14 липня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/277/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
за участі секретаря судового засідання Романюка Д.О.
розглянув справу
за позовом - Приватного підприємства "Вестхім" (76018, Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, село Микитинці, вулиця Юності, будинок 62А)
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Віасан" (46008, місто Тернопіль, вулиця Медова, 12)
про стягнення грошових коштів в сумі 51370,61 грн.
За участі від:
позивача - Хоптій М. В.
відповідача - Бачинська Н.О.
Зміст позовних вимог, позиція позивача.
Приватне підприємство "Вестхім" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Віасан" про стягнення грошових коштів в сумі 1186370,61 грн, а саме: 1135000 грн основного боргу; 11194,52 грн - 3% річних; 40176,09 грн - інфляційних нарахувань.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що між ПП "Вестхім" та ТОВ "Медичний центр "Віасан" був укладений договір № 1 від 28.01.2025, за умовами якого ПП "Вестхім" надано ТОВ "Медичний центр "Віасан" грошові кошти в сумі 1135000 грн в якості поворотної фінансової допомоги, строк повернення якої настав.
Відповідно до поданої через систему "Електронний суд" заяви б/н від 03.06.2025 (вх. №4055 від 04.06.2025) позивач просив суд стягнути з відповідача 11194,52 грн - 3% річних, 40176,09 грн - інфляційних нарахувань, у зв'язку із зменшенням позовних вимог.
Позиція відповідача.
Відповідач у відзиві б/н від 29.05.2025 (вх. №3947 від 29.05.2025) на позовну заяву повністю заперечив проти позову.
Щодо цього ним зазначено про повну оплату суми основного боргу, а також стверджено про безпідставність нарахування та заявлення до стягнення 3% річних та інфляційних з урахуванням змісту п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою суду від 06.05.2025 позовну заяву Приватного підприємства «Вестхім» було залишено без руху, на підставі ст.174 ГПК України, у зв'язку з недотриманням заявником вимог ст. ст. 162, 164 ГПК України при її подачі до суду.
09.05.2025 від позивача надійшла заява б/н від 08.05.2025 (вх. №3404), за результатом розгляду якої ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/277/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.06.2025.
Ухвалою суду від 12.05.2025: частково задоволено заяву Приватного підприємства "Вестхім" б/н від 08.05.2025 (вх. №3405 від 09.05.2025) про забезпечення позову; накладено арешт в межах ціни позову 1186370 грн 61 коп. до вирішення справи по суті на грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Віасан"; в решті заяви про забезпечення позову відмовлено.
15.05.2025 судом постановлено ухвалу, якою скасовано заходи забезпечення позову, вжиті п. 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Тернопільської області від 12.05.2025 у справі № 921/277/25 шляхом накладення арешту в межах ціни позову 1186370 грн 61 коп. до вирішення справи по суті на грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Віасан".
За наслідками проведення підготовчого засідання 05.06.2025 судом постановлено ухвалу, якою: прийнято до розгляду: відзив відповідача на позовну заяву б/н від 29.05.2025 (вх. № 3947 від 29.05.2025) з додатками; заяву позивача б/н від 03.06.2025 (вх. № 4055 від 04.06.2025) в частині (уточнення) зменшення позовних вимог та подальший розгляд постановлено здійснювати з їх урахуванням; підготовче засідання відкладено на 30.06.2025.
Надалі, ухвалою суду від 30.06.2025: залишено без розгляду: відповідь позивача на відзив від 28.06.2025 (вх. 4726 від 30.06.2025); заперечення відповідача від 30.06.2025 (вх. № 4733); закрито підготовче провадження у справі № 921/277/25 та призначено її до розгляду по суті на 14.07.2025.
В судовому засіданні 14.07.2025 представником позивача підтримано позовні вимоги з урахуванням їх зменшення.
Представником відповідача в судовому засіданні 14.07.2025 заперечено проти позову.
Ним звернено увагу, що позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних та інфляційні починаючи з моменту надання поворотної фінансової допомоги, а не починаючи з моменту прострочення виконання грошового зобов'язання.
Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи за наявними в справі матеріалами.
