Провадження № 1-кп/643/752/25
Справа № 643/4557/25
16.07.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221170000136 від 16.01.2025, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, який не одружений, дітей не має, офіційно не працевлаштований, зареєстрованого місця проживання не має, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: 27.10.1988 Ленінським районним судом міста Харкова за ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 141 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців з конфіскацією майна, відстрочено виконання вироку на 2 роки; 18.07.2000 Київським районним судом міста Харкова за ч. 2 ст. 206, ч. 2 ст. 141, ч. 2 ст. 140 до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 30.07.2003 Київським районним судом міста Харкова за ч. 2 ст. 190 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ст. 81 КК України звільнений умовно - достроково на невідбутий строк 3 місяці 7 днів; 07.09.2004 Київським районним судом міста Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік; 03.03.2005 Московським районним судом міста Харкова за ст. 395 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік; 11.07.2006 Київським районним судом міста Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки; 04.03.2010 Київським районним судом міста Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений умовно - достроково на невідбутий строк 1 рік 6 місяців 16 днів; 27.03.2014 Київським районним судом міста Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки 2 місяці, звільнений умовно - достроково на невідбутий строк 5 місяців; 04.12.2017 Московським районним судом міста Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки; 22.01.2018 Київським районним судом міста Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки, звільнений умовно - достроково на невідбутий строк 1 місяць 29 днів; 22.06.2022 Франківським районним судом міста Львова за ч. 4 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк 7 років, звільнений умовно - достроково на невідбуту частину покарання 4 роки 10 місяців 3 дні для проходження військової служби за контрактом; Ленінським районним судом міста Харкова 31.03.2025 за ч. 4 ст. 185 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України
Обвинувачення, визнане судом доведеним
15.01.2025 приблизно о 15:30 год., у період дії в Україні воєнного стану, який було введено 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, строк дії якого продовжено Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року № 741/2024 з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, ОСОБА_4 (обвинувачений), перебуваючи біля магазину «Агромол», який розташований за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова 59, маючи злочинний умисел, спрямований на таємне заволодіння чужим майном, з метою незаконного особистого збагачення за рахунок чужого майна, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає і його злочинним намірам перешкодити не зможе, шляхом вільного доступу взяв рукою за велосипедну раму велосипед ТМ «Kinetic Crystal» чорного кольору, на який було встановлено електричне обладнання ТМ «Shimano», який був розташований біля вхідних дверей до магазину «Агромол» ззовні.
Після цього ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану, діючи з корисливих мотивів, повторно, з метою незаконного особистого збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, впевнившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав велосипед ТМ «Kinetic Crystal» чорного кольору вартістю згідно з висновком експерта 18442 гривні 66 копійок, на який було встановлено електричне обладнання ТМ «Shimano» вартістю згідно з висновком експерта 20084 гривні 27 копійок. Вказаний велосипед та електричне обладнання належить потерпілому ОСОБА_6 .
Після цього ОСОБА_4 покинув місце вчинення злочину разом з викраденим майном та в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, спричинивши матеріальну шкоду ОСОБА_6 на загальну суму 38526 гривень 93 копійки.
Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений
Розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
В ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачений свою вину у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, щиро розкаявся. Не заперечував фактичні обставини справи, викладені вище. Підтвердив вчинення ним вищезазначеного злочину за обставин, вказаних вище, надавши відповідні пояснення. Зазначив, що в обвинувальному акті правильно вказані час, спосіб, місце та інші обставини вчиненого ним кримінального правопорушення. Показав, що по закінченні досудового розслідування в повному обсязі ознайомився з матеріалами кримінального провадження і не заперечує висновки експертизи та інші докази, зібрані в ході досудового розслідування. Також пояснив, що показання надає добровільно, будь-яке фізичне або психологічне насильство до нього не застосовувалось. Зазначив, що розуміє наслідки розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.
Захисник обвинуваченого на уточнююче запитання суду пояснила, що в неї відсутні підстави ставити під сумнів щирість та добровільність вказаної вище позиції обвинуваченого.
Потерпілий в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд кримінального провадження за його відсутності.
Як зазначено Європейським судом з прав людини, ані текст, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі за вільним власним його або її бажанням відмовлятися, прямо або автоматично, від права на гарантії справедливого судового розгляду. Проте така відмова повинна, якщо вона є, бути ефективною для цілей Конвенції, бути встановлена однозначно і повинні бути застосовані мінімальні гарантії, які відповідають її важливості (Pfeifer та Plankl проти Австрії, § 37). Крім того, вона не повинна суперечити жодному важливому інтересу суспільства (Ермі проти Італії [ВП], § 73; Сейдович проти Італії [ВП], § 86; Дворскі проти Хорватії [ВП], § 100). «Право на судовий розгляд» не є абсолютним ані у кримінальному, ані у цивільному процесі. Воно має встановлені обмеження (Девеєр проти Бельгії, § 49; Карт проти Туреччини [ВП], § 67).
