вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"16" липня 2025 р. м. Рівне Справа №918/775/19
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., розглянувши заяву Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (ел. пошта lv@amcu.gov.ua; 79005, м. Львів, вул. Коперника, 4; ЄДРПОУ 20812013) про видачу дубліката виконавчого документа
у справі за позовом Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (33028, м. Рівне, вул. Пластова, 27, код ЄДРПОУ 22568652)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесттрансбуд-М" (33028, м. Рівне, вул. Г.Мазепи, 31, код ЄДРПОУ 38371101)
про стягнення 136 000 грн
без виклику сторін
У листопаді 2019 року Рівненське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі Відділення) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесттрансбуд-М" (далі Товариство) про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафу у розмірі 68 000 грн. та пені у розмірі 68 000 грн.
Ухвалою суду від 06.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Рішенням від 26.12.2019 позов задоволено. Ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесттрансбуд" на користь Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 68 000 грн. 00 коп. штрафу, 68 000 грн. 00 коп. пені із зарахуванням зазначених сум в дохід загального фонду Державного бюджету України. Ухвалено сягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесттрансбуд" на користь Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 2 040 грн. 00 коп. судового збору.
Повне рішення складено та підписано 27.12.2019.
17 січня 2020 року на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 26.12.2019, яке набрало чинності 17.01.2020, видано відповідні накази.
26 червня 2025 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження.
Ухвалою від 26.06.2025 заяву Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 918/775/19 прийнято та призначено до розгляду у судовому засіданні на 30.06.2025. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвесттрансбуд-М" подати суду до початку судового засідання письмові пояснення по суті заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Ухвалою від 30.06.2025 заяву Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 918/775/19 в порядку ст. 334 ГПК України задоволено частково. Постановлено здійснити заміну сторони (позивача) у справі № 918/775/19 та стягувача у наказі № 918/755/19 від 17.01.2020 - Рівненське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (33028, м. Рівне, вул. Пластова, 27, код ЄДРПОУ 22568652) на його правонаступника - Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (ел. пошта lv@amcu.gov.ua; 79005, м. Львів, вул. Коперника, 4; ЄДРПОУ 20812013). У решті вимог заяви відмовлено.
04 липня 2025 року від Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшла заява Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про видачу дубліката виконавчого документа у справі № 918/775/19, а саме - наказу Господарського суду Рівненської області від 17.01.2020 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесттрансбуд" на користь Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 68 000 грн. 00 коп. штрафу, 68 000 грн. 00 коп. пені із зарахуванням зазначених сум в дохід загального фонду Державного бюджету України.
Господарський суд, розглянувши дану заяву, дійшов висновку про її задоволення з огляду на наступне.
Статтею 338 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
В обґрунтування заяви Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України вказує, що наказ Господарського суду Рівненської області від 17.01.2020 у справі № 918/775/19 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесттрансбуд" на користь Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 68 000 грн. 00 коп. штрафу, 68 000 грн. 00 коп. пені із зарахуванням зазначених сум в дохід загального фонду Державного бюджету України систематично пред'являвся Відділенням до виконання. Відділом державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було відкрито виконавче провадження № 61124333 з примусового виконання наказу. Проте стягувач не отримував від органу ДВС постанову про відкриття виконавчого провадження № 61124333. Листом від 14.03.2025 № 63-02/2138е від 14.03.2025 стягувач звернувся до Відділу ДВС із запитом про повернення виконавчого документа у виконавчому провадженні № 61124333. Листом від 28.03.2025 № 72115 Відділ ДВС повідомив, що надіслав стягувачу постанову про повернення виконавчого документа у ВП № 61124333 (без надання підтвердження щодо відправки вихідної кореспонденції). Натомість стягувач не отримував від органу ДВС постанову про повернення виконавчого документа у ВП 61124333, а також стягувач не отримував оригінал наказу суду. Відтак у зв'язку із відсутністю оригіналу наказу, позивач бажає реалізувати своє право на звернення до суду з метою видачі дублікату наказу суду.
Згідно зі статтею 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з частиною третьою статті 3 ГПК судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа (наказу суду) до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Згідно з п. 19.4) підпункту 19 пункту 1 розділу XI ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.
Господарський процесуальний кодекс України не надає права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 11/477-ПД-08, від 21.01.2019 у справі № 916/215/15-г.
Отже, положення законодавства пов'язують видачу дубліката виконавчого документа лише з двома умовами:
1) втрата виконавчого документа;
2) звернення заявника до суду із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10.09.2018 у справі №5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі №916/215/15-г, постанові від 28.02.2024 у справі №927/994/21).
Будь-яких інших вимог для отримання дублікату, зокрема, доведення заявником дати видачі документу, чи вказання заявником інших відомостей, які у ньому зазначались, положення ГПК не містять. Установлення інформації, що була вказана в оригіналі судового наказу, є функціями суду, а не обов'язком заявника, який втратив такий виконавчий документ. (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.05.2025 у справі № 5002-29/5061-2010).
