79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
15.07.2025 Справа № 914/920/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., за участю секретаря Федак В. В., розглянувши матеріали справи за позовом: Приватного підприємства «Компанія Росток-Агро», м. Кропивницький;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісопт», м. Львів ;
про стягнення заборгованості в сумі 214 777,15грн.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.
Розгляд справи судом.
На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Приватного підприємства «Компанія Росток-Агро» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісопт» про стягнення заборгованості в сумі 214 777,15грн., з яких 203 760,00 грн. - основний борг, 7 017,15грн. - пеня, та 4 000,00грн. - майнова шкода.
Ухвалою суду від 31.03.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.04.2025р.
На адресу суду від позивача 22.04.2025р. надійшла заява за вх. № 10291/25 про надання для огляду оригіналів документів.
Ухвалою суду від 29.04.2025р. відкладено розгляд справи на 20.05.2025р. Ухвалою суду від 20.05.2025р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів та відкладено розгляд справи на 24.06.2025р.
Ухвалою суду від 24.06.2025р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.07.2025р.
Представник позивача в судове засідання 15.07.2025р. не з'явився. Через систему «Електронний суд» позивач 07.07.2025р. подав клопотання за вх. № 18128/25 від 08.07.2025р. про розгляд справи без участі представника.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 15.07.2025р. не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча судом належно виконано обов'язок, щодо повідомлення усіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, зокрема відповідача, шляхом надіслання ухвал суду в електронній формі до Електронного кабінету відповідача, та оприлюднення в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень.
Згідно з частиною 5 та 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала суду від 31.03.2025р. була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронний кабінет відповідача 31.03.2025р., та доставлена до електронного кабінету 31.03.2025р. о 21:40год.; ухвала суду від 29.04.2025р. була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронний кабінет відповідача 29.04.2025р., та доставлена до електронного кабінету 29.04.2025р. о 18:49год.; ухвала суду від 20.05.2025р. була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронний кабінет відповідача 20.05.2025р., та доставлена до електронного кабінету 20.05.2025р. о 20:01год.; ухвала суду від 24.06.2025р. була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронний кабінет відповідача 24.06.2025р., та доставлена до електронного кабінету 24.06.2025р. о 21:25год., що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Ухвалу від 31.03.2025р. доставлено до електронного кабінету відповідача 31.03.2025р. о 21:40год., таким чином відповідачу вручено ухвалу в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» - 01.04.2025р.; ухвалу від 29.04.2025р. доставлено до електронного кабінету відповідача 29.04.2025р. о 18:49год., таким чином відповідачу вручено ухвалу в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» - 30.04.2025р.; ухвалу від 20.05.2025р. доставлено до електронного кабінету відповідача 20.05.2025р. о 20:01год., таким чином відповідачу вручено ухвалу в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» - 21.05.2025р.; ухвалу від 24.06.2025р. доставлено до електронного кабінету відповідача 24.06.2025р. о 21:25год., таким чином відповідачу вручено ухвалу в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» - 25.06.2025р.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі № 459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема відповідачу надіслано та доставлено ухвали Господарського суду Львівської області до Електронного кабінету, що підтверджується довідками про доставку електронних листів, а також оприлюднено в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень. Отже, судом виконані всі необхідні та можливі заходи, щодо сповіщення усіх учасників про розгляд справи.
З врахуванням належного виконання обов'язку суду, щодо повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, та те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті, а також враховуючи вимоги ст. 202 ГПК України, та строки розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Позиції учасників справи.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ПП «Компанія Росток-Агро» (Позивач, покупець) та ТОВ «Юнісопт» (Відповідач, постачальник) було укладено договір поставки за № 1501-25 від 15 січня 2025 року, із Специфікацією за № 1 від 15.01.2025р. відповідно до якого відповідач зобов'язався поставити товар, а позивач оплатити його на умовах викладених в специфікації.
Позивач вказує, що свої зобов'язання виконав і здійснив відповідачу оплату на загальну суму 1 209 600,00грн., однак відповідач свої зобов'язання виконав частково і здійснив поставку товару відповідно до видаткової накладної за № 7 від 20 січня 2025 р. на суму 518 640,00 грн. та № 8 від 27 січня 2025 р. на суму 487200,00грн. Таким чином сума боргу відповідача за непоставлений товар складає 203 760,00грн.
З огляду на недопоставку продукції, позивач на підставі п. 8.2 договору нарахував відповідачу пеню за період з 27.01.2025р. по 11.03.2025р. в розмірі 7017,15грн.
