8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" липня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1556/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 90069,33 грн.
без виклику учасників справи
На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до відповідача - ОСОБА_1 про стягнення 90069,33 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту (тіло) у розмірі 83331,12 грн., включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 13332,96 грн. та строкову заборгованість за сумою кредиту у розмірі 69998,16 грн., прострочена заборгованість за комісією у розмірі 6738,21 грн., а також судові витрати.
Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором "Кредит "всеБІЗНЕС" №710808916448 від 21.12.2023 в частині повернення кредитних коштів та сплати комісії.
Відповідно до частини 6, 8 статті 176 ГПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру
Враховуючи, що відповідачем у позовній заяві вказано фізичну особу, що не є підприємцем, суд керуючись частинами 6, 8 статті 176 ГПК України звернувся з запитом до Єдиного державного демографічного реєстру з метою отримання інформації про офіційне місце реєстрації ОСОБА_1 та отримав відповідь №1362539 від 08.05.2025, яку долучено судом до матеріалів справи.
Разом з тим, суд звернувся до ГУ ДМС України у Харківській області із запитом щодо надання інформації про офіційне місце реєстрації (проживання) фізичної особи ОСОБА_1 .
12.05.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано лист ГУ ДМС України у Харківській області щодо надання інформації про реєстрацію місця проживання (перебування) ОСОБА_1 (вх. №11439), який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.05.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Беручи до уваги те, що поданий позов за своїми ознаками є малозначним в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи, розгляд справи вирішено здійснювати в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України від учасників справи на адресу суду не надходило.
Суд зазначає, що 18.10.2023 введено в дію зміни, що внесені в Господарський процесуальний кодекс України Законом України №3200-IX від 29.06.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документам", який набрав чинності 21.07.2023.
Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України усі юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Отже, процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про розгляд справи - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет" (правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21).
З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи, копію ухвали Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 16.05.2025 надіслано засобами поштового зв'язку на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями ГУ ДМС України у Харківській області про офіційне місце реєстрації (проживання) ОСОБА_1 в порядку частини 6, 8 статті 176 ГПК України та яку було вручено відповідачу, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено судом до матеріалів справи.
Отже, матеріали справи свідчать, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Відтак, враховуючи положення статті 248 ГПК України щодо строку розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи та вирішення господарського спору по суті.
З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
21.12.2023 між Акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" (далі - позивач, банк, кредитор) та фізичною особою-підприємцем Тарасенко Яною Володимирівною (далі - відповідач, позичальник) було укладено кредитний договір "Кредит "всеБізнес" №710808916448 (далі - договір) за допомогою системи "Інтернет Банкінг" в електронному вигляді та підписання електронним цифровим підписом згідно протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
Відповідно до умов договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені договором та типовими умовами.
Згідно з пунктом 1.1.8 договору, термін "Типові умови" використовується в цьому договорі в наступному значенні: Типові умови кредитування в рамках Кредитного договору "Кредит "всеБізнес", укладеного в системі Інтернет-банкінг Пумб Digital Business Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", що розміщуються на інтернет-сайті банка (електронна адреса: https:// www.pumb.ua/) та є невід'ємною частиною договору). Всі інші терміни, що використовуються в цьому договорі, мають значення, наведені у типових умовах. Кредитний договір складається з договору та типових умов. З моменту укладення договору типові умови стають його невід'ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до типових умов, повідомляючи про це позичальника як передбачено типовими умовами. Підписанням договору позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з договором та типовими умовами, умови договору та типових умов позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи договір, позичальник приймає на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених типовими умовами стосовно позичальника, рівно як і банк бере на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених типовими умовами стосовно банку (п. 5.1. договору).
Умови кредитування: сума кредиту складає 120000,00 гривень, строк кредитування - до 21.12.2026 р. включно, комісійна винагорода за надання Кредиту - 1.0 % від суми кредиту та сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до п. 6.3.1. Типових умов; комісійна винагорода за обслуговування кредиту - 1.9 % від суми кредиту за кожен місяць користування кредитом, цільове використання кредиту - на придбання основних засобів та/або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника.
