ЄУН справи: 336/9772/21
Номер провадження: 1-кп/336/168/2025
16 липня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальні акти у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) № 12021082080001632, 12025082080000174 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, українця, громадянина України, неодруженого, який має середню освіту, не має на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей, проходить військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , на посаді інструктора 2 навчального взводу 3 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки у званні «рядовий», зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК раніше не судимого
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним із зазначенням місця, часу, наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
1) У період часу з 19.04.2021 по 14.11.2021, ОСОБА_5 будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно своєї сестри ОСОБА_7 , діючи умисно, з метою погіршення якості життя потерпілої, систематично, на протязі тривалого часу вчиняє домашнє насильство відносно останньої, які виражаються у психологічному насильстві, що виражаються у словесних образах та нецензурних висловлюваннях, приниженні людської честі та гідності, залякуванні та погроз в бік потерпілої, в результаті чого, ОСОБА_7 отримує систематичні психологічні страждання, а створена ОСОБА_5 сімейна ситуація має для потерпілої психо-травмуючий характер, супроводжується періодично виникаючими емоційними переживаннями негативного спектру: відчаю, тривоги, страху, приниження, сорому.
19.04.2021, за результатами чергового виклику працівниками відділу поліції N?3 ЗРУП ГУНІ в Запорізькій області з?ясовано, що ОСОБА_5 , 19.04.2021 приблизно о 18 годині 00 хвилин, перебуваючи за місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , маючи умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи настання таких наслідків, вчинив психологічне насильство відносно своєї сестри ОСОБА_7 , а саме: висловлювався нецензурною лайкою в бік останньої, кричав, залякував, чим спричинив потерпілій ОСОБА_7 психологічні страждання, що призвели до погіршення якості її життя. В результаті вказаних дій на ОСОБА_5 було складено адміністративний протокол ВАБ N?033315 від 19.04.2021.
За вчинення вказаних дій 15.07.2020 постановою Шевченківського районного суду Запоріжжя ОСОБА_5 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпА, а саме вчинення домашнього насильства та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.
З урахуванням вчинення неодноразових випадків домашнього насильства та складання адміністративного протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173-2 КУпАП, відділом поліції N? 3 ЗРУП ҐУНІІ в Запорізькій області, відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», п. 2 Розділу 2 Порядку взяття на профілактичний облік, проведення профілактичної роботи та зняття з профілактичного обліку кривдника уповноваженим підрозділом органу національної поліції України (далі - Порядок), затвердженого наказом МВС України N? 124 від 25.02.2019 ОСОБА_5 , 19.04.2021, як кривдника взято на профілактичний облік.
Не зважаючи на притягнення до адміністративної відповідальності, проведення працівниками поліції визначених Порядком профілактичних роз?яснювальних заходів та щотижневих спілкувань, ігноруючи вимоги Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», 23.07.2021 приблизно о 18 годині 30 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , маючи умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи настання таких наслідків, знову вчинив дії психологічного насильства відносно своєї сестри ОСОБА_7 , що виразились у словесних образах нецензурних висловлюваннях, приниженням людської честі та гідності, погрозою розправи, чим спричинив останній фізичні та психологічні страждання, що призвели до погіршення якості її життя та завдали шкоди фізичному та психологічному здоров?ю потерпілої, відповідно до цього складено протокол про адміністративне правопорушення серія ВАБ 597027 від 23.07.2021 за ч.2 ст. 173-2 КУпАП, повторно протягом року.
В подальшому за вчинення вказаних дій 22.10.2021 постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а саме вчинення домашнього насильства та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень 00 копійок.
Водночас 29.08.2021 приблизно о 20 годині 04 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , маючи умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи настання таких наслідків, знову вчинив дії психологічного насильства відносно своєї сестри ОСОБА_7 , що виразились у словесних образах нецензурних висловлюваннях, погрозах, приниженням людської честі та гідності, чим спричинив останній фізичні та психологічні страждання, що призвели до погіршення якості її життя та завдали шкоди фізичному та психологічному здоров?ю потерпілої, відповідно до цього складено протокол про адміністративне правопорушення серія ВАБ 595632 від 29.08.2021 за ч.2 ст. 173-2 КУпАП, повторно протягом року.
