ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.07.2025Справа № 910/12927/23 (910/5576/25)
За позовом Ліквідатора Товариство з обмеженою відповідальністю "Паверсток" (03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, 4, ідентифікаційний номер 43016569) арбітражного керуючого Череватого Л.Б.
до Комунального підприємства "Швидкісний трамвай" (50057, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, Майдан Праці,1, ідентифікаційний номер 30950099)
про стягнення 206 485,08 грн.
в межах справи №910/12927/23
За заявою Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"(69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, ідентифікаційний номер 00130926)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" (03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, 4, ідентифікаційний номер 43016569)
про банкрутство
Суддя Мандичев Д.В.
Представники сторін:не викликались
У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/12927/23 за заявою Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток".
Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" арбітражний керуючий Череватий Л.Б. звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Швидкісний трамвай" з вимогою про стягнення суми боргу у розмірі 206 485,08грн, яка складається з 93810,01грн.-пеня, 98 603,57грн.- інфляційній втрати, 14071,50грн.-3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
23.05.2025 до суду від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат.
03.06.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позов та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
09.06.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до частини 6 статті 252 ГПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Як слідує з матеріалів справи, предметом позову є стягнення 206 485,08 грн., що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. До того ж, відповідачем не наведено фактичних обставин, що свідчать про необхідність проведення судового засідання з повідомленням сторін.
Отже, суд дійшов висновку в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін відмовити.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
28.10.2021 за результатами переговорної процедури опублікованої на сайті Уповноваженого органу (ідентифікатор закупівлі № UA-2021-10-21-007171- a), між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено Договір №6680 про закупівлю товару за кодом ЄЗС ДК 021-2015 (СРV): 09310000- 5: Електрична енергія (Електрична енергія).
Відповідно до п. 2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію (товар) споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.
Пунктом 2.2 Договору визначено, що очікуваний обсяг постачання електричної енергії за період з дати початку постачання 01 листопада по 31 грудня 2021 включно, становить: 3 223 793 кВт*год, та відповідає очікуваному обсягу електричної енергії, зазначеному оператором системи розподілу або за формою, затвердженою цим договором.
Згідно з п. 5.1 Договору Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є невід'ємним Додатком 2 до цього договору.
Відповідно до п. 5.6 Договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
У пункті 5.8 Договору вказано, що оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 (п'яти) робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеного в комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.
Згідно з пунктом 6.2 Договору Споживач зобов'язується, зокрема забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору.
Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками цього договору, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією (пункт 13.1 Договору).
Додатком 1 до Договору є Заява приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, у п. 7 персоніфікованих даних Споживача якої встановлено, що найменування Оператора системи, з яким Споживач уклав договір розподілу електричної енергії - АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», ТОВ «ДТЕК високовольтні мережі», ПрАТ «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія».
Відповідно до п. 2 Комерційної пропозиції (Додаток 2 до Договору) ціна за електричну енергію становить 3,48 грн за 1 кВт*год з ПДВ.
Згідно з п. 5.1 Комерційної пропозиції оплата за спожиту електроенергію здійснюється Споживачем у національній валюті України, шляхом безготівкового перерахування належним до сплати сум, за фактичний осяг електричної енергії, протягом 10 (десяти) банківських днів наступного місяця за розрахунковим, за умови надходження коштів з місцевого бюджету на рахунок Споживача, на підставі отриманого Споживачем від Постачальника рахунку на оплату, в якому зазначаються суми до сплати за використану електричну енергію.
Відповідно до 6.1 Комерційної пропозиції рахунки надаються у день подання Споживачем звіту. Для нових споживачів перший рахунок надається протягом 3-х днів з дати подання Споживачем заяви-приєднання Постачальнику. У разі неодержання рахунку, Споживач самостійно оформляє платіжні документи та здійснює оплату на їх підставі у строк, зазначений у п. 5.1 Комерційної пропозиції.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками та діє по 31.12.2021 (пункт 11.1 Комерційної пропозиції).
Як слідує з листа №8921/1001 від 25.02.2025 АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» та Довідки про обсяги розділеної електричної енергії по ЕІС кодам споживачів постачальником ТОВ «Паверсток» з 01.07.2019 по 31.12.2023, обсяг розподіленої електричної енергії в період постачання згідно Договору №6680, а саме: з 01.11.2021 по 31.12.2021 споживачу ТОВ «Паверсток»: КП «Швидкісний трамвай» (код ЄДРПОУ 30950099), на території провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», становить 2 719 093 кВт/год, а саме: - у листопаді 2021 року обсяг поставленої електричної енергії КП «Швидкісний трамвай» становив 1 243 270 кВт/год; - у грудні 2021 року обсяг поставленої електричної енергії КП «Швидкісний трамвай» становив 1 475 823 кВт/год.
