Справа № 127/42254/24
Провадження № 22-ц/801/1448/2025
Категорія: 53
Головуючий у суді 1-ї інстанції Король О. П.
Доповідач:Сопрун В. В.
16 липня 2025 рокуСправа № 127/42254/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого Сопруна В.В.,
суддів Міхасішина І.В., Стадника І.М.,
за участю секретаря судового засідання Кашпрук М.Г.,
за участю сторін: позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , представника третьої особи ОСОБА_4 - адвоката Герасимчук А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №127/42254/24 запозовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП,
за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції у Вінницькій областіна рішення Вінницького міськогосуду Вінницької області від 21 квітня 2025 року,яке ухвалив суддя Король О.П. в Вінницькому міському суді Вінницької області, повний текст складено 21 квітня 2025 року,
В грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, мотивуючи позовні вимоги тим, що 18 серпня 2024 року приблизно о 23:00 год на А/Д «М-30» сполученням «Стрий-Ізварине», неподалік с. Лисогора Вінницького району Вінницької області, в напрямку м. Вінниці, водій ОСОБА_4 , керуючи службовим автомобілем марки «Skoda», моделі «Octavia A7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час виконання маневру перестроювання до попутної лівої смуги руху, не впевнився в безпечності свого маневру та не надав перевагу в русі автомобілю «Тойота», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався в лівій смузі у попутному напрямку, внаслідок чого відбулася дорожньо-транспортна пригода, від якої автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями водій ОСОБА_4 порушив п.п. 10.1, 10.4 ПДР України.
Постановою слідчого ВП №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області від 24 вересня 2024 року кримінальне провадження, відомості за яким 19 серпня 2024 року внесені до ЄРДР за №12024020050000771, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Копію постанови направлено начальнику УПП у Вінницькій області для притягнення водіїв ОСОБА_4 та ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за порушення п.п. 10.1, 10.4, 12.6г ПДР.
Інспектором ВРОМ ДТП УПП у Вінницькій області Слободиським О.І. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД N?708847 від 10 жовтня 2024 року відносно водія ОСОБА_4 за ст. 124 КУпАП.
Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 03 грудня 2024 року в справі №128/4109/24 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Постанова суду не оскаржувалась та набрала законної сили 16 грудня 2024 року.
Позивач є власником транспортного засобу «TOYOTA RAV-4 HYBRID», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 02 червня 2022 року.
Відповідно до листа отриманого на адвокатський запит № 25 від 15 листопада 2024 року повідомлено, що поліцейський сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області сержант поліції ОСОБА_4 проходить службу в Національній поліції України з 29 листопада 2022 року по теперішній час (наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 29 листопада 2022 року №206 о/с).
Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 05 лютого 2024 року №222 «Про закріплення транспортних засобів» за поліцейським закріплено службовий автомобіль «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 (на синьому фоні).
Роботодавцем ОСОБА_4 та власником транспортного засобу «Skoda», моделі «Octavia A7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , є відповідач - ГУ HП у Вінницькій області, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 25 листопада 2020 року.
Станом на момент ДТП 18 серпня 2024 року цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Skoda», моделі «Octavia A7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована у ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», згідно з полісом № ЕР-217361138.
28 жовтня 2024 року на адресу відповідача було направлено рекомендованим листом засобами зв'язку повідомлення про огляд транспортного засобу TOYOTA RAV-4 HYBRID, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який планувалось провести 04 листопада 2024 року за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Агрономічне, вул. Лісова Пісня, 1.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи від 05 листопада 2024 року №ЕД-19/102-24/21619-АВ, складеного судовим експертом Терентьєвим Л.І.
Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля TOYOTA RAV-4 HYBRID, реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на дату оцінки, а саме 18 серпня 2024 року, становила 364 269,05 грн.
Завдана внаслідок вчиненого ДТП матеріальна шкода була частково відшкодована ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» в розмірі 159950 грн, що підтверджується грошовим переказом від 18 грудня 2024 року.
Крім того, автомобіль «TOYOTA RAV-4 HYBRID», реєстраційний номер НОМЕР_2 , а саме: передня частина кузова затягнута у броньовану плівку, що підтверджується експертним дослідженням.
Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача різницю між фактичним розміром шкоди, яка становить 204 319,05 грн та 48200 грн за броньовану плівку, яка входить до комплектації його транспортного засобу.
Крім того, внаслідок ДТП також додатково були понесені витрати у зв'язку із проведенням експертизи від 05 листопада 2024 року в розмірі 3820,32 грн.
Позивач вказує на те, що внаслідок ДТП, пошкодженням транспортного засобу, йому завдано моральну шкоду, яку оцінює в розмірі 40000 грн, а також просив стягнути понесені судові витрати.
Рішенням Вінницького міськогосуду Вінницької області від 21 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 252519,05 грн, витрати з примусової евакуації автомобіля з місця ДТП в розмірі 2500 грн.
