вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" червня 2025 р. Справа № 910/11588/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Кропивної Л.В.
Кравчука Г.А.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 26.06.2025
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд"
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024
повний текст рішення складено 13.12.2024
у справі № 910/11588/24 (суддя Паламар П.І.)
за позовом Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд"
про стягнення безпідставно збережених коштів, ціна позову 2 181 200,82 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Київська міська рада (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" (відповідача) про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 2 181 200,82 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач використовував земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003, площею 5,0747 за адресою: вул. Амосова Миколи, 9 у Солом'янському районі м. Києва без правовстановлюючих документів на неї, у зв'язку із чим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 181 200,82 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.05.2022 по 31.12.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11588/24, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі № 910/11588/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" на користь Київської міської ради 2 181 200,82 грн. безпідставно збережених коштів та 26 174,41 грн. судового збору.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003, площею 5,0747 за адресою: вул. Амосова Миколи, 9 у Солом'янському районі м. Києва, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, а тому відповідач зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі № 910/11588/24, 31.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі № 910/11588/24 скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити повністю.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що є підставою для його скасування. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що (1) відповідач після набуття права власності на нерухоме майно здійснив всі передбачені законодавством дії для оформлення права користування земельною ділянкою, на якій це майно розташоване; (2) у відповідача відсутні правові підстави сплати орендної плати за користування земельною ділянкою площею 5,0747 га з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003 по вулиці Миколи Амосова, 9 у місті Києві з 05.11.2021 до укладення договору оренди земельної ділянки; (3) позивачем у позові не було обґрунтовано, на якій підставі розраховано розмір заявлених ним вимог, як і не доведено бездіяльність відповідача в оформленні договору оренди земельної ділянки.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.01.2025 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" у справі № 910/11588/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Кропивна Л.В., Ходаківська І.П.
13.01.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/11588/24.
06.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/11588/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/11588/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 та призначено справу до розгляду на 27.03.2025.
10.03.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Київської міської прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що відповідач як власник об'єкта нерухомого майна користувався спірною земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розміщено, за відсутності оформленого згідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою та не сплачував орендну плату.
27.03.2025 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді Сибіги О.М. з 27.03.2025 на лікарняному.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 розгляд справи призначено на 24.04.2025.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 № 09.1-08/1048/25 у зв'язку з перебуванням судді Ходаківської І.П., яка входить до складу колегії суддів і не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), з 24.04.2025 у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/11588/24.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2025 для розгляду справи № 910/11588/24 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Кравчук Г.А., Кропивна Л.В.
23.04.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження справу № 910/11588/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 та призначено справу до розгляду на 24.04.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 розгляд справи відкладено на 22.05.2025.
22.05.2025 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді Сибіги О.М. з 21.05.2025 на лікарняному.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 розгляд справи призначено на 26.06.2025.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 386517086 від 11.07.2024 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" є власником нерухомого майна - єдиного майнового комплексу загальною площею 13 341,5 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Амосова Миколи, 9.
Державну реєстрацію права власності на нерухоме майно проведено на підставі договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу від 23.04.2021.
Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003, площею 5,0747 за адресою: вул. Амосова Миколи, 9 у Солом'янському районі м. Києва.
Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003 внесено до Державного земельного кадастру 04.11.2021.
З Витягу з Державного земельного кадастру від 24.10.2022 № НВ-0001139672022 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003 належить до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове призначення - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та спору підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
Відповідно до інформації Головного управління ДПС у місті Києві, викладеної у листі від 18.07.2024 № 21519/5/26-15-04-02-05, Товариством з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" податкові декларації по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) до ДПС не подавалися та плата за землю за період 2022 - 2024 роки не сплачувалася.
Позивач зазначає, що договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003 Товариством з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" не укладено, у період з 01.05.2022 по 31.12.2022 товариство безоплатно використовувало земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003, площею 5,0747 без правовстановлюючих документів на неї, що призвело до недоотримання коштів за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003, площею 5,0747 за адресою: вул. Амосова Миколи, 9 у Солом'янському районі м. Києва.
Відповідно до Витягу № НВ-9925602292023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 07.08.2023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003 становить 124 565 856,42 грн.
За розрахунком позивача сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з період з 01.05.2022 по 31.12.2022 становить 2 181 200,82 грн.
Наведене стало підставою для звернення Київської міської ради до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" 2 181 200,82 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування цією земельною ділянкою відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За умовами частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частиною першою статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
При цьому законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.
