Справа № 359/6109/20
Провадження № 1-кп/359/67/2025
30 червня 2025 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
під час судового засідання з технічною аудіо та відео фіксацією в кримінальному провадженні № 12020110100001194, відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.05.2020, по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Любахи Вараського (Володимирецького) району Рівненської області, громадянина України, українця, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.342 КК України, -
розглянувши клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ч.1 ст.49 КК України, -
Згідно пред'явленого обвинувачення, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на посаді секретаря Бориспільської міської ради з 07.04.2017, відповідно до постанови Бориспільської міської виборчої комісії Київської області від 08.11.2015 № 108 «Про затвердження Списку зареєстрованих депутатів Бориспільської міської ради» будучи депутатом міської ради VII скликання від Бориспільської міської організації ОСОБА_6 , вчинив опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, поєднаному з примушенням цієї особи шляхом насильства до виконання явно незаконних дій .
27.05.2020 близько 18 год. 40 хв. працівники Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції, а саме старший оперуповноважений ОСОБА_7 , старший оперуповноважений ОСОБА_8 , оперуповноважений ОСОБА_9 , а також прокурор відділу прокуратури Київської області ОСОБА_10 , які згідно Законів України «Про Національну поліцію» та «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є працівниками правоохоронного органу, будучи уповноваженими службовими особами, яким надано право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), діючи в межах наданих КПК України повноважень, виконуючи процесуальні дії у кримінальному провадженні №42019110000000385, перебували біля будинку № І по вул. Січнева в місті Бориспіль Київської області, де безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення (злочину), в порядку ст. 208 КПК України, затримали ОСОБА_11 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та негайно повідомили затриманому ОСОБА_11 зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснили право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень ст. 213 КПК України, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені КПК України. Після чого запропонували останньому видати належні йому мобільні телефони, які він, за добровільною згодою, поклав на кузов автомобіля.
Того ж дня, близько 18 год. 45 хв. до вказаного вище місця прибув ОСОБА_4 та направився до працівників поліції, які виконували свої службові обов'язки, з метою встановлення підстав здійснення ними своєї діяльності.
В ході спілкування з ОСОБА_8 у ОСОБА_12 виник умисел, направлений на опір працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов'язків.
У той же час ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, направленим на опір працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов'язків, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свою діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою примушення працівників правоохоронних органів шляхом насильства до виконання явно незаконних дій, будучи повідомленим про затримання працівниками поліції ОСОБА_11 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), усвідомлюючи, що старший оперуповноважений ОСОБА_7 , старший оперуповноважений ОСОБА_8 , оперуповноважений ОСОБА_9 . Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції, а також прокурор відділу прокуратури Київської області ОСОБА_10 , є працівниками правоохоронних органів та виконують свої службові обов'язки, висловлюючись в сторону останніх нецензурною лайкою, поводячи себе зухвало, намагався вихопити належні ОСОБА_11 мобільні телефони, котрі перебували на даху автомобіля, усвідомлюючи, що вказані мобільні телефони, є майном затриманого, яке підлягає тимчасовому вилученню та визнанню у подальшому речовим доказом, однак йому перешкодив старший оперуповноважений Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції ОСОБА_8 , взявши мобільні телефони в руки. Продовжуючи реалізацію свого умислу, направленого на опір працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов'язків, ОСОБА_4 , висловлюючись нецензурною лайкою в бік ОСОБА_8 , з метою перешкоджання законному затриманню ОСОБА_11 працівниками правоохоронного органу, почав штовхати його руками в корпус тіла та намагаючись схопити за руки, шарпав його за одяг, таким чином застосовуючи насильство, намагався примусити оперуповноваженого ОСОБА_8 повернути мобільні телефони, належні ОСОБА_11 , після чого затриманий ОСОБА_11 внаслідок таких активних дій ОСОБА_4 , покинув місце вчинення кримінального правопорушення (злочину) шляхом втечі.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні опору працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, поєднаному з примушенням цієї особи шляхом насильства до виконання явно незаконних дій - тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 342 КК України.