В подальшому за вчинення вказаних дій 28.09.2021 постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні адміністративного. передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а саме вчинення домашнього насильства та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень 00 копійок.
Проте 06.09.2021 ОСОБА_5 , усвідомлюючи що його неодноразово притягнуто до адміністративної відповідальності за домашнє насильство, проявляючи явний правовий нігілізм до діючого законодавства, ігноруючи всі проведені профілактичні заходи, продовжив домашнє насильство та приблизно об 22 годині 10 хвилин, перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив дії психологічного насильства відносно своєї сестри ОСОБА_8 , що виразились у висловлюваннях у її бік нецензурною лайкою та погрозами фізичної розправи, чим спричинив потерпілій психологічні страждання, що призвели до відчаю, розчарування, моральних страждань, та завдали шкоди психологічному здоров?ю потерпілої.
Вказаний факт підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАБ N? 671893 від 06.09.2021, що підписаний правопорушником.
Також за вчинення вказаних дій 08.09.2021 постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУПАП, а саме вчинення домашнього насильства, повторно протягом року та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.
Проте 14.11.2021 ОСОБА_5 усвідомлюючи що його неодноразово притягнуто до адміністративної відповідальності за домашнє насильство, проявляючи явний правовий нігілізм до діючого законодавства, ігноруючи всі проведені профілактичні заходи, продовжив домашнє насильство та приблизно об 19 годині 00 хвилин, перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив дії психологічного насильства відносно своєї сестри ОСОБА_8 , що виразились у висловлюваннях у її бік нецензурною лайкою та криками.
Дії кваліфіковано за ст. 126-1 КК України, умисне, систематичне вчинення психологічного та фізичного насильства щодо іншої особи з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до фізичних та психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи (домашнє насильство).
2) ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно, в порушення вимог Постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 року N?2471-XII «Про право власності на окремі види майна», п.п.11, 15 «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року N?576, та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної та холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України N? 622 від 21 серпня 1998 року, без передбаченого законом дозволу, у невстановлений досудовим розслідуванням час місці та спосіб, придбав бойову оборонну осколкову гранату «Ф-1» промислового виготовлення, яка відноситься до бойових припасів, після чого став незаконно умисно зберігати її при собі, а також здійснюючи носіння вказаного бойового припасу, востаннє 29 січня 2025 року за адресою:м. Запоріжжя, вул. Спартака Маковського, 5, ринок «Галаксі», біля кіоску N?27.
В подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 29 січня 2025 року близько 11 години 27 хвилин, ОСОБА_5 , знаходячись біля кіоску N?27 ринку «Галаксі», за адресою м. Запоріжжя, вул. Спартака Маковського, 5, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що проявилась у відкрито вираженому, очевидному для ОСОБА_5 , зневажливому ставленні до громадського порядку, ігноруванні існуючих у суспільстві елементарних правил поведінки, моральності, добропристойності, діючи відкрито для оточуючих, з особливою зухвалістю, тримаючи у руках раніше придбану бойову оборонну осколкову гранату «Ф-1» промислового виготовлення, яка відноситься до бойових припасів, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки свого протиправного діяння та бажаючи їх настання, зірвав запал та кинув вказану гранату на відкриту ділянку місцевості, поблизу будівель кіоску N?27 та аптеки «Аптека Шар@» (ТОВ «Аптека-Магнолія» код ЄДРПОУ 23879012), внаслідок детонації якої стався вибух, чим завдав ТОВ «Аптека-Магнолія» матеріальну шкоду на суму 3000 гривень.
Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 1 ст. 263 КК України, а саме: незаконне придбання, зберігання та носіння бойових припасів, без передбаченого законом дозволу та за ч. 4 ст. 296 КК України, а саме хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненому із застосуванням іншого предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Будучи допитаним у судовому засіданні ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч.1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України, та надав покази, які повністю узгоджуються із зазначеними у обвинувальному акті, а саме: вказав місце, час і спосіб, мотиви вчинення кримінального правопорушення.