В решті позову відмовлено.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат за проведення експертного дослідження в розмірі 3820,32 грн, та на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області в дохід держави судовий збір у розмірі 2550,19 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Головне управління Національної поліції у Вінницькій області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди, витрат з примусової евакуації автомобіля з місця ДТП, проведення експертного дослідження та витрат на професійну правничу допомогу, є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просило рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.
В апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно відхилив твердження представника третьої особи про те, що на момент судового розгляду автомобіль перебував у відремонтованому стані, посилаючись на нібито надані представником позивача фотознімки пошкодженого автомобіля від 15 березня 2025 року. Судом неправильно встановлені обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального права щодо компенсації вартості захисної плівки. Зокрема в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення позивачем витрат на здійснення відновлювального ремонту автомобіля та їх розміру, а також вважає, що судом невірно здійснено розподіл судових витрат.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Лисий О.В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок вищезазначеної ДТП автомобіль позивача отримав механічні ушкодження, загальна сума понесених та не відшкодованих матеріальних збитків складає 252519,05 грн.
В задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 40000 грн відмовлено, з підстав пред'явлення даної вимоги не до винної особи ОСОБА_4 .
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що 18 серпня 2024 року близько 23:00 год на А/Д «М-30» сполученням «Стрий-Ізварине», неподалік с. Лисогора Вінницького району Вінницької області, в напрямку м. Вінниці, водій ОСОБА_4 , керуючи службовим автомобілем марки «Skoda», моделі «Octavia A7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час виконання маневру перестроювання до попутної лівої смуги руху, не впевнився в безпечності свого маневру та не надав перевагу в русі автомобілю «Тойота», реєстрацій номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався в лівій смузі в попутному напрямку, внаслідок чого відбулася дорожньо-транспортна пригода, від якої автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями водій ОСОБА_4 порушив п.п. 10.1, 10.4 ПДР України.
Постановою слідчого ВП №3 Вінницького РУП ГУ НП у Вінницькій області від 24 вересня 2024 року кримінальне провадження, відомості за яким 19 серпня 2024 року внесені до ЄРДР за №12024020050000771, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Копію постанови направлено начальнику УПП у Вінницькій області для притягнення водіїв ОСОБА_4 та ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п.п. 10.1, 10.4, 12.6г ПДР.
Інспектором ВРОМ ДТП УПП у Вінницькій області Слободиським О.І. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №708847 від 10 жовтня 2024 року відносно водія ОСОБА_4 за ст. 124 КУпАП.
Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 03 грудня 2024 року у справі №128/4109/24 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Постанова суду не оскаржувалась та набрала законної сили 16 грудня 2024 року.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Позивач є власником транспортного засобу «Toyota», моделі «RAV 4 Hybrid», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 02 червня 2022 року.
Відповідно до листа, отриманого на адвокатський запит № 25 від 15 листопада 2024 року повідомлено, що поліцейський сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області сержант поліції Вітюк О.В. проходить службу в Національній поліції України з 29 листопада 2022 року по теперішній час (наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 29 листопада 2022 року №206 о/с).
Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 05 лютого 2024 року №222 «Про закріплення транспортних засобів» за поліцейським закріплено службовий автомобіль «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 (на синьому фоні).
Роботодавцем ОСОБА_4 та власником транспортного засобу «Skoda», моделі «Octavia A7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , є відповідач ГУ HП у Вінницькій області, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .
Станом на момент ДТП 18 серпня 2024 року цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Skoda», моделі «Octavia A7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована у ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», згідно з полісом № ЕР-217361138, розмір франшизи встановлено 0 грн.
Ліміт відповідальності відповідно до полісу № ЕР-217361139 становить: за шкоду, заподіяну майну - 160 000 грн, за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю - 320 000 грн.
Позивачем для захисту своїх прав та об'єктивного визначення розміру збитків було залучено експерта ОСОБА_5
28 жовтня 2024 року на адресу відповідача було направлено рекомендованим листом засобами зв'язку через «Укрпошту» повідомлення про огляд транспортного засобу «TOYOTA RAV-4 HYBRID», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який планувалось провести 04 листопада 2024 року, за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Агрономічне, вул. Лісова Пісня, 1.
Відповідно до трекінгу Укрпошти повідомлення про огляд транспортного засобу відповідач отримав особисто 31 жовтня 2024 року.
Оскільки представник відповідача з невідомих причин не прибув за вказаною адресою, хоча був попереджений належним чином, огляд автомобіля проводився без участі відповідача.
04 листопада 2024 року відбувся огляд пошкодженого транспортного засобу «TOYOTA RAV-4 HYBRID», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та був складений відповідний протокол огляду транспортного засобу.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження від 05 листопада 2024 року № ЕД-19/102-24/21619-АВ встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «TOYOTA RAV-4 HYBRID», реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на дату оцінки, а саме 18 серпня 2024 року, становила: 364 269,05 грн. Зокрема вартість відновлювального ремонту автомобіля могла б становити 607648,06 грн.
