14.07.2025м. СумиСправа № 920/1474/23(334/623/25)
Господарський суд Сумської області у складі судді Соп'яненко О.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/1474/23 (334/632/25)
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Глухівський кар'єр кварцитів» (41462, Сумська область, Глухівський район, с. Баничі, вул. Заводська, буд.18А, код ЄДРПОУ 14015554)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: арбітражного керуючого Шаматріна Євгенія Миколайовича (вул. Привокзальна, 25, оф. 303, м. Суми, 40003)
про припинення трудових відносин,
Справа розглядається без виклику сторін
ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м.Запоріжжя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Глухівський кар'єр кварцитів» та просить припинити трудові відносини, зобов'язати відповідача видати наказ про звільнення ОСОБА_2 31.12.2024 року з посади начальника Юридичного відділу ТОВ “Глухівський кар'єр кварцитів» за власним бажанням у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю та умов трудового договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 27.01.2025 відкрито провадження у даній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; судове засідання призначено на 25.02.2025.
Ухвалою суду від 25.02.2025 було залучено арбітражного керуючого Шаматріна Євгенія Миколайовича до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 13.03.2025 передано справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Глухівський кар'єр кварцитів», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, арбітражний керуючий Шаматрін Євгеній Миколайович, про припинення трудових відносин на розгляд до Господарського суду Сумської області, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Глухівський кар'єр кварцитів».
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 18.04.2025 постановлено прийняти матеріали справи № 920/1474/23 (334/632/25); справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; розгляд справи № 334/632/25 здійснювати в межах справи № 920/1474/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Глухівський кар'єр кварцитів» в окремому позовному провадженні. Відповідачу встановлений строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог статей 165, 251 ГПК України - п'ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі. Третій особі надати письмові пояснення щодо позовних вимог.
28.04.2025 в.о. генерального директора ТОВ “Глухівський кар'єр кварцитів» Чупруном Є.В. подано до суду відзив на позовну заяву від 28.04.2025, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі; звільнити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з посади начальника юридичного відділу ТОВ «ГКК» за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 6 ст. 233, ст. 252 ГПК України розгляд справи з постановленням рішення (вступної та резолютивної частини) закінчений 14.07.2025.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 29.08.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Глухівський кар'єр кварцитів» (41462, Сумська область, Глухівський район, с. Баничі, вул. Заводська, буд.18А, код ЄДРПОУ 14015554); введено процедуру розпорядження майном строком 170 календарних днів.
Відповідно до ухвали суду від 11.09.2024, призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Глухівський кар'єр кварцитів» (41462, Сумська область, Глухівський район, с.Баничі, вул. Заводська, буд.18А, код ЄДРПОУ 14015554) арбітражного керуючого Шаматріна Євгенія Миколайовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №1788 від 05.12.2016; вул. Привокзальна, 25, оф. 303, м. Суми, 40003).
Відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Позивач у позовній заяві зазначає про те, що з 20 липня 2015 року та станом на 31.12.2024, він перебував у трудових правовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Глухівський кар'єр кварцитів» на посаді начальника юридичного відділу за сумісництвом.
Факт перебування у трудових правовідносинах з відповідачем підтверджується Довідкою від 25.09.2024 вих № 21, виданою ТОВ «ГКК», та Довідкою Форми ОК-7, виданою Пенсійним фондом України з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, від 23.01.2025.
26.12.2024 позивач звернувся до ТОВ «ГКК» із письмовою заявою про звільнення його 31.12.2024 з роботи за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з порушенням відповідачем умов укладеного з ним трудового договору та законодавства про працю, а саме ст. ст. 21, 115 КЗпП України, ст. 21 Закону України «Про оплату праці» щодо обов'язку роботодавця своєчасно виплачувати працівникові заробітну плату, відправивши вказану заяву поштою за адресою ТОВ «ГКК» з описом вкладення та рекомендованим повідомленням про вручення (трек-номер поштового відправлення 6900600077395).
За даними, що містяться на офіційному веб-сайті Укрпошти, відправлення за вказаними вище трек-номером було вручене адресату 31.12.2024.
17.01.2024 позивачем був отриманий лист ТОВ «ГКК» від 14.01.2024 №08-е, яким відповідач невмотивовано відмовив у звільненні з посади начальника Юридичного відділу ТОВ «ГКК» 31.12.2024 за власним бажанням на підставі ч 3 ст. 38 КЗпП України.
Також позивач вказує на те, що з липня 2023 року ТОВ «ГКК» припинило виплачувати заробітну плату. Заборгованість із заробітної плати кожного місяця зростала наростаючим підсумком, що підтверджується Довідкою від 25.09.2024 вих. № 21, виданою ТОВ «ГКК», і на даний час становить 419 224,30 грн.
У зв'язку із порушенням відповідачем прав позивача, останній просить припинити трудові відносини, зобов'язати відповідача видати наказ про звільнення ОСОБА_2 31.12.2024 року з посади начальника Юридичного відділу ТОВ “Глухівський кар'єр кварцитів» за власним бажанням у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю та умов трудового договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.
У запереченнях відповідач вказує на те, що позивачем приховано факт порушення трудової дисципліни, яке полягало у відсутності ОСОБА_1 на робочому місці з 01.11.2024 по 19.12.2024, про що складено наказ №3 від 14.01.2025 про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани на ОСОБА_1 , начальника юридичного відділу. Відповідно до вимог ст. 149 КЗпП України роботодавцем неодноразово надсилались листи за адресою проживання позивача з пропозицією надати пояснення з приводу відсутності на роботі за період з 01.11.2024 по 19.12.2024, що підтверджується листом №43с від 19.12.2024, та за період з 20.12.2024 по 13.01.2025, що підтверджується листом № 09-с від 14.01.2025.
