Справа № 461/3896/25 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І. Р.
Провадження № 33/811/982/25 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.
14 липня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю представника Львівської митниці Сліпенка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 29 травня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 471 МК України,
вищенаведеною постановою ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення за ч.3 ст.471 МК України та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн штрафу в дохід держави.
Стягнуто з ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) на користь Державної судової адміністрації України 605,6 грн судового збору.
Згідно з постановою 16 січня 2025 року о 1146 в зону митного контролю п/п «Рава-Руська - Хребенне» м/п «Рава-Руська» Львівської митниці в напрямку виїзд з Україну в Республіку Польща, смугою руху «зелений коридор» прибув транспортний засіб марки «OPEL ASTRA» реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому в якості пасажира слідувала гр. Республіки Польща ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 07.10.2016.
Під час проведення митного огляду зазначеного транспортного засобу, що проводився разом з працівником ДПС України відбулось спрацювання службового собаки по кличці «IRON», на поліетиленовий пакунок з ліками, який знаходився на задньому сидінні даного авто, серед яких ліків виявлено, без ознак приховування, 15 таблеток з маркуванням на упаковці ZALDIAR з вмістом наркотичної речовини - TRAMADOLI, що згідно постанови Кабінету міністрів України №770 від 06.05.2025 таблиці II списку 1 відноситься до наркотичних засобів, обіг яких обмежено, та 20 таблеток з маркуванням RELANIUM з вмістом психотропної речовини DIAZEPAMUM що згідно постанови Кабінету міністрів України № 770 відноситься до психотропних засобів, обіг яких обмежено. Громадянка Республіки Польща ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) дозвільних документів на право переміщення виявлених таблеток через митний кордон України не надала. 16.01.2025 за даним фактом до Жовківського ВП ГУ НП України в Львівській області скеровано повідомлення про протиправне діяння, що містить ознаки злочину № 026/25 від 16.01.2025.04.04.2025 митницею, у відповідь на лист від 27.03.2025 № 7.4-5/20-05/8.5/7998, отримано лист відділу поліції № 2 Львівського районного управління поліції № 1 ГУНП у Львівській області, яким повідомлено, що у зв'язку з відсутністю ознак кримінального правопорушення, передбаченого КК України за даним фактом відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносились. Листом від 24.04.2025 № 133538-2025 відділу поліції № 2 Львівського районного управління поліції № 1 ГУНП у Львівській області митницею отримано копії матеріалів перевірки по ІКС ІПНП від 16.01.2025. Відповідно до вказаних матеріалів безпосередні предмети порушення митних правил повернуто громадянці Республіки Польща ОСОБА_2 .Листом Львівської митниці від 11.04.2025 № 20/20-06/10/9479 гр. Республіки Польща ОСОБА_2 , а запрошувалась до митниці з метою вирішення питання щодо складання протоколу про порушення митних правил однак у вказаний термін така до митного органу не прибула та про причини неявки не повідомила. Згідно зі ст. 366 Митного кодексу України - двоканальна система - це спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України. Канал, позначений символом зеленого кольору («зелений коридор»), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню. Громадянин самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю за двоканальною системою. Таким чином гр. Республіки Польща ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) вчинила недекларування товарів, що підпадають під встановлені законодавством обмеження щодо вивезення за межі митної території України.
Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбачених ч.3 ст.471 МКУ.
Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), звернулась з апеляційною скаргою, у якій просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову Галицького районного суду м. Львова від 29.05.2025, провадження справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
Зазначає, що постанову суду отримала листом, що надійшов на її адресу по місцю проживання у Республіці Польща. З метою оскарження рішення 20.06.2025 приїхала до України та скористалася юридичною допомогою, тому строк апеляційного оскарження пропущено з поважних причин.
В обґрунтування апеляційних вимоги покликається на те, що постанова є незаконною та підлягає скасуванню.
