ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.07.2025Справа № 910/5910/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/5910/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (Україна, 49001, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 4 Д; ідентифікаційний код: 42086719)
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (Україна, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код: 00100227)
про стягнення 6 550 131,52 грн
Представники учасників справи:
від позивача: Рожкова Л.О., довіреність ДЕП №20241231010 від 21.12.2024;
від відповідача: Салівон В.І., довіреність №24/03-1 від 24.03.2025.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - відповідач) про стягнення 6550131,52 грн, з яких 6110506,92 грн заборгованості, 361374,51 грн інфляційних втрат та 78250,09 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0141-09021 від 14.06.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5910/25, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.06.2025.
27.05.2025 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, який 27.05.2025 зареєстрований в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У підготовче засідання 18.06.2025 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 18.06.2025 судом було прийнято до розгляду відзив на позовну заяву, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.07.2025.
08.07.2025 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на клопотання про зменшення 3% річних та інфляційних втрат, які 09.07.2025 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У судове засідання 09.07.2025 з'явились представники сторін.
Представник позивача надала суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала.
Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечував.
У судовому засіданні 09.07.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд
14.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (далі - постачальник послуг) та Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - замовник) було укладено Договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0141-09021 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник послуг на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії в обсязі та на умовах, визначених цим договором.
Додатковою угодою №9 від 15.08.2024 сторони виклали Договір в новій редакції (у зв'язку із набуттям чинності постанови НКРЕКП "Про затвердження Змін до постанови НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641" від 26.07.2024 №1381, згідно з якою затверджено Типовий договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел з постачальником універсальних послуг).
Відповідно до п. 2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №9 від 15.08.2024) вартість та порядок оплати послуги визначаються з урахуванням вимог Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг, визначеними згідно з Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ) та Порядком продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, та розрахунків за неї, затвердженим постановою НКРЕКП від 29 грудня 2023 року №2651.
Згідно з підпунктом 4 пункту 3.3 Договору (в редакції Додаткової угоди від 15.08.2024), замовник зобов'язаний у повному обсязі здійснювати оплату вартості послуги, розрахованої постачальником послуг та затвердженої Регулятором.
На підставі оформлених сторонами Актів приймання-передачі наданих послуг та затверджених Регулятором розмірів вартості послуг за Договором у період з вересня 2024 року по листопад 2024 року загальна вартість послуги складає 7 663 155,66 грн, в тому числі за вересень 2024 року (Акт №09 від 30.09.2024) - 4 687 437,52 грн, за жовтень 2024 року (Акт №10 від 31.10.2024) - 2 602 395,79 грн, за листопад 2024 року (Акт №11 від 30.11.2024) - 373 322,35 грн.
Відповідачем було здійснено часткову оплату наданих позивачем послуг, що підтверджується платіжними інструкціями №ПУП006641 від 01.11.2024 на суму 937487,50 грн (вересень 2024 року), №ПУП007300 від 29.11.2024 на суму 520479,16 грн (жовтень 2024 року), №ПУП117937 від 27.12.2024 на суму 74664,47 грн (листопад 2024 року), №000009106 від 28.03.2024 на суму 20017,61 грн (листопад 2024 року).
Відповідачем було також здійснено оплату послуг, наданих позивачем у грудні 2024 року, що підтверджується платіжними інструкціями №ПУП008215 від 31.01.2025 на суму 28779,45 грн та №ПУП008512 від 25.02.2025 на суму 115117,81 грн.
З огляду на викладене, враховуючи неповне виконання відповідачем зобов'язань за Договором в частині оплати наданих у вересні - листопаді 2024 року послуг, а також на порушення відповідачем строків оплати послуг, наданих у грудні 2024, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 6110506,92 грн, інфляційні втрати в розмірі 361374,51 грн та 3 % річних у розмірі 78250,09 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії", крім обов'язків, визначених статтею 57 цього Закону, постачальник універсальних послуг зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками приватних домогосподарств, встановлена потужність яких не перевищує величину, визначену для відповідних категорій генеруючих установок приватних домогосподарств відповідно до частини двадцять третьої статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії», за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами, та у кожному розрахунковому періоді здійснювати пріоритетну оплату її вартості.
