65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про розгляд вимог кредитора
"14" липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 916/764/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.,
за участі секретаря судового засідання Васильєвої К.О.,
дослідивши матеріали справи
за заявою боржника: фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність,
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін та учасників:
від боржника: адвокат Боднарчук Інна Олексіївна (приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду);
керуючий реструктуризацією: арбітражний керуючий Алексюк Микола Ігорович (приймав участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду);
від заявника: Акціонерного товариства “Універсал Банк»: Македон Олександр Юрійович (приймав участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду);
Судове засідання 14.07.2025 р. проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.03.2025 р. відкрито провадження у справі №916/764/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; керуючим реструктуризацією боржника фізичної особи ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Алексюка Миколу Ігоровича (свідоцтво про здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора) №1752 від 28.03.2016 р.).
31.03.2025 р. на офіційному сайті Касаційного господарського суду України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі №916/764/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 (публікація № НОМЕР_2 ).
Поза межами 30 (тридцяти) денного строку, встановленого ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, до господарського суду надійшла заява (вх. №3-385/25 від 12.05.2025 р.) ОСОБА_2 про визнання грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_1 , у якій просить суд визнати грошові вимоги до боржника у загальному розмірі 52 000,00 грн.
У заяві з грошовими вимогами, ОСОБА_2 посилається на наявність заборгованості ОСОБА_1 в розмірі 52 000,00 грн., яка виникла у зв'язку з невиконанням умов договору позики від 17.01.2022 р.
До заяви, з урахуванням заяви (вх. №16357/25 від 22.05.2025 р.) про усунення недоліків надано: копії паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_2 , копії розписки від 17.01.2022 р.; копії квитанції про сплату судового збору; опис вкладення/докази направлення копії заяви з грошовими вимогами і доданих до неї документів на адресу ОСОБА_1 (трекінг відправлення №0214700097765), прийняте 19.05.2025 р. відділенням АТ "Укрпошта" у м. Києві з індексом 02147 та опис вкладення/докази направлення копії заяви з грошовими вимогами і доданих до неї документів на адресу керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Алексюка М.І. (трекінг відправлення №0214700097773), прийняте 19.05.2025 р. відділенням АТ "Укрпошта" у м. Києві з індексом 02147.
ОСОБА_2 подано клопотання (вх. №18264/25 від 10.06.2025 р.) про розгляд її заяви з грошовими вимогами до боржника без її участі.
06.06.2025 р. до господарського суду надійшов відзив (вх. №18030/25) боржника на заяву ОСОБА_2 , у якому ОСОБА_1 підтверджує факт отримання від заявника позики в сумі 52 000,00 грн., зазначає, що вказана заборгованість досі не погашена та повністю визнає заявлені вимоги кредитора.
Керуючим реструктуризацією боржника арбітражним керуючим Алексюком М.І. подано клопотання (вх. №16657/25 від 26.05.2025 р.) про долучення до матеріалів справи повідомлення про розгляд вимог кредиторів, відповідно до якого вимоги ОСОБА_2 визнано у повному обсязі на суму 52 000,00 грн.
При цьому, суд зазначає, що при зверненні до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, ОСОБА_1 повідомляла суд про наявність заборгованості перед ОСОБА_2 в сумі 52 000,00 грн., яка виникла в результаті невиконання нею взятих на себе зобов'язань за договором позики від 17.01.2022 р. та визнавалась боржником у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.05.2025 р. прийнято до розгляду заяву (вх. №3-385/25 від 12.05.2025 р.) ОСОБА_2 з грошовими вимогами до фізичної особи ОСОБА_1 в сумі 52 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.06.2025 р. оголошено перерву в розгляді справи №916/764/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 до "14" липня 2025 р. о 15:20 год., про що повідомлено учасників справи.
П. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи те, що жодних доказів, які унеможливлюють розгляд справи за відсутності учасників справи, які не з'явилися, суду не надано, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника за відсутністю вказаного кредитора за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, заяву кредитора, відзиви боржника та керуючого реструктуризації арбітражного керуючого Алексюка М.І. з доданими до них документами/доказами, суд встановив:
17.01.2022 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, факт укладення договору позики та передачу позичальнику коштів (суми позики) підтверджує власноруч написана боржником розписка від 17.01.2022 р., у якій зазначено, що ОСОБА_1 зобов'язалась повернути отримані кошти до 17.01.2023 р. включно.