У відповідь на лист №43с від 19.12.2024 ОСОБА_1 надав пояснення, що відповідно до наказу Генерального директора ТОВ «ГКК» від 20.07.2015 «Про режим роботи ОСОБА_1 » йому встановлено дистанційний режим роботи з місцезнаходженням робочого місця за адресою місця проживання позивача.
У свою чергу, відповідач зазначає про те, що в розпорядженні ТОВ «ГКК» відсутній зазначений наказ від 20.07.2015 «Про режим роботи ОСОБА_1 », також в книзі реєстрації наказів відсутня реєстрація вказаного вище наказу, дану інформацію листом №10-с від 14.01.2025 було направлено позивачу. Позивач не звертався до роботодавця ні усно ні письмово з проханням встановити йому дистанційну форму організації роботи. Крім того, позивачем не доведено, що умови його трудового договору передбачали виключно дистанційну роботу.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про зайнятість населення" кожен має право на вільний вибір місця, виду діяльності та роду занять, яке забезпечується державою шляхом створення правових, організаційних та економічних умов для такого вибору.
Частиною 4 ст. 22 КЗпП України визначено, що будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
Позивач ініціював припинення трудових відносин із роботодавцем (відповідачем) на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 31.12.2024 року, направивши на адресу відповідача відповідну письмову заяву від 26.12.2024 (заява отримана відповідачем 31.12.2024).
Порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника унормований приписами ст. 38 КЗпП України.
Так, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник (ч. 1 ст. 38).
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору (ч. 2).
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили (ч. 3).
Невиконання роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору, полягає у невиплаті працівнику заробітної плати.
Відповідно до довідки за № 21 від 25.09.2024, виданої відповідачем за підписом в.о. генерального директора А. Мельник, заборгованість із заробітної плати перед ОСОБА_1 з липня 2023 по серпень 2024 становить 419 224,30 грн.
У відповідності до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Згідно з ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.04.2020 у справі № 681/1629/18, розірвання трудового договору за ч. 3 ст. 38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку. Для припинення трудового договору за цією підставою має значення, чи мали місце порушення з боку роботодавця законодавства про працю чи умов колективного чи трудового договору, а також письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку. Особливістю розірвання трудового договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України є те, що працівник має право самостійно визначити строк розірвання трудового договору. Роботодавець може не погоджуватися з тим, що мають місце порушення, які відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України є підставами для розірвання трудового договору за ініціативою працівника у строки, визначені останнім, що, у свою чергу, свідчить про виникнення трудового спору. Отже, при вирішенні трудового спору щодо припинення трудового договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України визначальним є те, чи мали місце порушення трудового законодавства з боку роботодавця стосовно працівника на момент подання таким працівником заяви про звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.
Заперечуючи проти позову в частині відсутності вини підприємства у невиплаті заробітної плати працівнику, відповідач вказує на наявність обставин непереборної сили: початок військової агресії росії проти України, що спричинило зупинення технологічних процесів виробництва; накладення на рухоме та нерухоме майно Товариства арештів відповідно до ухвал Личаківського районного суду м. Львова від 19.04.2022 та 20.05.2022 у справі № 463/2789/22; пошкодження адміністративної будівлі ТОВ "Глухівський кар'єр кварцитів" внаслідок ворожого обстрілу 13.10.2023, що підтверджується відповідним листом відділу поліції № 1 (м. Глухів) Шосткинського районного управління поліції від 25.11.2024, тощо.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», роботодавець звільняється від відповідальності за порушення
зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.
Проте, звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов'язку виплати заробітної плати.
Отже, матеріалами справи доведено, що з боку роботодавця стосовно працівника на момент подання таким працівником заяви про звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України мали місце порушення трудового законодавства, у зв'язку з чим позовна вимога ОСОБА_1 про припинення трудових відносин між позивачем та ТОВ "Глухівський кар'єр кварцитів" підлягає задоволенню.
Накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани згідно з наказом № 3 від 14.01.2025 (тобто після дати, зазначеної працівником як дату звільнення з роботи) не спростовує факту порушення роботодавцем трудового законодавства в частині своєчасної та повної виплати працівнику заробітної плати та не впливає на можливість припинення трудових відносин між роботодавцем та працівником.
Клопотання відповідача, викладене у заяві (відзиві на позов) від 28.04.2025, про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника юридичного відділу ТОВ «ГКК» за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України не підлягає задоволенню, оскільки визначення підстав звільнення в силу приписів Кодексу законів про працю України є повноваженнями працівника та роботодавця. Судовий розсуд (судове втручання) відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП України можливий у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству. У даному випадку позивач не був звільнений, зміна формулювання причин звільнення не є предметом позову.
Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі “Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 1211,20 грн, сплачений позивачем відповідно до квитанції від 23.01.25025, покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Глухівський кар'єр кварцитів» про припинення трудових відносин - задовольнити.
2. Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Глухівський кар'єр кварцитів» (код 14015554) на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України 31.12.2024 року.
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Глухівський кар'єр кварцитів» видати наказ про звільнення ОСОБА_1 31.12.2024 року з посади начальника Юридичного відділу Товариства з обмеженою відповідальністю “Глухівський кар'єр кварцитів» за власним бажанням у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю та умов трудового договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Глухівський кар'єр кварцитів» (41462, Сумська область, Глухівський район, с. Баничі, вул. Заводська, буд.18А, код ЄДРПОУ 14015554) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1211,20 грн витрат по сплаті судового збору.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.
Повне рішення підписано 16.07.2025 у зв'язку з відпусткою судді з 16.06.2025 по 20.06.2025 та з 27.06.2025 по 11.07.2025.
Суддя О.Ю. Соп'яненко