Позивач стверджує, що в результаті несвоєчасного відвантаження перевізнику товару зазнав збитків в сумі 4000,00 грн., оскільки в заявці на виконання послуг погоджена сума 14 000,00 грн., а позивач після отримання претензії від перевізника сплатив 18 000,00 грн. згідно Акту здачі-приймання робіт від 23.01.2025 р. за № 23012025 та платіжної інструкції № 159 від 24.01.2025р.
Позивач зазначає, що 06 лютого 2025 року звернувся до відповідача з вимогою повернути кошти за непоставлений товар, яка на день звернення до суду відповідачем не виконана.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача 203 760,00грн. боргу, 7 017,15 грн. пені, 4 000,00 грн. майнової шкоди, а також судовий збір в сумі 3 221,66 грн.
Письмового відзиву чи заперечень від відповідача не подано.
Обставини, встановлені судом.
15.01.2025р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнісопт» (постачальник, відповідач) та Приватним підприємством «Компанія Росток-Агро» (покупець, позивач) було укладено договір поставки № 1501-25 (договір).
Відповідно до п. 1.1 договору за даним договором постачальник зобов'язується поставити, а покупець, у випаду відсутності претензій та зауважень, - прийняти та оплатити «Товар» в кількості і асортименті відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.
Згідно із п. 1.5 договору ціна товару та порядок розрахунків за товар встановлюється постачальником у специфікаціях та видаткових накладних до цього договору.
За приписами п. 2.1 договору поставка товару здійснюється на умовах СРТ згідно з правилами Інкотермс 2020, на склад покупця, розташований за адресою: м. Кропивницький, вул. Аджамська, буд. 27 у строк узгоджений сторонами у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. У додатку (специфікації-) можуть бути передбачені інші умови поставки.
За умовами п. 2.2 договору датою поставки товару вважається дата одержання товару покупцем, підтверджена видатковою накладною з підписами уповноважених представників обох сторін. Право власності на товар, а також всі ризики знищення або ушкодження товару переходять до покупця з дати поставки товару на складі, зазначеному в п. 2.1. цього договору (якщо інша адреса не визначена у специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору). Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар.
Відповідно до п. 2.6 договору поставка товару покупцю здійснюється за рахунок постачальника.
Згідно з пунктами 4.1-4.3 договору оплата товару здійснюється в порядку та на умовах визначених у специфікаціях до цього договору. Вид розрахунків: безготівковий. Зобов'язання покупця щодо оплати товару вважається виконаним з моменту відправки грошових коштів за товар на такий банківський рахунок постачальника.
За приписами п. 7.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2025 року в частині передачі товару покупцю, а в частині здійснення розрахунків - до моменту повного виконання покупцем своїх зобов'язань. Якщо за двадцять календарних днів до закінчення строку дії даного договору будь-яка із сторін письмово не попередить іншу сторону про припинення дії даного договору або між сторонами не буде укладений новий договір даний договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.
За умовами п. 8.2 договору у разі порушення постачальником строку поставки товару, що вказаний у специфікація до цього договору, він зобов'язаний сплатити покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується неустойка, від вартості не поставленого в строк товару за кожен день прострочення.
Згідно із п. 1 специфікації № 1 від 15.01.2025р. до договору поставки № 1501-25 від 15.01.2025р. сторони погодили, що на умовах визначених договором та цією специфікацією, постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця, а покупець зобов'язується оплатити і прийняти - товар, а саме: Карбамід марки б у кількості 300т. (+/-5%); ціна за одиницю з ПДВ - 20 000,00грн.; загальна вартість з ПДВ - 7 200 000,00грн.
Відповідно до п. 2-5 специфікації № 1 від 15.01.2025р. специфікація № 1 є невід'ємною частиною Договору поставки № 1501-25 від 15 січня 2025р. Загальна сума за даною специфікацією складає 7 200 000,00 ( сім мільйонів двісті тисяч) грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 1 200 000( один мільйон двісті тисячі) грн.00 коп. Поставка товару здійснюється за рахунок постачальника на умовах СРТ згідно з правилами Інкотермс 2020. Покупець здійснює оплату 100% на поточний рахунок постачальника. Термін поставки товару, що вказаний у цій специфікації: поставка товару проводиться протягом 7 (семи ) робочих днів з перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.