З матеріалів справи вбачається, що метою отримання від ОСОБА_2 позики в розмірі 52 000,00 грн. була оплата освітніх курсів по підвищенню кваліфікації для подальшого влаштування на роботу.
Матеріали справи не містять доказів виконання умов укладеного правочину та повернення позикодавцю/кредитору суми позики в розмірі 52 000,00 грн., що підтверджується і самою боржницею, взяті на себе зобов'язання за борговою розпискою ОСОБА_1 у встановлений строк не виконала.
Загальний розмір підтвердженої заборгованості ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 за умовами договору позики від 17.01.2022 р. складає 52 000,00 грн.
Норми права, що підлягають застосуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Ч. 6 ст. 12 ГПК України передбачено, що Господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Відповідно до абз. 13 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Грошове зобов'язання (борг), згідно абз. 5 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Приписами ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 93-1 цього Кодексу. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Положеннями ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Відповідно до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Ч. 2 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання. У разі необхідності господарський суд може оголосити перерву в попередньому засіданні.
Згідно ч. 4 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов'язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто схвалений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Ч. 4 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України)
Згідно ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ст. 611 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки порушення зобов'язання, встановлені договором або законом.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень ч.ч. 1-2 ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Ч.ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Ст. 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно ч. 1 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Суд враховує усталені правові висновки Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов'язків суду на цій стадії провадження за якими: - заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16); - обов'язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16); - під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16); - у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18); - завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів на підставі поданих заявниками доказів існування та обґрунтованості цих вимог (подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16). Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: - перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19).
Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).
Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст.78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).
Висновки суду.
Оцінюючи надані кредитором докази в сукупності, зокрема, дослідивши та перевіривши подані документи, відзив керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Стадника Тараса Романовича, судом встановлено, що надані докази є достатніми, підтверджують наявність заявленої заборгованості в сумі 52 000,00 грн. за договором позики від 29.11.2022 р. та підлягають визнанню у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд визнає грошові вимоги ОСОБА_2 до фізичної особи ОСОБА_1 в сумі 52 000,00 грн., що складаються із основної заборгованості за договором позики від 29.11.2022 р., із задоволенням в 2 (другу) чергу вимог кредиторів.
Відповідно до ч. 2 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Таким чином, витрати кредитора, пов'язанні зі сплатою судового збору за подання до суду заяви з грошовими вимогами у розмірі 6 056,00 грн. відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Визначальною датою для розподілу конкурсних та поточних вимог кредиторів є 31.03.2025 р. дата відкриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 та офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за №75645 від 31.03.2025 р.
Тридцятиденний строк, встановлений ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, з урахуванням ст. 122 цього Кодексу, для подання заяв конкурсних кредиторів закінчився 01.05.2025 р.
З урахуванням чого, суд звертає увагу кредитора та керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Алексюка Миколу Ігоровича, що заява ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника була підписана 29.04.2025 р., однак, з поштового конверту (відбитку печатки/штемпелю поштового відділення) та трекінгу №0214700090035 поштового відправлення АТ "Укрпошта" вбачається, що заява з грошовими вимогами була прийнята 02.05.2025 р. поштовим відділенням 02147 у м. Києві, з урахуванням чого вимоги ОСОБА_2 є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів (ч. 4 ст. 45 КУзПБ).
Керуючись ст. ст. 1, 45, 113, ч. ч. 2, 4 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Визнати грошові вимоги ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) до фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) в сумі 52 000,00 грн., із задоволенням у 2 (другу) чергу вимог кредиторів.
2. Визнані у п. 1 даної ухвали суду вимоги підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів, однак не надають ОСОБА_2 право вирішального голосу на зборах кредиторів.
Ухвала є підставою для внесення відомостей до реєстру вимог кредиторів у відповідності до ч. 4 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвала набирає законної сили 14 липня 2025 року та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Повну ухвалу складено та підписано 15 липня 2025 року.
Копію ухвали надіслати до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд": представнику ОСОБА_1 адвокату Боднарчук І.О.; керуючому реструктуризації арбітражному керуючому Алексюку Миколі Ігоровичу; АТ "Універсал банк".
Копію ухвали надіслати: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).
Суддя Л.І. Грабован