Звертає увагу на те, що судом не враховано її пояснення, які надавала ще працівникам митниці про те, що вказані таблетки вона купувала у Польщі згідно виписаного рецепту лікаря ще у 2021 році і з того часу постійно возить їх з собою при поїздках між Україною (де живуть її родичі) і Польщею (де вона живе з чоловіком) і жодного разу у працівників митниці не виникало до неї зауважень з приводу даних таблеток.
Також вважає, що стягнення накладено без врахування її особи. Накладення стягнення без врахування моєї особи. Зокрема, те, що їй 69 років, живе з чоловіком на пенсію у розмірі відповідно 3038 грн., через вік її стан здоров'я є не зовсім задовільним, вона потребує лікування і витрачає на ліки значну частину своїх доходів, тому штраф у розмірі 5100 грн є для неї дуже обтяжливим.
Апелянт також звертає увагу на порушення строків накладення адміністративного стягнення, оскільки згідно з ст. 38 КУПАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення. Проте на час розгляду справи пройшло більше 4 місяців з часу подій на митниці, що відповідно п.7 ст. 247 КУпАП є безумовною підставою для закриття провадження у справі і скасування постанови суду.
ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), у судове засідання не прибула, у поданій апеляційній скарзі просить розгляд справи проводити без її участі.
Представник Львівської митниці Сліпенко С.В. апеляцій скаргу заперечив, просив постанову судді залишити без змін.
Заслухавши думку представника митниці Сліпенка С.В., дослідивши матеріали справи про порушення митних правил, перевіривши доводи викладені в апеляційній скарзі, суд дійшов таких висновків.
Порядок провадження у справах про порушення митних правил встановлений Розділом ХІХ Митного кодексу України.
Згідно зі ст.486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв'язку з оскарженням.
Статтею 487 МК України передбачено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Згідно зі ст.494 МК України, про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), про відсутність в її діях складу порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст. 471 МК України.
Так, диспозиція ч. 3 ст. 471 МК України передбачає відповідальність недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та які переміщуються громадянами.
В даній справі митним органом ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) ставиться в провину те, що вона вчинила недекларування товарів, що підпадають під встановлені законодавством обмеження щодо вивезення за межі митної території України, а саме під час проведення митного огляду транспортного засобу, що проводився разом з працівником ДПС України відбулось спрацювання службового собаки по кличці «IRON», на поліетиленовий пакунок з ліками, який знаходився на задньому сидінні даного авто, серед яких ліків виявлено, без ознак приховування, 15 таблеток з маркуванням на упаковці ZALDIAR з вмістом наркотичної речовини - TRAMADOLI, що згідно постанови Кабінету міністрів України №770 від 06.05.2025 таблиці II списку 1 відноситься до наркотичних засобів, обіг яких обмежено, та 20 таблеток з маркуванням RELANIUM з вмістом психотропної речовини DIAZEPAMUM що згідно постанови Кабінету міністрів України № 770 відноситься до психотропних засобів, обіг яких обмежено. Громадянка Республіки Польща ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) дозвільних документів на право переміщення виявлених таблеток через митний кордон України не надала.
Відповідно до ч.1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст.197 МК України у випадках, передбачених законом, на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. Переліки таких товарів (із зазначенням їх опису та коду згідно з УКТ ЗЕД), а також порядок видачі відповідних дозволів та їх обігу з використанням засобів інформаційних технологій затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Частина 1 ст.365 МК України закріплює, що громадяни за умови дотримання вимог МК України та інших актів законодавства України можуть переміщувати через митний кордон України будь-які товари, крім тих, що заборонені до ввезення в Україну (у тому числі з метою транзиту) та вивезення з України.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), не заявила митному органу точні відомості про переміщувані нею через митний кордон медичні препарати, які підлягають обов'язковому декларуванню та обмежені до переміщення через митний кордон України. При цьому, на момент перетину митного кордону України жодних дозвільних документів на переміщення через митний кордон України вищевказаних медичних препаратів ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), співробітникам митного органу не надала.
Відповідно до ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення.
Таким чином громадянка ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) своїми діями (в даному випадку бездіяльністю) здійснила недекларування товару, який підпадає під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території, а отже в її діях містяться ознаки складу порушення митних правил, передбачених ч.3 ст.471 МК України.