Згідно з погодженими умовами пункту 1.4. договору позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в наведеному в договорі графіку платежів. Згідно вказаного графіка позичальник має, починаючи з 21.01.2024 р., щомісячно не пізніше 21 числа місяця до 21.11.2026 р. сплачувати суму у розмірі 5613,33 грн., а 21.12.2026 р. - 5613,45 грн. з яких на погашення основної суми (тіла) кредиту по 3333,33 грн., а 21.12.2026 р. - 3333,45 грн. та на погашення комісії по 2280,00 грн. щомісячно. Загальна сума, яка має бути сплачена позичальником на погашення кредиту складає 202080,00 грн., з яких 120000,00 грн. на погашення основної суми (тіла) кредиту та 82080,00 грн. на погашення комісії.
Згідно з пунктом 5.1. Типових умов позичальник зобов'язаний повернути кредит в розмірах і строки, зазначені в договорі.
Відповідно до пункту 3.5. типових умов, надання кредиту відбувається шляхом перерахування кредитних коштів із позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, зазначений в п. 1.1.5. договору.
Матеріали справи свідчать, що надання кредиту підтверджується платіжною інструкцією NTR.74650560.117573.29514 вiд 21.12.2023 р. на суму 118800,00 грн. з призначенням платежу: "Зарахування на поточний рахунок кредитних коштів за договором №710808916448 від 21/12/2023 за позикою фізична особа-підприємець Тарасенко Яна Володимирівна".
Також, згідно платіжної інструкції NTR.74650560.117572.29514 вiд 21.12.2023 на суму 1200,00 грн. позивачем було надано відповідачу кредитні кошти на сплату комісії за надання кредиту з призначенням платежу: "Оплата комісії за рахунок кредитних коштів за договором №710808916448 від 21/12/2023 за позикою фізична особа-підприємець Тарасенко Яна Володимирівна". Окрім того, факт отримання та користування відповідачем кредитом також підтверджується випискою з рахунку НОМЕР_1 в період з 21.12.2023 по 09.04.2025.
Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено про належне виконання взятих на себе договірних зобов'язань перед відповідачем за кредитним договором "Кредит "всеБізнес" №710808916448 від 21.12.2023 та надано відповідачу кредитні кошти та кошти на оплату комісії за рахунок кредитних коштів. Відповідно до умов договору за користування кредитом та його обслуговування станом на 09.04.2025 р. нарахована комісія у сумі 6738.21 грн. Також на цю дату прострочена заборгованість за тілом кредиту складає 13332.96 грн.
Разом з тим, позивач у позовній заяві стверджує про порушення відповідачем умов договору в частині повернення кредитних коштів та сплати комісії, що стало підставою для прийняття рішення вимагати дострокового повернення окрім простроченої заборгованості, також і залишку по тілу кредиту.
З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору позивачем було оформлено та скеровано на адресу відповідача вимогу про погашення простроченої заборгованості №192 від 25.03.2025, в якій з викладенням правових та фактичних підстав звернення вимагав негайно погасити прострочену заборгованість згідно графіку погашення платежів, яка станом на дату звернення з позовом до суду, за твердженням позивача, залишається не сплаченою.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як зазначено в статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно з частиною 2 статті 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Слід зазначити, що за своєю правовою природою кредитний договір є окремим видом цивільно-правових договорів, який визначає взаємні зобов'язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з метою одержання останнім кредиту. Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит). Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди по всім істотним умовам договору.
Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Таким чином, укладаючи та підписуючи кредитний договір "Кредит "всеБізнес" №710808916448 від 21.12.2023 сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов'язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.
Беручи до уваги встановлену статтею 204 ЦК України та неспростовану в межах цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності означеного договору, суд вважає його належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін.
За приписами статті 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до пункту 3.5. типових умов, надання кредиту відбувається шляхом перерахування кредитних коштів із позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, зазначений в п. 1.1.5. договору в строки, зазначені в п. 2.2. договору (з урахуванням умов п. 2.3. договору).
Матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором та відповідно до умов пункту 3.5. типових умов згідно платіжної інструкції NTR.74650560.117573.29514 вiд 21.12.2023 р. на суму 118800,00 грн. перерахував на рахунок відповідача вказану суму кредитних коштів з призначенням платежу: "Зарахування на поточний рахунок кредитних коштів за договором №710808916448 від 21/12/2023 за позикою фізична особа-підприємець Тарасенко Яна Володимирівна".