Договір поставки № 1501-25 від 15.01.2025р. та специфікацію № 1 підписано сторонами, скріплено їх печатками, копії договору і специфікації долучено до матеріалів справи та оригінали представлено суду для огляду.
На виконання умов договору позивач сплатив відповідачу кошти в сумі 1 209 600,00грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 97 від 15.01.2025р. на суму 1 209 600,00грн.
На виконання умов договору відповідач поставив, а позивач прийняв товар на загальну суму 1 005 840,00грн., що підтверджується видатковими накладними № 7 від 20.01.2025р. на суму 518 640,00грн. та № 8 від 27.01.2024р. на суму 487 200,00грн., які підписані обома сторонами та скріплені їх печатками без жодних заперечень чи зауважень.
16.01.2025р. Приватним підприємством «Компанія Росток-Агро» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колібрі-Логістік» (Перевізник) було укладено договір перевезення вантажів №16/01/2025 (договір перевезення).
Відповідно до п. 1.1 договору перевезення в порядку та на умовах, визначених цим договором, перевізник зобов'язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а замовник зобов'язується сплачувати за перевезення вантажу плату.
Згідно з п. 1.2 договору перевезення найменування, кількість вантажу або маса (вага), його вартість та інші умови перевезення вантажу за цим договором узгоджуються сторонами в замовлені (заявці) на перевезення.
За приписами п. 2.1 договору перевезення вантаж доставляється перевізником до пункту призначення, який зазначається замовником в товаротранспортній накладній та замовленні на перевезення вантажу.
За умовами п. 2.2 договору перевезення транспортний засіб для перевезення вантажу надається замовнику на підставі письмового замовлення на перевезення, що надається перевізнику не пізніше ніж за два робочих дні до дати прийняття вантажу для перевезення. Замовлення на перевезення може бути направлене електронною поштою з наступним направленням оригіналу. У замовленні зазначаються: місце, в яке має бути подано транспортний засіб, найменування вантажовідправника; орієнтовна відстань, яку має подолати автомобіль при перевезенні вантажу; найменування вантажу, його кількість; пункт призначення вантажу та найменування вантажоодержувача; строки доставки вантажу в пункт призначення.
Відповідно до п. 3.1 договору перевезення замовник здійснює оплату за перевезення вантажу з розрахунку фактично здоланого автомобілем шляху при перевезенні вантажу до місця призначення.
Згідно з п. 3.2 договору перевезення вартість послуг за цим договором визначається згідно з тарифів на послуги з перевезення вантажів, що вказані у додатку № 1 до цього договору та фіксується в актах приймання-передачі наданих послуг.
За приписами п. 3.4 договору перевезення оплату послуг перевізника за цим договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок перевізника, протягом 3 (трьох) банківських днів після отримання від перевізника належним чином оформлених рахунка-фактури, акту виконаних робіт, товарно-транспортної накладної з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем, якщо в замовленнях на перевезення не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.
За умовами п. 4.3.8 договору перевезення замовник зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання акту виконаних робіт стосовно здійсненого перевезення, підписати та повернути один примірник такого акту перевізнику. У разі безпідставної відмови замовника від підписання акту здачі-приймання наданих послуг протягом 3 (трьох) робочих днів (в тому числі, у вигляді мовчазної бездіяльності, пов'язаного з неповерненням замовником підписаного з його боку акту здачі-приймання наданих послуг, послуги вважаються наданими перевізником замовнику в повному обсязі і належної якості.
Відповідно до п. 5.5 договору перевезення у випадку затримки завантаження/розвантаження транспортних засобів замовником та/або завантаження/розвантаження їх вантажовідправником/ вантажоодержувачем замовник сплачує простій автотранспорту за розрахунком 500 гривень за кожні повну та не повну добу простою (відлік простою ведеться с часу прибуття транспортного засобу на склад Замовника або вантажоодержувача). Простій визначається по закінченні нормативного часу для завантаження/розвантаження вантажу на складі замовника/відправника/вантажоодержувача із розрахунку 24 години для завантаження/ розвантаження одного транспортного засобу.
Згідно з п. 8.1 договору перевезення даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2025 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.