Відповідно до відповіді №550/010.01-04 від 26.02.2025 ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» на адвокатський запит, наданою разом з Інформацією про обсяг розподіленої електроенергії по споживачам ТОВ «Паверсток» та Інформацією про обсяг розподіленої електроенергії по споживачу КП «Швидкісний трамвай», обсяг розподіленої електричної енергії в період постачання згідно Договору №6680, а саме: з 01.11.2021 по 31.12.2021 споживачу ТОВ «Паверсток»: КП «Швидкісний трамвай» (код ЄДРПОУ 30950099), на території провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК», становить 446 781 кВт/год, а саме: - у листопаді 2021 року обсяг поставленої електричної енергії КП «Швидкісний трамвай» становив 220 302 кВт/год; - у грудні 2021 року обсяг поставленої електричної енергії КП «Швидкісний трамвай» становив 226 479 кВт/год.
Згідно з відповіддю АТ «ДТЕК високовольтні електромережі» №08-18/246 від 25.02.2025 на адвокатський запит обсяг розподіленої електричної енергії в період постачання згідно Договору №6680, а саме: з 01.11.2021 по 31.12.2021 споживачу ТОВ «ПАВЕРСТОК»: КП «Швидкісний трамвай» (код ЄДРПОУ 30950099), на території провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії АТ «ДТЕК високовольтні електромережі», становить 1 103 185 кВт/год, а саме: - у листопаді 2021 року обсяг поставленої електричної енергії КП «Швидкісний трамвай» становив 471 445 кВт/год; - у грудні 2021 року обсяг поставленої електричної енергії КП «Швидкісний трамвай» становив 631 740 кВт/год.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату за поставлену електричну енергію (протягом 10 банківських днів наступного місяця за розрахунковим): у листопаді 2021 року на суму 6 733 859,16 грн. у строк до 14.12.2021 (включно); - у грудні 2021 року на суму 8 122 466,16 грн. у строк до 14.01.2022 (включно).
Утім, відповідачем сплачено 28.12.2021 за надані послуги у листопаді 2021 року та 01-15.12.2021 на суму 11 218 799,64 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2022 у справі № 904/442/22 затверджено мирову угоду, за умовами якої сума заборгованості у розмірі 3 664 807,12 грн. підлягала сплаті КП «Швидкісний трамвай» на користь ТОВ «Паверсток».
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у відзиві зауважив, що оплата за отриману електричну енергію проводилась за рахунок бюджетних коштів. Проте, позивач під час формування та надання на виконання відповідачу первинних документів (рахунку на оплату) не дотримався умов, визначених пунктом п.5.8. Договору, у зв'язку із чим відповідач був позбавлений можливості виконати заходи з оплати за поставлену електроенергію у строк, визначений рахунком на оплату. При цьому, укладена у межах справи № 904/442/22 мирова угода за своєю правовою природою є новацією, якою встановлено новий порядок та строки виконання зобов'язань, а також погоджено умови щодо непред'явлення в майбутньому будь-яких майнових претензій стосовно предмету спору.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до частини 2 статті 275 ГК України окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 4.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.
Відповідно до п. 4.8. Правил роздрібного ринку електричної енергії форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
Відповідно до п. 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
Відтак, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату за поставлену електричну енергію (протягом 10 банківських днів наступного місяця за розрахунковим): у листопаді 2021 року на суму 6 733 859,16 грн. у строк до 14.12.2021 (включно); - у грудні 2021 року на суму 8 122 466,16 грн. у строк до 14.01.2022 (включно).
При цьому, судом відхиляються доводи відповідача про те, що у зв'язку з укладенням мирової угоди у справі № 904/442/22 відбулась новація за договором №6680 від 28.10.2021 у розумінні статті 604 ЦК України.
Згідно зі статтею 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Разом з цим згідно з частиною 4 зазначеної статті новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.
Отже, особливим видом припинення зобов'язання за домовленістю сторін є новація. Новація - це угода про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж самими сторонами. Юридичною підставою для зобов'язання, що виникає при новації, є домовленість сторін попередньої угоди про припинення первісного зобов'язання та про виникнення нового, яке за своїм змістом відрізняється від попереднього.
До умов новації належать такі: нове зобов'язання повинне пов'язувати тих самих осіб, що і первісне; сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов'язання іншим; вчиняється новація у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимогам до форми та змісту, необхідних для нового зобов'язання; наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов'язково вказати в договорі, а за відсутності такого застереження первинне зобов'язання не припиняється, а буде діяти поряд з новим; дійсність первинного зобов'язання; зміна змісту зобов'язання, або має виконуватися те саме, але на іншій правовій підставі; допустимість заміни первісного зобов'язання новим.
Новація є консенсуальним, двостороннім та оплатним договором, який має правоприпинювальну природу.
