Справа № 369/18318/23
Провадження № 2/369/1144/25
Іменем України
17.04.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Скрипник О.Г .,
при секретарі судового засідання Гребенюк Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
31.10.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія«Фінтраст Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 16.11.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір № 5079007 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 20 000,00 грн., строком на 30 днів, зі сплатою 1,90 % за кожен день користування кредитом.
18.04.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 18.04/23-Ф, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 5079007 від16.11.2021 року укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем набуло ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна».
Позивач зазначає, що ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за договором виконав повністю та надав грошові кошти в обумовленому Договором розмірі шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.
Оскільки, відповідач порушив умови договору, станом на 31.10.2023 року сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 58000,00 грн., з яких: 20000,00 грн. сума заборгованості за основним боргом, 38000,00 грн. відсотки за користування кредитом.
Посилаючись на наведене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія«Фінтраст Україна» суму заборгованості в розмірі 58000,00 грн., інфляційні втрати - 12180,00 грн, три відсотка річних - 2807,84 грн, судовий збір у розмірі 2147,20 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.
16.04.2025 року представник позивача подав заяву через систему «Електроний суд»,в якій зазначив,що рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», просив здійснити аміну найменування позивача у цивільній справі №369/18318/23 на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.11.2023 року відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
30.11.2023 року представник позивача через електрону систему «Електронний суд» подав заяву про зменшення/ збільшення розміру позовних вимог. Користуючись своїм правом позивач відмовився від позовних вимог в частині інфляційних втрат та трьох відсотків річних, просив стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 58000,00 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2 147,00 грн, та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання в якому просив суд здійснювати розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав, проти заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений у визначений чинним законодавством порядку.
Згідно ч. 1 ст.223ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб,які беруть участь у справі суд відклав розгляд справи на 29.02.2024 року на 09 год.10 хв.
Судова повістка повторно направлена відповідачу за адресою:Києво - Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Європейська,11 кв.124. Поштове відправлення було повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Згідно зрозпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутньої Н.О.№ 1027 від 16.09.2024 року щодо повторного автоматичного розподілу справи № 369/18318/23 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 16.09.2024 року у зв'язку з мобілізацією головуючої у справі судді Тетяни ДУБАС вказану справу передано на розгляд судді Оксані СКРИПНИК .
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.09.2024 справу прийнято до провадження судді Скрипник О.Г, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання в якому просив суд здійснювати розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав, проти заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений у визначений чинним законодавством порядку.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання,яким завершується розгляд справи,або розгляду справи безповідомлення (виклику)учасників справи,суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України).
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Судом встановлено, що 16.11.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір № 5079007 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 20 000,00 грн., строком на 30 днів, зі сплатою 1,90 % за кожен день користування кредитом.
18.04.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 18.04/23-Ф, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 5079007 від16.11.2021 року укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем набуло ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна».
Позивач зазначає, що ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за Договором виконав повністю та надав грошові кошти в обумовленому Договором розмірі шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.
Оскільки, відповідач порушив умови договору, станом на 31.10.2023 року сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 58000,00 грн., з яких: 20000,00 грн. сума заборгованості за основним боргом, 38000,00 грн. відсотки за користування кредитом.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Зокрема, в ст.13Закону України«Про споживчекредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутних послуг кредитодавцем i третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примiрнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Відповідно до ст.11Закону України«Про електроннукомерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особi, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дiй чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, i це роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12цього закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору.
Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п. 12, ч. 1 ст. 3 Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення вiд особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Таким ідентифікатором є СМС повідомлення з кодом, якай зазначений у тексті договору у розділі «Підписи сторiн».
