Справа № 754/501/25
Провадження № 2/288/223/25
16 липня 2025 року. селище Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Поліщук Р. М.,
з участю секретаря судових засідань - Плетенецької Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення грошової компенсації в якому вказує, що вони з відповідачем з 19 грудня 2017 року по 24 грудня 2024 року перебували в зареєстрованому шлюбі.
Позивач зазначає, що за час перебування в шлюбі 23 травня 2020 року ними було придбано автомобіль Renault Master д.н.з. НОМЕР_1 , 2000 року випуску, який є спільною власністю подружжя, так як його придбано за спільні кошти, вартість транспортного засобу становить 168625.00 гривень.
На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідача на її користь в порядку виділу частки із спільної сумісної власності, грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля в розмірі 84312.50 гривень та понесені нею судові витрати.
Позивач в судове засідання не з'явилася, 10 червня 2025 року надала до суду заяву в якій просила судове засідання проводити у її відсутність, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Частина третя статті 211 ЦПК України визначає, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, відповідно до статті 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних в справі доказів.
Згідно частини першої статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , 19 грудня 2017 року укладено шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . /а.с.4/
Відповідно до свідоцтв про народження серії НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . /а.с.4, 5/
Як вбачається з повідомлення Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м.Києві від 23 жовтня 2024 року, згідно даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів, транспортний засіб RENAULT MASTER, 2000 року випуску, об'єм двигуна 2499 CM3, номер кузова НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_1 , обліковується зареєстрованим на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дата реєстрації - 23.05.2020 в ТСЦ № 8048 на підставі договору комісії № 4623/20/005798 від 21.05.2020 та договору купівлі-продажу № 4623/20/005798 від 21.05.2020, укладених в суб'єкта господарювання ТОВ «АВТО-АЙЛЕИД». Копії документів, на підставі яких 23.05.2020 в ТСЦ № 8048 проводилася державна перереєстрація вказаного транспортного засобу на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , знищені за закінченням строку їх зберігання, який складає 3 роки. /а.с.10/
Відповідно до висновку суб'єкта оціночної діяльності про вартість об'єкта незалежної оцінки від 31 жовтня 2024 року: - суб'єкт оціночної діяльності - ФОП « ОСОБА_5 », яка діє на підставі Договору № 001 від 31 жовтня 2024 року з фізичною особою ОСОБА_1 про виконання незалежної оцінки ринкової вартості колісного транспортного засобу, а саме - вантажно-пасажирського автомобіля RENAULT MASTER, реєстраційний № НОМЕР_1 , 2000 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_2 , робить висновок про наступне: - ринкова вартість об'єкта оцінки становить (без врахування ПДВ): - 168 625 гривень, мета оцінки: визначення ринкової вартості для суду. /а.с.10-19/
За змістом статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Позивач звернулася до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача на свою користь грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля, який є спільною власністю подружжя, так як його придбано за спільні кошти.
Згідно статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною другою статті 60 СК України, встановлено презумпцію спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте під час шлюбу.
Таким чином, реєстрація права на майно, придбане під час шлюбу, лише на ім'я одного з подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (далі - Постанова № 11), вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Згідно з частиною першою статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України).
Частиною другою статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Згідно частини першої статті 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Відповідно до частини першої статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 Постанови № 11).
Судом встановлено, що транспортний засіб - RENAULT MASTER, номерний знак НОМЕР_1 , обліковується зареєстрованим на ім'я ОСОБА_2 з 23 травня 2020 року на підставі договору купівлі-продажу № 4623/20/005798 від 21 травня 2020 року, тобто в період коли сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, при цьому відповідачем не спростовано факт того, що вказаний транспортний засіб було придбано за кошти подружжя, як і не надано доказів на спростування визначеної ринкової вартості транспортного засобу - 168625.00 гривень.
Частиною першою та другою статті 364 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Таким чином, поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 Кодексу), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Частиною другою статті 183 ЦК України визначено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Згідно із частинами другою та третьою статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Спірний транспортний засіб - RENAULT MASTER, номерний знак НОМЕР_1 належить сторонам на праві спільної сумісної власності та є неподільною річчю, при цьому позивач, як співвласник автомобіля бажає виділу своєї частки майна, шляхом отримання грошової компенсації такої частки через неможливість поділу майна в натурі, а тому враховуючи рівність часток у спільному майні подружжя, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача кошти в розмірі - 84312.50 гривень, що становить 1/2 частку вартості транспортного засобу.
Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Згідно статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивач при зверненні до суду також просить стягнути з відповідача понесені нею витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Пунктом 1, 2 частини другої статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Позивач в поданому позові вказує, що нею понесено витрати на правову допомогу в розмірі 3000.00 гривень.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (частина третя статті 137 ЦПК України).
Разом з тим, позивачем та її представником не додано до матеріалів справи детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу, а тому суд відмовляє в задоволенні вказаної вимоги.
При зверненні до суду на замовлення позивача, на підставі договору № 24/01-10/30 від 30 жовтня 2024 року, ФОП « ОСОБА_5 » зроблено звіт про оцінку транспортного засобу та в договорі визначено вартість проведення звіту - 1300.00 гривень, які на підставі пункту 2 частини другої статті 133 ЦПК України відносяться до витрат пов'язаних із проведенням експертизи та підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі на користь позивача.
Відповідно до статті частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 1686.25 гривень /а.с.35/, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 60, 63, 68, 69, 70, 71 СК України; статтями 15, 16, 183, 364, 372 ЦК України; статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 89, 128, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстрованої: АДРЕСА_2 ) в порядку виділу частки із спільної сумісної власності, грошову компенсацію вартості частини автомобіля Renault Master, державний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2000, синього кольору, загальною вартістю 168625.00 гривень, в розмірі 84312.50 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстрованої: АДРЕСА_2 ) витрати понесені на проведення звіту про оцінку транспортного засобу в розмірі 1300.00 гривень та сплачену суму судового збору в розмірі 1686.25 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Попільнянського
районного суду Р. М. Поліщук