Справа № 635/6410/24
Провадження № 1-кп/635/339/2025
16 липня 2025 року смт Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 62024170020004165 від 10.06.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
в судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на існування ризиків, передбачених п. п. 1,2,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовуючи наступним:
- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органу досудовою розслідування та/або суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_5 проходить військову службу на посаді командира бойової машини командир 2 відділення 1 взводу оперативного призначення 3 роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) 1 батальйону оперативного призначення військової частий НОМЕР_1 . у військовому званні солдат місцезнаходження військової частий в якій він проходить військову службу в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область внаслідок проведення бойових дій на території України, що створить умови для його переховування від органу досудового розслідування та суду в інших областях України, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Крім того вказані обставини утворять складності явки або запізнення обвинуваченого до органу досудового розслідування га суду;
- п. 2 ч. 1 ст. 177 КІІК України - знищити, сховати або снотворній будь- яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, підтверджується тим. що ОСОБА_5 перебуваючи не в умовах ізоляції може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин;
- п. 3 ч. 1 ст. 177 КНК України - незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що ОСОБА_5 розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх співслужбовців здійсниш вплив на свідків, понятих, як благаючі або умовляючи їх, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам, понятим, експертам щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з мстою уникнути покарання за вчинений злочин;
- п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. що підтверджується тим, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для нього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків досудового розслідування та створить можливості для ОСОБА_5 незаконно впливати, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. В той же час останній перебуваючи на волі не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, тощо здійснювати вплив на інших учасників кримінального провадження;
- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується підтверджується тим. що ОСОБА_5 перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби, може вчинити й інший військовий злочин, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби, що кваліфікується за ст. 407 КК України, або дезертирство за ст. 408 КК України, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за фактом вчинення тяжкого злочину.
В судовому засіданні прокурором повністю підтримано клопотання з наведених підстав.
Захисник та обвинувачений просили суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора, зазначивши, що на теперішній час відсутнє існування ризиків, на які посилається прокурор в своєму клопотанні, тому, з урахуванням тривалості розгляду справи, необхідно застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, що може надати можливість обвинуваченому повернутись на службу.
Вислухавши в судовому засіданні доводи учасників судового розгляду та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 10.06.2024 року до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави в у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 та п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;
Відповідно до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
В судовому засіданні прокурором не доведено наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки твердження, наведені в клопотання, а саме що ОСОБА_5 перебуваючи не в умовах ізоляції може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин ґрунтуються виключно на припущеннях без зазначення конкретних речей і документів, до яких обвинувачений може мати реальний доступ, перебуваючи на волі. Крім того, всі речі і документи, що мають значення для кримінального провадження в якості доказів містяться в матеріалах кримінального провадження. Крім того, наявність такого ризику не була встановлення слідчим суддею при застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд також вважає недоведеним наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так прокурор стверджує, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для нього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків досудового розслідування та створить можливості для ОСОБА_5 незаконно впливати, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. В той же час останній перебуваючи на волі не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, тощо здійснювати вплив на інших учасників кримінального провадження. На думку суду самокалічення чи симулювання хвороби можливо вчинити і в умовах ізоляції. Крім того, посилання на можливість затягування строків досудового розслідування не має ніякого відношення до процедури судового розгляду, а обґрунтування наявність такого ризику доводами про можливості впливати на свідків не стосується такого виду ризику, оскільки такі обставини охоплюються ризиком, передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, суд вважає доведеним існування ризиків, передбачених п. п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість обвинуваченим переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та можливість вчинити інше кримінальне правопорушення. Запобігання зазначеним ризикам неможливо шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. При цьому суд вважає, що раніше визначений розмір застави з урахуванням майнового стану обвинуваченого може бути достатнім чинником для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Враховуючи наведене, суд задовольняє клопотання прокурора та продовжує обвинуваченому строк тримання під вартою.
Керуючись ст. 331 КПК України, суд
клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжити строк тримання під вартою на 60 днів, а саме до 13 вересня 2025 року включно.
Визначити суму застави у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області, протягом дії ухвали.
При внесенні визначеної суми застави обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти - звільнити.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки строком на 60 днів, а саме до 13 вересня 2025 року: 1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; 4) утримуватися від спілкування зі свідками, понятими, щодо обставин даного кримінального провадження; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Встановити строк дії ухвали суду в частині визначення строку тримання під вартою до 13 вересня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1