Ураховуючи обставини даної кримінальної справи, позицію обвинуваченого та участь у кримінальному провадженні його захисника, суд приходить до висновку, що у цій справі дотримані необхідні та достатні гарантії справедливого судового розгляду і відмова обвинуваченого від дослідження доказів у повному обсязі не суперечить завданням кримінального провадження та жодним важливим інтересам суспільства.
Зважаючи на наведене, визнання обвинуваченим своєї вини, неоспорення ним фактичних обставин справи, суд зі згоди всіх присутніх учасників судового розгляду вирішив не досліджувати всі докази щодо обставин скоєння обвинуваченим вказаного вище кримінального правопорушення та розглянув справу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особистість. Наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, учасникам судового провадження роз'яснено.
Призначення покарання
Дані про особу обвинуваченого
Обвинувачений офіційно не працевлаштований, не одружений, дітей не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше неодноразово судимий.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання
У судовому засіданні обвинувачений неодноразово висловлював жаль з приводу вчинення ним кримінального правопорушення та зазначав на своєму щирому розкаянні.
Ураховуючи наведене, обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, суд у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України визнає його щире каяття.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Застосовне законодавство та релевантна судова практика
Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Верховним Судом неодноразово зазначалось, що заходи примусу повинні ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства (постанови від 31.01.2023 у справі № 759/6139/22, від 27.10.2022 у справі № 546/526/18, від 30.11.2022 у справі № 379/1657/18).
Мотиви призначення покарання
При призначенні обвинуваченому покарання суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, наявність однієї обставини, що пом'якшує покарання, та призначає покарання у межах санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.
Відповідно до вироку Ленінського районного суду міста Харкова від 31.03.2025, який набрав законної сили, ОСОБА_4 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Франківського районного суду міста Львова від 22.06.2022 та остаточно визначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців. Зараховано у строк відбуття покарання ОСОБА_4 його попереднє ув'язнення - перебування під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» з 19.02.2025 до 30.03.2025 включно.
Кримінальне правопорушення, за вчинення якого обвинувачений засуджується згідно з даним вироком, вчинене до ухвалення вироку Ленінського районного суду міста Харкова від 31.03.2025.
За таких обставин остаточне покарання ОСОБА_4 суд визначає на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом під час ухвалення вироку
Щодо цивільного позову
Потерпілим ОСОБА_6 пред'явлений цивільний позов, згідно з яким він просить стягнути з обвинуваченого на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 38526,93 грн.
Обвинувачений цивільний позов визнав у повному обсязі.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 02.09.2020 по справі № 0306/7567/12, коли нормами кримінально-процесуального закону відповідну ситуацію прямо не передбачено, є необхідним та можливим застосування аналогії права. Зазначена можливість встановлена частиною 6 статті 9 КПК, згідно з якою коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються встановлені частиною першою статті 7 КПК загальні засади кримінального провадження. Однією з таких засад є законність, що включає обов'язок суду, як і інших органів державної влади, неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу та інших актів законодавства.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За таких обставин, враховуючи, що визнання обвинуваченим цивільного позову не суперечить закону та засадам диспозитивності кримінального судочинства, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає за можливе прийняти визнання обвинуваченим цивільного позову та задовольнити вказаний позов у повному обсязі.
Щодо інших питань
Запобіжний захід щодо обвинуваченого в даному кримінальному провадженні не обирався.
Питання про процесуальні витрати в розмірі 2544,48 грн., пов'язані з проведенням експертизи, суд вирішує у відповідності до ст. 124 КПК України.
Питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується у відповідності до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 128-129, 369-371, 373-377 КПК України
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 9 (дев'ять) місяців.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців, призначеного згідно з вироком Ленінського районного суду міста Харкова від 31.03.2025, більш суворим покаранням у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 9 місяців, призначеним згідно з даним вироком, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 9 (дев'ять) місяців.
В строк покарання, остаточно призначеного ОСОБА_4 згідно з даним вироком, зарахувати покарання, відбуте згідно з вироком Ленінського районного суду міста Харкова від 31.03.2025, починаючи з 19.02.2025.
Цивільний позов ОСОБА_6 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 38526,93 грн. (тридцять вісім тисяч п'ятсот двадцять шість гривень дев'яносто три копійки).
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення експертизи в розмірі 2544,48 грн. (дві тисячі п'ятсот сорок чотири гривні сорок вісім копійок).
Речовий доказ, а саме диск з відеозаписом з приміщення магазину «Агромол» - зберігати в матеріалах досудового розслідування.
Документи, приєднані до матеріалів кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання його копії. Для ОСОБА_4 строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1