15 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/3203/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Могил С.К.
перевіривши матеріали касаційної скарги Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2025
у справі № 904/3203/20
за позовом Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в особі Новомосковської міської ради,
до: Державного реєстратора Комунального підприємства "Центр реєстрації та надання послуг" Нивотрудівської сільської ради Ковальова Сергія Вадимовича; 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Віланта 2018",
про скасування державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю та зобов'язання відповідача-2 повернути земельну ділянку,-
На адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Одеса) на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2025 у справі № 904/3203/20, подана до Суду 07.07.2025.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 07.07.2025 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволені скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Віланта 2018" на бездіяльність Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (п. 25 ч. 1 ст. 255 ГПК України).
З урахуванням викладеного, оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийняту за результатами розгляд скарги на дії відділу державної виконавчої служби належить до переліку судових рішень, на які учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки), мають право подати касаційну скаргу після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст.287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Отже, у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Приписами ч. 3 ст. 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Верховний Суд звертає увагу, що ч. 2 ст. 287 ГПК України визначає і розмежовує підстави оскарження судових рішень передбачених п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України та підстави оскарження судових рішень визначених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 287 ГПК України.
Відтак, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 287 ГПК України має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний абзац ч. 2 ст. 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену ч. 2 ст. 287 ГПК України.
З урахуванням змін до ГПК України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми, змісту касаційної скарги та строку її подання.
Водночас скаржник не відзначає, які саме норми матеріального чи процесуального права порушені апеляційним судом при ухвалені оскаржуваної постанови, та не визначає підставу подання касаційної скарги, передбачену відповідним абзацом ч. 2 ст. 287 ГПК України (оскільки оскаржується судове рішення, передбачене п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України).
При поданні касаційної скарги на судове рішення, скаржнику необхідно посилатись на підставу подання касаційної скарги, визначену відповідним абзацом ч. 2 ст. 287 ГПК України, при цьому касаційна скарга має містити належне обґрунтування того, у чому саме полягало невірне застосування норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права апеляційним судом під час прийняття оскаржуваної ухвали.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у ст. 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу.
За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог ст. 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого визначення підстав, на яких подається касаційна скарга з належним обґрунтуванням, у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваної постанови.
Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду касаційну скаргу в новій редакції із зазначенням підстави касаційного оскарження судового рішення, визначеної у ч. 2 ст. 287 ГПК України (з визначенням відповідного абзацу), з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, з огляду на предмет касаційного оскарження.
Суд звертає увагу, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.
Таким чином, касаційна скарга Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно подати касаційну скаргу в новій редакції із зазначенням підстави касаційного оскарження судового рішення, визначеної у ч. 2 ст. 287 ГПК України (з визначенням відповідного абзацу), з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, з огляду на предмет касаційного оскарження.
Щодо клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, то воно буде розглянуто у разі усунення зазначених вище недоліків.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 174, 234, 287-292 ГПК України, Суд,-
1. Касаційну скаргу відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Одеса) на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2025 у справі № 904/3203/20 залишити без руху.
2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Могил С.К.