02.07.2025 Справа № 914/1324/25
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Керівника Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі
позивача-1 Міжнародного міжвідомчого багатопрофільного центру підготовки підрозділів (військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, Київська область
позивача-2 Головного управління Національної гвардії України, місто Київ
до відповідача Фізичної особи-підприємця Вишиванюк Галини Зігмундівни, місто Львів
про стягнення 1 178 000,00 грн.
За участі представників:
від прокуратури: Цимбал М.А. - прокурор (в режимі відеоконференції);
від позивача-1: Корольов І.О.- представник (довіреність від 14.05.2024, в режимі відеоконференції);
від позивача-2: Жирін С.О. - представник (довіреність від 09.08.2023, в режимі відеоконференції);
від відповідача: Молинь Р.П. - адвокат (ордер на надання правничої (правової) допомоги Серія ВО №1105615 від 20.05.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №000290 від 27.04.2018, в режимі відеоконференції).
У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Керівника Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі позивача-1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ), позивача-2 Головного управління Національної гвардії України до Фізичної особи-підприємця Вишиванюк Галини Зігмундівни про стягнення 1 178 000,00 грн штрафних санкцій за порушення умов зобов'язання щодо якості поставлених товарів за договором №315МС від 01.04.2022.
Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах ухвалах суду та відображено у протоколах судових засідань.
27.06.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника прокуратури заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду б/н (вх.№17245/25).
Представник прокуратури в підготовче засідання 02.07.2025 в режимі відеоконференції з'явилася, заперечила проти задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, просила суд відмовити у задоволенні даного клопотання.
Представник позивача-1 в підготовче засідання 02.07.2025 в режимі відеоконференції з'явився, погодився з позицією прокурора щодо заявленого представником відповідача клопотання про залишення позову без розгляду, просив відмовити у задоволенні вищезазначеного клопотання.
Представник позивача-2 в підготовче засідання 02.07.2025 в режимі відеоконференції з'явився, підтримав позицію прокурора щодо заявленого представником відповідача клопотання про залишення позову без розгляду, просив відмовити у задоволенні вищезазначеного клопотання.
Представник відповідача в підготовче засідання 02.07.2025 в режимі відеоконференції з'явився, підтримав клопотання про залишення позову без розгляду, просив задовольнити. Представник відповідача зазначив, що військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії Українине є державним органом за своєю організаційно-правовою формою є державною установою, а не державним органом, і у спірних правовідносинах дана установа діяла як звичайний господарюючий суб'єкт, а не як суб'єкт владних повноважень, тому пред'явлення позову в інтересах останньої є неправомірним, оскільки виходить за межі повноважень прокурорського представництва.
Згідно пункту 10 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.
Розглянувши клопотання про залишення позову без розгляду (вх.№16343/25 від 19.06.25) подане представником відповідача, заслухавши думку представників прокуратури, позивачів та відповідача, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.
Положеннями статті 23 закону України "Про прокуратуру" встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Частина 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком 29 застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (частина 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
З урахуванням того, що поняття "інтереси держави", відповідно до Рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Така правова позиція висвітлена Верховним Судом у постановах 13.03.2018 у справі № 911/620/17, від 13.11.2018 у справі № 910/2989/18.
Таким чином "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19.09.2019 у справі №815/724/15).
У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України,в інтересах якої звернувся до суду прокурор, за своєю організаційно-правовою формою є державною установою.
Пунктом 80 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №520/8065/19 констатовано, що якщо законодавцем виключено можливість представництва прокурором державних компаній, то така норма не може тлумачитись у спосіб розширення обсягу процесуальної заборони на інших суб'єктів господарювання, зокрема державнихорганізацій (установ).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2024 у справі №520/8065/19 відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.06.2022 в справі №909/835/18, від 13.12.2022 в справі № 927/682/20, від 30.05.2023 в справі №914/4127/21, та зазначила, що оскільки державна установа наділенаповноваженнями щодо управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління, тобто на основі законодавства здійснює управлінські функції, то прокурор має повноваження на представництвоінтересів держави в особі такої державної установи, що відповідає приписам частини З статті 23 Закону "Про прокуратуру".
Відповідно до статті 1 Закону України «Про національну гвардію» визначено, що Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначене для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та іншихпротиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпеченнягромадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припиненнятерористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройнихформувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій. Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.
Згідно з п. п. 1, 16 частини 1 статті 2 Закону України «Про національну гвардію'основними функціями Національної гвардії України, серед інших, є захист конституційного ладу України, цілісності її території від спроб зміни їх насильницьким шляхом, участь у здійсненні заходів правового режиму воєнного стану.
За змістом п. З частини 1 статті 5 зазначеного Закону до складу Національної гвардіїУкраїни входять, у тому числі, з'єднання, військові частини, вищі військовінавчальні заклади, навчальні військові частини (центри), бази, заклади охорониздоров'я та установи, що не входять до складу оперативно- територіальних об'єднаньНаціональної гвардії України.
Враховуючи вищенаведене, військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України у спірних правовідносинах є іншим суб'єктом владних повноважень, який у силу ч. ч. 1,3 статті 17 Конституції України та статтей 1, 2, пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про Національну гвардію України» виконує найважливішу функцію держави - захист суверенітету і територіальної цілісності України.
Суд дійшов висновку, що помилковим є твердження відповідача, що військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України діяла як суб'єкт господарювання і не здійснювала жодних владно-управлінських функцій.
Враховуючи вищезазначене, заслухавши думку прокурора, представників позивачів та представника відповідача, керуючись статтями 181-183, 234,235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному статтею 235 Господарського процесуального кодексу України та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суд звертає увагу учасників справи на обов'язок реєстрації у підсистемі “Електронний суд» ЄСІКС з 18.10.2023, відповідно до положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» № 3200-IX від 29.06.2023.
Ухвалу складено та підписано 07.07.2025
Суддя Сухович Ю.О.