Так, у судовому засіданні ОСОБА_5 пояснив, що протягом 2021 року неодноразово вчиняв насильство відносно своєї сестри ОСОБА_7 з якою проживав в одній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка залишилась їм у спадок після смерті батьків. Вказав, що ображав сестру, принижував, в зв'язку з чим вона часто викликала поліцію та відносно нього складали протоколи про притягнення до адміністративної відповідальності, а потім справи розглядав суд. Скільки разів це відбувалось точно не пам'ятає.
Стосовно подій, які відбулися в 2025 році показав, що перебуваючи на службі в ЗСУ взяв гранату, яку у подальшому привіз додому і там зберігав. 29.01.2025 року пішов на базар, при цьому взяв з собою гранату. Знаходячись біля кіоску, розуміючи що в цей час поряд знаходяться люди, зірвав запал та кинув гранату на землю між кіоском та аптекою. Пояснити навіщо це зробив, ОСОБА_5 не зміг.
Показання ОСОБА_9 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Потерпілі у судове засідання не з'явились, ними подано заяви про розгляд справи без їх участі.
Положення ч. 3 ст. 349 КПК України роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження. Заперечень не заявлено.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Отже, за згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, та дослідженням письмових документів, а саме: матеріалів, що характеризують обвинуваченого, постановами про визнання речових доказів, довідкою про витрати на проведення експертизи та іншими.
Вина обвинуваченого повністю підтверджується його показаннями, в яких він не оспорював вчинення злочину за викладених у обвинувальному акті обставин, щирим каяттям у вчиненому.
Щодо кримінально-правової кваліфікації дій, то суд виходить з такого.
Незважаючи на не оспорювання обвинуваченим своєї винуватості, обов'язок відносно правильної кримінально-правової кваліфікації його дій покладається на суд.
Перевіривши правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 , суд прийшов до висновку, що його дії вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 263 та ч. 4 ст. 296 КК України, та ст. 126-1 КК України, а саме: умисне, систематичне вчинення психологічного та фізичного насильства щодо іншої особи з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до фізичних та психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи (домашнє насильство); незаконне придбання, зберігання та носіння бойових припасів, без передбаченого законом дозволу та хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненому із застосуванням іншого предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.
Мотиви призначення покарання.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нових злочинів.
У судових дебатах прокурор ОСОБА_3 просив призначити покарання ОСОБА_5 за ст. 126-1 КК України у виді позбавлення волі строком 1 рік.
ОСОБА_4 просив призначити покарання обвинуваченому за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки, за ч. 4 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки, у відповідності до вимог ст. 70 КК України остаточне призначити покарання шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі строком на п'ять років.
Захисник ОСОБА_6 просив призначити покарання з урахуванням ст.ст 70, 75 КК України у виді позбавлення волі строком 3 роки і 6 місяців однак зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, просив врахувати, що обвинувачений раніше перебував на військовій службі і на даний час бажає продовжити її.
Обвинувачений просив призначити покарання на розсуд суду.
Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії проступку та тяжкого злочину, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до вчиненого (щиро розкаявся, вину визнав у повному обсязі), особу обвинуваченого.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Згідно зі ст. 66 КК України суд визнає обставинами, які пом'якшують покарання, щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриття кримінального правопорушення.
З урахуванням вищевикладених обставин, приймаючи до уваги обставини, що пом'якшують покарання, та відсутні обставини, що обтяжують покарання, суд призначає покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком 3 роки, за ч. 4 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки, за ст. 126-1 КК України у виді позбавлення волі строком 1 рік. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України вважає за необхідне остаточно призначити покарання шляхом часткового складання покарань у виді позбавлення волі строком на чотири роки.
Ураховуючи, обставини вчинення злочину, інформацію про обвинуваченого, який під наглядом лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває однак, неодноразово оглядався лікарем наркологом, діагноз: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, канабіноїдів, психостимуляторів, синдром залежності алкоголю, в силу ст. 89 КК України є не судимим, однак з неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за злочини проти власності, звільнився від відбуття покарання в 2014 року, а з грудня 2023 року не перебуває на службі без поважних причин, суд не вбачає підстав для застосування вимог ст. 75 КК України.
Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст. 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.
Згідно протоколу затримання ОСОБА_5 фактично затриманий 29.01.2025 року, стосовно нього обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. У відповідності до вимог ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього ув'язнення зараховується у строк покарання.
Цивільний позов у кримінальному провадженні.
До початку судового розгляду потерпіла ОСОБА_7 пред'явила цивільний позов до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 30000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказала, що позивач і відповідач є співвласниками квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 ., разом в ній і проживали. Відповідач систематично, а саме в період з 19.04.2021 по 14.11.2021 року вчиняв відносно позивачки домашнє насилля, а саме висловлювався нецензурною лайкою, кричав і залякував її. У зв'язку з цим ОСОБА_5 неодноразово було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП. Такі дії ОСОБА_5 призвели до систематичних психологічних страждань ОСОБА_7 , погіршення якості її життя. Вказала, що часто відчувала відчай, тривогу, страх, приниження та сором, що завдало шкоди її психічному здоров'ю.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні цивільний позов не визнав. Зазначив, що він сестрі вже надав кошти, однак жодних доказів ані обвинуваченим, ані його захисником не було подано.
В частині цивільного позову докази досліджувались в повному обсязі.
Відповідно до ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого.
Тлумачення статей 11 та 1167 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Як свідчить тлумачення статті 23 ЦК України при визначені розміру компенсації моральної шкоди враховуються вимоги розумності і справедливості.
Враховуючи обставини викладені у позовній заяві, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, зокрема сам ОСОБА_5 підтвердив, у судовому засіданні, що систематично вчиняв відносно своєї сестри домашнє насильство, цивільний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу, суд враховує характер та обсяг душевних та психічних страждань позивача, який важко недооцінити, характер немайнових втрат, обставини описані вище, ступінь вини обвинуваченого, при цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості і оцінює моральну шкоду, спричинену позивачу протиправними діями обвинуваченого у розмірі 30000,00 гривень.
Вирішення питань про судові витрати і речові докази.
Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, підстав для його зміни судом не встановлено, застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили стосовно обвинуваченого підлягає залишенню без змін.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 118 КПК України витрати на залучення експертів є процесуальними витратами.
У відповідності з вимогами ч. 2 ст. 124, п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Отже, судові витрати по проведенню експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого.
Питання щодо речових доказів, судом вирішується у відповідності з положеннями ст. 100 КПК України.
Керуючись ч. 3 ст. 349, статтями 100, 368-371, 373, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень , передбачених ст.ст. 126-1, ч. 1 ст. 263, ч . 4 ст. 296 КК України.
Призначити покарання ОСОБА_5
-за ст. 126-1 КК України у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік;
-за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;
-за ч. 4 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.
Початок строку відбуття покарання обчислювати з 29 січня 2025, тобто з моменту фактичного затримання ОСОБА_5 , зарахувавши в строк покарання попереднє ув'язнення, день за день відповідно до правил, передбачених в частині першій ст.72 КК України.
Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили залишити попередньо обраний - тримання під вартою.
Процесуальні витрати у розмірі 6367,20 грн., пов'язані із залученням експерта, стягнути з о ОСОБА_5 на користь держави.
Речові докази: мобільний телефон ТР707А в чохлі, зв'язку ключів, банківські картки у кількості 3х одиниць, окуляри та візитницю, які зберігаються у ВП № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області - повернути обвинуваченому.
Речові докази : військовий квиток, паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_5 , які зберігаються в матеріалах справи - повернути ОСОБА_5 .
Речові докази: зразок ґрунту, фрагменти від корпусу гранати, важіль від УЗГРМ, запобіжна чека у вигляді кільця, кепка чорного кольору, фрагмент полімерного металу із нашаруванням кіптяви - знищити.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП, невідомо, ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_7 ( РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 30000,00 грн.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1