16.07.25
22-ц/812/1270/25
Справа №490/8600/24
Провадження № 22-ц/812/1270/25
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Іменем України
15 липня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
із секретарем судового засідання - Носіковим І.М.,
за відсутності учасників справи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю
«Фінансова компанія «Кредит-Капітал»
на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 12 травня 2025 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Чулупом О.С., дата складання повного тексту незазначена, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказували, що 21 жовтня 2021 року між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» (надалі - Банк) та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 98256793000, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору та Правил.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами Договору.
У порушення положень договору та вимог ст.ст.509,526,1054 ЦК України, відповідач користуючись коштами наданими йому Банком не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов'язання - не вносив платежі, передбачені умовами Договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом.
У зв'язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов договору у відповідача утворилася заборгованість за вищезазначеним договором.
16 квітня 2024 року АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», уклали Договір Факторингу № 268. Згідно вищевказаного договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «УКРСИББАНК», зокрема і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 98256793000 від 21 жовтня 2021 року.
Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 188160 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 112308 грн; заборгованість за комісією 75852 грн.
За таких обставин позивач просить стягнути на його користь із відповідача зазначену суму заборгованості, судовий збір 2422 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 5000 грн.
Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 12 травня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 98256793000 від 21 жовтня 2021 року в розмірі 112308 грн.
В решті вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» суму сплаченого судового збору в розмірі 1446,17 грн.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції вказав, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 112308 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Крім того, що суд не вбачав підстав для задоволення вимог в частині стягнення заборгованості за комісією у розмірі 75852 грн.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу суд заначив, що позивачем не надано платіжних документів (платіжного доручення, квитанції тощо), які підтверджують сплату позивачем коштів в розмірі 5000 грн.
За такого в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу відмовив.
Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подало на нього апеляційну скаргу та вважає дане рішення необґрунтованим з огляду на неповноту з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, ухваленим з порушенням норм процесуального права, тому просили рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.
Так, вказують, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» понесено витрати в сумі 5 000,00 грн. на професійну правничу допомогу АО «Апологет» на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0103 від 01 березня 2024 року та замовлення до вказаного Договору, що підтверджується детальним описом наданих послуг та рахунком на оплату.
Також звертають увагу, що до позовної заяви представником позивача було додано низку документів на підтвердження надання професійної правничої допомоги у суді першої інстанції.
Крім того, вказували на висновок Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду який у Постановою від 01 листопада 2022 року у справі № 757/24445/21-ц зазначив, що відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.
Правом на подачу відзиву відповідач не скористався.
Про розгляд справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином. Проте у судове засідання не з'явилися, що в силу приписів частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України).
Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.
Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині витрат на правничу допомогу, тому в іншій частині колегією суддів не перевіряється.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України правнича допомога є складовою судових витрат.
Частинами 2-4ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Тобто, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 44217св18).
Вказана правова позиція однозначно застосована Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 19.05.2021 року у справі №754/12116/18, у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19, Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 02 вересня 2020 року у справі №329/766/18, та Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.06.2019 року у справі №813/481/18 та в постанові від 21.01.2021 року у справі №280/2635/20.
В постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20 касаційний суд зробив наступні висновки: «Верховний Суд неодноразово викладав позицію про те, що можуть бути відшкодовані судові витрати на професійну правничу допомогу після розгляду справи судом та подання відповідних доказів у строки, встановленні процесуальним законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, надання правничої допомоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в суді першої інстанції здійснювалося адвокатом Адвокатського об'єднання «Апологет» Усенком М.І.
Матеріали справи містять дані про те, що 01 березня 2024 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об'єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенка М.І. було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 0103. До позовної заяви було додано копії ордера про надання правничої (правової) допомоги від 01 березня 2024 року та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093.
Окрім цього, долучено копію детального опису наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги від 01 березня 2024 року, копію замовлення до Договору про надання правової (правничої) допомоги №0103 від 01.03.2024, 12 серпня 2024 року про вартість послуг за надання супроводу у справі за позовом до ОСОБА_1 - 5000 грн.
Як вбачається з п. 2.3 договору про надання правової (правничої) допомоги № 0103 від 01 березня 2024 року, детальна інформація про справу, ціна послуг, та інші умови визначається у Замовленні, яке є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до Замовлення до договору про надання правової (правничої) допомоги № 0103 від 01 березня 2024 року та замовлення від 12 серпня 2024 року у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, вартість послуг по наданню правничої допомоги становить 5 000,00 грн, що встановлює чітко визначений фіксований розмір витрат на правничу допомогу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21зазначено, що гонорар адвоката може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Висновки суду першої інстанції, що надані позивачем документи лише підтверджують надані адвокатом послуги та їх обсяг, однак не є платіжними документами, які б підтвердили здійснення відповідних витрат, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у стягненні з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» витрат на правничу допомогу з визначених ним підстав.
Колегія суддів з огляду на те, що справа, яка переглядається, не відноситься до складних, з урахуванням обсягу фактично виконаної адвокатом роботи із представництва позивача в суді першої інстанції, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат, виходячи з конкретних обставин справи, відсутності заперечень з боку відповідача щодо співмірності понесених позивачем витрат за надання правничої допомоги, дійшла висновку про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржене рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача 5000 грн., сплачених за надання професійної(правничої) допомоги.
В решті рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити.
Рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 12 травня 2025 року в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» понесені ним в суді першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 (п'ять тисяч) грн.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Л.М. Царюк
Повний текст постанови складено 16 липня 2025 року