65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"16" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2756/25
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Малярчук І.А.,
дослідивши матеріали заяви Виконуючого обов'язки керівника Чорноморської окружної прокуратури від 14.07.2025 за вх.№2-1103/25 про забезпечення позову у справі №916/2756/25 за позовом Першого заступника керівника Чорноморської окружної прокуратури (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Віталія Шума, 9/102Н, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15, код ЄДРПОУ 43015722 (67571, Одеська обл., Одеський р-н., с. Фонтанка, вул. Степна, 4, код ЄДРПОУ 04379746) до Приватного підприємства "Паво груп" (03150 м. Київ, вул. Велика Васильківська, б. 72, БЦ Олімпійський, парадне 2, поверх 9, офіс 153, код ЄДРПОУ 01286056), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предметf спору на стороні позивача Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672) про стягнення 806 775,16грн та про зобов'язання звільнення частини складського майданчика для контейнерів вантажного терміналу № 5 (інв. № 12707),
14.07.2025 за вх.№2829/25 до Господарського суду Одеської області надійшов позов Першого заступника керівника Чорноморської окружної прокуратури (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Віталія Шума, 9/102Н, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15, код ЄДРПОУ 43015722 (67571, Одеська обл., Одеський р-н., с. Фонтанка, вул. Степна, 4, код ЄДРПОУ 04379746) до Приватного підприємства "Паво груп" (03150 м. Київ, вул. Велика Васильківська, б. 72, БЦ Олімпійський, парадне 2, поверх 9, офіс 153, код ЄДРПОУ 01286056), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предметf спору на стороні позивача Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672) про стягнення 806 775,16грн заборгованості за користування майном, яке належить до державної власності та зобов'язання звільнення частини складського майданчика для контейнерів вантажного терміналу № 5 (інв. № 12707).
14.07.2025 за вх.№2-1103/25 до Господарського суду Одеської області надійшла заява прокурора про забезпечення позову Виконувача обов'язків керівника Чорноморської окружної прокуратури (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Віталія Шума, 9/102Н, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15, код ЄДРПОУ 43015722 (67571, Одеська обл., Одеський р-н., с. Фонтанка, вул. Степна, 4, код ЄДРПОУ 04379746) до Приватного підприємства "Паво груп" (03150 м. Київ, вул. Велика Васильківська, б. 72, БЦ Олімпійський, парадне 2, поверх 9, офіс 153, код ЄДРПОУ 01286056), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672) у розмірі 806 775,16грн, шляхом накладення арешту на всі рахунки відповідача, які знаходяться в банківських установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, що належать ПП «Паво груп» у межах суми позовних вимог на загальну суму 806 775, 16 грн та на нерухоме майно, яке належить приватному підприємству «Паво груп» лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову від 14.07.2025 за вх.№2-1103/25 прокурор вказує на те, що накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача в даному випадку у межах заявлених позовних вимог, що становить 806 775,16 грн не матиме наслідком подвійного забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), і не суперечить наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. Так, у випадку недостатності коштів на банківському рахунку позивач матиме реальну гарантію того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. При цьому обраний вид забезпечення позову, арешт коштів та майна відповідача в межах заявленої суми позовним вимог, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2024 у справі № 906/952/23. Ефективний захист права держави у спірних правовідносинах безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме Відповідач нерухоме майно у власності, оскільки вибуття такого майна може породити нові реєстраційні дії щодо нього та призведе до необхідності звернення з новим позовом. Окрім того, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до них, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. У випадку подання позову про стягнення грошових коштів, можливість Відповідача в будь-який момент розпорядитися такими коштами, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права Відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22). Згідно з Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, приватне підприємство «Паво груп» в процесі припинення не перебуває, за таких обставин вбачається, що підприємство продовжує вести господарську діяльність, витрачаючи кошти не для здійснення розрахунків з позивачем.
Ураховуючи викладене, прокурор вважає, що співмірним та адекватним заходом забезпечення позову у даному випадку буде накладення арешту на грошові кошти, що належать ПП «Паво груп», які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить останньому, у межах суми позову 806 775,16 грн. Застосування у даному випадку названого заходу забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у захисті порушеного права у разі прийняття судового рішення на користь позивача. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.01.2024 у справі № 910/152/23.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За положеннями ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Пунктом 4 ч. 5 ст. 137 ГПК України встановлено, що не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Заява про забезпечення позову у вигляді арешту на морське судно розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження після її подання без повідомлення особи, яка подала заяву, та особи, яка є відповідальною за морською вимогою. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Якщо на момент постановлення ухвали про арешт судна позов по суті морської вимоги до особи, яка є відповідальною за морською вимогою, не поданий, в ухвалі про арешт судна суд зазначає строк, протягом якого особа, що подала заяву про арешт морського судна, зобов'язана подати такий позов та надати відповідне підтвердження суду (ч.ч.1, 2, 3, 5, 6 ст.140 ГПК України).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Також заходи забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідача до виконання певних дій, а діють виключно як засіб забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.