Вартість проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження становить 3820,32 грн.
З матеріалів справи вбачається, що завдана внаслідок вчиненого ДТП матеріальна шкода була частково відшкодована ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» в розмірі 159950 грн (а.с.151). Виплата страхового відшкодування підтверджена грошовим переказом від 18 грудня 2024 року. Отже, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 364 269,05 грн - 159 950 грн = 204 319,05 грн.
Відповідно до положень ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, що узгоджується з положеннями ч.1 ст.1172 ЦК України.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулюється Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закону №3720-IX).
Статтею 6 Закону №3720-IX передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з п. 9.1. Закону №3720-IX страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону №3720-IX передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до положень ст. 29 Закону №3720-IX у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. При цьому, відповідно до п. 32.7. Закону №3720-IX страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу.
Статтею 36 Закону №3720-IX передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону №3720-IX, відповідно до якої транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. У разі, якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди здійснюється у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи моторне транспортне страхове бюро.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що під час дорожньо-транспортної пригоди, в якій було пошкоджено автомобіль позивача, поліцейський сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області сержант поліції Вітюк О.В. проходив службу в Національній поліції України, керував службовим автомобілем Skoda», моделі «Octavia A7», реєстраційний номер 02 1683, який знаходиться в експлуатації ГУ HП у Вінницькій області, та був закріплений за ним.
Колегія суддів погоджується з тим, що оскільки матеріальна шкода в розмірі 204319,05 грн, завдана позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія-працівника поліції, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить ГУ HП у Вінницькій області, тому підлягає стягненню на користь позивача з ГУ HП у Вінницькій області, який є власником цього джерела підвищеної небезпеки, що узгоджується з положеннями ч.1 ст.1172 ЦК України.
Є безпідставними доводи апеляційної скарги в тому, що суд першої інстанції прийшов до невірного висновку щодо стягнення 48200 грн у відшкодування вартості витрат захисної плівки, оскільки висновком експертного дослідження №ЕД-19/102-24/21619-АВ від 05 листопада 2024 року встановлено, що передня частина автомобіля «TOYOTA RAV-4 HYBRID», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП була затягнута у броньовану плівку (а.с.36).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача вартості броньованої плівки в розмірі 48200 грн, оскільки такий розмір підтверджується рахунком № СПМ-УД-10758 від 02 листопада 2024 року та фіскальним чеком від 26 грудня 2024 року (а.с.66, 67).
Посилання в апеляційній скарзі на те, що автомобіль «TOYOTA RAV-4 HYBRID», реєстраційний номер НОМЕР_2 , відремонтований, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки є припущенням скаржника і нічим не підтверджено.
Зокрема, апеляційний суд звертає увагу, що заперечуючи розмір матеріальної шкоди, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування вказаної суми. При цьому, в разі незгоди із висновком експертного дослідження від 05 листопада 2024 року, відповідач не був позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про призначення експертизи для спростування розміру матеріальної шкоди.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що відповідно до відповіді ПрАТ «УСК «Кніжа Вієнна Іншуранс» від 13 лютого 2025 року (а.с.122 - 123), вартість відновлювального ремонту автомобіля складала саме 162622,80 грн. Проте апеляційний суд не бере цю відповідь до уваги, оскільки ремонтна калькуляція №24-1101938 від 02 жовтня 2024 року, яка була складена спеціалістами товариства, ПрАТ «УСК «Кніжа Вієнна Іншуранс», а не судовим експертом.
При цьому, як вбачається з висновку експертного дослідження від 05 листопада 2024 року № ЕД-19/102-24/21619-АВ, вартість відновлювального ремонту, станом на 18 серпня 2024 року, могла б становити 607648,06 грн, а матеріальна шкода становить 364269,05 грн, тому суд першої інстанції стягуючи розмір матеріальної шкоди вірно взяв до уваги зазначений висновок експертного дослідження.
Крім того, стягуючи судові витрати, зокрема витрати на правничу допомогу, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позовні вимоги були задоволені частково, було враховано загальні засади законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності, ціни позову, розумності судових витрат та пропорційності розміру задоволених позовних вимог, стягнув зазначений розмір судових витрат, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині також є необґрунтованими та підлягають відхиленню.
Виходячи з встановлених конкретних обставин справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та ухвалив обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам закону. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Інші доводи апеляційної скарги також є безпідставними.
Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій областізалишити без задоволення.
Рішення Вінницького міськогосуду Вінницької області від 21 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 16 липня 2025 року.
Головуючий Сопрун В.В.
Судді Міхасішин І.В.
Стадник І.М.