У заявці № 1 на виконання перевезення вантажів автомобільним транспортом від 16.01.2025р. (Додаток №1 до Договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 16.01.2025 від « 16» січня 2025р.) вказано, зокрема вантажовідправника - Юнісопт ТОВ; Адресу завантаження - м. Южне, вул. Берегова, 13; дату та час подачі автотранспорту - 15-16.01.2025р.; найменування грузу, вага (тн) - Карбамід 25,2 т; Тип і марку автотранспорту -Daf XLRTG47MS0Е836095 (сідловий тягач Е)ВІ3802НТ; П.І.Б. водія - ОСОБА_1 ; маршрут слідування - с. Южне - м. Знамянка; найменування вантажоодержувача - ПП Компанія Росток Агро, а також строк та час доставки вантажу 18-20.01.2025р. і розмір винагороди, грн (форму оплати) - 14 000,00грн (з ПДВ) по безготівкому роз-ку, у день вивантаження, за умови швидкого отримання оригіналів документів.
Договір перевезення вантажів №16/01/2025 від 16.01.2025р. та заявку № 1 на виконання перевезення вантажів автомобільним транспортом від 16.01.2025р. підписано сторонами, скріплено їх печатками, копії договору і специфікації долучено до матеріалів справи та оригінали представлено суду для огляду.
Відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 23012025 від 23.01.2025р., складеного Приватним підприємством «Компанія Росток-Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колібрі - Логістік», виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги): Автотранспортні послуги по перевезенню добрива за маршрутом с. Визирка Одеська область - Знам'янка друга Кіровоградська область авто ДАФ № НОМЕР_1 / НОМЕР_2 водій ОСОБА_1 на суму 18 000,00грн. з ПДВ.
Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 23012025 від 23.01.2025р. підписано сторонами та скріплено їх печатками без жодних зауважень чи заперечень.
23.01.2025р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Колібрі-Логістік» звернулося до позивача претензією за вих. № 23/01, у якій зазначило, що виконуючи замовлення на перевезення Карбамиду по заявці № 16/01/2025 згідно договору № 16/01/2025 від 16 січня 2025 року, по маршруту с. Визирка Одеська область - Знам'янка друга Кіровоградська область авто Daf НОМЕР_1 , причеп НОМЕР_2 водій ОСОБА_1 було допущено простій вище вказаного транспорту 4 доби, а саме 19 та 23 січня 2025 року та просило згідно пункту 5.5 Договору № 16/01/2025 від 16 січня 2025 року сплатити суму за здійснений простій в розмірі 4000,00 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «Колібрі-Логістік».
24.01.2025р. позивач сплатив перевізнику кошти в сумі 18 000,00грн., з призначенням платежу «за автопослуги, рах.№23012024 від 23.01.25 у т.ч. ПДВ 20% = 3 000.00грн», що підтверджується платіжною інструкцією № 159 від 24.01.2025р.
До матеріалів справи долучено копію листа позивача за вих. № 5 від 06.02.2025р., адресованого відповідачу, яким позивач просив повернути раніше оплачені кошти за непоставлений товар, а саме Карбамід в кількості 8,49т, в сумі 203 760,00грн. згідно рахунку №2 від 15.01.2025р., а також зробити повернення 4000,00грн, які виставив перевізник за здійснений простій. Доказів скерування вказаного листа відповідачу до матеріалів справи не додано.
Оцінка суду.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно із ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ч.2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки № 1501-25 від 15.01.2025р. та специфікації № 1 від 15.01.2025р. до договору поставки № 1501-25 від 15.01.2025р. Доказів розірвання договору, визнання його в судовому порядку недійсним сторонами суду не представлено.
Відповідно до п. 1.1 договору за даним договором постачальник зобов'язується поставити, а покупець, у випаду відсутності претензій та зауважень, - прийняти та оплатити «Товар» в кількості і асортименті відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.
Згідно із п. 1.5 договору ціна товару та порядок розрахунків за товар встановлюється постачальником у специфікаціях та видаткових накладних до цього договору.
За приписами п. 2.1 договору поставка товару здійснюється на умовах СРТ згідно з правилами Інкотермс 2020, на склад покупця, розташований за адресою: м. Кропивницький, вул. Аджамська, буд. 27 у строк узгоджений сторонами у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. У додатку (специфікації-) можуть бути передбачені інші умови поставки.
Згідно з пунктами 4.1-4.3 договору оплата товару здійснюється в порядку та на умовах визначених у специфікаціях до цього договору. Вид розрахунків: безготівковий. Зобов'язання покупця щодо оплати товару вважається виконаним з моменту відправки грошових коштів за товар на такий банківський рахунок постачальника.