Так, предметом позову по даній справі є вимоги майнового та немайнового характеру, а саме: стягнення з Приватного підприємства «ПАВО ГРУП» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до Державного бюджету України кошти у сумі 806 775,16 грн., із яких орендна плата 6329,76 грн, неустойка 800445,04 грн та звільнення частини складського майданчика для контейнерів вантажного терміналу № 5 (інв. № 12707) загальною площею 120 кв. м, розташованого за адресою м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна, 4/1 шляхом виселення приватного підприємства «Паво груп» з вказаного приміщення на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.
Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суди розглядають вказані заяви із застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарського процесуального кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Вищевикладене відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі №910/688/13.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод “Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі “Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі “Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття “ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1,2 та 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При цьому підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Відтак, з огляду на предмет позову, а саме вирішення спору щодо стягнення з Приватного підприємства «ПАВО ГРУП» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до Державного бюджету України кошти у сумі 806 775,16 грн., із яких орендна плата 6329,76 грн., неустойка 800445,04 грн та звільнення частини складського майданчика для контейнерів вантажного терміналу № 5 (інв. № 12707) загальною площею 120 кв. м, розташованого за адресою м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна, 4/1 шляхом виселення приватного підприємства «Паво груп» з вказаного приміщення на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, суд вважає обґрунтованими посилання прокурора щодо можливості накладання арешту на грошові кошти Приватного підприємства «ПАВО ГРУП» у розмірі 800445,04 грн, що знаходяться на банківських рахунках товариства у межах ціни позову 806 775, 16 грн та накладення арешту на нерухоме майно, яке належить приватному підприємству «Паво груп», лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності. Невжиття зазначеного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених майнових прав або інтересів держави, за захистом яких звернувся прокурор до суду, подавши позов у цій справі, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду справи у відповідача будуть відсутні кошти у розмірі 800445,04 грн, то захист або поновлення прав держави в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду стане неможливим.
З огляду на викладене, судом підлягає задоволенню заява Виконуючого обов'язки керівника Чорноморської окружної прокуратури від 14.07.2025 за вх.№2-1103/25 про забезпечення позову у справі №916/2756/25 в частині накладення арешту на грошові кошти, що належать Приватному підприємству «Паво груп» (код ЄДРПОУ 01286056) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав у межах ціни позову 806 775, 16 грн та накладення арешту на нерухоме майно, яке належить приватному підприємству «Паво груп» (код ЄДРПОУ 01286056) лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
Так, вжиті судом заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Водночас, слід відмітити, що заявлені прокурором вимоги стосовно накладення арешту на грошові кошти ПП «Паво груп», що будуть міститися на рахунках, які будуть відкриті підприємством після винесення ухвали про забезпечення позову, на думку суду є необґрунтованими, оскільки перебувають поза межами судового розсуду, так як такий захід не передбачений ГПК України, іншими нормативно-правовими актами та недоводяться прокурором з дотриманням стандарту доказування "вірогідності доказів".
Одночасно, суд вважає, що у даному випадку вжиття означених заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу, мають суто процесуальний “забезпечувальний» характер та їх вчинення жодним чином не впливає на вирішення справи по суті.
Наразі суд зазначає, що обставини щодо наявності/відсутності обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд встановлює під час ухвалення рішення по суті спору, разом з цим, матеріали позовної заяви та заяви про забезпечення позову містять відповідні обґрунтування, на підтвердження яких надано докази та які суд має оцінити, вирішуючи питання про наявність/відсутність підстав саме для вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити частково заяву Виконуючого обов'язки керівника Чорноморської окружної прокуратури від 14.07.2025 за вх.№2-1103/25 про забезпечення позову у справі №916/2756/25.
2. Накласти арешт на грошові кошти, що належать Приватному підприємству «Паво груп» (код ЄДРПОУ 01286056) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми 806 775, 16 грн.
3. Накласти арешт на нерухоме майно, яке належить приватному підприємству «Паво груп» (код ЄДРПОУ 01286056) в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
4. Стягувачем за даною ухвалою є: Перший заступник керівника Чорноморської окружної прокуратури (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Віталія Шума, 9/102Н, код ЄДРПОУ 03528552).
5. Боржником за даною ухвалою є: Приватне підприємство "Паво груп" (03150 м. Київ, вул. Велика Васильківська, б. 72, БЦ Олімпійський, парадне 2, поверх 9, офіс 153, код ЄДРПОУ 01286056).
6. Відмовити у решті частини заявлених Виконуючим обов'язків керівника Чорноморської окружної прокуратури вимог заявлених у заяві від 14.07.2025 за вх.№2-1103/25 про забезпечення позову у справі №916/2756/25.
7. У відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України ухвала набрала законної сили 16.07.2025 та згідно ч.8 ст.140, ч.2 ст.254, п.4 ч.1 ст.255 ГПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її винесення. Згідно ч.8 ст.140 ГПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
8. Згідно ч.1 ст.144 ГПК України ухвала підлягає негайному виконанню.
9. Ухвала може бути пред'явлена до примусового виконання у строки, визначені ст.12 Закону України «Про виконавче провадження».
Суддя Малярчук Ірина Анатоліївна