Невиконання державою винесеного на користь підприємства-заявника рішення становить порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі "Силенок і Техносервіс-плюс проти України" від 09.12.2010).
Отже, основною ідеєю (аксіомою) права на судовий захист (права на суд) є не лише прийняття судом рішення про захист прав та інтересів особи, а й виконання зазначеного судового рішення, яке в країні, що поважає верховенство права, не може залишатися невиконаним та є складовою (невід'ємною) частиною судового розгляду, оскільки без цієї стадії сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс і саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи. При цьому на державу в особі її органів влади покладається забезпечення реалізації зазначеного права.
У пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання; обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Виконання судового рішення згідно з Рішенням Конституційного Суду України N5-рп/2013 від 26.06.2013 у справі №1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
У рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997, заява N 18357/91, п. 40 зазначається, що "…право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6".
Таким чином право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
У пункті 51 "пілотного" рішення ЄСПЛ у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009 зазначено таке: "Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греці" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, пункт 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V)".
Згідно з п. 52 рішення ЄСПЛ у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009: "У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням п. 1 ст. 1 Першого протоколу (див., серед інших джерел, згадане вище рішення у справі Войтенка, п. 53)".
Як вбачається із матеріалів справи, 17 січня 2020 року на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 26.12.2019, яке набрало чинності 17.01.2020, видано відповідні накази.
Визначено, що накази дійсні для пред'явлення до виконання у строк до 18.01.2023.
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» виконавче виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років.
Відповідно до п. 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
З урахуванням викладеного, у зв'язку із введенням 24 лютого 2022 року воєнного стану в Україні, - строк пред'явлення наказів у справі № 918/775/19 - перервався та розпочнеться в майбутньому з дня припинення або скасування воєнного стану.
З урахуванням наведеного у сукупності, суд констатує, що станом на 16.07.2025 строк пред'явлення наказу від 17.01.2020 у справі № 918/775/19 до виконання не сплинув та наразі перервався. А стягувач звернувся до суду із заявою від 04.07.2025 про видачу дублікату виконавчого документа - до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Ураховуючи, що заява про видачу дубліката наказу подана в межах строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, суд дійшов висновку про задоволення означеної заяви.
Водночас суд зазначає наступне.
Згідно з п. 19.4) підпункту 19 пункту 1 розділу XI ГПК України за видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Судом встановлено, що до заяви долучено докази оплати судового збору, а саме - платіжну інструкцію № 676 від 15.10.2025 на суму 90 грн 84 коп.
Законом 2147 до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підп. «б» підпункту 1 п. 17 § 1 розділу 4).
Особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи через підсистему «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8. (Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22, Провадження № 12-26гс22).
За таких обставин, враховуючи, що заяву про видачу дубліката виконавчого документа подано через підсистему "Електронний суд", відповідно Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України зобов'язане було сплатити судовий збір у розмірі 72 грн 67 коп., так як у даному випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору від 90 грн 84 коп.
Судом встановлено, що заявником внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме 90 грн 84 коп. із належних 72 грн 67 коп.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За таких обставин, у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, - суд дійшов висновку, що сума судового збору, яка підлягає поверненню Західному міжобласному територіальному відділення Антимонопольного комітету України з Державного бюджету України становить 18 грн 17 коп.
Відтак суд роз'яснює Західному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України про його можливість звернення до суду із письмовим клопотанням про повернення з Державного бюджету України 18 грн 17 коп у зв'язку із сплатою судового збору із надлишком.
Керуючись ст. ст. 13, 170, 222, 234, 235 п. 19.4) підпункту 19 пункту 1 розділу XI ГПК України, суд
1. Заяву Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (ел. пошта lv@amcu.gov.ua; 79005, м. Львів, вул. Коперника, 4; ЄДРПОУ 20812013) про видачу дубліката виконавчого документа у справі № 918/775/19 - задовольнити.
2. Видати дублікат наказу Господарського суду Рівненської області від 17.01.2020 у справі №918/775/19 про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесттрансбуд" (33028, м. Рівне, вул. Г. Мазепи, 31, код ЄДРПОУ 38371101) на користь Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (33000, м. Рівне, вул. Пластова, 27, код ЄДРПОУ 22568652) 68 000 (шістдесят вісім тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 68 000 (шістдесят вісім тисяч) грн. 00 коп. пені із зарахуванням зазначених сум в дохід загального фонду Державного бюджету України: одержувач: УК у м. Рівному/м. Рівне/21081100, банк одержувача р/р UA678999980000031119106017002, Казначейство України, код одержувача 38012714, МФО 899998, призначення платежу *; 106; код ЄДРПОУ платника.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 254-257 ГПК України.
Ухвала складена та підписана суддею 16.07.2025.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя І.О.Пашкевич