Також, приписами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір № 5079007від 16.11.2021 року містить електронний підпис одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п. 7 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1055ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
За правилами ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно ст.629ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. ст. 525, 526ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до змісту ст. ст. 610, 612ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Згідно ч. 1 ст.628ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У ч. 1 ст.638ЦК України закріплена норма, згідно з якою договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Разом з тим, згідно зі ст. ст. 11, 12Закону України«Про фінансовіпослуги тадержавне регулюванняринку фінансовихпослуг» встановлений обов'язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 3 ст.18Закону України«Про захистправ споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
При цьому, для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Відповідні правові висновки щодо застосування зазначених норм ЦК України та Закону України«Про захистправ споживачів» у спірних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду: від 06.12.2019 року у справі № 664/1261/16-ц (провадження № 61-25248св18), від 27.01.2020 року у справі № 754/6091/18 (провадження № 61-11473св19), від 07.10.2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 07.04.2021 року у справі № 623/2936/19 (провадження № 61-1416св20).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) вказано: «Суди попередніх інстанцій встановили, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев'яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.
Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду бере до уваги таке.
Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання»
Позивач просить суд стягнути відсотки у розмірі, що значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов'язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України
Конституційний Суд України зазначив, що з огляду на ч. 4 ст.42Конституції участь у договорі споживача як слабшої сторони, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту (рішення КСУ від 11.07.2013 року № 7-рп/2013).
З огляду на наведене, суд, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків по невиконаному зобов'язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає за необхідне зменшити розмір відсотків до розміру 50 % від суми заборгованості по кредиту, а саме: до 10000,00 грн.
Отже, зважаючи на об'єктивні обставини, що склалися в межах цієї справи, які підтверджуються належними та допустимими письмовими доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача належить стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 20000,00 грн. та заборгованість за відсотками 10000,00 грн., а всього 30000,00 грн.
Щодо стягнення нарахованих відсотків у розмірі 38 000,00 грн за період з 16.11.2021 року по 25.02.2022 року слід відмовити, так як стягнення даних відсотків ніяким чином позивачем не обґрунтовано.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно реєстру боржників від 18.04.2023 року сума боргу становить 38 000,00 грн.
Таким чином, позивачем не обґрунтовано на якій підставі з відповідача необхідно стягнути подвійні відсотки за користування кредитними коштами за один і той же період.
Щодо розподілу судових витрат слід вказати наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.
Із матеріалів справи убачається, що 10.07.2023 року між позивачем та адвокатом Столітнім М.М. укладено договір про надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаннях з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Повертаючись до матеріалів справи, яка розглядається, суд зазначає про те, що відповідно до укладеної угоди адвокат надає позивачу правничу допомогу в обсязі та на умовах, визначених договором.
За надання правової допомоги клієнт зобов'язується виплатити адвокату фіксовану суму гонорару (п. 4.3 договору).
Відповідно до звіту про надання правової допомоги від 29.05.2023 за надання правових послуг: збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви, складання позовної заяви та подання позовної заяви до суду, загальною кількістю витраченого часу 10 годин та вартість 10000,00 грн.
Понесення судових витрат на професійну правничу допомогу підтверджено платіжною інструкцією, яка міститься у матеріалах справи.
Суд звертає увагу на те, що частина з наданих послуг не може бути віднесена до правничої допомоги, подання позовної заяви до суду.
З урахуванням наведеного, оцінюючи об'єктивно складність цієї справи, предмет спору з урахуванням ціни позову за майновою вимогою, задоволення судом позовних вимог, враховуючи, складання заяв по суті та відсутність судових засідань у цій справі; з огляду на приписи п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 4000,00 грн., що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг, а відтак заяву представника позивача задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 4-12, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 530, 549, 610-612, 628, 629, 638, 1054, 1055 ЦК України, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором № 5079007 від 16.11.2021 року у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп., суму сплаченого судового позивачем судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1110 (одна тисяча сто десять) грн. 62 коп. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
В решті вимог відмовити.
Інформація про учасників справи:
Інформація про позивача: Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Фінтраст Капітал», адреса: м. Київ, вул. Загородня, 15, оф.118/2, ЄДРПОУ 44559822
Інформація про відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.
Учасник справи,якому повнерішення судуне буловручено удень йогоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Оксана СКРИПНИК