65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"16" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2776/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.,
розглянувши заяву Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури про забезпечення позову за вх.№2-1121/25 від 15.07.2025
у справі № 916/2776/25
за позовом: Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури (Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Незалежності, 39, 67707, код ЄДРПОУ/Умовний код: 0352855226) в інтересах держави в особі Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (Одеська область, Білгород-Дністровський р-н, село Шабо, вул. Центральна, 63, 67770, ідентифікаційний код 04378043), Південного офісу Держаудитслужби (м. Одеса, вул. Канатна, 83, 65012, ідентифікаційний код 40477150)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" (м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 88, 65007, ідентифікаційний код 42114410)
про визнання додаткових угод до договору постачання електричної енергії недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів сумі 188 137,113 грн
Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" (далі - ТОВ «ООЕК»), в якому просить Господарський суд Одеської області:
- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 22.09.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №05-185-ВЦ від 26.01.2021, укладеного між Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області та ТОВ «ООЕК»;
- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 23.09.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №05-185-ВЦ від 26.01.2021, укладеного між Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області та ТОВ «ООЕК»;
- визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 24.09.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №05-185-ВЦ від 26.01.2021, укладеного між Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області та ТОВ «ООЕК»;
- визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 06.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №05-185-ВЦ від 26.01.2021 укладеного між Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області та ТОВ «ООЕК»;
- визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 07.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №05-185-ВЦ від 26.01.2021 укладеного між Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія»;
- стягнути з ТОВ «ООЕК» на користь Шабівської сільської ради безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 188 137,113 грн.
- стягнути з ТОВ «ООЕК» витрати на сплату судового збору на користь Одеської обласної прокуратури.
В обґрунтування позовних вимог прокурор покликається те, що додатковими угодами до Договору № 05-185-ВЦ від 26.01.2021 підвищено ціну за одиницю товару з 2,511 грн за кВт*год до 3,896 грн за 1 кВт*год., без обґрунтування підстав для такого підвищення та у порушення максимального ліміту для підвищення ціни на товар.
Водночас згідно актів приймання-передачі Шабівською сільською радою отримано 438 957 кВт, за які сплачено 1 290 358,14 грн, натомість як за тарифом 2,511 грн за 1 кВт мало б бути сплачено 1 102 221,027 грн.
Тобто переплата становить 188 137,113 грн.
Оскільки правові підстави для зміни ціни одиниці товарів за договорами відповідно до укладених додаткових угод відсутні, додаткова угода №1 від 22.09.2021, додаткова угода №2 від 23.09.2021, додаткова угода №3 від 24.09.20201 додаткова угода №4 від 06.12.2021, додаткова угода №5 від 07.12.2021 є такими, що суперечать приписам законодавства, отже мають бути визнані недійсними, а надміру сплачені кошти підлягають поверненню.
Разом з позовом, Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури звернувся із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача - ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» в розмірі 188 137,113 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.
Заяву обґрунтовано такими обставинами.
Прокурор стверджує, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача, зумовить виникнення між сторонами інших спорів та неспівмірно збільшить тягар витрат на відновлення заявлених до захисту прав, оскільки Південний офіс Держаудитслужби, Шабівська сільська рада не зможуть їх захистити в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.
Щодо нормам ч. 12 ст. 137 ГПК України прокурор зазначає, що процедура закупівлі за ідентифікатором UA-2019-12-16-002572-b вже відбулась, сторонами укладено договір поставки, через що забезпечення позову у даному випадку не суперечить вимогам ч. 12 ст. 137 ГПК України.
Розглянувши вказану заяву про забезпечення позову, господарський суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 щодо застосування частини першої статті 150 ЦПК України (яка є аналогічною частині першій статті 137 ГПК України) зазначено, зокрема, такі висновки:
« 43. Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред'явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача.
44. У частині першій статті 150 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову, серед яких у пункті 1 законодавець вирізняє накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
45. Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.
46. Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
47. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
48. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії».
Як встановлено судом, предметом позову є, зокрема, вимога майнового характеру про стягнення з відповідача безпідставно сплачених коштів в сумі 188 137,113 грн, які Шабівська сільська рада змушена оплачувати за ціною, вищою аніж встановлена Договором.
Водночас заявник, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, посилається на те, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача, зумовить виникнення між сторонами інших спорів та неспівмірно збільшить тягар витрат на відновлення заявлених до захисту прав, оскільки Південний офіс Держаудитслужби, Шабівська сільська рада не зможуть їх захистити в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.
Отже, виконання судового рішення у даній справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме ТОВ "ООЕК " необхідну суму грошових коштів.
У цьому контексті варто зауважити, що подання позову, зокрема про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Такого висновку дійшла об'єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 917/805/23, від 11.10.2023 у справі № 916/409/21, від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 08.08.2023 у справі № 922/1344/23, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 22.04.2024 у справі № 922/3929/23, від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.
У постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22 зазначено, що у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності. У вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно відповідача, суд повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу.
Таким чином, із врахуванням наданих позивачем доказів, господарський суд погоджується, що такий захід забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах заявленої суми 188 137,113 грн, є релевантним з предметом позову і зможе забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Тобто, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із заявником, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Забезпечення позову в даному випадку виступає запорукою виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, а тому вимоги про забезпечення позову є співмірними позовним вимогам.
Водночас прокурор просить накласти арешт на грошові кошти в сумі 188 137,113 грн.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про Національний банк України» грошовою одиницею України є гривня, що дорівнює 100 копійкам.
З урахуванням зазначеної норми, господарський суд вважає за належне задовольнити заяву про забезпечення позову частково та накласти арешт на грошові кошти в сумі 188 137,11 грн (дотримавшись правил заокруглення).
Одночасно суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальних прав сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди заявнику. Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до вирішення спору по суті.
Окрім того, арешт коштів на рахунках означає, що грошові кошти залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з рахунків боржника й уникнення виконання судового рішення у майбутньому, якщо судове рішення буде постановлено на користь позивача. Тобто, можливість боржника розпоряджатися грошовими коштами обмежується лише на певний час і лише щодо частини коштів, якої стосується спір. Таке саме стосується й арешту майна відповідача, яким обмежується лише право розпорядження відповідачем відповідним майном.
Щодо зустрічного забезпечення, то законом не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (ч. 1 ст. 141 ГПК України), відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.
Керуючись ст. 136, ст. 137, ст. 140, ст. 234 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури про забезпечення позову за вх.№2-1121/25 від 15.07.2025 у справі № 916/2776/25 - задовольнити частково.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом:
накладання арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (ідентифікаційний код 42114410, 65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 88) в розмірі 188 137,11 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках.
3. В решті заяви відмовити.
Стягувачем за цією ухвалою є: Білгород-Дністровська окружна прокуратура (Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Незалежності, 39, 67707, код ЄДРПОУ/Умовний код: 0352855226).
Боржником за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" (м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 88, 65007, ідентифікаційний код 42114410).
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.
Повну ухвалу складено 16.07.2025.
Суддя Деркач Тетяна Григорівна