Проте, укладена між сторонами у справі та затверджена судом мирова угода не є новацією в розумінні статті 604 ЦК України, оскільки зміна порядку виконання такого зобов'язання або зміна строку його виконання, встановлення порядку погашення заборгованості не може вважатися новацією в розумінні статті 604 ЦК України.
Близька за змістом правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №921/412/17-г/7.
У той же час, матеріалами справи підтверджується несвоєчасність виконання відповідачем зобов'язань з оплати за поставлену електричну енергію у листопаді-грудні 2021 року.
При цьому, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2022 у справі № 904/442/22 укладена після періоду, за який позивачем нараховані до стягнення в межах даної справи 3 % річних, інфляційні втрат та пеня.
Щодо посилань відповідача на те, що внаслідок збільшення обсягу спожитої електричної енергії у грудні 2021 року відповідач був позбавлений можливості здійснити оплату за Договором поза межами виділеної суми з місцевого бюджету, суд зауважує наступне.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (статті 617 ЦК України).
Отже, фактичне споживання відповідачем електричної енергії в обсязі більшому, ніж передбачений договором, та на який виділено кошти з місцевого бюджету, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків оплати за договором №6680 від 28.10.2021.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 6 ст. 231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 8.1. додатку № 2 договору №6680 від 28.10.2021 пеня за несвоєчасну оплату відповідачем вартості поставленої електричної енергії встановлена в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення за кожний день прострочення платежу.
Із наданого позивачем розрахунку слідує, що останнім нарахована на суми боргу за спожиту електричну енергію в листопаді-грудні 2021 року (з урахуванням часткової оплати) за період із 15.12.2021 до 06.02.2022 пеня в сумі 93810,01грн., 98 603,57грн. інфляційних втрат та 14071,50грн. 3% річних.
За арифметичним перерахунком суду, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 43170,49 грн., нарахована на суму боргу 6 733 859,16 грн. за період із 15.12.2021 до 27.12.2021, пеня в розмірі 32 687,90 грн., нарахована на суму боргу 3 637 525,68 грн. за період із 15.01.2022 до 31.01.2022, та 11958,99 грн. за період із 01.02.2022 до 06.02.2022 року.
Також, позивачем помилково враховано індекс інфляції за лютий 2022 року за період прострочення із 15.01.2022 до 06.02.2022, тобто за неповний місяць лютий 2022 року, у зв'язку з чим розмір інфляційних втрат за цей період становить 47 287,83 грн.
Суд зауважує, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше пів місяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
В іншій частині розрахунок позивача є арифметично правильним.
Отже, з відповідача підлягають стягненню 87 817,38 грн. пені, 14 071,50 грн. 3 % річних та 87 690,98 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 30 000,00 грн. суд дійшов висновку про наступне.
На обґрунтування заявлених до розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем долучено до матеріалів справи в копіях договір про надання правової допомоги № 2 від 28.02.2025, рахунок №4 від 12.05.2025, платіжну інструкцію №2031 від 12.05.2025, акт про надання правової допомоги №4 від 02.05.2025.
Згідно з пунктом 3 Договору про надання правової допомоги вартість надання правової допомоги визначається Об'єднанням щодо кожного окремого дебітора Товариства з обмеженою відповідальністю «Паверсток» у Акті про надання правової допомоги та не може перевищувати 50 000,00 грн. за одного дебітора.
Відповідно до акту про надання правової допомоги №4 від 02.05.2025 розмір винагороди за надання правової допомоги клієнта становить 30 000,00 грн.
Положення статті 126 ГПК України передбачають, що для цілей розподілу судових витрат суд враховує: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною 5 статті 126 ГПК України в разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 6 статті 126 ГПК України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У відзиві на позов відповідач наголосив на відсутності в матеріалах позовної заяви доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Оцінюючи заявлений до відшкодування розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, суд виходить з того, щоб відповідні витрати не мали надмірний характер, а також відповідали критеріям співмірності, розумності та обґрунтованості такого розміру з урахуванням обставин справи.
Отже, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, а також конкретних обставин справи, суд дійшов висновку зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката до 10 000,00 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240, Господарський суд міста Києва
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Комунального підприємства "Швидкісний трамвай" (50057, Дніпропетровьска обл., м. Кривий Ріг,майдан Праці,1, ідентифікаційний номер 30950099) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" (03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, 4, ідентифікаційний номер 43016569) 87 817 (вісімдесят сім тисяч вісімсот сімнадцять) грн. 38 коп. пені, 14 071 (чотирнадцять тисяч сімдесят одну) грн. 50 коп. 3 % річних, 87 690 (вісімдесят сім тисяч шістсот дев'яносто) грн. 98 коп. інфляційних втрат, 2 274 (дві тисячі двісті сімдесят чотири) грн. 96 коп. витрат по сплаті судового збору, 9 181 (дев'ять тисяч сто вісімдесят одну) грн. 29 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. В решті вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 16.07.2025
Суддя Д.В. Мандичев