Згідно з п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі - це юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Оператор системи передачі виконує покладені на нього спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (п. 23 ч. 1 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Оператор системи передачі відповідно до цього Закону виконує функції, пов'язані з покладенням на нього спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільного інтересу із збільшення частки виробництва енергії з альтернативних джерел, підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, інших спеціальних обов'язків (ч. 8 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Частиною 6 статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачальник універсальних послуг одночасно з виконанням обов'язку щодо купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом у приватних домогосподарств, величина встановленої потужності генеруючих установок яких не перевищує 50 кВт, надає оператору системи передачі послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Така послуга надається постачальником універсальних послуг виходячи з фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом у приватних домогосподарств. Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії визначається у відповідні розрахункові періоди як різниця між вартістю електричної енергії, купленої ним за "зеленим" тарифом, та її вартістю, розрахованою за цінами ринку "на добу наперед". Розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії здійснюється постачальником універсальних послуг відповідно до порядку купівлі електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, з урахуванням доходу постачальника універсальних послуг від продажу гарантій походження електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 №641 затверджено Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії (далі - Порядок).
Відповідно до п. 3.1 Порядку, на гарантованого покупця, ПУП та ОСП на строк, визначений законодавством, покладаються спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.
Для надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел гарантований покупець або ПУП укладають з ОСП договір про падання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел відповідно до типової форми, затвердженої постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641 (далі - договір про надання послуг) (п. 3.2 Порядку).
Згідно з пунктом 15.4 Порядку ОСП здійснює 100 % оплату ПУП вартості наданої послуги відповідно до акта приймання-передачі протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП у розрахунковому місяці.
Постановами НКРЕКП від 29.10.2024 №1855, від 26.11.2024 №2017, від 24.12.2024 №2364, від 28.01.2025 №113 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг.
Так, вказаними постановами встановлено розмір вартості послуг, наданих позивачем: у вересні 2024 року - 3 906 197,93 грн без ПДВ, у жовтні 2024 року - 2 168 663,16 грн без ПДВ, у листопаді 2024 року - 311 101,96 грн без ПДВ, у грудні 2024 року - 119 914,38 грн без ПДВ.
Сторонами було без застережень підписано Акти приймання-передачі наданих послуг за період з вересня 2024 року по листопад 2024 року, в тому числі Акт №09 від 30.09.2024 на суму 4 687 437,52 грн, Акт №10 від 31.10.2024 на суму 2 602 395,79 грн, Акт №11 від 30.11.2024 на суму 373 322,35 грн.
Вартість наданих послуг, зазначена в Актах, відповідає розмірам, визначеним відповідними постановами НКРЕКП.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням встановленого пунктом 15.4 Порядку строку розрахунків, зобов'язання відповідача з оплати наданих послуг мало бути виконане протягом трьох робочих днів з дати прийняття НКРЕКП відповідної постанови про затвердження розміру вартості послуг.
Відтак суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний був здійснити оплату наданих послуг у наступні строки: за вересень 2024 - до 01.11.2024, за жовтень 2024 - до 29.11.2024, за листопад 2024 - до 27.12.2024, за грудень 2024 - до 31.01.2025.
Відповідачем було сплачено грошові кошти за Договором, що підтверджується платіжними інструкціями №ПУП006641 від 01.11.2024 на суму 937487,50 грн (вересень 2024 року), №ПУП007300 від 29.11.2024 на суму 520479,16 грн (жовтень 2024 року), №ПУП117937 від 27.12.2024 на суму 74664,47 грн (листопад 2024 року), №000009106 від 28.03.2024 на суму 20017,61 грн (листопад 2024 року).
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої грошові зобов'язання за Договором виконав частково.