Відповідно до п. 3-5 специфікації № 1 від 15.01.2025р. загальна сума за даною специфікацією складає 7 200 000,00 ( сім мільйонів двісті тисяч) грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 1 200 000( один мільйон двісті тисячі) грн.00 коп. Поставка товару здійснюється за рахунок постачальника на умовах СРТ згідно з правилами Інкотермс 2020. Покупець здійснює оплату 100% на поточний рахунок постачальника. Термін поставки товару, що вказаний у цій специфікації: поставка товару проводиться протягом 7 (семи ) робочих днів з перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.
На виконання умов договору позивач сплатив відповідачу кошти в сумі 1 209 600,00грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 97 від 15.01.2025р. на суму 1 209 600,00грн., а відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 1 005 840,00грн., що підтверджується видатковими накладними № 7 від 20.01.2025р. на суму 518 640,00грн. та № 8 від 27.01.2024р. на суму 487 200,00грн., які підписані обома сторонами та скріплені їх печатками без жодних заперечень чи зауважень.
Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач свої зобов'язання в частині попередньої оплати товару виконав, здійснив передоплату товару на загальну суму 1 209 600,00грн.
Відтак, на суму 203 760,00грн., товар не поставлено, та кошти не повернено.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 вказано, що попередня оплата це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.
Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов'язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у частині першій статті 655 ЦК України, яка встановлює обов'язок продавця передати товар саме у власність покупця.
Згідно з ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.02.2019р. у справі № 912/2275/17, умовою застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу становить 203 760,00грн.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За умовами п. 8.2 договору у разі порушення постачальником строку поставки товару, що вказаний у специфікація до цього договору, він зобов'язаний сплатити покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується неустойка, від вартості не поставленого в строк товару за кожен день прострочення.
Позивач на підставі п. 8.2 договору нарахував відповідачу пеню за період з 27.01.2025р. по 11.03.2025р. в розмірі 7017,15грн. Розрахунок наведено у позовній заяві та перевірено судом.
Щодо стягнення збитків.
Звертаючись з позовом позивач зазначає, що в результаті несвоєчасного відвантаження перевізнику товару зазнав збитків в сумі 4000,00 грн., оскільки в заявці на виконання послуг погоджена сума 14 000,00 грн., а позивач після отримання претензії від перевізника сплатив 18 000,00 грн. згідно Акту здачі-приймання робіт від 23.01.2025р. за № 23012025 та платіжної інструкції № 159 від 24.01.2025р.
У зв'язку з чим, заявлені до стягнення з відповідача кошти в сумі 4000,00грн., сплачені позивачем за вищезазначеним актом здачі-приймання робіт, позивачем кваліфіковано як збитки, спричинені відповідачем, внаслідок неналежного виконання ним умов укладеного сторонами договору.
Судом встановлено, що укладеним сторонами договором поставки № 1501-25 від 15.01.2025р. та специфікацією № 1 від 15.01.2025р. до договору поставки № 1501-25 від 15.01.2025р. передбачено, що поставка товару покупцю здійснюється за рахунок постачальника (п. 2.6 договору) на умовах СРТ згідно з правилами Інкотермс 2020 (п. 3 Специфікації).
Договором поставки № 1501-25 від 15.01.2025р. та специфікацією № 1 від 15.01.2025р. до договору поставки № 1501-25 від 15.01.2025р. не передбачено нормативних строків завантаження товару, у випадку здійснення перевезення за рахунок покупця, та порядку нарахування штрафних санкцій за порушення таких строків.
Суд звертає увагу на ту обставину, що за умовами п. 5.5 договору перевезення вантажів №16/01/2025 від 16.01.2025р., укладеного Приватним підприємством «Компанія Росток-Агро» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колібрі-Логістік» (Перевізник) у випадку затримки завантаження/розвантаження транспортних засобів замовником та/або завантаження/розвантаження їх вантажовідправником/ вантажоодержувачем замовник сплачує простій автотранспорту за розрахунком 500 гривень за кожні повну та не повну добу простою (відлік простою ведеться с часу прибуття транспортного засобу на склад Замовника або вантажоодержувача). Простій визначається по закінченні нормативного часу для завантаження/розвантаження вантажу на складі замовника/відправника/вантажоодержувача із розрахунку 24 години для завантаження/ розвантаження одного транспортного засобу.
