній час право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру скасоване і квартира в його володінні та користуванні не знаходиться.
Заперечуючи проти ухваленого судового рішення, заявник апеляційної скарги ОСОБА_1 посилався на те, що право власності позивача ОСОБА_2 виникло на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 13 серпня 2020 року між ТОВ «Ханбер» і ОСОБА_2 (т.1, а.с.25), тобто вже після укладення ним договору № 64А про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» (т.1, а.с.15-17), а тому він є первісним власником квартири АДРЕСА_5 , у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 належить відмовити.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що дані доводи є безпідставними, так як первісним інвестором зазначеної квартири була саме ОСОБА_2 , на підставі договору № 12\3а, укладеного нею11 жовтня 2018 року «Про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1», про що вказано вище.
Що стосується договору купівлі-продажу, укладеного 13 серпня 2020 року між ТОВ «Ханбер» і ОСОБА_2 , то зазначений договір був укладений за пропозицією ТОВ «Ханбер», з метою унеможливлення рейдерського захвату належної їй квартири (т.1, а.с.35, 36), що в свою чергу, не спростовує того факту, що первісним інвестором квартири АДРЕСА_5 , була саме ОСОБА_2 , на підставі договору № 12\3а, укладеного нею11 жовтня 2018 року «Про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1», тобто раніше, ніж ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, суд першої інстанції, з чим погодилась колегія суддів, дійшов правильного висновку про те, що такі заходи захисту як визнання за позивачкою прав на спірну квартиру або витребування її від відповідачів позбавлені сенсу і єдиним ефективним заходом захисту оспорюваних прав позивачки вбачається визнання оспорюваного договору недійсним.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374. ст.ст. 375, 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Заяць Костянтин Вікторович, залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Через відпустку судді Комлевої О.С. та відкликання її з відпустки, повне судове рішення складено 16.07.2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Р.Д. Громік
О.С. Комлева