16 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/4058/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Рогач Л. І.,
перевіривши матеріали касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2025 та
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2025
у справі за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова
до: 1) Харківської обласної ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Театральні Зустрічі", 3) ОСОБА_1
про визнання незаконним та скасування додатку до рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним договору іпотеки та витребування нерухомого майна,
Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до суду з позовом до Харківської обласної ради (далі - Відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Театральні Зустрічі" (далі - Відповідач 2) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач 3) з вимогами про скасування в частині рішення органу місцевого самоврядування, визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання договору іпотеки недійсним, витребування майна у комунальну власність.
Господарський суд Харківської області рішенням від 18.03.2025 відмовив у задоволенні позову.
Східний апеляційний господарський суд постановою від 04.06.2025 змінив мотивувальну частину рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2025, виклавши її в редакції мотивувальної частини цієї постанови; скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні недійсним договору іпотеки і закрив провадження у цій частині; в іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2025 залишив без змін.
Заступник керівника Харківської обласної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.
Верховний Суд ухвалою від 02.07.2024 відклав розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Прокурора у цій справі, повернення касаційної скарги або залишення касаційної скарги без руху до надходження матеріалів справи до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
До Верховного Суду 09.07.2025 надійшли матеріали справи № 922/4058/24.
Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Щодо виключних випадків, які є підставою для подання касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно із частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
У касаційній скарзі Прокурор зазначив про те, що касаційна скарга подається з підстав неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Водночас скаржник також зазначив про те, що згідно з пунктами 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, застосував статтю 261 ЦПК України (Цивільного процесуального кодексу України) без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постановах Верховного Суду, а саме: у постанові від 03.10.2023 у справі № 927/640/19 щодо того, що до об'єктів державної і комунальної власності, які підлягають приватизації, належать усі об'єкти права державної та комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена законами України; у постанові від 03.09.2024 у справі № 907/358/20 щодо того, що діяльність органів державної та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання , яке побудоване на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом".
Верховний Суд зазначає, що стаття 261 ЦПК України регулює питання набрання ухвалою суду законної сили, а в зазначених постановах Верховного Суду не викладалися висновки щодо застосування саме цієї норми права до спірних правовідносин.
Крім цього, Прокурор звертає увагу на висновки щодо розмежування підсудності, викладені у постанові Верховного Суду України від 07.07.2015 у справі № 21-847а15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 125/703/160-ц; щодо питання правил об'єднання основних/похідних позовних вимог та належне визначення суб'єктного складу учасників провадження у постанові Верховного Суду від 21.12.2019 у справі № 922/2485/19; щодо того, що об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин у постановах Верховного Суду від 22.04.2019 у справі № 914/2191/18, від 23.10.2019 у справі № 902/434/19, від 31.10.2019 у справі № 922/1359/19.
При касаційному оскарженні судових рішень у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах.
Водночас колегія суддів зауважує, що скаржник викладає фактичні обставини та не зазначає про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судами порушення норм процесуального права, не обґрунтовує подібність правовідносин та не зазначає в чому полягає невідповідність оскаржуваних судових рішень висновкам, які викладені у зазначених у касаційній скарзі постановах.
Водночас, на переконання Верховного Суду, посилаючись у касаційній скарзі на пункт 4 частини другої статті 287 та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, скаржник не зазначає, які саме зібрані у справі докази не дослідили суди першої та апеляційної інстанцій.
Щодо вимог касаційної скарги
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено вимоги особи, яка подає скаргу. При цьому вимоги особи, яка подає скаргу, мають кореспондуватися з повноваженнями суду касаційної інстанції, передбаченими статтею 308 ГПК України.
Так, за змістом частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1- 6 частини першої цієї статті.
Аналіз положень статті 308 ГПК України дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень відповідно до вказаної статті.
У тексті касаційної скарги, зокрема на сторінці 22, Прокурор зазначає «прокурором вірно обрано спосіб захисту порушеного права та звернуто позов в частині оскарження договору іпотеки саме за правилами господарської юрисдикції» та вказує, що «наявні всі підстави для скасування постанови Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2025, та направлення справи на підставі частини третьої статті 310 ГПК України до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті».
Водночас у прохальній частині касаційної скарги скаржник просить Верховний Суд скасувати оскаржувані рішення в частині позовної вимоги про визнання недійсним договору іпотеки, укладеного між Відповідачем 2 та Відповідачем 3, та позовної вимоги про витребування у Відповідача 2 спірного майна, а справу направити у цій частині для нового розгляду до суду першої інстанції, а в іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Отже, зміст та вимоги касаційної скарги Прокурора є суперечливими.
Верховний Суд зазначає, що з огляду на принцип диспозитивності виключно скаржником визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, і Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.
Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на особу, яка подає касаційну скаргу.
Верховний Суд зазначає, що скаржник не виконав вимог частини другої статті 287 та частини другої статті 290 ГПК України, і за таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху.
Згідно із частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, для усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно зазначити, яку саме норму права (пункт, частину, статтю) суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не застосував або застосував неправильно і не врахував висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, зазначити, які саме зібрані у справі докази не дослідили суди першої та апеляційної інстанцій та уточнити вимоги касаційної скарги з урахуванням викладеного в цій ухвалі.
З огляду на те, що касаційна скарга підлягає залишенню без руху до усунення її недоліків, клопотання Прокурора про поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд буде розглядати після усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 у справі № 922/4058/24 залишити без руху.
2. Встановити строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги з доданими документами направити іншому учаснику справи з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України та надати до Верховного Суду докази про таке направлення.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі № 922/4058/24 вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Л. Рогач