В той же час, Товариство з обмеженою відповідальністю «Колібрі-Логістік» у претензії за вих. № 23/01 від 23.01.2025р. зазначило, що виконуючи замовлення на перевезення Карбамиду по заявці № 16/01/2025 згідно договору № 16/01/2025 від 16 січня 2025 року, по маршруту с. Визирка Одеська область - Знам'янка друга Кіровоградська область авто Daf НОМЕР_1 , причеп НОМЕР_2 водій ОСОБА_1 було допущено простій вище вказаного транспорту 4 доби, а саме 19 та 23 січня 2025 року та просило згідно пункту 5.5 Договору № 16/01/2025 від 16 січня 2025 року сплатити суму за здійснений простій в розмірі 4000,00 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «Колібрі-Логістік».
Однак, доказів в підтвердження здійснення перевезення, зокрема товаро-транспортної накладної суду не представлено. У зв'язку із чим не є можливим встановити перевізника, строки завантаження, розвантаження, товар який перевозився, вантажовідправника та вантажоодержувача.
Окрім цього, з огляду на встановлений п. 5.5 договору перевезення вантажів №16/01/2025 від 16.01.2025р. розмір плати за простій автотранспорту в сумі 500 гривень за кожні повну та не повну добу простою, позивачем не обгрунтовано нарахування суми за здійснений простій тривалістю 4 доби у розмірі 4000,00грн.
В акті здачі-приймання робіт (надання послуг) № 23012025 від 23.01.2025р., складеного Приватним підприємством «Компанія Росток-Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колібрі - Логістік», зазначено, що виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги): Автотранспортні послуги по перевезенню добрива за маршрутом с. Визирка Одеська область - Знам'янка друга Кіровоградська область авто ДАФ № НОМЕР_1 / НОМЕР_2 водій ОСОБА_1 на суму 18 000,00грн. з ПДВ.
При цьому, в акті здачі-приймання робіт (надання послуг) № 23012025 від 23.01.2025р. вказані лише послуги з перевезення у розмірі 18000грн з ПДВ та не вказано про розмір плати за простій транспортного засобу, не зазначено період простою транспортного засобу та порядок нарахування плати за простій транспортного засобу.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
При цьому, саме на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.
Частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. Аналогічна позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 02.03.2021р. у справі № 922/1742/20.
Пред'явлення вимоги про відшкодування збитків, зокрема покладає на кредитора обов'язок довести, що ці витрати не є абстрактними (не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та на прогнозах), а дійсно були понесені внаслідок неналежного виконання боржником своїх обов'язків (повинні мати чітке документальне обґрунтування). Наявність теоретичного обґрунтування можливості понесення витрат, ще не є підставою для їх стягнення.
Водночас необхідно враховувати, що відшкодуванню підлягають не будь-які витрати управненої сторони, які складають реальну шкоду, а лише так звані вимушені, необхідні, "корисні" витрати, тобто витрати, які є дійсно необхідними, мінімальними за даних умов, в даній конкретній ситуації, щоб усунути наслідки невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (вчинення господарського правопорушення). До таких витрат відносять також витрати, які були понесені з метою запобігти збиткам або зменшити їх розмір. Втім, витрати на реалізацію цих заходів не повинні перевищувати самих збитків, в іншому разі вони підлягають відшкодуванню лише в межах понесених збитків. Не підлягають відшкодуванню витрати, які дійсно були зроблені, але з перевищенням їх нормально допустимого рівня.
Важливим елементом доказування є встановлення причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, завданими потерпілій особі. Позивачу в цій категорії справ слід довести в порядку, передбаченому положеннями частини третьої статті 13, статей 74, 76-77 ГПК України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності протиправної поведінки відповідача по виконанню умов договору, його вини, фактичного розміру понесених витрат, причинового зв'язку із понесеними позивачем витратами та поведінкою саме відповідача у справі, у зв'язку із чим відсутні правові підстави для відшкодування позивачу з відповідача заявлених до стягнення збитків.
Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими та позовні вимоги до відповідача в частині стягнення основного боргу в сумі 203 760,00 грн. та 7 017,15грн. пені обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню. Врешті позовних вимог щодо стягнення збитків належить відмовити у зв'язку із безпідставністю заявлення та необґрунтованістю.
На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 185, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задоволити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісопт» (79007, Львівська обл., місто Львів, вул.Шпитальна, будинок 9, офіс 10, ідентифікаційний код 44462524) на користь Приватного підприємства «Компанія Росток-Агро» (25015, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вул.Аджамська, будинок 27, ідентифікаційний код 36585182) 203 760,00 грн. основного боргу, 7 017,15грн. пені, та 3161,66грн. судового збору.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Врешті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет:://reestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 16.07.25р.
Суддя Іванчук С.В.