Під час судового розгляду в даному кримінальному провадженні до виходу суду в нарадчу кімнату, захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заявив письмове клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Обвинувачений ОСОБА_4 клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Прокурор Бориспільської окружної прокуратури ОСОБА_3 проти задоволення клопотання та закриття кримінального провадження не заперечував.
Ознайомившись зі змістом клопотання, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали кримінального провадження в необхідному обсязі, суд прийшов до висновку про необхідність закриття кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на наступних підставах.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Згідно ч. 4 ст. 5 КК України, якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком суду законної сили минуло п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку передбаченого у пункті 2 цієї статті.
Ця норма кримінального закону є імперативною, тобто підлягає обов'язковому застосуванню судом за наявності встановлених законом умов, і розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно ч.1 ст.285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфікуються за ч.3 ст.342 КК України, як опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, поєднаному з примушенням цієї особи шляхом насильства до виконання явно незаконних дій.
Відповідно до ч.3 ст.345 КК України (положення кримінального закону про відповідальність, що діяли на момент вчинення злочину, з урахуванням положень ст. 5 КК України), санкція статті передбачає - обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на строк від двох до п'яти років.
Тобто указане кримінальне правопорушення відноситься до нетяжкого злочину (на момент вчинення).
На момент подання клопотання та його розгляду вбачається, що вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 342 КК України, у відповідності до ч.4 ст.12 КК України є нетяжким злочином.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні 27.05.2020 року кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.342КК України.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами кримінального провадження, станом на день подання та розгляду цього клопотання, з дня вчинення інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 342 КК України, яке є нетяжким злочином (згідно зі ст. 12 КК України) пройшло п'ять років. При цьому вказаний строк не зупинявся та не переривався, а обвинувачений не заперечує проти його звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку зі сплином строків давності.
Також суд зазначає, що за змістом статей 284-288 КПК підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Отже, наявність таких умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
Виходячи з цих положень закону визнання винуватості є правом, а не обов'язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину.
Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, за умови роз'яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення. Саме такої правової позиції притримується Верховний Суд у своїх постановах (зокрема, справа № 552/5595/18, справа № 203/241/17).
З огляду на викладене, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України є безумовним, оскільки приводом для цього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.
Таким чином, норма ст. 49 КК України передбачає, що особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності, якщо саме з дня вчинення нею кримінального правопорушення минули певні строки. При цьому, заявлене клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на стадії судового розгляду передбачає, що обвинувачений фактично відмовляється від свого права на повний судовий розгляд, а закриття кримінального провадження з цих підстав не вказує про його винуватість чи невинуватість, та не реабілітує його за вчинені дії. У разі, якщо обвинувачений наполягає на його звільненні від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності, суд не звільняється від обов'язку невідкладно розглянути таке клопотання і задовольнити його за наявності для цього підстав, однак позбавляє можливості досліджувати докази у справі, враховуючи, що розгляд такого клопотання є першочерговим.
З огляду на те, що станом на 30.06.2025 закінчився строк давності притягнення обвинуваченого ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 342 КК України, та беручи до уваги наявність його беззаперечної згоди, він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за таке кримінальне правопорушення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України.
При цьому, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України наслідком звільнення особи від кримінальної відповідальності є закриття судом кримінального провадження. Так, згідно з ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
За таких обставин, суд, встановивши наявність передбачених законом підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 342 КК України, а також врахувавши відсутність заперечень зі сторони обвинуваченого, дійшов висновку про необхідність закриття кримінального провадження.
Враховуючи викладене, суд вважає, що клопотання захисника - адвоката ОСОБА_5 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_13 підлягає задоволенню, а кримінальне провадження належить закрити, відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Запобіжні заходи не обирались, підстав для їх обрання судом не встановлено.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Речові докази по справі відсутні.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 49, ч. 3 ст. 342 КК України та ст. ст. 124, 129, 284-286, 288, 372, 376 КПК України, суд
Клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.342 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ч.1 ст.49 КК України.
Кримінальне провадження № 12020110100001194, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.05.2020, по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.342 КК України, - закрити.
Ухвала суду про закриття кримінального провадження може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з моменту проголошення ухвали суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.
Суддя ОСОБА_1