За таких обставин висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), за ч.3 ст.471 МК України є правильними і з ними повністю погоджується апеляційний суд.
Разом з цим, вирішуючи питання щодо необхідності накладення на ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), адміністративного стягнення у виді штрафу, передбаченого санкцією ч.3 ст.471 МК України, апеляційний суд враховує таке.
Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Статтею 22 КУпАП передбачено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
При цьому, у кожному конкретному випадку суд має вирішувати питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної небезпеки, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.
Будь-яких застережень щодо неможливості застосування до даного складу адміністративного правопорушення положень ст.22 КУпАП закон не містить.
Вирішуючи питання про звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі ст. 22 КпАП, апеляційний суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, особу порушниці, яка раніше до адміністративної відповідальності не притягалась, відсутність обставин, які пом'якшують або обтяжують її відповідальність.
Апеляційний суд звертає увагу, що у контексті забезпечення дотримання принципів Конституції та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля утвердження верховенства права та європейських підходів до розуміння прав людини, 23 лютого 2006 року Верховною Радою України було прийнято Закон України №3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Основними цілями даного Закону є застосування практики Європейського суду з прав людини з метою забезпечення виконання рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України та впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини.
Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Принцип верховенства права - одна з підвалин демократичного суспільства, яка закріплена в усіх статтях Конвенції.
Питання чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогам захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу пропорційності. Суд повинен проаналізувати чи дотримали органи влади розумний баланс між заходами вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства та потребою захищати право особи на мирне володіння своїм майном, тобто чи не стануть вжиті заходи особистим і надмірним тягарем для правопорушника.
При розгляді даної справи про адміністративне правопорушення апеляційний суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори.
Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року (№15-рп/2004 у справі №1-33/2004).
Також, приймаючи рішення по справі, апеляційним судом враховуються правові позиції висловлені ЄСПЛ у справі «Бакланов проти Росії» (09.06.2005 року) та у справі «Фрізен проти Росії» (24.03.2005 року), а саме те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Крім того, судом приймаються до уваги правові позиції висловлені у справі «Ісмайлов проти Росії» (п. 38 Рішення від 16.10.2008 року), згідно яких для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити надмірний тягар для особи.
Положення ст.22 КУпАП регламентують, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення, суд може звільнити порушника від адміністративної відповідальності та обмежитися усним зауваженням.
При цьому, в кожному конкретному випадку суд має вирішувати питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної небезпеки, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.
У п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» №8 від 03.06.2005 року, зазначено, що суддя вправі вирішувати питання про можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі ст.22 КпАП. При цьому, слід враховувати не лише вартість, а й кількість предметів правопорушення, а також мету, мотив і спосіб його вчинення.
Проаналізувавши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), формально містять ознаки адміністративного правопорушення, однак вочевидь не були направлені на заподіяння шкоди суспільним інтересам, юридичним та фізичним особам, та дане порушення не потягло за собою будь-яких реальних негативних наслідків. Крім того, суд враховує, що перевезені ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) ліки були придбані за рецептом лікаря, в під час виїзду з України, не було реалізацією останньою будь-якої корисливої мети, а було обумовлено призначенням лікаря для власного вживання.
Апеляційний суд звертає увагу, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Враховуючи конкретні обставини порушення митних правил, відсутність істотної шкоди державним чи суспільним інтересам, враховуючи особу правопорушниці, яка вперше притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, є пенсіонеркою, апеляційний суд вважає за можливе звільнити її адміністративної відповідальності за ч.3 ст.471 МК України на підставі ст.22 КУпАП у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
На переконання апеляційного суду таке рішення не суперечить забезпеченню принципів права та загальних засад судочинства.
Відповідно до п.3 ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
поновити ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) строк апеляційного оскарження.
Постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 29 травня 2025 року відносно ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) за ч. 3 ст. 471 МК України скасувати.
Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) звільнити від адміністративної відповідальності за ч.3 ст.471 МК України на підставі ст.22 КУпАП у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням та закрити провадження по справі.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т.М. Урдюк