14.07.2025 суд ухвалив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Між Приватним підприємством "Вестхім" (надалі - позикодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Віасан" (надалі -позичальником) 28.01.2025 укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №1 (надалі - договір), відповідно до умов п. 1.1 якого позикодавець надає позичальнику грошові кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги у розмірі передбаченому в п.2.1 цього договору, а позичальник зобов'язується повернути надану поворотну фінансову допомогу в порядку та на умовах, передбачених даним договором.
У п. 2.1 договору зазначено, що поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України у розмірі 1135000 грн.
Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується (п. 2.2 договору).
У п. 2.3 договору сторонами обумовлено, що поворотна фінансова допомога надається позичальнику у повному розмірі на 3 (три) місяці.
Згідно з п. 2.4 договору перерахування грошових коштів здійснюється позикодавцем на поточний рахунок позичальника.
Поворотна фінансова допомога вважається наданою позикодавцем позичальнику з моменту перерахування коштів на розрахунковий рахунок, що підтверджує виписка з банку (п.2.5 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню на вимогу позикодавця, але не пізніше сплину останнього дня строку визначеного в п.2.3 цього договору.
Згідно з п. 3.4 договору повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок позикодавця в установі банку, або зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Поворотна фінансова допомога вважається повернутою з моменту перерахування коштів, що позичалися, на поточний рахунок позикодавця, або оформленням відповідних документів (актів) взаємозаліку (п. 3.5 договору).
Відповідно до п. 8.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами їх зобов'язань за договором.
На виконання умов договору позивачем перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 1135000 грн згідно з платіжною інструкцією №4823 від 29.01.2025.
Неналежне виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання щодо повернення грошових коштів в сумі 1135000 грн стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відновлення його порушених прав, шляхом стягнення 1135000 грн боргу, а також нарахованих за період з 29.01.2025 до 01.05.2025 3% річних в сумі 11194,52 грн та інфляційних в сумі 40176,09 грн.
Після звернення позивача з позовом до суду, відповідач 13.05.2025 перерахував на рахунок позивача грошові кошти в сумі 1135000 грн, на підтвердження чого останній надав до матеріалів справи копію платіжної інструкції №4348 від 13.05.2025, у призначенні платежу якої зазначено: «повернення поворотної фінансової допомоги згідно договору №1 від 28.01.2025».
Наслідком цього мало місце звернення позивача до суду із заявою від 03.06.2025 про зменшення позовних вимог, у якій він просив суд стягнути з відповідача 11194,52 грн - 3% річних та 40176,09 грн - інфляційних нарахувань.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
Статтями 15,16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Укладений між сторонами у справі договір за своєю правовою природою є договором позики.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).
Частиною 2 статті 1049 ЦК України передбачено, що позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до підпункту 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив перерахування відповідачу грошових коштів за договором на суму 1135000 грн.
За умовами п. 2.3 договору поворотна фінансова допомога надається позичальнику у повному розмірі на 3 місяці.
У встановлений п. 2.3 договору строк відповідач не повернув грошові кошти в сумі 1135000 грн, що мало наслідком звернення позивача у травні 2025 року з позовом до суду у даній справі.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Після звернення позивача з позовом до суду, відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти в сумі 1135000 грн згідно з платіжною інструкцією №4348 від 13.05.2025.
Судом встановлено, що відповідач здійснив повернення коштів в сумі 1135000 грн не у встановлений договором строк.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який досі триває.
Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);
3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.
Така правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №910/10901/23.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З аналізу положень п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, суд приходить до висновку про те, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги №1 від 28.01.2025 розповсюджується дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (постанова Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №910/8349/22).
Таким чином, передбачені ч.2 ст. 625 ЦК України три проценти річних та інфляційні втрати, нараховані за період з 29.01.2025 до 01.05.2025 не підлягають нарахуванню на суму 1135000 грн позики, надання якої було предметом договору №1 від 28.01.2025.
Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням наведеного, суд відмовляє Приватному підприємству «Вестхім» у задоволенні позовних вимог про стягнення 11194,52 грн - 3% річних та 40176,09 грн - інфляційних нарахувань з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Віасан", не надаючи при цьому оцінку обґрунтованості періоду їх нарахування.
Розподіл судових витрат.
В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України судовий збір в сумі 2422,40 грн покладається на позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12-13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -
1.В задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 16липня 2025 року.
Суддя І.П. Шумський