Також, згідно платіжної інструкції NTR.74650560.117572.29514 вiд 21.12.2023 на суму 1200,00 грн. позивачем було надано відповідачу кредитні кошти на сплату комісії за надання кредиту з призначенням платежу: "Оплата комісії за рахунок кредитних коштів за договором №710808916448 від 21/12/2023 за позикою фізична особа-підприємець Тарасенко Яна Володимирівна". Окрім того, факт отримання та користування відповідачем кредитом також підтверджується випискою з рахунку НОМЕР_1 з 21.12.2023 по 09.04.2025.
За приписами частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно частини 2, 3 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Кодексу. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до частини 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, згідно з частиною 2 якої боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями статті 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Із змісту наведеної норми права слідує, що однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. При цьому коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов'язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли сторона порушила умови договору, зобов'язання вважається не виконаним, що є порушенням умов договору.
Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов'язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Нормами частини 1 статті 202 ГК України визначено, що господарське зобов'язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.
Згідно пункту 5.1. типових умов позичальник зобов'язаний повернути кредит в розмірах і строки, зазначені в договорі.
Згідно пункту 1.4. договору позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в наведеному графіку платежів.
Умовами пункту 1.5. договору передбачено, що повернення кредиту, сплата плати за кредит та інших боргових зобов'язань здійснюється позичальником шляхом безготівкових перерахувань грошових коштів на користь банку на рахунок для погашення боргових зобов'язань.
В контексті встановлених обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів, суд враховує правову позицію Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №910/10254/18 про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Також суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.
Натомість матеріали справи свідчать, що відповідачем порушено зобов'язання за кредитним договором "Кредит "всеБізнес" №710808916448 від 21.12.2023 в частині дотримання узгодженого умовами пункту 1.4. договору графіку платежів та здійснено лише часткову оплату, що призвело до виникнення заборгованості за сумою кредиту (тіло) у розмірі 83331,12 грн., включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 13332,96 грн. та строкову заборгованість за сумою кредиту у розмірі 69998,16 грн., а також прострочену заборгованість за комісією у розмірі 6738,21 грн.
Відповідно до статті 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи вище вказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем за наданим кредитом, а також доказів, які б свідчили про здійснення погоджених згідно графіку платежів, перевіривши обґрунтованість та правомірність здійсненого розрахунку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за сумою кредиту (тіло) у розмірі 83331,12 грн., включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 13332,96 грн. та строкову заборгованість за сумою кредиту у розмірі 69998,16 грн., а також прострочену заборгованість за комісією у розмірі 6738,21 грн. є правомірними, обґрунтованими, не спростованими відповідачем, а тому підлягають задоволенню.
Відтак, оскільки відповідач не здійснив належний розрахунок з позивачем, що суперечить вимогам законодавства та погодженим умовам договору, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено права та законні інтереси позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Разом з тим, статтею 42 Конституції України передбачено, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, що також передбачено у статті 50 ЦК України. При цьому, частиною 2 статті 50 ЦК України унормовано, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.
Відповідно до статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Відповідно до частини 1 статті 58 ЦК України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Згідно з частиною 1 статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Згідно з інформацією, що викладена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що державну реєстрацію відповідача як фізичної особи-підприємця проведено 26.06.2023. Номер запису 2010350000000337913. Разом з тим, державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності відповідача як фізичної особи-підприємця проведено 24.03.2025. Підстава: власне рішенням, про що свідчить номер запису: 2010350060001337913.
За приписами частини 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, що узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.
Суд зазначає, що позовні вимоги стосуються спору, що виник у зв'язку із здійсненням господарської діяльності відповідача як фізичної особи-підприємця, яким на дату подання позовної заяви припинено підприємницьку діяльність.
Враховуючи вище вказане, станом на час звернення з позовом до суду відповідач втратив статус фізичної особи-підприємця, однак в силу наведених законодавчих положень та усталеної судової практики договірні зобов'язання перед позивачем не припинилися та залишаються за відповідачем як за фізичною особою.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Натомість всупереч вимог наведених статей 13, 74 ГПК України жодних доказів на спростування правомірності та обґрунтованості позовних вимог та необхідності сплати обґрунтованої та заявленої до стягнення заборгованості, матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, а тому враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Тарасенко Яни Володимирівни ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за сумою кредиту (тіло) у розмірі 83331,12 грн., включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 13332,96 грн. та строкову заборгованість за сумою кредиту у розмірі 69998,16 грн., прострочену заборгованість за комісією у розмірі 6738,21 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку та строки, що передбачено ст. 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено "16" липня 2025 р.
Суддя Г.І. Сальнікова