Доводи відповідача про те, що оплата вартості послуг позивача із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за спірний період можлива лише у разі включення відповідних витрат до структури тарифу зі сторони НКРЕКП як регулятора ринку електричної енергії, і зазначені об'єктивні причини унеможливили вчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань суд відхиляє, оскільки пунктом 3.3 Договору чітко узгоджено порядок оплати наданих послуг за відповідним актом, який складається з урахуванням відповідного розрахунку, який і було підписано сторонами без зауважень і заперечень, і який, відповідно, є належним та допустимим доказом на підтвердження надання позивачем та прийняття відповідачем визначеного актом обсягу послуг та їх вартості, а отже є належними доказами виникнення у відповідача чітко обумовленого грошового зобов'язання з оплати наданих послуг у сумах, узгоджених у вказаних актах, і в обумовлені договором та ст. 530 Цивільного кодексу України строки.
При цьому, умови Договору, норми Порядку та наведені постанови НКРЕКП не ставлять у залежність своєчасність здійснення замовником оплати за отримані послуги від включення відповідних витрат до структури тарифу зі сторони Регулятора.
Окрім того, суд не бере до уваги доводи відповідача про наявність заборгованості позивача за договором про надання послуг з передачі електричної енергії, оскільки зазначені правовідносини не є пов'язаними зі спірними правовідносинами та не входять до предмета доказування у цій справі.
Зважаючи на викладене, оскільки часткове невиконання грошових зобов'язань відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 6110506,92 грн визнається судом обґрунтованою.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено факт часткового невиконання відповідачем зобов'язань з оплати послуг за вересень - листопад 2024 року. Водночас частина зобов'язань була виконана з порушенням строків.
Окрім того, судом встановлено факт оплати відповідачем вартості послуг за грудень 2024 року в повному обсязі, проте з порушенням встановленого Порядком строку.
Оскільки судом встановлено факт невиконання/прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за весь період прострочення.
Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних суд встановив правильність здійснених нарахувань.
Відповідачем, у свою чергу, заявлено клопотання про зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних до 1 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, інфляційні втрати та відсотки річних не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв'язку із знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами.
Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 та від 22.02.2022 у справі № 924/441/20.
Так, у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зазначено, що стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19 та від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17.
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, на яку посилається відповідач, не є релевантною, оскільки у справі №902/417/18 договором передбачено зміну розміру процентної ставки, визначеної ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлено її у розмірі 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев'яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду вказала, що фактично визначені договором 96% річних є саме способом отримання кредитором доходу. З метою запобігання такому безпідставному збагаченню розмір належної до стягнення суми відсотків річних був обмежений судом.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.
У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.
Наведене у сукупності свідчить, що у справі №902/417/18 питання можливості зменшення неустойки та інших нарахувань вирішувалось за результатами аналізу конкретної ситуації, на підставі наданих сторонами доказів згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України і правовідносини у справі №902/417/18 не є тотожними правовідносинам у цій справі.
Оскільки в даній справі позивачем заявлено до стягнення 3% річних, тобто розмір передбачений законодавством (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), суд не вбачає підстав для зменшення заявленого до стягнення їх розміру, а також розміру інфляційних втрат.
Положення статті 625 Цивільного кодексу України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов'язань, буде значно меншою, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.
Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило б загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність.
Отже, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України №6-49цс12 від 06.06.2012, №6-38цс11 від 24.10.2011, постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 11.05.2018 у справі № 922/3087/17).
Відповідачем належним чином не обґрунтовано та не надано відповідних доказів на підтвердження існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявлених позовних вимог, відтак позов підлягає задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (Україна, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код: 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (Україна, 49001, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 4 Д; ідентифікаційний код: 42086719) заборгованість у розмірі 6110506 (шість мільйонів сто десять тисяч п'ятсот шість) грн 92 коп., інфляційні втрати в розмірі 361374 (триста шістдесят одна тисяча триста сімдесят чотири) грн 51 коп., 3% річних у розмірі 78250 (сімдесят вісім тисяч двісті п'ятдесят) грн 09 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 78601 (сімдесят вісім тисяч шістсот одна) грн 58 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 16.07.2025.
Суддя О.В. Нечай