Водночас згідно зі статтями 122 - 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату - платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України "Про оренду землі".
Водночас Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20
Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 та № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 та у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 Верховний Суд зазначив, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно, насамперед, з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.
Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" є власником нерухомого майна - єдиного майнового комплексу загальною площею 13 341,5 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Амосова Миколи, 9, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 386517086 від 11.07.2024.
Державну реєстрацію права власності на нерухоме майно проведено на підставі договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу від 23.04.2021.
Як вбачається з матеріалів справи, належне відповідачу на праві власності нерухоме майно розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003, площею 5,0747 за адресою: вул. Амосова Миколи, 9 у Солом'янському районі м. Києва.
04.11.2021 до Державного земельного кадастру внесено відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003.
Цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003 - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та спору підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
Відповідно до інформації Головного управління ДПС у місті Києві, викладеної у листі від 18.07.2024 № 21519/5/26-15-04-02-05, Товариством з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" податкові декларації по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) до ДПС не подавалися та плата за землю за період 2022 - 2024 роки не сплачувалася.
Позивач стверджує, що відповідач як власник нерухомого майна (єдиного майнового комплексу) у період з 01.05.2022 по 31.12.2022 користувався земельної ділянкою, на якій це майно розташоване, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування нею, відтак Товариство з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов'язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Як зазначалося судом, відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003, площею 5,0747 за адресою: вул. Амосова Миколи, 9 у Солом'янському районі м. Києва 04.11.2021 внесено до Державного земельного кадастру.
Отже, вказані земельні ділянки є сформованими у розумінні положень Земельного кодексу України.
Відповідно до п. 284.1 статті 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.
Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.
Відповідно до пунктів 289.1. статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1. пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України.
При цьому статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов'язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).
Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Згідно з положеннями частини третьої статті 23 цього Закону (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Таким чином, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель», є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.
При цьому, власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об'єкта цивільних прав.
У постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року в справі № 320/5877/17 (пункт 71).
Правова позиція, що належним доказом розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути витяг, довідка або технічна документація з нормативної грошової оцінки, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.
Обґрунтованість розрахунку заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів підтверджується наявним у матеріалах справи Витягом № НВ-9925602292023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 07.08.2023, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003 становить 124 565 856,42 грн.
Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003, площею 5,0747 за адресою: вул. Амосова Миколи, 9 у Солом'янському районі м. Києва без правовстановлюючих документів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають безпідставно збережені кошти у розмірі 2 181 200,82 грн.
Таким чином, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог в частині стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 6 412 412,77 грн., суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
З огляду на що, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 6 412 412,77 грн. є законним та обґрунтованим.
Водночас, при розгляді даної справи колегія суддів враховує викладені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 у справі № 910/15855/23, якою залишено без змін рішення Господарського суду м. Києва від 16.01.2024 висновки про те, що Департамент земельних ресурсів виконавчого округу Київської міської ради (КМДА) неодноразово (протягом листопада 2021 - червня 2023) отримував заяви дозвільного характеру Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" з доданим до них проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки стосовно видачі рішення Київської міської ради про надання земельної ділянки в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 9 у Солом'янському районі (кадастровий номер 8000000000:72:213:003), проте, за результатами розгляду заяв Департамент земельних ресурсів виконавчого округу Київської міської ради (КМДА) повертав надані матеріали на доопрацювання і станом на 28.06.2023 зауваження не були усунуті.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на викладене, колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про те, що після набуття права власності на єдиний майновий комплекс, загальною площею 13 341,5 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, .9, він здійснив всі передбачені законодавством дії для оформлення права користування спірною земельною ділянкою.
Принагідно слід зазначити, що неналежне виконання своїх обов'язків зі сторони органу місцевого самоврядування не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку сплачувати за користування сформованої земельною ділянкою (постанови Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/931/18 та від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19).
Крім того, колегія суддів констатує, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами, що саме дії/бездіяльність позивача призвели до зволікання від ухвалення відповідного рішення.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів за період з 01.05.2022 по 31.12.2022 у розмірі 2 181 200,82 грн. є законним та обґрунтованим.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права при прийнятті судом першої інстанції оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, а тому суд залишає скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі № 910/11588/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі № 910/11588/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Матеріали справи № 910/11588/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з перебуванням суддів Сибіги О.М. та Кропивної Л.В. у відпустці, повний текст постанови складено та підписано 14.07.2025.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді Л.В. Кропивна
Г.А. Кравчук